Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №16. Управління адміністративно-політичною сферою

1. Управління обороною

Оборона України – це комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави і мирного життя народу України.

Метою оборони України є створення необхідних умов для запобігання воєнному нападу і збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Воєнна доктрина України грунтується на тому що держава:

O не визнає війну як засіб розв’язання міжнародних проблем;

O прагне до нейтралітету й дотримання неядерних принципів, не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;

O не має територіальних претензій до жодної держави і не вбачає у жодному народові образ ворога;

O ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої країни, якщо сама не стане об’єктом агресії.

Основи організації оборони України та повноваження державних органів щодо її забезпечення, обов’язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб стосовно здійснення обороноздатності країни встановлені Законом України від б грудня 1991 року “Про оборону”.

Формування і проведення воєнної політики України, законодавче регулювання питань сфери оборони та військового будівництва здійснюються виключно Верховною Радою України.

Виключно законами України визначаються організація Збройних Сил України, правовий режим воєнного стану та вирішуються інші питання у сфері оборони.

Президент призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань, здійснює керівництво у сфері оборони держави та приймає рішення у цій сфері, що в подальшому затверджуються законодавчим органом. Президент України є Головою Ради національної безпеки і оборони України.

Організація оборони, крім формування воєнної політики і воєнної доктрини, складається з:

O розвиток у воєнної науки, прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії;

O підготовки, розвитку, формування структури і забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності;

O вироблення і проведення військово-технічної політики; підготовки населення і території країни до оборони та ін.

Кабінет Міністрів України керує діяльністю підпорядкованих йому органів та організацій щодо забезпечення оборони, оснащення Збройних Сил України озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами, формує загальнодержавну політику в сфері національної безпеки та оборони, у процесі чого здійснює кооперацію з іншими органами (РНБО, у нормотворчій активності – з ВРУ, місцевими державними адміністраціями).

Міністерство оборони України здійснює керівництво бойовою, оперативно-технічною та морально-психологічною підготовкою військ, воєнною наукою, проводить військово-наукові дослідження, організує і забезпечує військово-патріотичне виховання особового складу, здійснює координаційні, контрольні та інші повноваження у сфері оборони.

Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування забезпечують:

O виконання вимог чинного законодавства України з питань оборони посадовими особами, громадянами, підприємствами, установами і організаціями;

O вирішують завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобілізаційної готовності;

O організують призов громадян на дійсну військову службу;

O сприяють проведенню навчальних зборів, початкової військової допризовної підготовки молоді та виконують інші функції у сфері оборони, передбачені законодавством України.

Збройні Сили України є військовою державною структурою, призначеною для збройного захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та неподільності України від воєнного нападу або загрози воєнного нападу ззовні.

Організаційно Збройні Сили України складаються з військових об’єднань, з’єднань, частин, підрозділів, військових установ і навчальних закладів.

Принципи побудови Збройних Сил України, їх склад, загальна структура та чисельність, порядок комплектування, дислокації, мобілізації та демобілізації визначаються Законом України від 6 грудня 1991 року “Про Збройні Сили України” (в редакції від 5 жовтня 2000 року) та іншими актами законодавства України.

До складу Збройних Сил України входять:

O Сухопутні війська (війська наземної оборони);

O Війська повітряної оборони (військово-повітряні сили й сили протиповітряної оборони);

O Військово-Морські Сили.

Загальне керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

Міноборони України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у сфері оборони та військового будівництва, мобілізаційну і бойову готовність та підготовку Збройних Сил України до виконання покладених на них завдань.

Генеральний штаб – окрема складова частина Міноборони України, що є головним військовим органом з планування оборони держави і оперативного управління Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.

Значне місце в управління Сухопутними військами Збройних Сил України відводиться трьом оперативним командуванням: Південному, Західному, Північному.

До системи Сухопутних військ України входять п’ять армійських корпусів, сім окремих механізованих бригад, дві артилерійські дивізії та інші військові частини, які очолюються відповідними командувачами та штабами. Кадри для цього виду військ готують шість самостійних військових інститутів, дві навчальні дивізії та три школи прапорщиків.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №16. Управління адміністративно-політичною сферою