Адміністративне право – Кісіль З. Р. – 2. Юридична природа процесуальних строків та їх види в адміністративному процесі
Надзвичайно вважливу роль у адміністративному процесі відіграють процесуальні строки, які перешкоджають безпідставному затягуванню розгляду та вирішенню адміністративної справи, здійсненню адміністративного правосуддя, швидкому поновленню порушених прав, свобод та інтересів.
Строки поділяють на такі, що визначаються проводом (лідируючим суб’єктом), такі, що визначаються правовими нормами та ті, що визначаються за погодженням зі стороною. До перших відносять, до прикладу, дату вирішення справи про правопорушення. Прикладом другого виду строків є строк надсилання зацікавленим особам постанови про вирішення справи (5 днів). Прикладом третього є узгодження по телефону дати і часу експертної наради чи переговорів між представниками державного департаменту з інтелектуальної власності МОН України та стороною. Можуть також узгоджуватись строки, які обчислюються періодами часу. Так, керівник навчального закладу може погоджувати з регіональною експертною радою термін проведення повторної експертизи закладу.
Початок перебігу строку може обчислюватись від дня наступного за тим, в який відбулась подія, дія, а може обчислюватись з моменту певної події. До прикладу, справи про порушення правил дорожнього руху іноземцями, які не користуються імунітетом, розглядаються за місцем скоєння порушення, як правило, того ж дня, але не пізніше ніж через 3 доби з моменту виявлення правопорушення.
Процесуальні строки також визначаються періодичністю засідань колегіального органу, який може виконувати функції на певній стадії провадження. Засідання Кваліфікаційної комісії НБУ з питань сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ проводяться згідно із затвердженим планом один раз на місяць. Правда, за рішенням голови Комісії дозволяється проводити позачергові засідання.
Періодичність засідань, а значить строки вчинення процесуальних дій, можуть визначатись станом матеріалів справи. Засідання колегіального органу проводяться в міру накопичення матеріалів, що є предметом розгляду.
Однак практики визнають, що періодичність засідань не повинна бути визначальним, а тим більше єдиним критерієм визначення строків вчинення процесуальних дій. Засідання Міжвідомчої комісії щодо погодження питань правової охорони знаків для товарів і послуг призначається з урахуванням необхідності завершення розгляду клопотання у 4 місячний строк.
Строки розгляду заяв можуть обчислюватись з моменту їх реєстрації або з моменту прийняття їх до розгляду. Однак перший спосіб менш продуктивний, оскільки немає смислу починати відлік плину строку розслідування, якщо до цієї стадії взагалі може не дійти справа, якщо заяву не приймуть до провадження.
Тривалість процесуальних строків може скорочуватись. До прикладу, це може мати місце при складенні акта про правопорушення у присутності правопорушника та за його письмовим клопотанням. Скорочення строку може мати місце і тоді, коли провід затягує розгляд, хоча його можна завершити достроково.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 КАС України).
Для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть бути встановлені інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, (ч. З ст. 99 КАС України). Наприклад, якщо особа має намір оскаржити рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій, то позовні заяви щодо таких рішень, дій чи бездіяльності можна подати до адміністративного суду у п’ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень, (ч. З ст. 99 КАС України).
Як визначено ст. 101 КАС України процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Для правильного використання в адміністративному процесі категорії “процесуальний строк” у ст. 103 КАС України запроваджено порядок обчислення процесуального строку. Так, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок, (ч. 1 ст. 103)
Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку, (ч. 2 ст. 103)
Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку, (ч. З ст. 103)
Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця, (ч. 4 ст. 103)
Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. (ч. 5 ст. 103)
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. (ч. 6 ст. 103)
Перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події, (ч. 7 ст. 103)
Останній день строку триває до двадцять четвертої години, але якщо в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. (ч. 8 ст. 103)
Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку, (ч. 9 ст. 103)
Зупинення провадження в адміністративній справі зупиняє перебіг усіх процесуальних строків у цій адміністративній справі. Перебіг процесуальних строків продовжується з дня поновлення провадження, (ч. 10 СТ..103)
Крім того, КАС України закріплено такі види процесуальних строків:
1) загальні
2) спеціальні процесуальні строки для порушення адміністративної справи у суді.
Загальний процесуальний строк порушення адміністративної справи визначено ст. 99 КАС України, відповідно до якої для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Однак поряд із загальним процесуальним строком порушення адміністративної справи процесуальним законом закріплено спеціальні процесуальні строки порушення такої справи.
Так, для захисту прав, свобод та інтересів особи КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наприклад, строк подання позовної заяви щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності, якими обмежуються чи порушуються виборчі права громадян та юридичних осіб обчислюється навіть не місяцями, а днями і годинами (ст. ст. 172-177 КАС України).
