Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 1.5. Ринкові відносини та передумови виникнення аудиту
З розвитком ринкових відносин і реформуванням колективної власності виникла необхідність створення нових видів контролю. За таких умов з’явилися різноманітні види власності, такі як акціонерні, орендні, кооперативні, комерційні банки, страхові компанії та ін.
Власники стали потребувати все більшого обсягу інформації. Наприклад, кому належать активи та характер їх руху, ступінь платоспроможності підприємства, фінансової звітності, ліквідності.
В умовах ринку підприємства, банки, інші фінансові інститути та господарські суб’єкти вступають у договірні відносини з приводу використання матеріальних, грошових засобів, здійснення різних господарських операцій. У цих відносинах зацікавлені учасники вимагають більшого обсягу інформації, яка має бути достовірною.
У зв’язку з цим Верховною Радою України 22.04.1993 р. був прийнятий Закон України “Про аудиторську діяльність”. Згідно з цим Законом проведення аудиту стало обов’язковим для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, товариств та інших суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднена. Аудит також є обов’язковим для перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, інвестиційних фондів холдингових компаній, довірчих товариств та інших утворень, державних підприємств при передачі їх в оренду, інвестиційних фондів, емітентів цінних паперів, державних підприємств.
Аудиторський висновок також необхідний при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, паспортизації, приватизації при змінах форм власності, при порушенні питання про визначення неплатоспроможності або банкрутства підприємств.
Пізніше Постановою Верховної Ради України від 26.03.1997 р. № 110 “Про внесення змін в п. 7 до Закону “Про аудиторську діяльність” були внесені зміни до переліку об’єктів, на основі яких вводилося обов’язкове проведення аудиту за результатами фінансової діяльності за календарний рік для банків, валютних фондових бірж, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, кредитних союзів, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, інших небанківських фінансових установ.
Проведення обов’язкового аудиту для інших господарських суб’єктів здійснюється у порядку, який встановлений Законом України “Про аудиторську діяльність”.
Відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність” крім проведення аудиту бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання можуть надаватись аудиторські послуги у вигляді консультацій усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Окремі установи, наприклад, бюджетні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю, не підлягають обов’язковому аудиту.
Крім того, контроль здійснюють такі суб’єкти, як спеціалізовані органи контролю: Державні податкові адміністрації, Державні насіннєві інспекції, а також органи державного контролю.
У зв’язку зі змінами поставлених завдань процес становлення аудиту досить тривалий. Аудит як вид контролю ще не знайшов в Україні того стабільного стану, який би визначав постійне коло відповідних проблем. Заважає цьому досить повільне становлення ринкових відносин. Аудит не закінчується тільки проведенням аудиторськими фірмами аудиторських перевірок, а й можуть бути надані такі послуги, як експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, консультації з питань оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, а також послуги інших видів економіко-правового характеру, необхідні для забезпечення робітників підприємницької діяльності потрібною інформацією.
Деякі аудиторські послуги надаються замовникам за їхньою вимогою. Оскільки мова йде про необов’язковий аудит, то в таких випадках виконуються роботи так званого “маркетингового аудиту”, коли розробляються звичайно більш стратегічні напрями в роботі виробничих фірм.
Необхідно розрізняти завдання зовнішнього, а також внутрішнього аудиту. Якщо для зовнішнього аудиту основними завданнями є перевірка фінансової звітності та обліку з точки зору реальності складення та відповідності нормативним актам, виявлення достовірності відображення результатів роботи підприємств, то необхідність внутрішнього аудиту виникає з тих причин, що керівництво (рада директорів, держадміністрація, головні спеціалісти) підприємства-об’єкта потребує необхідної інформації для здійснення стабільного процесу діяльності підприємства.
Внутрішній аудит називають управлінським тому, що результати його перевірок неопосередковано використовуються для управління підприємством.
Якщо в перші роки становлення незалежного контролю аудит був необхідний тільки для великих підприємств, то сьогодні внутрішній аудит повинен відображати розвиток усіх підприємств і організацій. Внутрішній аудит у цьому випадку можна поділити на загальний і тактичний. Тактичний аудит, як правило, проводиться за окремими питаннями господарювання (організація окремих виробничих підрозділів і т. ін.).
Організація внутрішнього контролю перевіряється відповідно до Міжнародного стандарту 400-499 “Внутрішній контроль”. Згідно з цим стандартом на підприємстві-замовнику роблять оцінку ризиків, внутрішній контроль, здійснюють аудит у середовищі комп’ютерних, інформаційних систем, проводять аудиторські міркування стосовно суб’єктів господарювання, які звертаються до організацій, що надають послуги.
Завдання внутрішнього контролю досить різноманітні. Вони складаються з:
O аналізу внутрішньогосподарського контролю і системи аудиту;
* вивчення зібраної інформації;
O конкретизації розробки окремих рекомендацій, управлінських рішень у різних структурних підрозділах;
* визначення й аналізу діючої та існуючої політики і пропозиції нової, більш удосконаленої;
* оцінки якості інформації в господарстві;
O проведення стратегічних прогнозів і розробки глобальних прогнозів на перспективу.
Внутрішні аудитори повинні також вивчати соціальні і політичні тенденції в країні, аналізувати та вивчати можливі їх впливи на характер діяльності господарського утворення. Суб’єкти перевірки на цій основі повинні розробляти рекомендації з відшкодування окремих негативних проявів, які знижують рівень ефективного виробництва даного господарства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)