Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2.2 Види адміністративно-процесуальних правовідносин
У галузевій теорії існує велика кількість класифікацій адміністративно-процесуальних правовідносин. Розглянемо найбільш значущі з них:
1. Відповідно до сфери суспільного життя, у якій вони функціонують, адміністративно-процесуальні правовідносини поділяються на такі види:
– правовідносини, що складаються у сфері економіки;
– правовідносини, що складаються у політичній сфері;
– правовідносини, що складаються у сфері підприємництва;
– правовідносини, що складаються у соціально-культурній сфері і т. д.
Наведена класифікація може бути продовжена за рахунок подальшої конкретизації сфер життєдіяльності суспільства, на які поширюється регуляторний вплив адміністративно-процесуального права. Зокрема, серед адміністративно-процесуальних правовідносин економічної сфери можна виділити такі, що складаються у галузях промисловості, будівництва, транспорту тощо.
2. Як вже неодноразово відмічалось, адміністративно-процесуальні правовідносини складаються з приводу реалізації норм не тільки однойменної матеріальної галузі (Адміністративного права), а й інших юридичних галузей. Дана обставина є підставою для їх класифікації за галузевою належністю кореспондуючих матеріальних правових відносин. За цією ознакою розрізняють адміністративно-процесуальні правовідносини, спрямовані на реалізацію норм:
– Адміністративного права;
– Земельного права; Трудового права;
– Сімейного права;
– Господарського права;
– Митного права;
– Житлового права;
– Кримінально-виконавчого права;
– Міжнародного права;
– Цивільного права;
– Фінансового права;
– Аграрного та інших галузей права.
3. Наступним критерієм класифікації адміністративно-процесуальних правовідносин є внутрігалузева сфера їх функціонування. Адміністративно-процесуальні правовідносини формуються у різних сферах адміністративного процесу, кожній з яких відповідає конкретне адміністративне провадження. Відтак, серед адміністративно-процесуальних правовідносин можна виділити такі, що виникають у ході:
– провадження по розгляду звернень громадян;
– провадження по розгляду справ у адміністративних судах;
– дисциплінарного провадження;
– виконавчого провадження;
– провадження по розгляду справ про адміністративні делікти;
– нормотворчого провадження;
– контрольного провадження;
– дозвільного провадження;
– реєстраційного провадження
– провадження по розгляду заяв та пропозицій громадян;
– провадження по застосуванню заходів заохочення та ін.
4. За наявністю або відсутністю конфлікту в основі адміністративної справи адміністративно-процесуальні правовідносини поділяються на:
А) конфліктні (складаються в ході юрисдикційних проваджень: адміністративно-позовного, виконавчого, дисциплінарного та ін.);
Б) неконфліктні (виникають при здійсненні управлінських проваджень: ліцензійного, наглядового, дозвільного, атестаційного тощо).
5. Залежно від виконуваних функцій та завдань адміністративно-процесуальні правовідносини класифікуються на:
А) регулятивні правовідносини – супроводжують нормальний процес реалізації суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків у адміністративно-процесуальній сфері. Даний вид правовідносин відображає усі правомірні аспекти організації адміністративних проваджень. їх головна функція – побудова та упорядкування соціальних зв’язків необхідних для всебічного, об’єктивного, неупередженого та своєчасного вирішення адміністративної справи. До розряду регулятивних відносяться практично всі адміністративно-процесуальні правовідносини неконфліктного характеру.
Б) охоронні правовідносини – виникають на основі зіткнення інтересів учасників адміністративного процесу. Вони завжди містять у собі як елемент юридичного конфлікту, так і спосіб його подолання, їх призначення полягає у гарантуванні, захисті та забезпеченні нормального функціонування регулятивних адміністративно-процесуальних правовідносин. Вказана функція реалізується за допомогою застосування заходів адміністративно-процесуального примусу, зокрема: – попередження (особистий огляд, огляд і вилучення речей, документів, відсторонення від керування транспортними засобами); – припинення (адміністративне затримання, видалення із зали, де проходить судове засідання); – примушення до виконання юридичного обов’язку (привід, тимчасове вилучення доказів).
6. За кількістю учасників адміністративно-процесуальні правовідносини поділяються на:
– двосторонні;
– багатосторонні.
7. Відповідно до суб’єктного складу (складу учасників) можна виділити адміністративно-процесуальні правовідносини:
– між органами публічної влади, що знаходяться між собою у відносинах службового підпорядкування;
– між органами публічної влади, які знаходяться на однаковому організаційно-правовому рівні;
– між органами публічної влади, що знаходяться на різному організаційно-правовому рівні, але не перебувають у відносинах службового підпорядкування;
– між органами публічної влади та підпорядкованими їм підприємствами, закладами й установами (наприклад, відносини між адміністрацією та підприємством);
– між органами публічної влади та державними підприємствами, закладами, установами, котрі не знаходяться у їх організаційному підпорядкуванні (прикладом можуть слугувати адміністративно-процесуальні правовідносини між органом Державної податкової служби та підприємством державної форми власності);
– між органами публічної влади та недержавними організаціями, підприємствами, закладами, установами (такими є відносини з приводу реєстрації об’єднань громадян у Міністерстві юстиції України);
– між органами публічної влади і громадянами.
