Техніко-криміналістичне дослідження підробленого паспорта громадянина України – Патик Л. Л. – Глава 6. Можливості судово-технічної експертизи підробленого паспорта громадянина України
Розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням та використанням паспортів, потребує використання спеціальних знань у галузі техніко-криміналістичного дослідження документів (ТКДД), яка має досить широкі можливості. Таке дослідження сприяє встановленню способу підроблення документа, надає допомогу у збиранні даних про особу злочинця, що полегшує оперативним та слідчим працівникам у його розшуку.
Поняття “документ” у юридичній літературі набуває трьох значень: 1) письмовий акт, здатний бути доказом юридичних відносин або фактів, що спричиняють правові наслідки; 2) офіційне посвідчення особи (паспорт, трудова книжка); 3) матеріальний об’єкт, у якому міститься певна інформація.
Сам термін походить від латинського, що буквально перекладається як “свідчення”, “доказ”, “взірець”, “посвідчення”.
Під документом слід розуміти матеріальний об’єкт, на якому за допомогою знаків, символів та інших елементів штучної або природної мови зафіксовані факти. Особливе значення для криміналістики має класифікація документів за юридичною природою – справжні та підробленні.
Основну частину документів, щодо яких проводиться криміналістичне дослідження, складають документи речові докази, ті, що були об’єктами злочинних посягань, мають сліди злочину та можуть бути засобами виявлення злочину, встановлення злочинця і всіх обставин злочину.
На сьогодні, судово-технічна експертиза документів (СТЕД) – одна із видів експертно-криміналістичних досліджень, яка надає кваліфіковану допомогу судовим та правоохоронним органам. За допомогою цього дослідження вирішується низка завдань, розв’язання яких значно впливає на подальший розвиток кримінальних та цивільних справ, а також встановлення істини. Криміналістична експертиза документів, встановлюючи факт виготовлення підроблених документів, допомагає встановити безпосередній об’єкт та предмет злочину.
Предмет СТЕД становлять факти і обставини, пов’язані з виготовленням документів, способом внесення в них змін, виявленням невидимих записів тощо, які встановлюються через використання спеціальних знань у галузі технічного дослідження документів у передбаченому законом порядку.
Об’єктом СТЕД є підроблені та пошкоджені документи, їх матеріали, типографські та машинописні тексти, відбитки печаток і штампів. Точніше кажучи це:
1) реквізити документів (типографські, рукописні та машинописні тексти, відбитки друкарських форм, компостерні знаки тощо);
2) матеріали документів (матеріал з якого виготовлений документ – папір, картон, ледерин або коленкор (матеріали для обкладинки); матеріали письма – туші, чорнила, фарби, пасти для кулькових ручок тощо; допоміжні матеріали – захисні засоби, клей, хімічні засоби тощо);
3) технічні засоби, що використовуються для виготовлення документів (пишучі приладдя та друкарські засоби, поліграфічна техніка, кліше печаток та штампів, різаки, брошурувальні прилади тощо);
4) сліди, залишені внаслідок зміни змісту документа (від знарядь письма та інших пристосувань, хімічні та інші речовини).
Завдання СТЕД поділяються на ідентифікаційні, діагностичні та класифікаційні. Ідентифікаційні завдання полягають у порівняльному дослідженні об’єктів для вирішення питання щодо їх тотожності чи групової належності. За їх допомогою вирішуються питання ототожнення: 1) технічних засобів, що використовуються для виготовлення документа або його частин (друкарські машинки, печатки, штампи, ручки тощо); 2) цілого за частинами; 3) матеріалів, що використовувався для виготовлення документа (паперу, фарба тощо); 4) виконавця машинописного документа. Діагностичні завдання полягають у дослідженні властивостей та стану документа з метою встановлення змін, що відбулися в ньому, причин цих змін та їх зв’язок з вчиненим злочином. За їх допомогою встановлюється: 1) спосіб виготовлення документа, факт і спосіб зміни первинного змісту; 2) первинний зміст документа; 3) давність виготовлення документа. Класифікаційні завдання вирішуються при необхідності віднести об’єкт до визначеного класу, роду. За їх допомогою встановлюється клас, тип, марка копіювально-розмножувального апарата, матеріалу документа тощо.
Відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 технічна експертиза документів поділяється на два види: 1 – експертиза реквізитів документів; 2 – експертиза матеріалів документів.
До можливостей СТЕД відносяться: 1) визначення способів зміни рукописних реквізитів документа; 2) встановлення первинного змісту тексту; 3) встановлення відносного часу виготовлення документа; 4) ідентифікаційні дослідження матеріалу документа; 5) дослідження друкарських засобів та їх відбитків: встановлення способу відтворення зображень (відбитків), визначення устаткування, яке застосовувалося для виготовлення друкуючих засобів та одержання відбитків, та встановлення осіб, які їх виготовили; 6) встановлення джерела виготовлення підробленого документа.
Особливої уваги при дослідженні СТЕД потребують документи зі спеціальними засобами захисту, зокрема паспорти, оскільки вони мають певну сукупність властивостей, що ускладнюють несанкціоноване виготовлення або внесення у них змін. Для надання відповідей на запитання, поставлених експерту, необхідно знати специфіку таких засобів захисту, особливості їх реакції на втручання у документ та прояву.
До криміналістичного дослідження матеріалів документів зі спеціальними засобами захисту, входять наступні дослідження: 1) матеріальної основи документа; 2) матеріалів письма; 3) допоміжних матеріалів (клею, покривних матеріалів, захисних матеріалів тощо).
Розпочнемо з Експертизи бланків документів, Яка дозволяє встановити або виключити факт повного підроблення паспорта. До можливостей такого дослідження належить встановлення: 1) способу виготовлення документа; 2) виду, марки, моделі засобу друку чи копіювального апарату; 3) загального джерела походження документа; 4) ідентифікації конкретного обладнання за його наявності.
