Техніко-криміналістичне дослідження підробленого паспорта громадянина України – Патик Л. Л. – Глава 7. Методичні основи техніко-криміналістичного дослідження підробленого паспорта громадянина України
Будь-яке експертне дослідження має базуватися на методиці, тобто системі рекомендацій із добору та застосування методів дослідження об’єктів і формування матеріально-технічної бази дослідження.
Усі методики експертного дослідження поділяються на загальні та окремі. Основою експертної методики є раціональне вирішення завдань, поставлених перед експертами, а кінцевою метою є розширення обсягу даних, які надаються слідству та суду, скорочення строків проведення експертиз, зниження витрат часу, зменшення невирішених питань, підвищення наукового рівня і повноти вирішення експертних завдань.
Експертна методика надає рекомендації щодо застосування тих чи інших методів дослідження. Метод – це не лише упорядкований спосіб пізнання, але й суворо визначений шлях вирішення задач. Під методами експертного дослідження розуміють систему логічних та інструментальних способів та прийомів отримання даних для вирішення питань, поставлених перед експертом.
Якщо ж СТЕД традиційно поділяється на певні види досліджень, то відповідно діляться й методи, які використовуються під час їх проведення. Це – загально-криміналістичні та методи дослідження матеріалів документів. Останні – вузькоспеціалізовані методи дослідження морфологічних, фізичних і хімічних властивостей матеріалів документів, які потребують знань природно-технічних наук.
У криміналістиці умовно прийнято розрізняти методи дослідження, які застосовуються в науках при розробленні теоретичних і експериментальних проблем, і методи, які застосовуються в експертній практиці. Останні формуються та базуються на відповідних наукових методах, характері та якостях об’єкта діяльності, досвіді вирішення конкретних практичних завдань.
До системи методів практичної діяльності належать такі: 1) всезагальні; 2) загально пізнавальні; 3) інструментальні та інші допоміжні технічні методи; 4) спеціальні.
До всезагального методу відносяться категорії і закони діалектичної (філософської) логіки та формально-логічні методи пізнання. Власне діалектичний метод є базовим, на ньому грунтуються і з нього витікають усі інші методи, які застосовуються для вивчення і оволодіння предметом науки, вивчення конкретних об’єктів пізнання.
Серед загальнонаукових методів слід назвати такі як: спостереження, порівняння, вимірювання, опис, експеримент, моделювання тощо.
Методи, сфера застосування яких обмежена однією або декількома науками, називають спеціальними та поділяють на дві групи. До першої відносять власне криміналістичні: техніко-криміналістичні, структурно-криміналістичні. До другої – методи інших наук: фізичні, хімічні, фізико-хімічні, біологічні, антропологічні, соціологічні тощо.
При дослідженні документів широко розповсюджені – фізичні, хімічні та фізико-хімічні методи. Одним із напрямів використання цих методів є вивчення структури і складу матеріалів (речовин) документів з метою виявлення ознак, походження яких обумовлене індивідуальними обставинами виникнення та існування ототожнюваного об’єкта. Тобто при такому аналізі встановлюються індивідуальні ознаки, уможливлюють вирішення завдань ідентифікаційного дослідження.
Поділ методів на фізичні, хімічні та фізико-хімічні є умовним, оскільки вони мають багато спільного між собою. Іноді фізичні та фізико-хімічні методи об’єднують під загальною назвою “інструментальні”, тому що для їх реалізації необхідні прилади, які дозволяють виміряти певні параметри, які характеризують властивості об’єкта.
Значну увагу приділяють неруйнуючим методам, оскільки знання можливостей кожного з них призводить до отримання бажаного результату та збереження об’єкту у тому стані, якому він надійшов на дослідження.
Серед усього різноманіття методів, що застосовуються при дослідженні паспортів, можна здійснити умовний їх поділ на три групи, які більш широко використовуються в експертних установах та призводять до ефективного результату проведення досліджень паспортів.
1. Візуальні. Такі методи полягають у вивченні досліджуваного об’єкту безпосередньо органами зору, слуху, нюху, дотику. Візуальні методи дослідження поділяються на: 1) ті, що застосовуються при особливих режимах освітлення (у косо спрямованому, вертикальному, проникаючому, з використанням освітлювачів типу “ОИ-19”); 2) із застосуванням світлофільтрів (абсорбційні та не абсорбційні).
