Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Вдосконалення управління населеними пунктами
Мета вдосконалення полягає в тому, щоб забезпечити раціональне системне управління всіма міськими населеними пунктами, посилити їхні можливості в питанні гармонізації життєдіяльності, поліпшення житлових умов населення, сприяючи таким чином реалізації цілей збалансованого розвитку.
На практиці це означає прийняття керівних принципів управління містами в таких галузях, як раціональне землекористування, охорона навколишнього середовища міст, експлуатація інфраструктури, а також муніципальне фінансування та управління.
Сучасні стратегії планування міст, спрямовані на розв’язання екологічних і соціальних питань, мають орієнтуватися на:
– скорочення субсидій і стягнення повної вартості екологічних та інших послуг (наприклад, водопостачання, каналізація, прибирання сміття, утримання поріг, телекомунікації), що налаються районам, не мешкають особи ” вищим рівнем доходів;
– поліпшення інфраструктури і палання послуг у бідніших районах міст:
– розробку місцевої стратегії для поліпшення якості життя і навколишнього середовища, яка передбачає розв’язання питань використання земельних ресурсів, капіталовкладень у державному і приватному секторах, а також мобілізацію людських і матеріальних ресурсів, сприяючи сторонню робочих місць, екологічно безпечніших і спрямованих на охорону здоров’я полини.
Рекомендується за активної участі лілових кіл здійснити в деяких містах експериментальні проекти в галузі збирання, обробки і наступного оприлюднений даних про ці міста, у тому числі аналіз екологічних наслідків на місцевому рівні (як це зроблено, наприклад, у м. Ніжині). Уряд має поширювати експериментальні результати на інші міста, селища, райони.
Щоб запобігти виснаженню природного потенціалу, слід, де можливо здійснювати огляди (моніторинг) процесів і політики в галузі урбанізації для оцінки екологічних наслідків зростання і застосовувати на практиці такі підходи в галузі міського планування іі управління, які б конкретно відповідали принципам гармонізації життєдіяльності населення міст.
Зокрема потрібно:
– активізувати партнерський підхід до збалансованого розвитку міст на основі безперервного діалогу між учасниками процесу розвитку міст (державний сектор, приватний сектор і громади);
– поліпшувати навколишнє міське середовища через сприяння соціальній організації і підвищення поінформованості в питаннях навколишнього середовища, залучаючи до цього пронесу місцеві громади, щоб визначиш потреби в суспільних послугах, у створенні міської інфраструктури, поліпшенні суспільних служб та охорони і (або) відновлення старих будинків, історичних районів тощо;
– посилювати потенціал місцевих органів управління для ефективнішого розв’язання широкого кола питань у галузі навколишньою середовища і розвитку;
– брати участь у діяльності міжнародних “мереж екосталості міст” для обміну досвідом і мобілізації національної іі міжнародної технічної та фінансової допомоги;
– сприяти розробці екологічно раціональної програми в галузі туризму, яка враховує культурні аспекти стратегії збалансованого розвитку міських і сільських поселень у напрямі децентралізації розвитку міських районів і скорочення відмінностей між ними;
– за сприяння з боку відповідних міжнародних установ створити механізм для мобілізації ресурсів на впроваджений виважених місцевих ініціатив, спрямованих на вирішення проблем поліпшення якості навколишнього середовища:
– надати можливість громадським групам, неурядовим організаціям та окремим особам узяти на себе відповідальність ” та раціональне використання іі поліпшення навколишнього середовища за допомогою засобів, метолів і підходів, які грунтуються на широкій участі населення і передбачаються концепцією охорони навколишнього середовища.
Містам слід посилювати співробітництво між собою, а також іі містами розвинених країн піл егідою міжнародних неурядових організацій, таких як Міжнародна спілка органів місцевою управління. Міжнародна рала місцевих екологічних ініціатив. Всесвітня федерація міст – побратимів тощо.
ВИСНОВКИ
1. У комплексному процесі гармонізації життєдіяльності суспільства система міського екологічного управління відіграє провідну роль як найбільш контактна.
2. Особливість міського екологічного управління полягає в тому, що воно функціонує в умовах взаємодії міського самоврядування й уповноважених місцевих органів державного екологічного управління. Екологічні аспекти такої взаємодії регламентуються, зокрема, законами України “Про місцеве самоврядування в Україні* та “Про охорону навколишнього природного середовища
3. Мета місцевого екологічного управління полягає не лише у виконанні формальних законодавчих функцій, а й у підтримці функціонування неформальної (неурядової) системи місцевих екологічних ініціатив, екологічного самоврядування.
4. Важливим механізмом гармонізації взаємовідносин суспільства і природи на місцевому рівні є місцева екологічна політика зі своїми відмінностями, плани дій, програми, що набули значного поширення в Європі і мають свою визначену методологію.
5. На міжнародному рівні рекомендується місцеву екологічну політику, політику збалансованого розвитку реалізувати, по-перше, через Місцевий порядок денний на XXI століття і, по-друге, через формування громад гармонізації життєдіяльності та збалансованого розвитку.
6. Важливим механізмом місцевого екологічного управління є також місцеві програми екологічного аудиту. В Україні відпрацьована методологія здійснення таких програм (див. додаток 2).
7. Система місцевого екологічного управління повинна мати місцеву інфраструктуру, яка має бути складовою загальної інфраструктури охорони та відновлення місцевих природних об’єктів, ландшафтів, навколишнього середовища на принципах застосування комплексного системного підходу, як це рекомендує міжнародна практика.
Контрольні запитання та завдання
1. Яке значення і які особливості системи місцевого екологічного управління у впровадженні принципів гармонізації життєдіяльності суспільства і природи, збалансованого розвитку?
2. Наведіть законодавчі акти, якими визначаються функції місцевого екологічного управління.
3. Які управлінські механізми забезпечують ефективність функціонування системи місцевого екологічного управління?
4. Які вимоги висуваються до місцевих програм дій?
5. У чому полягають особливості проведення міського комплексного екологічного аудиту? Які його завдання?
6. Яким чином повинна формуватись інфраструктура місцевого екологічного управління?
Список рекомендованої літератури
1. Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-XIІ “Про охорону навколишнього природного середовища”.
2. Закон України від 11 жовтня 1991 р. № 1650-ХІІ “Про місцеве самоврядування в Україні”.
3. Екологія і закон. Екологічне законодавство України: У 2 кн. / Відп. ред. В. і. Андрейцев. – К.: Юрінком Інтер, 1997.
4. Програма дій “Порядок денний на XXI століття” (“А6&;Н)А-21”). – К.: Інтелсфера, 2000.
5. Ріо-де-Жанейро – Йоганнесбург: паростки ноосферогенезу і відповідальність за майбутнє / В. Я. Шевчук, Г. О. Білявський, Ю. м. Саталкін та ін.; За ред. В. Я. Шевчука. – К: Геопринт, 2002.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)