8. Спосіб дії зобов’язаного суб’єкта покладається в основу виділення двох типів адміністративно-процесуальних правовідносин:
– активний тип. До цього типу належать правовідносини, в рамках яких зобов’язаний суб’єкт повинен здійснити активні дії. Саме у такий спосіб виконується обов’язок органів Фонду державного майна України протягом десяти днів затвердити і довести до заінтересованих осіб поданий на його розгляд Проект плану приватизації державного майна.
– пасивний тип правовідносин передбачає утримання зобов’язаної сторони від вчинення активних дій. Так, згідно зі ст. 245 КАСУ, не допускається перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами у разі прийняття нових нормативно-правових актів, які посилюють відповідальність фізичної особи.
9. За характером взаємодії учасників виділяють горизонтальні та вертикальні адміністративно-процесуальні правовідносини:
– вертикальні правовідносини виражають типові для публічно-управлінської діяльності субординаційні зв’язки між суб’єктом і об’єктом управління. Означені зв’язки будуються за класичною управлінською схемою “розпорядник – виконавець”, де одна сторона правовідносин наділена державно-владними повноваженнями, а інша – юридичним обов’язком виконувати керівні вказівки уповноваженої сторони. Стороною, яка знаходиться нагорі управлінської “вертикалі” адміністративно-процесуальних правовідносин, завжди виступає орган публічної адміністрації або його посадова особа Натомість, внизу цієї вертикалі може знаходитись практично необмежене коло суб’єктів: органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, незалежно віл форми власності, об’єднання громадян та ін.
Слід зауважити, що у даному випадку мова йде не лише про відносини службової субординації, коли одна сторона здійснює безпосереднє керівництво іншою. Адміністративно-процесуальні правовідносини вертикального типу мають місце всюди, де владні повноваження одного суб’єкта поширюються на певні аспекти діяльності іншого, незалежно від того, знаходяться вони у відношеннях організаційного підпорядкування, чи ні. Наприклад, виражений вертикальний характер мають адміністративно-процесуальні правовідносини між органами державного контролю та підконтрольними суб’єктами.
– горизонтальні правовідносини виникають між фактично і юридично рівноправними суб’єктами. В них відсутній елемент владного підпорядкування сторін, взаємодія яких відбувається на паритетних засадах. Кожна сторона горизонтальних правовідносин наділена по відношенню до іншої не лише переліком суб’єктивних прав, а іі комплексом юридичних обов’язків. У результаті, жодна з них не займає домінуючого становища.
Якщо волевиявлення сторін вертикальних правовідносин здійснюється в одному напрямку (згори до низу), то взаємодія суб’єктів горизонтальних правовідносин має двосторонній характер. Зазвичай, горизонтальні правовідносини будуються за формулою “орган публічної адміністрації орган публічної адміністрації” або “орган (посадова особа) публічної адміністрації громадянин”.
Ілюстрацією першої формули можуть слугувати відносини між двома органами публічної адміністрації з приводу спільної реалізації встановленого порядку укладання адміністративного договору. За другою формулою будуються адміністративно-процесуальні правовідносини між суб’єктом звернення (громадянином) та його адресатом (органом публічної адміністрації). В останньому випадку владний орган по відношенню до громадянина має навіть більше обов’язків, ніж повноважень.
Горизонтальні правовідносини традиційно вважалися нетиповими для адміністративно-процесуальної права – галузі, переважно спрямованої на обслуговування управлінської сфери. Проте, у світлі демократичних реформ даний вид адміністративно-процесуальних правовідносин набуває значного поширення.
Особливо виразно ця тенденція проявляється у стосунках між державою та громадянином. Вітчизняна правова доктрина поступово відходить від державо центристської ідеології, котра, зводячи державну волю в абсолют, завжди ставила її над людиною та суспільством. Сьогодні основним завданням публічної адміністрації визнається “служіння” людині шляхом всебічного забезпечення пріоритету її прав, свобод та інтересів.
Обрання демократичного курсу розвитку зумовило суттєві зміни у характері взаємовідношень держави та громадянина. І не є винятком і адміністративно-процесуальні правовідносини, котрі все частіше будуються за горизонтальним принципом. Так, однією із знакових подій останнього часу стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України. Даний нормативний акт фактично ставить громадянина та орган публічної влади на один щабель правових “сходів” і з усією можливою повнотою втілює оновлений “горизонтальний стандарт” адміністративно-процесуальних правовідносин.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)