Екологічне право України – Шуміло О. М. – 3. Використання об’єктів рослинного світу
Правове регулювання використання рослинного світу є реалізацією інституту права природокористування у законодавстві про рослинний світ з усіма притаманними йому принципами та вимогами. Як і вивчення будь-якого питання, вивчення використання рослинного світу необхідно розпочинати з класифікації. У спеціальній літературі вже досліджувалося це питання і було запропоновано різні критерії для такого поділу. Це, у свою чергу, дозволило зазначити, що основними видами користування природними рослинними ресурсами є такі (залежно від критерію поділу):
1) за підставою виникнення права користування природними рослинними ресурсами: загальне (здійснюється без одержання дозволу, безоплатно) та спеціальне користування природними рослинними ресурсами (виникає у встановленому порядку на підставі спеціального дозволу, є платним). При цьому спеціальне використання природних рослинних ресурсів поділяється на різновиди залежно від мети використання (господарсько-цільового використання) об’єктів рослинного світу;
2) за строками користування: постійне (без встановлення строку), тимчасове (на певний строк). Тимчасове користування природними рослинними ресурсами поділяється на різновиди залежно від тривалості: короткострокове і довгострокове;
3) залежно від мети використання природних рослинних ресурсів: використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою, виховною, науково-дослідною, господарською чи іншою метою. При цьому використання природних рослинних ресурсів з господарською метою здійснюється: для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин; для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; для потреб бджільництва; для потреб мисливського та рибного господарства; для інших потреб;
4) за суб’єктами: використання природних рослинних ресурсів фізичними і юридичними особами;
5) за формами організації природокористування: колективне (спільне) використання природних рослинних ресурсів, що характеризується спільним використанням природних рослинних ресурсів декількома суб’єктами, та індивідуальне (відособлене) використання природних рослинних ресурсів одним суб’єктом;
6) за впливом на навколишнє природне середовище: позитивне (не пов’язане з погіршенням стану природних рослинних ресурсів, інших природних об’єктів та довкілля в цілому) і негативне використання природних рослинних ресурсів (при якому відбувається погіршення якісного стану природних рослинних ресурсів, інших природних об’єктів чи навколишнього природного середовища);
7) за рівнем охоронного режиму, встановленим для користування природними ресурсами: користування природними рослинними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення;
8) залежно від виду природних рослинних ресурсів, що використовуються: використання лісових рослинних ресурсів та використання нелісової рослинності.
Для належного вивчення використання природних рослинних ресурсів необхідно більш детально зупинитися на поділі залежно від підстав виникнення і мети використання.
Право загального природокористування рослинними ресурсами передбачає використання природних об’єктів та їхніх корисних властивостей без закріплення за окремими особами та надання відповідних дозволів на їхнє використання. Крім того, воно є безоплатним.
У порядку загального використання природних рослинних ресурсів фізичні особи можуть збирати лікарську і технічну сировину, квіти, ягоди, плоди, гриби та інші харчові продукти для задоволення власних потреб, а також використовувати ці ресурси в рекреаційних, оздоровчих, культурно-освітніх та виховних цілях.
Загальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється громадянами з додержанням правил, що повинні затверджуватися Мінприроди України, без надання їм відповідних дозволів. Однак законодавцем встановлені певні обмеження на здійснення загального природокористування рослинними ресурсами, зокрема, забороняється збирання у порядку загального використання дикорослих рослин, віднесених до переліку наркотико-вмісних рослин, їхніх плодів, насіння, післяжнивних залишків, відходів сировини тощо. Також забороняється торгівля лікарськими і декоративними видами рослин та їхніми частинами (корені, стебла, плоди тощо), зібраними в порядку загального використання природних рослинних ресурсів.
Загальне використання природних рослинних ресурсів у разі їхнього виснаження, різкого зменшення популяційної та ценотичної різноманітності тощо може бути обмежене Радою міністрів АРК, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також Мінприроди та іншими спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади відповідно до їхньої компетенції.
Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їхніх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їхньої переробки. Вирізняються такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів:
O збирання лікарських рослин;
O заготівля деревини під час рубок головного користування;
O заготівля живиці;
O заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо;
O збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо;
O заготівля сіна;
O випасання худоби.
Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.
Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається КМ України. Спеціальне використання природних рослинних ресурсів місцевого значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається ВР АРК та органами місцевого самоврядування.
Своєрідним дублюванням положень про загальне використання рослинного світу є законодавча заборона реалізації лікарської та технічної сировини дикорослих рослин юридичними або фізичними особами, які не мають дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів.
Видача дозволів на спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється у межах лімітів їхнього використання. Ліміти спеціального використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення встановлюються на підставі науково обгрунтованих нормативів Мінприроди.
