Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Глава 5. СИСТЕМА МІСЦЕВОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ
5.1 Загальні положення
Завдання місцевих органів влади та їх системної складової – місцевого екологічного управління – найближче стосуються Природи, населення. Ці органи влади є ніби прямими “посередниками” між Природою і суспільством, задовольняючи екологічні потреби людини; є первинним механізмом ефективного й швидкого зворотного зв’язку з природою; і в цьому полягає чи не основна їхня функціональна особливість.
Через місцеві органи влади найбільш предметно реалізується принцип гармонійного збалансованого розвитку – “думати глобально, діяти локально”, а через систему місцевого екологічного управління здійснюється політика охорони середовища, підтримки екологічного балансу, етноландшафтної рівноваги. На місцевому рівні найповніше стикаються духовні й
Екологічні інтереси населення, культурні й екологічні традиції. Ось чому місцевим органам влади як управлінському механізму взаємодії суспільства і природи надасться великого значення.
Чимало проблем та рішень, як засвідчено в Програмі дій на XXI століття, породжені діяльністю, що здійснюється на місцевому рівні. Місцеві органи влади будують і експлуатують комунальну інфраструктуру – системи питної воли, каналізації тощо; проводять контроль за будівництвом житла і промислових об’єктів; встановлюють місцеві норми охорони навколишнього середовища; формують частку природоохоронного фонду (в Україні – 70 %).
Що ж до екологічного управління, то на місцевому рівні доцільно перш за все сформувати екологічну культуру, тобто культуру заощадливих екологічних потреб людини. Погреби людини – це система її вимог до природи і навколишнього середовища. Чим вища культура відносин людини і середовища, тим оптимальніша природна основа соціально-економічного збалансованого розвитку, краща якість життя. Від рівня культури людини, духовних напрацювань місцевої громади залежать стриманість і поміркованість вимог до природи, можливості швидкого досягнення гармонізації взаємодії людини і природи. На місцевих засадах розумної взаємодії людини і природи екологічна культура, екологічна свідомість набувають домінуючого значення в життєдіяльності суспільства.
Отже, екологічні аспекти місцевого рівня управління обов’язково мають містити функції формування і підвищення екологічної культури, посилення еколого-духовних традицій. Стратегічні завдання місцевих органів влади, у зв’язку з тім, мають передбачати:
– створення місцевою системною механізму гармонійною співіснування населення і природи, формування екологічної свідомості та культури населення;
– інформування людей про набутий міжнародний і вітчизняний досвід гармонійного співіснування з природою, про досягнення етноландшафтної рівноваги з використанням механізмів і структур громад, про можливі трудноті і перспективи гармонійного розвитку;
– подолання екологічної несвідомості, інерції споживацькою ставлення до природи, психології “господаря природи”;
– формування ланок екологічного активу, у середовищі якого з часом могли б з’явитися необхідні організатори екологічних справ (екомспеджери громад);
– формування середовища місцевого екологічною підприємництва і надання всілякої підтримки та доступу до природоохоронних місцевих фондів;
– проведення систематичною екологічною тренінгу на базі місцевих навчальних закладів;
– регулярні тематичні обговорення місцевих екологічних проблем, поновлення зворотних і позитивних (на вищому рівні) зв’язків міжмісцевим населенням (організація екологічних гуртків, клубів, нетрів екологічної зайнятості молоді тощо).
Мета місцевого екологічного управління полягає, таким чином, не тільки у виконанні формальних еколого-економічних функцій, а іі у створенні та підтримці функціонування неформальної системи місцевих екологічних ініціатив, екологічного самоврядування.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)