2. Інструментальні. Такі методи полягають у вивченні паспорта за допомогою певних приладів (інструментів). Визначення розмірних характеристик паспорта та їх реквізитів здійснюється із застосуванням вимірювальних інструментів, таких як: металева лінійка ГОСТ 427-75, штангенциркуль типу ШЦ-1 (ГОСТ 166-89) тощо. До оптичних вимірювальних приладів належать такі: вимірювальні лупи, мікроскопи для збільшення у декілька крат (МБС-1, МБС-2, МБС-10), ПАК “Регула 4005М”. До власне інструментальних – фотографування паспорта зі світлофільтрами, ЕОП, УФ мікроскоп, УФ світлофільтри тощо.
3. Фізико-хімічні. Ця група методів застосовується для дослідження барвників та матеріалу паспорта.
Особливістю методики дослідження документів із засобами захисту є такі: 1) підроблення можна розпізнати без порівняльного дослідження, оскільки централізоване виготовлення таких документів за єдиною технологією забезпечує їх відповідність затвердженим зразкам; 2) досліджуваний документ вважатиметься підробленим, якщо хоча б одна його частина виготовлена іншим способом, ніж справжні; 3) ознаками підроблення будуть слугувати неякісно імітовані засоби захисту, їх заміна або відсутність тощо.
Означена методика визначає загальні положення та вимоги до усіх документів суворого обліку. А для дослідження паспорта слід користуватися інформацією щодо його технічного опису (відносно конструкції, формату, способів друку, перфорування тощо), рівнів захисту (графічного оформлення, спеціальних матеріалів, технологій, нумерації) тощо. Тому, дослідження паспортів потребує окремої методики, яка б роз’яснювала наведені вище технічні вимоги та надавала повну інформацію експертам щодо спеціальних засобів захисту.
Судово-технічне дослідження паспорта складається з послідовних етапів (стадій): 1) підготовчого; 2) аналітичного або роздільного дослідження; 3) синтетичного або порівняльного дослідження; 4) оцінки результатів і формування висновків.
1. На Підготовчому етапі Експерт оглядає достатність наданих матеріалів, якість упакування об’єктів дослідження, загальний стан самих документів, визначає правильність оформлення представлених матеріалів та визначає методи і методики проведення дослідження.
Ця стадія передбачає виконання таких дії: 1) за наявності правильно оформлених документів та належно упакованих об’єктів здійснюється перехід до наступного етапу дослідження; 2) за відсутності зразків, призупинення дослідження із клопотанням про надання необхідного матеріалу; 3) за відсутності об’єкту дослідження або якщо поставлені на експертизу питання не входять до його компетенції, матеріали відправляються ініціатору проведення експертизи без виконання.
2. Аналітичний або етап роздільного дослідження Полягає у вивченні ознак, захисних властивостей паспорта і встановленні їх змін, а також вивченні наданого порівняльного матеріалу для вирішення ідентифікаційних завдань.
Роздільне дослідження паспорта, починається із поверхневого огляду та фіксації його обкладинки, бланків, нанесених зображень та реквізитів.
При дослідженні обкладинки паспорта можуть виникнути певні труднощі, оскільки зображення та написи на ній виконуються тисненням, яке супроводжується низкою недоліків (наприклад, нерівність країв штрихів букв та різні розміри елементів однойменних букв). Дослідивши написи на обкладинках вісімнадцяти паспортів, було встановлено наведені вище ознаки: наприклад, у слові “УКРАЇНА” в букві “І” – різні за діаметром та формою надбуквені елементи (крапки), у букві “А” – різна товщина та нахил третього елемента, у слові “ПАСПОРТ” у букві “А” – різної форми засічка першого елемента, нерівні елементи букви “П” та багато інших недоліків. Як бачимо, спостерігається значна відмінність у написах, які мають бути чіткими, точними та рівними, тому експерт не в змозі надати оцінку таким зображенням через їх варіативність.
Для встановлення способу нанесення зображення на бланки паспортів, слід порівнювати їх зі зразками справжнього бланку за способом друку, шрифту та набору, особливостями нанесеного малюнку захисної сітки, барвниками та якістю паперу. Так, для встановлення справжності бланків, науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз передбачають надання зразка бланку справжнього документа з такими ж поліграфічними даними, як і наданий на експертизу.
У свою чергу, відповідно до наказу МВС України № 740 від 245.11.1993 р. “Про затвердження правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку” ПК “Україна” надсилає по примірнику паспортів до Криміналістичного центру МВС України із позначенням “ЗРАЗОК”.