Не потребують дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів:
O власники земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти рослинного світу, крім тих, що занесені до Червоної книги України та Зеленої книги України;
O користувачі (в тому числі орендарі) земельних ділянок, які їм надано для цільового призначення (ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, колективного садівництва, городництва, сінокосіння, випасання худоби), за винятком використання ними дикорослих судинних рослин, мохоподібних, водоростей, лишайників, а також грибів, види яких занесені до Червоної книги України, та природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.
Спеціальне використання природних рослинних ресурсів є платним. Розмір збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів визначається з урахуванням природних запасів, поширення, цінності, можливості відтворення, продуктивності цих ресурсів.
Від збору за спеціальне використання природних рослинних ресурсів звільняються:
– користувачі, у тому числі орендарі, земельних ділянок (для задоволення природними рослинними ресурсами власних потреб без права їхньої реалізації), науково-дослідні установи, навчальні та освітні заклади, що проводять наукові дослідження об’єктів рослинного світу з метою їхньої охорони, невиснажливого використання та відтворення, за винятком використання ними об’єктів, занесених до Червоної книги України чи до Зеленої книги України;
– власники земельних ділянок.
Необхідно зазначити, що збір за використання природних рослинних ресурсів не був включений до ПК України, однак практика застосування законодавства вказує: збір та використання рослинних ресурсів встановлюється на основі актів, що регламентують збір за використання лісових ресурсів, а вже останній був включений до ПК України.
Законодавець встановив, що використання природних рослинних ресурсів може здійснюватися з такою метою:
O природоохоронною;
O рекреаційною;
O оздоровчою;
O культурно-освітньою;
O виховною;
O науково-дослідною;
O господарською: а) для забезпечення потреб населення та виробництва у технічній, лікарській, пряно-ароматичній, харчовій сировині з дикорослих рослин; б) для випасання худоби, для забезпечення інших потреб тваринництва; в) для потреб бджільництва; г) для потреб мисливського та рибного господарства.
Законодавчо передбачено, що використання природних рослинних ресурсів з природоохоронною, рекреаційною, оздоровчою, культурно-освітньою та виховною метою здійснюється в порядку загального використання.
Для проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних із використанням природних рослинних ресурсів, у встановленому земельним законодавством порядку можуть визначатися спеціальні земельні ділянки, на яких зростають об’єкти рослинного світу.
Господарське використання рослинних ресурсів, у тому числі промислове збирання технічної, лікарської, пряно-ароматичної, харчової сировини з дикорослих рослин, проводиться з урахуванням принципів невиснаження природних рослинних ресурсів, збереження сприятливих умов для життя диких тварин та охорони довкілля.
Використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним законодавством порядку. Однак таке використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їхньому своєчасному природному відтворенню.
Використання природних рослинних ресурсів для потреб бджільництва здійснюється безоплатно і без отримання дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів шляхом розміщення пасік на відповідних земельних ділянках за погодженням з власником, користувачем (у тому числі орендарем) такої ділянки.
Використання природних рослинних ресурсів для потреб мисливського та рибного господарства здійснюється з урахуванням вимог ЗУ “Про рослинний світ”, а також земельного, водного законодавства та нормативно-правових актів з питань ведення мисливського та рибного господарства. Юридичні або фізичні особи, які здійснюють ведення мисливського і рибного господарства, зобов’язані здійснювати заходи щодо охорони природних рослинних угруповань на території закріплених за ними мисливських угідь та рибогосподарських водойм.
Окремо потрібно наголосити на можливості використання об’єктів рослинного світу на праві власності. Законодавство про рослинний світ не містить правового інституту права власності на об’єкти рослинного світу. Однак це не означає, що відповідне право та його захист відсутнє взагалі. У зв’язку з тим, що об’єкти рослинного світу нерозривно пов’язані із земельною ділянкою, право власності на рослини, які зростають на ділянці власника, є похідним від права власності на саму земельну ділянку. Крім того, у разі потреби набуття права власності на об’єкт рослинного світу на такі правовідносини припустимо поширювати чинність відповідних норм ЦК України, що регламентують право власності в Україні на будь-який об’єкт, не вилучений з цивільного обігу.
Підтвердженням існування елементів права власності на об’єкти рослинного світу є вказівки в ЗУ “Про рослинний світ” на можливість землевласників здійснювати використання рослинних ресурсів на власних ділянках безоплатно, без отримання спеціального дозволу і незалежно від мети використання. Крім того, власник земельної ділянки безперешкодно може, наприклад, зносити насадження на своїй земельній ділянці.
Крім того, ст. ст. 6 і 7 ЗУ “Про Червону книгу України” передбачають право державної, комунальної та приватної власності на об’єкти Червоної книги, а серед її об’єктів є рослини.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)