Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №15. Адміністративно-правові режими

1. Поняття і види адміністративно-правових режимів

Адміністративно-правовий режим – це консолідоване поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, підібраних та застосовуваних у зв’язку з ситуацією, що склалась, задля оптимального вирішення поточної проблематики шляхом централізованого кооперування, застосування імперативного методу правового впливу та диференціації сетентів компетенції кожного з суб’єктів адміністрування.

Основні елементи адміністративно-правового режиму:

1) метод правового регулювання, який в адміністративному праві грунтується на централізованому засобі та імперативному типі регулювання і виражається в юридичній нерівності суб’єктів правовідносин;

2) особливі адміністративно-правові засоби встановлення та форми виникнення прав і обов’язків, способів юридичного впливу, захисту прав, процедурно-процесуальних форми і т. п., до яких слід віднести акти, скарги, службову або функціональну підпорядкованість, контроль або нагляд, адміністративний примус, протоколи, постанови, клопотання, адміністративну відповідальність та ін.;

3) принципи, загальні положення адміністративного права, такі як участь громадян в управлінні державними справами, забезпечення та захист прав і свобод людини, інтересів держави; здійснення органами влади своїх повноважень у межах, встановлених Конституцією і відповідно до законів України; підзвітність, підконтрольність, відповідальність органів виконавчої влади та їх посадових осіб перед суспільством за свою діяльність та ін.;

4) особливість адміністративного законодавства, яке характеризується наявністю великої кількості правових норм, що регулюють значний обсяг різноманітних соціальних відносин, пов’язаних з державним управлінням;

5) встановлення поряд із загально галузевим правовим режимом внутрішньогалузевих правових режимів:

O режиму секретності;

O митного режиму;

O режиму державного кордону;

O режиму вільних економічних зон;

O режиму здійснення певних видів підприємницької діяльності;

O паспортного режиму та ін.

Адміністративно-правові режими забезпечують функціонування не тільки галузевих інститутів адміністративного права, таких як державна служба, адміністративна відповідальність, а й багатьох інститутів інших галузей або міжгалузевих інститутів, наприклад, права власності, підприємництва та ін.

Адміністративне право   Кісіль З. Р.   Тема №15. Адміністративно правові режими

Правові режими класифікують:

1. За масштабом волі громадян і організацій у використанні своїх можливостей для реалізації суб’єктивних прав розрізняють пільгові та обмежуючі режими. Перші надають громадянам і організаціям додаткові права і свободи або пільги при здійсненні ними певних прав чи свобод, наприклад, пільги для учасників бойових дій. Другі, навпаки, запроваджують особливі права використання громадянами і організаціями своїх прав і свобод або встановлюють заборону на здійснення ними певних прав і свобод, наприклад, ліцензування окремих видів підприємницької діяльності.

2. За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій розрізняють звичайні та надзвичайні режими. Перші не змінюють конституційного статусу громадян і організацій; другі істотно обмежують їх права і свободи, вводять особливий порядок здійснення окремих видів конституційних прав і свобод.

3. За часом дії розрізняють постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими.

4. За територією дії розрізняють режими, що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (режим прикордонної зони).

5. За окремими об’єктами розрізняють режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути та ін.

6. За видами діяльності розрізняють режими оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності та ін. Засади правових режимів встановлюються законами України: За юридичною природою серед правових актів, що регулюють правові режими, розрізняють правовстановлюючі, які містять первинні “режимні” норми, та правозастосовні акти. Наприклад, на підставі ст. 106 Конституції та Закону України “Про правовий режим надзвичайного стану” Президент України приймає рішення про введення режиму надзвичайного стану, в якому встановлюються певні правила, а місцевий орган виконавчої влади (обласна державна адміністрація), керуючись цим актом, встановлює комендантську годину.

Усі спеціальні адміністративно-правові режими мають дві взаємопов’язані сторони: змістовну і формальну.

Змістовну сторону складають:

– причини і мета введення режиму;

– його організаційні, економічні елементи;

– пов’язані з ними дії.

Формальна (юридична) сторона містить такі елементи:

– хто, на який строк, на якій території встановлює режим;

– процедура його введення, здійснення, скасування;

– система “режимних” обов’язків і прав.

Більшість спеціальних режимів, зазвичай, обмежують права громадян. Проте такі обмеження не повинні бути надмірними і мають встановлюватися тільки законами. В Конституції України закріплено, що виключно законами України визначаються правові режими власності, державного кордону, воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації та інші види спеціальних правових режимів.

У певні періоди розвитку людства виникають гострі соціальні, техногенні суперечності, суперечності між природою і суспільством. Це призводить до етнічних і соціальних, політичних і воєнних конфліктів, стихійних лих, великомасштабних промислових аварій та ін. Екстремальні ситуації загрожують життю і здоров’ю людей, створюють умови для знищення значних матеріальних і духовних цінностей. Все це може призвести до дестабілізації та руйнування соціальної системи, а тому потребує негайного проведення неординарних заходів, у тому числі правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних та ні. Екстремальні (надзвичайні) ситуації становлять собою сукупність небезпечних для суспільства чинників, які створюють загрозу життєво важливим інтересам особи, суспільства, держави і потребують для свого врегулювання іншого нормативного впливу, іншої керуючої підсистеми, ніж ті, що діють у звичайних умовах.

Правові режими, за допомогою яких відбувається така перебудова юридичного інструментарію, можна визначити як надзвичайні. Вони належать до адміністративно-правових режимів.

Надзвичайні режими – це спеціальні правові режими життєдіяльності населення, здійснення господарської діяльності і функціонування органів влади на території, де виникла надзвичайна ситуація. Головним в їх змісті є те, що вони істотно змінюють правовий статус суб’єктів управління цієї території, у деяких випадках – систему органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, встановлюють заходи, які застосовуються для врегулювання ситуації.

Законодавство України передбачає три основні різновиди надзвичайних режимів:

1) надзвичайний стан;

2) надзвичайна екологічна ситуація;

3) воєнний стан.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №15. Адміністративно-правові режими