Дослідження бланків поділяється на дві категорії: 1) якщо питання про справжність бланку паспорта вирішується із представленими зразками; 2) якщо питання про справжність бланку паспорта вирішується без зразків. У першому випадку проводиться порівняльне дослідження, метою якого є встановлення однією чи різними друкарськими формами нанесено зображення на порівнювані документи. При дослідженні бланку паспорта без зразка звертається увага на спосіб нанесення зображення захисної сітки, ліній графлення та друкованих записів, мікротексту, колір барвникової речовини, характер будови ліній малюнку, загальну конфігурацію малюнку захисної сітки, розміри зображень тощо. Також, експерт оглядає папір бланку. Звертається увага на різну товщину, еластичність паперу, на кріплення аркушів, наявність зайвих отворів, залишків клею, зарізаних країв на стиках паперу, наявності ліній розрізу тощо.
Коли дослідженню у підробленому паспорті підлягає безпосередньо папір (наприклад, якщо у підозрюваного вилучено матеріали та технічне обладнання), то при порівняльному дослідженні вивчаються ознаки виробу (формат, ліновка, малюнок, краї) і фізико-хімічні властивості паперу (товща, вага, внутрішня будова, структура поверхні, колір, композиція волокна, зольність, ступінь проклейки тощо).
Особливостями криміналістичного дослідження паперу є те, що він:
1) характеризується окремими властивостями матеріалу, які залежать від сировини, типу паперовиготувальної машини та іншими умовами;
2) папір, з якого виготовлено документ, окрім властивостей матеріалу, має характерні ознаки (формат, спосіб кріплення аркушів, типографські позначки тощо); 3) має ознаки, які виникли у процесі експлуатації. Властивості виробу та особливості, які виникли в процесі експлуатації є основними ознаками, які використовуються при криміналістичному дослідженні.
Папір піддається комплексному дослідженню – візуальному, мікроскопічному, мікрофотографічному, мікрохімічному та хімічному. Для дослідження структури та властивостей паперу, виявлення підчищення застосовуються спектрографічні методи, метод радіоактивних ізотопів. Тип проклейки і форма волокон визначається хімічними методами (із застосуванням їдкого натрію, розчину йоду, розплавленого парафіну тощо).
При дослідженні бланку паспорта, вивчаються й приховані захисні елементи: 1) у проникаючому освітленні буде спостерігатися водяний знак; 2) під дією УФ променів – світіння кольорових волокон, ниток, якими прошиті сторінки, приховані написи, зображення Малого герба України та нумерація сторінок; 3) у косо спрямованому світлі або за допомогою приладу оптичного лінійного растру буде спостерігатися приховане зображення Малого герба України.
Як правило, експертне дослідження водяного знаку та його підроблення не викликає труднощів. Візуально у відбитому світлі та проникаючому можна виявити жирові плями та пласт барвника на поверхні паперу, в кососпрямованому – ділянки верхнього пласту з кошлатістю внаслідок стирання.
Якщо окремі частини документа виготовлені способом, що невстановлений для цього виду документа, то можна сміливо стверджувати, що він підроблений. Але цей факт не є підставою для припинення пошуку відмінностей, наприклад, порівняння зі зразками досліджуваного документа.
За допомогою методу люмінесцентного аналізу можна встановити справжність бланку паспорта та ознаки внесення змін. Такий метод краще застосовувати починаючи із почергового огляду порівняльних зразків у ділянці УФ випромінювань. Це уможливлює швидко встановити розбіжність чи схожість люмінесценції досліджуваних об’єктів.
Потім у такому ж порядку оглядають документи у короткохвильових УФ випромінюваннях.
Для встановлення факту часткового підроблення паспорта, насамперед, слід упевнитися, що підроблення має місце, встановити – яким способом був видалений текст, оскільки від цих даних буде залежати добір методу його виявлення. Логічно починати дослідження із застосування простих методів, що не потребують пристосувань та не займають багато часу (візуальні методи), потім поступово ускладнювати, й лише у крайньому випадку застосовувати методи, що можуть призвести до руйнування документа.
При огляді фотокартки проводиться дослідження відбитку рельєфної печатки у кососпрямованому освітленні та відображенні рельєфу з іншого боку сторінки паспорта, також через співставлення окружностей відбитку, перевіряється співпадіння її номеру з номером мастичної печатки. При мікроскопічному дослідженні можна виявити домалювання відбитку печатки, неспівпадання частин відбитку на фотокартці із частиною на бланкові, ознаки монтажу тощо.
