Екологічне управління – Шевчук В. Я. – Екологічно безпечне використання біотехнологій у природоохоронній діяльності (цільове управління)
Нині під загрозою перебувають усі біотичні та абіотичні компоненти навколишнього сереловища: тварини, рослини, мікроби й екосистеми, що характеризуються біологічним різноманіттям; вода, грунти і повітря, що є фізичними компонентами середовища проживання і екосистем; а також усі взаємозв’язки між цими компонентами та їхнім середовищем існування й екосистемами. Зі зростанням використання хімічних речовин, енергії, відновлюваних та невідновлюваних ресурсів збільшуватиметься кількість проблем, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Незважаючи на зусилля із запобігання зростанню накопичування відходів і сприяння їх повторній переробці, масштаби шкоди, що завдається навколишньому середовищу в результаті надмірного споживання ресурсів, кількість відходів, що утворюються, і частка нестійкого землекористування також зростатимуть.
Мета цієї системи управління полягає в тому, щоб запобігти, припинити і повернути у зворотному напрямку процес деградації навколишнього середовища за допомогою відповідних методів застосування біотехнологій та інших технологій за одночасного забезпечення безпеки як одного з невід’ємних компонентів цільового управління.
Конкретні цілі системи передбачають якнайшвидше впровадження конкретних програм, що містять конкретні завдання:
– застосування виробничих процесів, що передбачають оптимальне використання природних ресурсів на основі рециркуляції біомаси, регенерації енергії і мінімізації виробничих відходів;
– заохочення застосування біотехнологій, особливо – біологічного відновлення земельних і водних ресурсів, обробки відходів, охорони грунтів, відновлення лісу, лісонасадження, відновлення земель;
– використання біотехнологій і біотехнологічної продукції для збереження цілісності навколишнього середовища, щоб забезпечити довгострокову екологічну безпеку.
Щоб досягти визначених цілей, потрібно:
– розробляти екологічно безпечні альтернативні варіанти виробничої діяльності й удосконалювати виробничі процеси, що завдають шкоди навколишньому середовищу;
– розробляти практичні методи мінімізації попиту на екологічно нераціональні синтетичні хімічні речовини і максимального використання екологічно чистої продукції, у тому числі органічної продукції;
– вишукувати шляхи скорочення утворення та обробки відходів, використання матеріалів, що піддаються біологічному розпаду;
– розробляти процеси утилізації органічних відходів і біомаси для отримання енергії та забезпечення відновлюваних джерел енергії;
– розробляти методи вилучення речовин, що забруднюють навколишнє середовище, у тому числі в результаті аварійного витоку нафти, у тих випадках, коли звичайні методи відсутні або дорогі, неефективні чи нераціональні;
– розширювати виробництво посадкових матеріалів, особливо місцевих сортів рослин, для використання в лісонасадженні й відновленні лісу і домагатися більш сталих результатів у лісогосподарській діяльності;
– розробляти практичні методи розширення виробництва стресостійких посадкових матеріалів для відновлення земель і збереження грунтів;
– заохочувати застосування комплексних засобів боротьби із сільськогосподарськими шкідниками на основі раціонального застосування засобів біоконтролю;
– заохочувати відповідні методи використання біодобрив;
– заохочувати застосування біотехнологій, сприятливих для збереження і наукового вивчення біологічного різноманіття та безпечного освоєння біологічних ресурсів;
– розробляти технології обробки стічних вод і органічних відходів, що є легкими в застосуванні;
– розробляти нові технології для прискореного відбору організмів, що володіють корисними біологічними властивостями;
– заохочувати застосування нових біотехнологій в інтересах екологічно сталого освоєння мінеральних ресурсів.