Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Розширення діяльності, пов’язаної з відходами
Загальна мета полягає в тому, щоб діяльність у галузі санітарно-профілактичного та екологічно безпечного збирання і вилучення відходів охоплювала все населення.
Щоб досягти мети, потрібно:
– створити механізми фінансування розвитку служб з обробки й вилучення відходів у районах, де такі служби відсутні, у тому числі відповідні методи щодо створення можливостей для отримання прибутків;
– застосовувати принцип “забруднювач платить” шляхом введення зборів за обробку і вилучення відходів у розмірах, що відображають витрати на надання таких послуг і забезпечують повну вартість їх екологічно безпечного вилучення;
– заохочувати залучення в офіційному порядку громад до процесу планування і впровадження діяльності з вилучення твердих відходів.
ВИСНОВКИ
1. В Україні досить розвинена законодавча база впровадження сучасних спеціальних механізмів гармонізації системи “природа-суспільство”: система басейнового управління, управління формуванням екологічних мереж, екологічною безпекою. Тепер справа за центральними і місцевими органами влади щодо реалізації напрацьованих спеціальних механізмів гармонізації життєдіяльності згідно з чинним законодавством і відповідно до рішень Всесвітніх самітів у Ріо-де-Жанейро (1992) та Йоганнесбурзі (2002).
2. Найрозвиненішим механізмом гармонізації співіснування суспільства і природи є система басейнового управління. Відповідна інфраструктура створена в басейні Дніпра (Дніпровське басейнове управління). За міжнародною допомогою відпрацьовано практичні методи збалансованого функціонування системи басейнового управління. Але повільне впровадження басейнового економічного механізму збалансованого водокористування стримує розвиток цієї системи.
4. У контексті збалансованого розвитку, гармонізації життєдіяльності екологічна безпека набуває значення комплексної складової, яка системно поєднує національну безпеку і національну стратегію розвитку. Відповідно треба визначити принципи управління екологічною безпекою, виходячи з того, що будь-яка система управління має бути екологічно безпечною і містити функції управління екологічною безпекою адекватно до впливів на навколишнє середовище.
Контрольні запитання та завдання
1. У чому полягає особливість спеціальних механізмів гармонізації системи “природа-суспільство”?
2. На яких принципах формується система басейнового управління?
3. На яких принципах формується і функціонує система управління національною екологічною мережею?
4. На яких принципах функціонує система управління екологічною безпекою?
5. Наведіть приклади узгодженості й розбіжності національних систем басейнового управління та управління екологічною мережею з відповідними європейськими системами.
6. Назвіть міжнародні пріоритети екологічно безпечного управління.
7. Чи відповідають національні пріоритети екологічної безпеки міжнародним?
8. Яка законодавча база функціонування національної системи екологічної безпеки?
9. Як розподілені функції системи управління екологічною безпекою?
Список рекомендованої літератури
1. Закон України від 26 червня 1991 р. № 1268-ХІІ “Про охорону навколишнього природного середовища”.
2. Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. N8 188/98-ВР.
3. водний кодекс України, введений в дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р. № 214/95-ВР.
4. Програма дій “Порядок денний на XXI століття” (“А6Є№А-21”). – К.: інтелсфера, 2000.
5. Закон України від 17 січня 2002 р. № 2988-Ш “Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства”.
6. Економіка і екологія водних ресурсів Дніпра / За ред. В. Я. Шевчука. – к.: Вища шк., 1996.
7. Екологічне оздоровлення Дніпра (досвід українсько-канадської співпраці) / В. Я. Шевчук, О. О. Мазуркевич, В. М. Навроцький та ін. – К.: Геопринт, 2001.
8. Гармонія життєвих сил Дніпра (еколого-духовні нариси) / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін, Г. О. Білявський та ін. – К.: Геопринт, 2002.
9. Рудько Г. Техногенно-екологічна безпека геологічного середовища. – Л.: Вид. центр ЛНУ, 2001.
10. Закон України від 21 вересня 2000 р. № 1989-111 “Про формування національної екологічної мережі”.
11. Андрейцев В. і. Екологічне право. – К.: Вентурі, 1996.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)