За необхідністю дослідити клеючу речовину при переклеювання фотокартки, застосовуються методи: 1) мікроскопічні (для встановлення муки, крохмалю, декстрину); 2) люмінесцентного аналізу; 3) хімічні (випробування клеючої речовини на розчинність у різних реактивах, на реакцію з певними реактивами тощо); 4) фізико-хімічні (паперова хроматографія та електрофорез для визначення складу клеючої речовини).
Під час дослідження клеючої речовини, можуть бути вирішені питання щодо встановлення її походження, виду, однорідності речовини за складом. Індивідуальна ідентифікація клеючої речовини можлива, якщо у ній виявлені специфічні домішки, що виникли у процесі зберігання або використання.
Виявлення часткового підроблення у паспортах має певну специфіку у випадку, коли засоби захисту пошкоджені або змінені. Наприклад, якщо часткове підроблення здійснюється підчищенням, травленням або змиванням, необхідно дослідити візерунок захисної сітки, який одразу викаже втручання у документ.
У дослідженні записів про особу власника паспорта, виконаних спеціальними чорнилами позитивним є те, що вони стійкі до води та хімічних речовин. Такі записи майже не піддаються травленню та змиванню, а при спробі їх видалити через підчищення або дописування – залишаються видимі сліди.
Дописування можна встановити, провівши ватним тампоном, змоченим у воді по підозрілим штрихам, від чого не відбудеться деформація штрихів, виконаних спеціальними чорнилами, а у дописаних – барвник буде розмитим. Такий метод є руйнуючим, тому спочатку слід використати інші методи, які збережуть записи у початковому стані.
Дослідження тексту з метою виявлення ознак дописування полягає в огляді паспорта в різних режимах освітлення (в кососпрямованому, проникаючому), використанні мікроскопії, зйомки в ІЧ променях, копіювальних методів, паперової і тонкошарової хроматографії, методу профілювання, телевізійної (ПТУ-42) та лазерної техніки (оптично квантові генератори). За допомогою мікроскопічного дослідження можна вивчити особливості штрихів букв: характер мікроструктури, вид матеріалу письма, розміщення барвника на папері, наявність/відсутність блиску.
Велике значення при вирішенні багатьох питань ТКДД, особливо при виявленні дописування, має виявлення відмінностей у порівнюваних чорнилах та пастах. Слід пам’ятати, що чорнила, виготовлені із органічних речовин, пасти кулькових ручок, штемпельна фарба та інші письмові маси навіть у рідкому стані здатні змінювати свої властивості. Такі особливості матеріалів письма у криміналістиці не вивчені, вони потребують відповідних знань у галузі хімії.
Також, письмові маси активно взаємодіють із папером. Тому, для техніко-криміналістичного дослідження матеріальної частини паспорта важливе значення має усестороннє вивчення процесів взаємодії різних пишучих мас із папером одного виду та марки, виготовлених із конкретних поліфабрикатів та на одній фабриці.
Цифрові записи з метою виявлення дописування також досліджуються певною методикою, а саме: 1) застосовуються неруйнуючі методи; 2) проводиться вивчення ознак почерку; 3) встановлюється розташування цифр відносно одна одної, лінії письма, країв документа; 4) досліджуються ознаки письмового приладдя; 5) порівнюються умови письма (величина натиску); 6) проводиться порівняння спектральних характеристик речовин штрихів у видимій і ІЧ зонах спектру із використанням світлофільтрів тощо.
Для диференціації чорнил цифрових записів, додатково до основних методів дослідження, можна використати метод відмежування штрихів під мікроскопом за слідами руху пера. Цього можна досягти вивчаючи форму сліду, розміри, розміщення барвника в штрихах, характер взаємодії волокон паперу з письмовим приладдям.
Виявлення дописування викликає труднощі, якщо зміни вносилися тією ж особою, яка виконувала первинні записи та однією фарбувальною речовиною.
Дослідження друкованого тексту в паспортах починається із виявлення загальних та окремих ознак, потім такі ознаки виявляються у наданих зразках і порівнюються між собою. Важливо знати, що кожен друкуючий пристрій може набути у процесі експлуатації індивідуальних ознак (наприклад, неповне продруковування третього елемента букви “н”). Така індивідуальність спричинена сукупністю ознак, які достатні для виокремлення його серед подібних, за рахунок чого експерт ідентифікує друкований текст із наданими зразками. Текст у зразках має бути чітким і відповідати досліджуваному за часом виконання. Зразки надаються як вільні, так і експериментальні.
