Криміналістика – Сабадаш В. П. – Тема № 9. ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДОКУМЕНТІВ
1. Техніко-криміналістичне дослідження документів – підрозділ криміналістичної техніки, який вивчає, розроблює засоби та методи пізнання документів у цілях розкриття та розслідування злочинів.
Предметом техніко-криміналістичного дослідження документів є закономірності виготовлення та функціонування документів, які мають значення для кримінального судочинства.
Завдання техніко-криміналістичного дослідження документів:
1) установлення способу виготовлення документа (окремих частин);
2) виявлення змін у документі (ознак підробки);
3) відновлення тексту документа;
4) встановлення окремих обставин виготовлення та зберігання документа;
5) ідентифікація засобів, що використовувалися для виготовлення документа, внесення змін до нього.
2. Документ – це матеріальний об’єкт, на якому в той чи інший спосіб зафіксовано інформацію щодо певних фактів.
Класифікація документів:
1) за джерелом походження:
– офіційні;
– приватні;
2) за призначенням:
– ті, що засвідчують певні факти та права;
– ті, що містять інформацію довідкового характеру;
3) за способом виготовлення:
– рукописні;
– машинописні;
– комп’ютерні;
4) за юридичним значенням:
– справжні;
– підроблені (фіктивні);
5) за метою виготовлення документа:
– ті, що виконані в злочинних цілях;
– ті, що виконані в правомірних цілях.
3. Способи внесення змін до тексту документів:
– підчищення (механічне видалення з поверхні документа знаків, літер, слів, штрихів);
– травлення (зміна тексту документа хімічними реактивами);
– змивання (вилучення з поверхні документа знаків, літер шляхом застосування різних речовин);
– дописка та вставка (внесення змін до документа без його механічного пошкодження);
– заміна великих частин (заміна аркушів у документі, що містить велику кількість сторінок).
Способи виявлення змін у документах:
– органолептичні (візуальний огляд, порівняння оригіналу з копіями, тобто безпосередньо за допомогою органів відчуттів людини);
– технічні (застосування фотографічних, вимірювальних, мікроскопічних та інших засобів і методів).
4. Під час розслідування злочинів у разі необхідності роботи з документами – речовими доказами слід дотримуватися наступних правил:
1) працювати з документами за допомогою спеціальних засобів (гумові рукавички, пінцет);
2) не класти документ на забруднені та вологі поверхні;
3) не чіпати документ вологими руками;
4) не роботи позначки (записи) на документі, який досліджується;
5) зберігати документу спеціально відведеному місці (наприклад, сейфі).
Тема № 10. КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПИСЬМА
1. Судове почеркознавство – це підрозділ криміналістичної техніки, що вивчає закономірності письма як джерела інформації та розроблює рекомендації для ідентифікації автора і виконавця, а також досліджує інші факти, пов’язані з письмом, які мають значення для кримінального судочинства.
2. Письмова мова – це мова, зафіксована на папері чи іншій поверхні за допомогою усталеної системи графічних знаків, сприйманих зором, розташованих у певній лінійній послідовності і співвіднесених з одиницями реального, звукового мовлення.
Ознаки письмової мови – це специфічні письмово-рухові навички, за допомогою яких можна встановити автора тексту. За ознаками письмової мови можна встановити вік, стать, національність, професію, місце проживання особи.
Ознаки письмової мови:
1) загальні (ступінь грамотності, рівень володіння лексичними та стилістичними ознаками письма);
2) окремі (граматичні та лексичні помилки, використання професійної лексики, жаргонних слів тощо).
3. Почерк – це фіксована в рукописі, характерна для кожного, хто пише, і заснована на його письмово-руховому навику система рухів, за допомогою якої виконуються умовні графічні знаки.
На формування почерку величезний вплив чинять різні фактори як суб’єктивного, так і об’єктивного плану. Суб’єктивні – притаманні конкретній особі, а об’єктивні – залежать від зовнішніх умов, у яких протікає процес письма.
Ознаки почерку:
1) загальні:
– виробленість почерку (вироблений, маловироблений, невироблений);
– тип почерку (простий, спрощений, вигадливий);
– напрями почерку (за годинниковою стрілкою чи проти неї);
– розмір почерку (дрібний – до 2 мм, середній – 2-5мм, великий – 5 мм і більше);
– нахил почерку (правонахилений, лівонахилений, прямий);
– розгін (розмашистий, середнього розгону, стиснутий)
– ступінь зв’язаності почерку;
2) окремі:
– форма руху;
– напрям руху;
– тривалість руху;
– кількість рухів;
– безперервність рухів;
– послідовність рухів;
– відносне розміщення рухів.
4. Криміналістичне дослідження письма проводиться у двох формах:
– попереднє дослідження письма (здійснюється органом дізнання, слідчим, прокурором для отримання орієнтуючої інформації);
– судово-експертне дослідження письма (проводиться в спеціальних експертних установах відповідними фахівцями для отримання доказової інформації).
5. Почеркознавча експертиза призначається як при розслідуванні кримінальних правопорушень, так і при розгляді цивільних справ. Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, у тому числі цифрових записів і підпису. Цією експертизою також вирішуються класифікаційні та діагностичні задачі.
Питання, які вирішує почеркознавча експертиза:
– Чи виконано рукописний текст певною особою?
– Чи виконані рукописні тексти різних документів або різні частини одного документа однією особою?
– Чи не виконано рукописний текст навмисно зміненим почерком?
– Чи не виконано рукописний текст у незвичних умовах?
– Особою якої статі виконаний рукописний текст?
– До якої групи за віком належить виконавець рукопису?
– Яка загальна соціально-демографічна характеристика виконавця рукопису: освітній рівень формування писемних навичок, рідна мова, професія?
– Чи не володіє особа, яка виконала рукопис, навиками написання спеціальними шрифтами?
– Чи були використані технічні засоби для виконання підпису?
6. Авторознавча (судово-лінгвістична) експертиза призначається для ідентифікації автора тексту та отримання окремих фактичних даних (рівень освіти автора, його рідна мова та ін.).
Питання, які вирішує почеркознавча експертиза:
– Чи є певна особа автором даного тексту?
– Чи є певна особа автором декількох різних текстів?
– Однією чи різними особами складено конкретні тексти?
– Чи містить текст певне смислове навантаження (наприклад, чи містяться в тексті заклики до расової, національної чи релігійної нетерпимості?)
– Чи не перебував автор (конкретна особа) тексту в незвичному психофізичному стані, що міг бути спричинений загрозою його життю, здоров’ю або особам з його близького оточення?
– Чи є в тексті ознаки, які свідчать про соціально-біографічні риси його автора? Якщо є, то про які саме?
(2 votes, average: 5,00 out of 5)