Екологічне право України – Шуміло О. М. – 4. Правова охорона рослинного світу

Правова охорона рослинного світу – це цілеспрямований процес правового регулювання і здійснення заходів з охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів. При цьому правова охорона рослинного світу включає закріплені у законодавстві права та обов’язки суб’єктів щодо охорони, раціонального використання і відтворення природних рослинних ресурсів, їхню діяльність, а також комплекс заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

У зв’язку з тим, що охорона рослинного світу є одним із напрямків природоохоронної діяльності, вона виявляється у різноманітних формах: біологічна (відновлення рослинних ресурсів), технологічна (використання новітніх технологій, які сприяють більш ефективному виробництву), санітарна (проведення заходів щодо боротьби зі шкідниками і хворобами), організаційна (організація використання і контролю за станом рослинного світу), економічна (матеріально-технічне забезпечення, планування), ідеологічно-виховна (проведення еколого-виховної роботи).

Відповідно до ст. 25 ЗУ “Про рослинний світ”, охорона рослинного світу передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження просторової, видової, популяційної та ценотичної різноманітності і цілісності об’єктів рослинного світу, охорону умов їхнього місцезростання, збереження від знищення, пошкодження, захист від шкідників і хвороб, а також невиснажливе використання.

У ст. 26 названого Закону вказано, що охорона рослинного світу забезпечується: 1) встановленням правил і норм охорони, використання та відтворення об’єктів рослинного світу; 2) забороною та обмеженням використання природних рослинних ресурсів у разі необхідності; 3) проведенням екологічної експертизи та інших заходів з метою запобігання загибелі об’єктів рослинного світу в результаті господарської діяльності; 4) захистом земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, від ерозії, селей, підтоплення, затоплення, заболочення, засолення, висушення, ущільнення, засмічення, забруднення промисловими і побутовими відходами і стоками, хімічними й радіоактивними речовинами та від іншого несприятливого впливу; 5) створенням та оголошенням територій та об’єктів природно-заповідного фонду; 6) організацією наукових досліджень, спрямованих на забезпечення здійснення заходів щодо охорони та відтворення об’єктів рослинного світу; 7) розвитком системи інформування про об’єкти рослинного світу та вихованням у громадян дбайливого ставлення до них; 8) створенням системи державного обліку та здійсненням державного контролю за охороною, використанням та відтворенням рослинного світу;

9) занесенням рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослин до Червоної книги України, а також рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань – до Зеленої книги України;

10) встановленням юридичної відповідальності за порушення порядку охорони та використання природних рослинних ресурсів.

Необхідно зазначити, що заходами щодо охорони рослинного світу припустимо вважати і ті, які не містяться в ст. 26 ЗУ “Про рослинний світ”. Так, з метою охорони здоров’я населення, запобігання захворюванню тварин та заподіянню збитків рослинному світу господарюючими суб’єктами можуть здійснюватися заходи, спрямовані на регулювання поширення і чисельності окремих видів дикорослих рослин (отруйних, наркотиковмісних, карантинних тощо). Однак ці заходи не повинні завдавати шкоди іншим об’єктам рослинного та тваринного світу.

Перелік дикорослих видів рослин, поширення і чисельність яких підлягають регулюванню, а також порядок здійснення відповідних заходів з регулювання їхнього поширення і чисельності визначаються Мінприроди за погодженням із відповідними центральними органами виконавчої влади.

Крім цього, до правових засад з охорони рослинних ресурсів можна віднести вимоги щодо інтродукції, переселення, акліматизації та селекції рослин. Правовою гарантією охорони об’єктів рослинного світу та їхніх угруповань є створення (запровадження) Червоної книги України та Зеленої книги України.

До Червоної книги України заносять рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, види тваринного і рослинного світу, які постійно або тимчасово перебувають (зростають) у природних умовах у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони. До Зеленої книги України заносять відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Червона книга України є основою для розроблення та реалізації програм (планів дій), спрямованих на охорону та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, занесених до неї. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їхньої ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

Здійснення правової охорони рослинного світу неможливе без належного виконання державних приписів з метою охорони, використання і відтворення природних ресурсів рослинного світу відповідними суб’єктами, а діяльність останніх є необхідною організаційною умовою охорони рослинного світу.

Суб’єкти правовідносин з охорони рослинного світу наділені державою певними правами та обов’язками, коло яких визначає їхній правовий статус у цій сфері. Відповідно до правового статусу суб’єктів правовідносин з охорони і використання рослинного світу їх можна поділити на певні групи. Зокрема, це:

– ВР України, Президент України, КМ України та інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені повноваженнями щодо регулювання правовідносин з охорони, використання і відтворення рослинного світу, управління і державного контролю у цій сфері;

– підприємства, установи, організації і громадяни як власники та користувачі земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти рослинного світу, а також користувачі природних рослинних ресурсів, які є носіями прав та обов’язків щодо охорони, використання і відтворення природних рослинних ресурсів;

– громадяни та громадські організації, які мають право брати участь у рослинноохоронних правовідносинах, здійснюючи громадський контроль в галузі охорони і раціонального використання природних рослинних ресурсів;

– правоохоронні органи, зокрема, органи прокуратури (особливо природоохоронної прокуратури), які наділені контрольно-наглядовими повноваженнями за законністю в рослинноохоронних правовідносинах та розслідують правопорушення у цій сфері.

До правових заходів охорони рослинного світу припустимо віднести здійснення контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, що охоплює весь механізм правового регулювання охорони, використання і відтворення рослинного світу, починаючи з розроблення правових норм, їхнього застосування та закінчуючи оцінкою результатів їхньої дії і рівня ефективності правового регулювання.

Об’єктами контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу є стан рослинного світу, виконання, дотримання та застосування законодавства про рослинний світ. З метою досягнення вищого рівня ефективності охорони рослинного світу необхідно комплексно підходити до об’єктів контролю. Стан рослинного світу, наприклад, може свідчити про ефективність чи неефективність виконання рослинноохоронних заходів, дотримання законодавства про охорону рослинного світу органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями і громадянами та застосування цього законодавства уповноваженими органами державної влади. А ефективне здійснення цих форм реалізації права сприяє покращенню якісних характеристик рослинного світу.

Контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу поділяється на державний, відомчий, виробничий, громадський.

Державний контроль у галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу має надвідомчий характер, його завданням є дотримання законодавства про рослинний світ і нормативів щодо охорони рослинного світу всіма державними органами, службовцями, а також усіма підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами.

Що стосується відомчого контролю в галузі охорони, використання і відтворення рослинного світу, то здійснюється він міністерствами, державними комітетами з додержання законодавства про рослинний світ, підприємствами, установами та організаціями, які їм підпорядковані, тобто в межах підпорядкованої їм галузі управління.

Виробничий контроль полягає в тому, що підприємства, організації слідкують за дотриманням законодавства про рослинний світ у ході здійснення своєї діяльності.

Громадський контроль у галузі охорони рослинного світу, відповідно до ст. 37 ЗУ “Про рослинний світ”, здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища, які діють згідно з Положенням про громадських інспекторів з охорони довкілля. Однак громадський контроль у широкому розумінні не обмежується тільки роботою громадських інспекторів. До форм контролю громадськості у сфері охорони об’єктів рослинного світу можна віднести доступ до інформації про заходи з охорони чи використання рослинного світу, громадські слухання щодо проектної документації на об’єкти містобудування тощо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Екологічне право України – Шуміло О. М. – 4. Правова охорона рослинного світу