Велике значення при дослідженні друкованого тексту мають дані про ремонт, заміну деталей друкувального апарату, при цьому ознаки у тексті будуть відрізнятися від наданих зразків і можуть вплинути на формування висновку експерта щодо наявності чи відсутності тотожності.
Встановити факт додруковування можна за допомогою візуальних та мікроскопічних методів, вимірювальних приладів та з вивченням властивостей барвної речовини штрихів методом вологого копіювання, крапельного аналізу, тонкошарової хроматографії, а також оптичного накладення.
Усі способи часткового підроблення не лише паспортів, але й усіх документів тісно переплітаються між собою, тому дописування або додруковування може супроводжуватися підчищенням, травленням або змиванням, у результаті чого можна виявити ознаки останніх.
Для виявлення підчищення, спочатку за допомогою лупи досліджується сумнівна ділянка бланку в різних режимах освітлення. Потім текст вивчається під мікроскопом. У випадках, коли підчищення здійснюється за штрихами, початкові записи можуть бути встановлені оглядом і фотозйомкою у проникаючому освітленні. Також можуть використовуватися дослідження в ІЧ променях (для виявлення текстів, виконаних чорною типографською фарбою, тушшю), адсорбційно-люмінесцентний метод (для виявлення текстів, виконаних пастою кулькових ручок), дифузно-копіювальний метод (для виявлення текстів, виконаних аніліновими чорнилами та пастою кулькових ручок).
Також, для виявлення підчищення у паспорті, рекомендується обробити його поверхню парами йоду або дрібнозернистими порошками. Більш інтенсивне скупчення порошків на окремих частинах поверхні документа буде свідчити про підчищення.
Травлення та змивання для паспортів не є ефективним. В результаті такої дії відбувається знебарвлення фарбників і первинний текст стає невидимим, але зазнає руйнування захисна сітка та структура паперу. Таку дію на документ одразу помітно неозброєним оком.
Повне видалення штрихів внаслідок травлення без суттєвих змін зовнішніх властивостей паперу можливе лише за допомогою речовин, які мають сильні окислювальні властивості. За допомогою органічних кислот можна витравити барвники лише деяких видів чорнил, відновники ж витравляють барвники лише на короткий період часу, після якого вони відновлюють початковий колір. Мінеральні кислоти та луги взагалі руйнують і барвник, і папір, тому підроблювачі часто додають їх до окисників, хоча результат майже такий самий.
Сліди травлення та змивання виявляють при зовнішньому вивченні у різних режимах освітлення, мікроскопічному дослідженні, дослідженням люмінесценції в УФ і синіх променях та із застосуванням світлофільтрів, а також хімічними методами.
Висновок про наявність у паспорті травлення може надаватися лише на основі сукупності ознак. Важливу роль відіграють при цьому виявлені на папері залишки речовин травлення та встановлення витравлених записів. Без урахування впливу матеріалу документа, а також процесів розподілу та закріплення у ньому барвного компоненту чорнил, неможливо сформувати чітке уявлення про механізм процесу витравлення.
Виявлення витравлених, підчищених, закреслених, залитих записів, невидимих вдавлених слідів від пишучого приладдя в паспортах потребує встановлення початкового змісту тексту. Наприклад, виявлення витравлених записів здійснюється фотографуванням документа у відбитих УФ променях, люмінесценції у видимій та ІЧ зонах спектру, збудженої УФ і синіми променями ламп розжарювання та у випромінюваннях лазерів. Виявлення закреслених та залитих записів здійснюється із застосуванням кольороподільного методу, дифузного копіювання, фотозйомкою ІЧ люмінесценції записів, електронно-оптичного перетворювача через вивчення видимого зображення у відбитих ІЧ променях.
До ефективних методів виявлення початкового змісту тексту паспорта належать такі: 1) огляд зворотної сторони аркуша, де можуть залишитися вдавлені сліди від пишучого приладдя або залишки барвника, який проник глибоко у товщу паперу; 2) під дією УФ променів; 3) спостереження і фотографування темно-червоної та ІЧ люмінесценції збудженої синьо-зеленим світлом; 4) дифузного копіювання.
