Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 7.8. Методика аудиту власного капіталу і зобов’язань
До завдань аудиту продажу готової продукції, товарів (робіт, послуг) відносять:
O виконання об’єму заказів (договірних обов’язків) на продукцію, товари (роботи, послуги);
O дотримання якості готової продукції, товарів (робіт, послуг) які продаються;
O своєчасність поставки продукції, товарів (робіт, послуг);
O виконання плану по державній закупівлі (інтервенції) готової продукції;
O контроль за своєчасною оплатою готової продукції, товарів (робіт, послуг), які продані;
O своєчасне пред’явлення претензій (позивних заяв) за продукцію, товари (роботи, послуги) які несвоєчасно оплачені.
Під реалізацією продукції розуміють перехід однієї частини активів підприємства покупцеві та повернення другої частини активів постачальнику.
Рівень товарності реалізованої продукції залежить від кількості її відвантаження.
Зазвичай продукція реалізується великим трейдерам. Однак частину продукції може бути реалізовано на ринку.
Ретельній перевірці підлягає порядок реалізації продукції на ринку. В цих випадках перевіряють:
O кількість реалізованої продукції;
O якість реалізованої продукції;
O термін продажу;
O своєчасність зміни цін у випадку втрати її якості;
O списання норм гранично допустимих втрат.
Високий результат перевірки досягається при ретельному вивченні первинної документації. Необхідно знати, що матеріально відповідальна особа, яка реалізує продукцію повинна щоденно подавати до бухгалтерії підприємства Звіти, які вона підписує, та здавати виручку
З дозволу керівника підприємства Звіти можна здавати один раз за 2-3 робочі дні.
Записи по руху продукції при реалізації на ринку необхідно відображати у товарно-касовій книзі, записи в котру роблять по її надходженню і продажу.
До документації по руху продукції, яку необхідно перевірити, відносять дорожній лист і товарно-транспортну накладну.
7.8. Методика аудиту власного капіталу і зобов’язань
7.8.1. Завдання, об’єкти, джерела і послідовність аудиту капіталу
Власний капітал створюється для формування активів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. При цьому активами підприємства називаються ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до економічних вигод у майбутньому. Власний капітал складається з:
O вкладень власників (учасників);
O пайових вкладень;
O іншого капіталу, внесеного учасниками (емісійний дохід тощо) або отриманого в процесі діяльності підприємства внаслідок дооцінки його активів;
O безоплатного надходження необоротних активів;
O чистого прибутку;
O емісії акцій; дебіторської заборгованості.
Ураховуючи порядок формування власного капіталу, можна визначити завдання його перевірки. Такими завданнями будуть:
– перевірка правильності складання первинних документів;
– перевірка правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку з відображення власного капіталу;
– перевірка правильності формування капіталу і відповідність законодавчим актам;
– перевірка законності вилучення капіталу;
– перевірка законності здійснення операцій зменшення капіталу;
– перевірка використання створених резервів капіталу;
– перевірка правильності відображення фактичної собівартості акцій власної емісії;
– перевірка правильності викупу акцій господарським товариством у учасників;
– перевірка правильності відображення заборгованості засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу.
Об’єкти аудиту власного капіталу:
O вивчення порядку підготовки засновницьких документів;
O перевірка правильності відображення власного капіталу в бухгалтерській і фінансовій звітності.
У бухгалтерському обліку до групи власного капіталу відносять:
– статутний капітал;
– пайовий капітал;
– додатковий капітал;
– інший додатковий капітал;
– резервний капітал;
– нерозподілені прибутки (непокриті збитки);
– вилучений капітал;
– неоплачений капітал.
Ці види джерел стають об’єктами аудиту. До об’єктів аудиту власного капіталу належать операції, які відображають рух джерел.
Джерелами аудиту власного капіталу є вся інформація, що знаходиться у первинних документах, регістрах синтетичного і аналітичного обліку, машинограмах, Головній книзі, бухгалтерській і фінансовій звітності. Вивчення цієї інформації дозволяє зробити висновки про наявність того чи іншого капіталу, про порядок його формування і зменшення. Окрім цього, до джерел аудиту власного капіталу можна віднести законодавчі акти, в яких наведений склад власного капіталу, порядок його створення і зменшення (вилучення). До таких законодавчих актів відносяться:
O Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”;
O Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”;
O Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 “Фінансові інструменти”;
O Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”.
Під час проведення аудиту перевірку власного капіталу починають з вивчення первинних документів. У результаті ретельного дослідження документації встановлюють:
– реальність записів у документах;
– наявність підписів;
– відповідність бухгалтерських записів, згідно зі зміною власного капіталу, який встановлено нормативом.
Далі виконується звірка даних первинних документів з даними синтетичного та аналітичного обліку. Велику увагу приділяють встановленню законності виконуваних операцій і відповідності їх встановленим нормативам. При цьому приділяється увага правильності формування власного капіталу, правильність використання створених резервів і правильність відображення фактичної собівартості акцій власної емісії.
Далі перевіряють правильність викупу акцій господарськими товариствами в учасників і правильність відображення заборгованості засновників за вкладенням до статутного капіталу.
Необхідно також перевірити стан засновницьких документів і бухгалтерського обліку з відображення руху власного капіталу.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)