Як закріплено у ст. 179 КАС України, на обчислення строків, встановлених ст. ст. 172-177 зазначеного Кодексу, не поширюються правила частин другої-десятої ст. 103 КАС України. Тому строки, встановлені ст. 172-177 КАС України, обчислюються календарними днями і годинами, (ч. 2 ст.. 179)
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. (ч. 5 ст.. 179)
У судовій практиці непоодинокими є випадки, коли позивач з об’єктивних чи суб’єктивних причин до суду із адміністративним позовом своєчасно не звертається, однак потреба у судовому захисті порушених чи оспорюваних прав чи інтересів на зникає. У зв’язку із такою ситуацією виникає поняття “пропущення процесуальних строків” та потреба їх поновлення. Пропущення строків звернення до адміністративного сулу обумовлює настання певних правових наслідків, (ст.. 102)
По-перше, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, (ч. 1, ст.102)
По-друге, якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Крім того, позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Особливістю адміністративного процесу є потреба у обширному адміністративному розслідуванні. Через це необхідно продовжувати строки. Такими повноваженнями, як правило, володіє керівник міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади. При цьому підстава для такого рішення проводу досить невизначена: У разі пропущення з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом – продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі, (ч. 1 ст. 102)
Як правило, продовженню підлягають строки, які встановлені правовою нормою. Ініціатором продовження строків може виступати як лідируючий суб’єкт (провід), так і зацікавлена особа. Строки, передбачені законом для подання матеріалів на запит органу управління, можуть бути продовжені за клопотанням заявника. Причому клопотання про продовження строку повинно надійти до закінчення такого строку.
Підставами продовження строків є:
1) перебування сторони за межами України;
2) перебування у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;
3) сторона перебувала у місцях позбавлення волі за вироком суду;
4) обмеженість свободи пересування у зв’язку із ув’язненням чи полоном на території інших держав або через інші обставини непереборної сили, підтверджені документально;
5) визнавання за рішенням суду безвісно відсутнім або перебування у розшуку у випадках, передбачених законодавством. Правовими нормами можуть передбачатись максимальні терміни продовження строків.
Продовження строків не завжди відносять до компетенції проводу. Ці питання деколи відносять до повноважень вищестоящих організаційних ланок.
Строки можуть бути поновлені. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання, (ч. 2 ст.. 102)
Ухвала суду про відмову в поновленні чи продовженні пропущеного процесуального строку може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі, (ч. З ст.. 102)
Відмінності поновлення від продовження строків у тому, що
По-перше, клопотання про поновлення надсилається вже після пропуску процесуального строку.
По-друге, поновлення стосується відмінного кола строків.
Як правило, це строки порушення провадження по справі. Мотивоване клопотання про поновлення пропущеного строку має надійти протягом певного строку від дати закінчення пропущеного строку. Разом із таким клопотанням деколи вимагають документ про сплату встановленого за поновлення строку збору.
Як видно із викладеного, процесуальні строки за своїм цільовим призначенням та обставинами адміністративної справи – різноманітні, тому у законодавстві неможливо закріпити вичерпний перелік процесуальних строків.
Юридичні строки ще поділяються на такі види: давнішні та процесуальні. Процесуальний строк – це визначений нормативним актом відрізок часу, що обчисляється за встановленими правилами, протягом якого уповноважені особи вправі вчиняти процесуальні дії, виконати обов’язок, або момент часу, в який належить учинити процесуальну дію. При сплину строків давності провадження закривається, прийняті акти втрачають юридичну значимість (стають недійсними).
Із закінченням процесуального строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Лідируючий суб’єкт (провід) втрачає право виносити процедурні та остаточні рішення по суті справи, окрім як про закриття провадження по справі. Документи, надані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Але із закінченням строку не зникає обов’язок особи по виконанню конкретних процесуальних дій. Якщо строк пропустить лідируючий суб’єкт (провід), не прийме вчасно рішення, то вважається, що він прийняв позитивне для сторони рішення.
Прикладами строків давності в адміністративному законодавстві є:
O строк притягнення до адміністративної відповідальності;
O строки давності виконання постанови;
O строки погашення накладеного стягненого стягнення.
В правилах про процесуальні строки містяться такі елементи:
1) Розмір строку;
2) Початок плину строку, який пов’язується з дією чи подією. В ряді випадків початок перебігу строку пов’язується з технічними обставинами (вручення процесуального акта);
3) Термін закінчення строку. При цьому розрізняють припинення строку та пропуск строку. Якщо дії протягом процесуального строку не були вчинені, значить, строк пропущений. Пропуск строку не припиняє провадження по справі;
4) Правила зупинення (незаліку) та заліку строків. Зупинення означає, що той чи інший відрізок часу за наявності визначених законодавством обставин у строк не зараховується. До прикладу, в строк відбування виправних робіт зараховується час, протягом якого порушник не працював з поважних причин (ст. 323 КпАП), або ж час адміністративного затримання зараховується до строку адміністративного арешту (ст. 327 КпАП). Залік означає, що законодавець зобов’язує або дозволяє додавати певний час до відрізку часу, протягом якого фактично вчинюються дії.
За загальним правилом процесуальні строки проваджень про застосування санкції включаються в матеріальні строки притягнення до відповідальності. Однак є винятки. Процесуальні строки (строки розслідування) по дисциплінарних проступках працівників прокуратури не включаються до перебігу матеріальних строків накладення дисциплінарних стягнень.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)