Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 7.5. Загальна характеристика опціонних контрактів

Якщо інвестор упевнений у своїх прогнозах щодо майбутнього розвитку подій на ринку, він може укласти ф’ючерсний контракт. Однак умови такого контракту вимагають обов’язкового виконання угоди. Тому за помилкових прогнозів чи випадкових відхилень у розвитку кон’юнктури інвестор може зазнати великих втрат. Щоб обмежити свій фінансовий ризик, вкладнику варто звернутися до контрактів з опціонами. Опціонні контракти дають змогу інвестору обмежити свій ризик тільки визначеною сумою, котру він втрачає за несприятливого результату подій, а його виграш потенційно не обмежений.

Українською мовою слово опціон перекладається як вибір. Суть опціону полягає у тому, що він надає одній зі сторін угоди право вибору виконати контракт чи відмовитися від його виконання. В угоді беруть участь дві особи: одна купує опціон, тобто здобуває право вибору; інша продає, тобто надає право вибору. За отримане право вибору покупець опціону оплачує продавцю винагороду, що називається премією. Покупець може виконати опціон, тобто купити чи продати актив тільки за тією ціною, що зафіксована в контракті. Остання називається ціною виконання.

Валютний опціон – це контракт, що дає право (але не зобов’язання) одному з учасників угоди купити чи продати визначену кількість іноземної валюти за фіксованою ціною (так звана страйкова ціна, або ціна виконання опціону) протягом деякого періоду, тоді як інший учасник за грошову премію зобов’язується за необхідності забезпечити реалізацію цього права, будучи готовим продати чи купити іноземну валюту за визначеною договірною ціною.

Під строком опціону розуміють період, по закінченні якого покупець опціону втрачає право на купівлю (продаж) валюти, а продавець опціону звільняється від своїх обов’язків за умовами контракту. Базисна вартість – це ціна, за якою покупець опціону має право купити (продати) валюту у випадку реалізації контракту. Базисна вартість визначається в момент укладання контракту і залишається постійною до закінчення строку угоди.

На відміну від іншого виду термінової угоди – форварда

– опціонний контракт не обов’язковий для виконання, а його власник може вибирати один із трьох варіантів дій:

1) виконати опціонний контракт;

2) залишити контракт без виконання;

3) продати його іншій особі до закінчення строку опціону.

Завдяки можливості маневрувати в умовах зміни валютного курсу опціонний контракт може бути куплений з метою як одержання доходу за руху обмінного курсу в сприятливому напрямі ціни страйк, так і страхування від валютного ризику за несприятливого руху обмінного курсу.

Приклад 1

Розглянемо варіант біржової опціонної угоди. Учасник біржового ринку укладає опціонну угоду, за якою отримує право придбати 100 тис. дол. США протягом строку дії угоди за курсом 25,00 руб./дол. При цьому сума контракту -100 000 дол.; опціонний курс – 25,00 руб./дол.; строк – 3 місяці; премія – 0,50 руб./дол.

Покупець опціонного контракту одержить право купити 100 тис дол. США через 3 місяці за курсом 25,00 руб. за 1 дол., а його майбутні витрати становитимуть 2,5 млн руб. (25,00 руб. * 100 000 дол.), але під час укладання контракту покупець опціону заплатить премію в розмірі 50 тис. руб. (0,50 руб. o 100 000 дол.). Таким чином, загальні витрати на купівлю опціону становитимуть 2,55 млн руб.

Подальші дії власника опціонного контракту будуть залежати від зміни курсу купівлі валюти, тобто курсу спот. Якщо на день виконання опціону курс спот буде вищий курсу опціону, то власник контракту купить валюту за курсом 25,00 руб./дол. і одержить виграш від підвищення курсу валюти на ринку. У випадку, якщо на день виконання контракту курс спот буде нижчий курсу опціону, покупець має можливість відмовитися від виконання контракту і купити долари на спотовому ринку за нижчим курсом.

З погляду строків виконання опціони поділяються на два типи: американський і європейський. Американський опціон може бути виконаний у будь-який день до закінчення контракту чи в день закінчення строку контракту; європейський – тільки в день завершення строку дії контракту. Слід підкреслити, що назви опціонів не стосуються географічного місця здійснення угод. Обидва типи контрактів укладаються як в американських, так і в європейських країнах. Більша частина контрактів, що укладаються у світовій практиці, – американські опціони.

Є два типи опціонів: а) опціон на купівлю, чи так званий опціон кол, який надає право власнику опціону купити актив; б) опціон на продаж, чи опціон пут, який надає право власнику опціону продати актив.