Виявлення тексту за рельєфним зображенням штрихів здійснюється шляхом фотографуванням у кососпрямованому світлі та у полях струмів високої частоти. Найкращих умов виявлення рельєфу штрихів можна досягнути при освітленні досліджуваної ділянки паралельним пучком світла з утворенням гострого куту із поверхнею документа (чим менший такий кут, тим тіні рельєфу будуть більшими). Щоб усунути тіні від випуклостей поверхні паперу, слід змінювати відносно нього висоту розташування джерела освітлення, тобто регулювати глибину тіней вдавлених штрихів.
Цікавим методом виявлення рельєфних записів є обпилення досліджуваної ділянки магнітним порошком так, щоб здобути різний ступінь прилипання (адгезії) частин порошку до рельєфних штрихів тексту й іншої частини документа. Досягти цього можна, провівши пальцем по тексту, де за рахунок потожирової речовини порошок по-різному розміститься на поверхні, а на зворотній стороні документа потожирова речовина розміститься на випуклих частинах більше, ніж на іншій поверхні. Потім провести магнітним пензлем по тексту, після чого у місцях випуклого рельєфу зображення буде темне, а вдавленого – світле.
При дослідженні друкарських засобів та їх відбитків спочатку встановлюється спосіб виготовлення відбитків, потім вирішуються питання часу нанесення та ідентифікації особи підроблювача. Для вирішення ідентифікаційних завдань необхідні зразки, а для встановлення способу нанесення відбитків – не обов’язково.
Дослідження печаток та штампів з метою їх ідентифікації, полягає у послідовності виконання таких дій: спочатку встановлюється вид друкарської форми, потім виявляються загальні ознаки (зміст, симетричність розташування тексту і зображень тощо) та окремі (особливості мікрорельєфу кліше), здійснюється порівняльне дослідження. І завершальним процесом ідентифікації є оцінка експертом співпадаючих і розбіжних ознак, формування висновків.
Важливо зазначити, що наукова обгрунтованість та істинність висновку експерта залежить від представлених якісних зразків – порівняльного матеріалу. Вирішення ідентифікаційних питань, які цікавлять ініціатора проведення експертизи паспортів, залежить від якості та кількості наданих зразків. Наприклад, при ототожненні почерку або підпису особи, яка заповнювала дані у паспорті, необхідною є не лише визначена кількість письмових знаків такої особи, але й усі види зразків: вільні, умовно-вільні та експериментальні. Отримання експериментальних зразків також необхідне для ототожнення друкувального пристрою або особи, яка заповнювала дані про особу власника паспорта. У такому разі надається запит до органу, що видавав цей документ із проханням надати відповідні зразки. Для ідентифікації засобів розмножувальної техніки (матриць, стереотипів тощо) мають надаватися друкарські форми або виготовлені з їх допомогою експериментальні відбитки не менш, ніж у п’яти примірниках.
Зразки відбитків печаток та штампів для порівняльного дослідження надсилаються у кількості до десяти відбитків, виконаних на папері того ж сорту із застосуванням різної сили та напрямку натиску на папір. Відбитки, одержані спочатку з друкованого засобу – без промивання і очищення, а потім – з промитого. Слід також пам’ятати про зношеність печатки чи штампу або деформацію у процесі експлуатації. Якщо досліджуваному відбитку – більше року, то надаються вільні зразки приблизно того ж часу, як і відбитки у досліджуваному паспорті.
Якщо зразки відбитків печаток неможливо отримати, тоді дослідження відбитків полягає у виконанні таких дій: 1) починають дослідження із вивчення тексту (наявності помилок, дзеркального відображення букв тощо); 2) детально вивчають шрифт, малюнок букв, розмір та нахил; 3) з обох сторін бланку вивчають рельєф відбитку; 4) оглядають прилеглу до відбитку поверхню на наявність ознак малювання, копіювання тощо.
Підписи у паспортах, у більшості випадків, виконуються спрощеним способом та є простими за будовою. Тому їх дослідження ускладнюється, оскільки вони малі за обсягом, нестійкі та варіативні, тобто не мають необхідної для ідентифікації сукупності стійких індивідуальних ознак почерку. Для надання підписам доказового значення й попередження їх підроблення, бажано було б обмежити виконання коротких та простих за транскрипцією підписів. Також, ефективним буде введення додаткових реквізитів, які підтверджують підпис, наприклад, прізвище, посада тощо.
Особливістю дослідження підписів є встановлення чи виключення технічного підроблення, тобто способу його виконання. Тому, дослідження підпису починається із мікроскопічного вивчення за допомогою лупи до десяти крат, мікроскопу зі збільшенням до двадцяти п’яти крат та у різних зонах освітлення (розсіяному, проникаючому, кососпрямованому).
