Техніко-криміналістичне дослідження підробленого паспорта громадянина України – Патик Л. Л. – 2. За захистом на стадії оформлення та видачі паспорта (від часткового підроблення)
Для захисту від часткового підроблення працівники паспортної служби під час оформлення, видачі паспорта використовують такі засоби як:
А – Спосіб внесення даних про власника паспорта.
Відомості про його власника вносяться двома способами: за допомогою друкуючого пристрою (принтеру) та у виключних випадках – записом від руки, розбірливо, без скорочень та виправлень.
Заповнення даних від руки в паспорті на сторінках з першої по шосту, а також для позначення прізвища власника паспорта у місці для фотокартки, перед її наклеюванням здійснюється спеціальними чорнилами густо-чорного кольору, які відрізняються характерним блиском. Такі чорнила мають свій номер і надходять до паспортних підрозділів централізовано, у такому ж порядку здаються для знищення тари у якій вони містилися. Назва та склад чорнил засекречені з метою забезпечення їх від підроблення. Властивістю таких чорнил є те, що вони проникають у товщу паперу і не дають розпливів, при спробі їх видалити шляхом підчищення, залишають видимі сліди, а також травленню та змиванню не піддаються.
Суттєвим недоліком внесення даних у паспорт за допомогою спеціальних чорнил є те, що записи здійснюються лише на сторінках з першої по шосту, а на інших – різними кульковими ручками, що полегшує внесення неправдивих відомостей або їх зміну через підбір письмового приладдя за кольором. Наприклад, внесення даних про місце прописки/виписки, наявності дітей тощо.
Під час огляду та аналізу паспортів громадян, було помічено певні особливості розміщення друкованих даних про особу власника паспорта. Так, здебільшого витримується правило: прізвище, ім’я та по батькові розташовується у новому рядку по центру, і кожна буква розміщена суворо над буквою верхньої та нижньої стрічок, утворюючи рівні лінії по вертикалі та горизонталі. Про такі особливості злочинці можуть і не знати, що надає переваги для правоохоронців у виявленні підроблень.
Вважається, що внесення даних про особу власника паспорта на спеціальних друкуючих пристроях, забезпечуватиме відмінний результат у боротьбі із підроблювачами. Зокрема, при проведенні технічної експертизи документів, оскільки кожен із таких пристроїв має характерні індивідуальні особливості, що уможливлює ідентифікувати у подальшому текст. Така ідентифікація стала б простішою, якби паспортні підрозділи забезпечувалися принтерами однієї марки, а експертні заклади – зразками текстів таких пристроїв.
Друкування даних на принтері стане надійним захистом від часткового підроблення паспорта тоді, коли законодавчо буде визначено такий спосіб заповнення як єдиний і чіткого встановлено вид принтеру. А загалом, для посилення захисту на стадії оформлення паспорта, слід здійснити такі дії: 1) встановити єдину форму заповнення бланків; 2) відмітки робити відповідно до встановленої форми заповнення бланків; 3) централізовано забезпечити паспортні підрозділи всіх регіонів України відповідним друкуючим номерним обладнанням із суворим їх обліком, з чіткою вказівкою марки та виду принтеру; 4) створити картотеку зі зразками текстів надрукованих на цих принтерах і надіслати її до експертних підрозділів.
Б – мова внесення даних про власника паспорта.
Дані в паспорт вносяться двома мовами – українською та російською. Трапляються випадки необізнаності підроблювачів, коли вони в паспортах зазначають дані про особу власника однією мовою – українською, що одразу свідчить про факт підроблення.
В – вклеювання фотокартки власника паспорта.
Для засвідчення даних про особу власника паспорта, вклеюється фотокартка його власника у віці шістнадцяти, двадцяти п’яти та сорока п’яти років.
Своєрідним захистом від оформлення паспорта на іншу особу є співставлення працівниками паспортної служби особи пред’явника з наданими нею фотокартками. Але, коли паспорт видається вперше особі, яка досягла 16-річного віку, то такої перевірки не відбувається, оскільки усі необхідні документи та фотокартки надаються працівникам ЖЕКу, які у свою чергу надсилають їх до паспортного столу. У такому разі перевірка фотокарток з особою пред’явника покладається на працівників ЖЕКу, а виявлення підроблення залежить від їх обізнаності.
Законодавчо визначено загальні вимоги до фотокартки: вона має відповідати встановленим розмірам, обрізка її до таких розмірів здійснюється виключно у паспортній службі спеціальним пристроєм; зображення обличчя виконується в анфас з одного негативу, без головного убору, виготовляється на тонкому глянцевому білому або кольоровому фотопапері без кутка. А для осіб, які постійно носять окуляри – фотокартка в окулярах.
Оскільки на сьогодні не існує єдиної інструкції або правил, які визначають технічні умови виготовлення фотокарток для документів, що посвідчують особу, доцільно було б встановити такі вимоги: 1) стандартність фотографічної апаратури; 2) стандартність розміру кадру (3х4 см); 3) стандартність масштабу зображення обличчя в 1/7 натуральної величини; 4) фіксація головної точки картини на знімку; 5) стандартність та потужність освітлення (двостороннє: прямо спрямоване та бокове під кутом 40-45°); 6) світло-сірий фон знімку; 7) нормальна контрастність; 8) недопустимість оброблення фотозображення за допомогою комп’ютерних програм; 9) встановлення конкретних фотоательє для виготовлення знімків.