Виписуючи опціон, продавець відкриває за певною угодою коротку позицію, а покупець – довгу. Відповідно поняття “короткий кол” чи “пут” означають продаж опціону, а “довгий кол” чи “пут” – їх купівлю.

Купуючи опціон кол, інвестор очікує підвищення курсу активу. Розглянемо на прикладі опціон, в основі якого лежать курси валют, та визначимо можливі результати угоди.

Приклад 2

Покупець придбав європейський опціон кол на 25 000 фунтів стерлінгів за курсом виконання 2,00 дол. за 1 фунт стерлінгів. Ціна опціону (премія) становить 250 дол. Поточний курс фунтів стерлінгів дорівнює 2,00 дол. Контракт минає через З місяці.

Купуючи опціон, покупець розраховує, що через 3 місяці курс фунтів стерлінгів перевищить 2,00 дол. США. Припустимо, що його надії виправдалися і до моменту закінчення строку контракту курс становив 2,02 дол. Тоді покупець виконує опціон, тобто купує 25 000 фунтів стерлінгів за 2,00 дол. і продає їх на спотовому ринку за 2,02 дол. Прибуток від операції становитиме:

25 000 o (2,02 – 2,00) = 500 дол. США.

Однак під час укладання контракту покупець сплатив премію в обсязі 250 дол. США, тому його прибуток дорівнює:

500 – 250 = 250 дол. США.

Припустимо тепер, що через 3 місяці курс фунта стерлінгів не піднявся вище 2,00 дол., а навпаки – знизився до рівня 1,98 дол. У цьому випадку покупець не виконує опціон, тому що контракт надає йому право купити фунти стерлінгів тільки за курсом 2,00 дол. за 1 фунт стерлінгів. Водночас він має можливість придбати їх на ринку за нижчою ціною, тобто за 1,98 дол. США. Іншими словами, немає сенсу виконувати опціон, коли курс у момент виконання контракту нижче курсу виконання, оскільки покупець не одержить від такої операції ніякого прибутку. Таким чином, покупець зазнає втрат, які дорівнюють сплаченій премії, а саме 250 дол. США.

Як випливає з наведених міркувань, максимальні втрати власника опціону становлять тільки 250 дол. США (розмір премії), але його потенційний виграш може виявитися досить великим, якщо курс підвищиться суттєво.

Під час укладання реальної угоди в розрахунках необхідно також враховувати комісійні виплати, що супроводжують опціонну угоду.

Підсумуємо зазначене вище, скориставшись для наочності рис. 7.3, де графічно зображені можливі варіанти результату угоди для покупця європейського опціону залежно від курсу, що встановиться на ринку до моменту закінчення строку контракту.

Як показано на графіку, інвестор отримає прибуток, якщо курс до моменту закінчення контракту перевищить 2,01 дол. США за фунт стерлінгів, закінчить угоду з нульовим результатом за курсу 2,01 дол. І зазнає втрат за курсу нижче 2,01 дол. США. Варто звернути увагу на відрізок у межах від 2,00 до 2,01 дол. США. При цьому курсі покупець виконає опціон, щоб зменшити свої втрати. Наприклад, курс становив 2,005 дол., тоді прибуток від виконання опціону дорівнював:

25 000 (2,005 – 2,00) = 125 дол. США.

Отже, інвестор зменшив свої втрати до 125 дол. США:

125 – 250 = -126 дол. США.

Рис. 7.3. Виграш-втрати покупця опціону кол

Результати угоди для продавця опціону будуть протилежними щодо результатів покупця. Його максимальний виграш дорівнює премії у випадку невиконання опціону, тобто якщо курс становитиме менше 2,00 дол. За курсу в межах 2,00-2,01 дол. США він також отримає прибуток, але вже менше 250 дол. За курсу 2,01 дол. угода для нього відбудеться з нульовим результатом. За курсу вище 2,01 дол. США він зазнає втрат. Графічно виграш-втрати продавця подані на рис. 7.4.

Отже, дохід від опціону на купівлю можна визначити як різницю між вартістю валюти за курсом спот на момент виконання контракту і вартістю валюти за опціонним курсом при купівлі валюти, тобто за ціною страйк, за винятком вартості премії, сплаченої під час укладання опціонного контракту:

Де Іс – дохід від опціону на купівлю;

Р8 – курс спот на момент виконання контракту;

Рис 7.4. Виграш-втрати продавця опціону кол

Р0 – ціна страйк, опціонний курс на купівлю валюти; п – кількість валюти, що купується за опціонним контрактом;

1) – премія опціону (ціна опціону).