У випадку повного підроблення бланків, залежно від використаного способу, експертним дослідженням встановлюється можливість їх виготовлення у домашніх умовах або в організації, яка має у своєму розпорядженні відповідні друкарські машини, копіювально-розмножувальні апарати та іншу техніку. Така інформація допомагає скоординувати розслідування у правильному напрямі, зокрема, звузити коло підозрюваних та причетних осіб, висунути версії тощо.
Нерідко у паспортах дослідженню підлягає сам папір. До можливостей такого дослідження відносять: 1) встановлення виду та призначення паперу; 2) визначення приналежності порівнюваних об’єктів до одного цілого; 3) визначення приналежності порівнюваних об’єктів до продукції одного випуску (одного підприємства, партії тощо). Тобто, при дослідженні паперу, експерт може встановити групову приналежність, його сорт, ідентифікувати вилучений папір у підозрюваної особи тощо.
Іноді виникає необхідність у проведенні хімічного дослідження паперу бланків паспортів. Можливостями такої експертизи є встановлення розбіжностей досліджуваного паперу зі зразками за складом (за видом волокон, клею, наповнювачів, фарб тощо) та частини бланку з іншими сторінками. Частіше до проведення такого виду судової експертизи не доходить черга через виявлення розбіжностей при порівнянні досліджуваних бланків паспортів з оригінальними: за малюнком захисної сітки, наявності/відсутності водяних знаків, якості мікродеталей, ліновці та відтінками кольорів.
Дослідження бланку паспорта межує із дослідженням реквізитів, за допомогою якого встановлюється наявність чи відсутність внесення змін у документ, а при виявленні останніх – яким способом вони були внесені.
Завдання експертного дослідження не обмежуються лише виявленням ознак (наприклад, травлення), оскільки воно може бути випадковим. Експерт має встановити, які реквізити були видалені, їх початковий зміст, яким способом проводилося травлення. Лише у такому разі слідство та суд зможуть зробити правильні висновки щодо навмисного підроблення, і в подальшому висувати версії щодо мети підроблення тощо.
До можливостей такого виду дослідження належить встановлення: первинного змісту тексту, замаскованого, залитого, замазаного тощо, слабо видимих записів, відносного часу виготовлення документа, його частин та реквізитів тощо.
Також постає необхідність у дослідженні клеючої речовини у паспортах, завдяки якому можуть бути вирішені питання щодо встановлення їх походження, виду, однорідності речовини за складом. Індивідуальна ідентифікація клеючої речовини можлива у випадку, виявлення специфічних домішок, які виникли у процесі його зберігання або використання.
Не менш важливим для виявлення підроблених паспортів є дослідження друкарських засобів та їх відбитків. У результаті вивчення ознак та особливостей їх виготовлення та підроблення можна встановити суттєві для кримінальної справи обставини відносно події злочину (спосіб вчинення, час, місце), винуватості підозрюваних осіб тощо. Мається на увазі встановлення: 1) способу відтворення зображень (відбитків); 2) способу виготовлення друкарських засобів; 3) змін в друкуючих засобах та їх відбитках; 4) виду друкуючої форми, якою виготовлені відбитки; 5) устаткування, що використовувалося для виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків; 6) часу виготовлення друкуючих засобів та їх відбитків; 7) осіб, які виготовили друкуючі засоби (печатки і штампи) та їх відбитки.
Слід зазначити, що друкарські засоби за цільовим призначенням поділяються на дві групи: 1) засвідчувальні – для підтвердження достовірності викладених у документі фактів (печатки, штампи тощо); 2) поліграфічні – засоби виготовлення бланків документів, цінних паперів тощо (класичні і оперативні способи друку).
Встановлення тотожності друкарських засобів та їх відбитків залежить від їх ідентифікаційних ознак, як загальних, так і окремих, що виникають під час виробництва або в результаті експлуатації.
Нерідко дослідженню підлягають матеріали письма та чорнил для визначення або порівняння їх складу, встановлення спільного походження, ідентифікації письмового приладдя, встановлення дописування, хронологічної послідовності нанесення штрихів, що перетинаються тощо. Для прикладу: основне значення встановлення послідовності виконання фрагментів документа зводиться до того, що воно сприяє вирішенню питання про те, чи є цей документ справжнім чи підробленим.
Для дослідження підписів у паспортах призначається почеркознавча експертиза за умови, якщо це не стосується технічного підроблення – механічного копіювання з оригіналу різними способами, які нами були розглянуті у другому розділі дисертації. Можна сміливо стверджувати, що дослідження підробленого паспорта є комплексним, оскільки окрім технічного дослідження, використовується й почеркознавче.
Комплексне дослідження є багатометодним, де використовуються методи різних наук, які відносяться до різних родів і видів спеціальних знань. Комбіноване багатометодне дослідження є основною формою виробництва СТЕД й інших родів криміналістичних експертиз.
Підсумовуючи, слід зазначити, що можливості судово-технічної експертизи підробленого паспорта є досить широкими, але вони обмежуються низкою факторів, наприклад, нечітко визначеними законодавчими вимогами щодо оформлення паспортів, неналежним забезпеченням науково-технічним обладнанням експертних підрозділів, відсутністю необхідної навчально-методичної літератури, відповідних зразків паспортів та інших картотек тощо. Перелічені недоліки блокують можливості такого виду експертизи, не дають повно та всебічно дослідити представлені матеріали й тим самим гальмують роботу слідства та суду з розкриття та розслідування злочинів, пов’язаних із підробленням паспортів. Лише негайне вирішення цих питань уможливить реалізувати встановлені можливості такого виду криміналістичної експертизи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)