Не рідко, в експертних дослідженнях підроблених паспортів, виникає необхідність у встановленні хронологічної послідовності нанесених штрихів, що перетинаються. У таких дослідженнях важливо визначити послідовність використання методів, щоб штрихи могли повторно дослідитися. Так, для визначення послідовності виконання тексту, підпису та відбитку печатки у паспорті, вивчаються місця їх перетину із застосуванням мікроскопічного дослідження у різних режимах освітлення, фотографічних методів, а також вологого копіювання та адсорбційно-люмінесцентного аналізу.
Фотографічний метод широко використовується для досягнення наведених вище завдань, оскільки не змінює початкового змісту досліджуваної частини документа. При перетинанні штрихів, виконаних різною барвниковою речовиною, утворюється ще один колір, який залежить від порядку нанесення штрихів, причому переважає колір верхнього штриха. Такі властивості барвників можна виявити за допомогою методів мікроскопічних досліджень.
Адсорбційно-люмінесцентний метод вважається руйнуючим, але якщо при копіюванні досліджуваних штрихів, виконаних пастами, замість поліхлорвінілової плівки використати простий папір, зволожений розчином, який складається із води, спирту, гліцерину (1:1:1) або води, спирту, гліцерину, бури, формаліну (5:4:0,5:0,2:0,2), то копіювання можна проводити неодноразово. Це пояснюється тим, що барвник паст розчиняється не на стільки, як при дії на нього органічного розчинника, яким оброблюється поліхлорвінілова плівка.
Метод вологого копіювання також вважається руйнуючим, але якщо його замінити методом сухого дифузного копіювання, то можна не лише встановити хронологічну послідовність нанесення штрихів, що перетинаються, але й не піддавати помітним змінам досліджуваний документ. Якість методу вологого копіювання буде залежати від складу чорнил барвників штрихів, їх взаємодії між собою та папером.
Також, для встановлення послідовності нанесення рукописних штрихів, що перетинаються, виконаних кульковими ручками, застосовуються профілографічні методи, які мають високу чутливість та точність. Вони поділяються на такі профілювання: 1) щупове (проводиться на профілографі-профілометрі за допомогою алмазної голки); 2) світлове (на мікроскопах типу “МИС-11” або “ПСС-2” вузькою смужкою світла); 3) фотоелектричне (на мікрофотометрі шляхом реєстрації змін інтенсивності відбитого світлового потоку, залежно від рельєфу).
Цікавим є метод встановлення послідовності нанесення штрихів, що перетинаються, виконаних кульковими ручками, за допомогою пластиліну. Сутність методу полягає у тому, що попередньо підготовлений пластилін прикладають до досліджуваної поверхні та отримують зліпок. При цьому слід враховувати силу натиску та час контакту, які залежать від рельєфу штрихів. Наприклад, при незначній деформації паперу від штрихів – сила та час контакту збільшується, приблизно 3-5 секунд, якщо рельєф глибокий – 1 секунда. Підготовка пластиліну полягає у тому, що його кладуть на 5-10 хв. у холодильник, потім 3-5 секунд обдувають теплим повітрям, а контактуючу його поверхню роблять гладенькою. Завдяки такій методиці отримується об’ємний слід штрихів на пластиліні та за допомогою мікроскопічного дослідження у кососпрямованому освітленні, з використанням 4-кратної лупи при розсіяному освітленні вдається вирішити питання про послідовність їх нанесення.
Для виявлення заміни аркушів у паспорті слід перевірити нумерацію сторінок, відповідність змісту тексту, виявити, чи немає різниці у сорті паперу, форматі, звернути увагу на однорідність типографських знаків, кольорів барвників, відповідність загального фону відтінкам частин документа.
Щоб виявити вклейку, насамперед, слід оглянути бланк візуально, перевірити на наявність лінії розрізу, потертості, потовщення паперу та інші ознаки, оглянути сумнівну сторінку під дією УФ променів, де можуть залишитися сліди від клеючої речовини, сліди підготовки до вклейки. При огляді у проникаючому освітленні у місці розташування вклейки можуть бути світлі та темні ділянки, а іноді вклеєні частини відділяються від бланку при його згинанні.
3. Дослідивши реквізити паспорта, експерт співставляє отримані ознаки із порівняльними зразками з метою виявлення співпадань, розбіжностей або відхилення від норм, і тим самим здійснює синтетичний (порівняльний) етап дослідження. Це основна стадія у вирішенні експертних завдань.