Такі правила є вкрай важливими, оскільки часто власники паспортів фотографуються на власний цифровий фотоапарат з нестандартним масштабом, самостійно виготовляють фотокартки на власному струменево-крапельному принтері на неякісному фотопапері, який має здатність до швидкого псування, або взагалі змінюють (“покращують”) своє зображення за допомогою спеціальних комп’ютерних програм. Усе це деяким чином руйнує створену систему захисту паспортів від підроблення.
Вклеювання фотокартки здійснюється із використанням спеціального клею у спеціально відведене місце, яке обмежене рамками на першій, третій та п’ятій сторінках відповідно до віку особи.
Слід пам’ятати, що спеціальний клей, яким прикріплюється фотокартка до бланку паспорта, має свої недоліки – здатність до пересихання або в результаті тривалої експлуатації – відокремлюватися від бланку. Часто у таких випадках власник документа не звертається до працівників паспортного столу, а сам вклеює її будь-якою клеючою речовиною, у результаті чого порушується питання її переклейки.
Захист фотокартки від переклеювання забезпечується відбитком рельєфної печатки у її правому верхньому куті так, щоб захопити частину фотокартки та бланку паспорта. Такі печатки називають конгревними на честь Вільяма Конгрева, який запропонував для захисту грошей від підроблення здійснювати тиснення спеціальним штампом відповідного зображення на папір.
Встановлений відбиток печатки круглої форми з двома концентричними окружностями, між якими розміщений текст однією мовою, чітко по колу за годинниковою стрілкою, де основи букв спрямовані до центру печатки. В центрі печатки знаходиться зображення Малого герба України, основа якого звернена до середини інтервалу. Текст печатки “УКРАЇНА ПАСПОРТ” та зображення Малого герба України – завжди однакового змісту, змінюється лише номер.
Часто в процесі експлуатації або в результаті неякісного нанесення, відбиток вирівнюється, нечітко відображається на папері та стає непридатним для ідентифікації.
Своєрідною ознакою, що вказуватиме на факт переклеювання фотокартки, є відсутність у нижній частині рамки, призначеної для цієї мети, зазначеного прізвища та ініціалів власника паспорта.
Щоб посилити захист паспорта від переклеювання фотокартки, підчищення, дописування, травлення і змивання, слід використовувати покриття сторінки з даними про особу пластичними полімерними плівками, оскільки законодавчо передбачено такий вид захисту, але чомусь він не використовується.
Г – засвідчення внесених даних підписами та відбитками печаток.
Дані в паспортах засвідчуються підписом та відбитком печатки. Це – дані про орган, що видав паспорт, прописки/виписку, сімейний стан тощо.
Стосовно підписів важливо зазначити, що вони виконуватимуть роль захисту, лише якщо будуть змістовними, тобто матимуть значний обсяг графічного матеріалу. Бажано було б обмежити виконання коротких і простих за транскрипцією підписів, оскільки вони не несуть у собі необхідної для ідентифікації сукупності індивідуальних ознак почерку. Це стосується як власника документа, так і паспортних працівників, які засвідчують своїм підписом внесені дані на відбитках штампів, у графі “Підпис посадової особи”. Також, ефективним буде введення додаткових реквізитів, які підтверджують підпис, наприклад, прізвище, посада тощо.
Для засвідчення органу, який видав паспорт, використовується гербова мастична печатка круглої форми, а для внесення інших відомостей про особу власника – штампи прямокутної форми з рамкою (штемпелі).
Запис органу, який видав паспорт на другій, четвертій та шостій сторінках засвідчується печаткою та підписом посадової особи, яка його виконувала. Встановлений відбиток печатки – круглої форми з трьома концентричними окружностями, дві з яких розділені невеликим зазором. Печатка – з текстом однією мовою, який розміщений чітко по колу за годинниковою стрілкою між окружностями, де основи букв спрямовані до центру печатки. В центрі печатки знаходиться зображення Малого герба України у відповідності з описом в Конституції України, основа якого звернена до середини інтервалу. Текст печатки “Міністерство внутрішніх справ України” та зображення Малого герба України завжди однакового змісту, змінюється лише номер.
Для отримання відбитків, печатку покривають фарбувальною речовиною – мастикою, і прикладають до поверхні бланку, в результаті отримують плоске зображення. Тому, такі відбитки печаток називають мастичними або каучуковими. Мастику використовують різних кольорів, наприклад, синього, фіолетового, чорного тощо.
Характерною особливістю відбитку рельєфної печатки та відбитку мастичної печатки є те, що вони мають співпадати за номером, зображенням, формою та розмірами.
Законодавством встановлено вимоги до печаток та штампів, які використовуються для засвідчення даних у документах. Встановлено відносне розміщення відбитку до тексту та підпису. Спочатку на бланк наноситься текст, потім підпис і відбиток печатки, який розташовується одразу після тексту, щоб не залишити вільного місця для внесення змін, а також він має перетинатися з підписом органу, що його видав.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)