Опціон пут дає покупцю опціону право продати обумовлений у контракті актив у встановлений строк продавцю опціону за ціною виконання чи відмовитися від його продажу. Покупець купує опціон пут, якщо очікує падіння курсу активу.

Приклад 3

Покупець купує європейський опціон пут на 25 000 фунтів стерлінгів за курсом виконання 2,00 дол. США. Поточний курс – 2,00 дол. США за 1 фунт стерлінгів. Контракт минає через З місяці. Премія – 250 дол. США.

Купуючи опціон, покупець передбачає, що до моменту виконання контракту курс буде нижче 2,00 дол. США. Припустимо, що його надії виправдалися і курс фунта стерлінгів становить 1,98 дол. США. У цьому випадку власник купує фунти стерлінгів на спотовому ринку за поточним курсом і виконує опціон, тобто продає їх своєму контрагенту по 2,00 дол. США за 1 фунт стерлінгів. Прибуток від операції становитиме: 25 000 o (2,00 – 1,98) = 500 дол.

У витрати покупця необхідно включити сплачену премію, тому прибуток дорівнюватиме:

500 – 250 = 250 дол. США.

Припустимо тепер, що курс спот піднявся до 2,01 дол. США. У цьому випадку опціон не виконується, оскільки покупцю вигідніше продати фунти стерлінгів не в межах контракту, а на спотовому ринку за вищою ціною.

Втрати обмежаться сплаченою премією. Як видно з рис. 7.5, покупець отримає прибуток за курсу нижче 1,99 дол. США. За курсу 2,00 дол. його втрати становитимуть 250 дол., а за курсу в межах 1,99-2,00 дол. він виконає контракт, щоб зменшити свої збитки. За курсу 1,99 дол. угода дасть йому нульовий результат.

Рис 7.5. Виграш-втрати покупця опціону пут

Результати угоди для продавця опціону протилежні стосовно результатів покупця. Його максимальний виграш дорівнює премії у випадку невиконання опціону, тобто за курсу 2,00 дол. США і вище. Можливі втрати будуть суттєвими в результаті значного зниження курсу. За курсу 1,99 дол. продавець має нульовий результат. Графічно виграш-втрати продавця європейського опціону подані на рис. 7.6.

Рис. 7.6. Виграш-втрати продавця опціону пут

Дохід від опціону на продаж можна визначити за формулою

Де Ір – дохід від опціону на продаж;

Р0 – ціна страйк, опціонний курс на продаж валюти;

Рв – курс спот на момент виконання контракту.

Поряд із цими основними видами опціонів е подвійний опціон – опціон пут-кол, чи опціон стилаж. За умовами такого опціону в його покупця є право або купити, або продати валюту (але не купити і продати одночасно) за фіксованою ціною.

Опціонними контрактами торгують як на біржах, так і на позабіржовому ринку, тобто є біржові та позабіржові опціони. Біржові опціони – це стандартні контракти із зазначенням виду опціону (кол чи пут), ціни страйк, встановленої дати виконання, обсягів контракту, величини премії. Біржовий опціон зазвичай надається банком, а опціонний контракт складений так, щоб задовольняти потреби клієнта. Клієнт може визначати суму валюти, ціну та дату виконання і тип опціону (американський чи європейський). За умовами біржових опціонів є лише обмежений вибір валютної суми, ціни виконання і дати закінчення контракту. Наприклад, торгівля стерлінговими опціонами на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів здійснюється блоками по 25 000 фунтів стерлінгів, ціна виконання, яку можна вибрати, встановлюється з інтервалом 5 центів (наприклад, 2,00, 2,05, 2,10 дол. США за 1 фунт стерлінгів) і є тільки 5 дат виконання на будь-який момент укладання опціону.

Стандартизація необхідна для забезпечення відповідної ліквідності на біржових опціонних ринках. Біржові опціони, як правило, використовуються банками, включаючи ті, які шукають спосіб компенсувати торгівлю позабіржовими опціонами, наданими клієнтам.

Біржові опціони можуть не виконуватися. Оскільки умови опціонного контракту стандартні й угоди мають знеособлений характер, то продавці і покупці можуть анулювати власні зобов’язання, закривши свою позицію шляхом укладання угоди протилежного характеру.

Торгівля опціонами на біржі проводиться за тими самими правилами, що і торгівля ф’ючерсами. При здійсненні угоди покупець опціону перераховує суму премії на рахунок біржі (Клірингової палати), яка потім переводить її на рахунок продавця.