Наприклад, якщо у підозрюваного вилучено матеріали та технічне обладнання, на яких ймовірно був виконаний підроблений паспорт, – при порівняльному дослідженні вивчаються ознаки виробу (формат, ліновка, малюнок) і фізико-хімічні властивості паперу (внутрішня будова, структура поверхні, характер люмінесценції, композиція волокна, зольність).
4. Оцінка результатів дослідження та формулювання висновків Полягає у підведенні підсумків проведеного дослідження, формулюванні відповідей на поставлені перед експертом питання та складанні висновків експерта із описом ходу і результатів дослідження.
У порівнянні з іншими доказами, висновки мають специфічні риси, а саме: 1) вони будуються на основі використання спеціальних знань; 2) являють собою умовивід експерта, його висновок на основі отриманих результатів дослідження, а не інформаційне знання.
Формування висновків є найголовнішим і найважчим етапом дослідження паспортів, оскільки вимагає високих професійних знань та досвіду, і полягає не у виявлених ознаках, а у їх відмежуванні від випадкових перешкод, в оцінці їх значення та у їх науковому обгрунтуванні.
Формуючи висновки на основі отриманого у результаті дослідження фактичного матеріалу, експерт визначає їх зміст (позитивні чи негативні) та форму (категоричні, ймовірні, НПМ – не представляється можливим). Висновки мають логічно завершувати дослідження, не суперечити іншим об’єктивним даним, зібраним у конкретній справі, а також бути обгрунтованими фактично, аргументованими науково й за можливості – перевірені практично.
Висновок експерта обов’язково має бути точним, оскільки така умова є необхідною для доказового значення цього документу. Не можна використовувати такі вирази як: “не встановлені”, “немає підстав стверджувати”, “не виключено” тощо, оскільки вони роблять висновки двозначними і неточними.
Висновок експерта (спеціаліста) оформлюється з дотриманням вимог встановлених ДСТУ 4163-2003 та Інструкцією про вимоги щодо оформлення документів у системі МВС України (наказ від 20.01.2004 р. № 55). Висновок експерта (спеціаліста) складається із вступної, дослідницької частин та висновків.
При дослідженні підроблених паспортів важливе значення мають техніко-криміналістичні засоби, які допомагають застосуванню розроблених методів та надають можливість зафіксувати отримані результати. До них належить: обладнання, апарати, прилади, інструменти, різного роду пристосування та матеріали, які застосовуються з криміналістичною метою.
На сьогодні значно спрощує роботу експертів застосування цифрової фотографії, яка уможливила швидко та зручно отримати бажане зображення високої якості. А за допомогою персонального комп’ютера можна створити копії отриманих зображень, роздрукувати їх на фотопапері та зберігати тривалий час у базі даних для здійснення автоматизованого пошуку необхідних об’єктів.
Одним із сучасних напрямів удосконалення експертного дослідження документів є впровадження відеокомплексів. До структури яких входять телекамера, освітлювачі, комплекс світлофільтрів, кольоровий монітор та комп’ютер. Таке обладнання забезпечує ефективне проведення дослідження, автоматизоване оформлення висновку із кольоровими ілюстраціями.
Також серед техніко-криміналістичних засобів, які використовуються при СТЕД, слід назвати такі групи: 1) засоби фіксації (фото -, відео -, цифрова апаратура); 2) пошукові засоби для виявлення невидимих зображень на документах (УФ освітлювачі, електронно-оптичні перетворювачі тощо); 3) засоби для систематизації та видачі криміналістичної інформації (картотеки, колекції); 4) технічні засоби для лабораторного дослідження: порівняльні мікроскопи, телевізійний спектральний люмінесцентний мікроскоп “Regula”, універсальні лабораторні репродукційні установки (УЛАРУС), прилади оптичного накладення “ПОН”, прилади ТСС для експрес-аналізу документів типу “DVS Portable” (Швейцарія), “Регула 4004М” (Білорусь), ТСС-3М (Росія); системи типу VSC-1, VSC-4, VSC-2000 (Великобританія), “Docu box”, “Docuzenter” (Німеччина), відео спектральний компаратор ED-1100 (Білорусь), ВСК-1, “Зксперт-К”, “Радуга” (Росія), система отримання та обробки зображень “Video Scope”; в
(2 votes, average: 3,50 out of 5)