Клірингова палата щодня розраховує, який додатковий прибуток чи збиток (крім суми премії) мали б учасники опціонної торгівлі під час виконання контракту в цей день. Якщо розрахунки показують, що є додатковий прибуток у кого-не-будь з учасників торгів, то він переводиться на рахунок цього учасника. За наявності додаткового збитку Клірингова палата вимагає від учасника внесення цієї суми (так званої додаткової маржі) на рахунок біржі – Клірингової палати.

Для забезпечення гарантій того, що збитки будуть оплачені учасниками торгів, Клірингова палата вимагає від них внесення визначених грошових сум, що називаються початковою маржею, чи гарантійними депозитами. Обсяг гарантійного депозиту встановлюється Кліринговою палатою з урахуванням ризику, властивого цьому контракту, і валютного курсу.

Якщо учасник опціонних торгів вчасно не вносить суму додаткової маржі, Клірингова палата закриває позиції учасника, використовуючи як покриття можливих збитків суму гарантійного депозиту. На учасника торгів можуть накладатися додаткові стягнення аж до відсторонення його від подальшої участі в торгах.

Опціон ні валютні операції укладаються не тільки на біржі, а й на позабіржовому ринку {позабіржові опціони) у великих фінансових центрах. Найбільші угоди укладаються у Нью-Йорку і Лондоні, де середній обсяг контракту становить 15- 25 млн дол. США, а великий – 50-100 млн дол. Великими центрами опціонної торгівлі є Франкфурт, Амстердам, Стокгольм, Гонконг, Сінгапур, Сідней, Токіо, Торонто, Лос-Анджелес.

Внаслідок ризику неплатежу опціонні контракти на позабіржовому ринку укладаються в основному тільки великими банками і фінансовими корпораціями, кредитоспроможність яких не викликає сумніву.

Позабіржові опціонні контракти не мають стандартних умов. Розмір премії залежить лише від взаємної згоди сторін. Узгоджується також і строк дії опціонного контракту, що може бути продовжений за згодою сторін.

У контракт можуть включатися додаткові умови, наприклад, за погіршення кон’юнктури може бути надане право із закінченням строку дії контракту купити і продати валюту за середньою ціною ринку, що сформувалася за минулий період.

Велику роль під час укладання опціонних контрактів на позабіржовому ринку відіграють брокерські контори, що є посередниками між фірмами чи банками, які бажають купити і продати валютний опціон. Після досягнення відповідної домовленості між сторонами в угоду вступає четверта сторона – фірма-індосант, що є гарантом виконання сторонами своїх зобов’язань.

До функцій індосанта входить проведення взаєморозрахунку між сторонами угоди шляхом одержання заставного внеску від продавця опціону і премії покупця. На біржі функції індосанта виконує Клірингова палата. У процесі позабіржової торгівлі не завжди відбувається поділ посередницьких індосаторських функцій, іноді їх може виконувати та сама брокерська фірма чи банк.

Опціонні угоди на позабіржовому ринку можуть укладатися і без посередників. Погодивши деталі угоди між собою по телефону, партнери підтверджують її телексом зазвичай у той же день. Однак з огляду на значний ступінь ризику опціонні угоди укладаються тільки між партнерами, що мають давні фінансові зв’язки і першокласну кредитну історію.

Ф’ючерси й опціони є двома найважливішими та най ліквіднішими інструментами ринку термінових угод, тому необхідно виокремити основні відмінності між ними.

Покупець (продавець) ф’ючерсу зобов’язується оплатити й одержати (отримати оплату і поставити) товар у майбутньому за заздалегідь погодженою ціною, а власник опціону має право, але не зобов’язання, купити чи продати (залежно від типу опціону) ту чи іншу кількість товару (включаючи фінансові інструменти) різної якості у визначений проміжок часу чи до встановленого періоду в майбутньому. Якщо покупець опціону бажає скористатися своїм опціоном, то продавець зобов’язаний виконати його. Для придбання цього права покупець опціону платить премію.

Таким чином, купуючи ф’ючерсний контракт, його покупець бере на себе повний ризик несприятливої для нього зміни ціни з необмеженими збитками. У випадку з опціонами, якщо ціна товару змінилася у несприятливий для покупця бік, його ризик обмежений тільки сплаченою ним премією.

Торгівля опціонами відбувається як на біржі, так і на позабіржовому ринку, а ф’ючерсами – виключно на біржовому ринку.

Якщо трейдер купує опціон, то платить тільки премію, але не платить ніякої маржі. Однак якщо він продає опціон, то зобов’язаний внести на рахунок маржі суму, що дорівнює максимально можливому розміру збитку за один день (ця величина розраховується за допомогою спеціальних програм, що будують моделі зміни ціни опціону під впливом тих чи інших факторів).

(1 votes, average: 5,00 out of 5)