Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 7.3. Своп-операції

Своп-операції – це комбінації зі спот – і форвардних угод. Найчастіше їх називають валютним бартером.

Валютний своїх – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу дата виконання більш близької угоди називається датою валютування, а дата виконання більш тривалої за строком зворотної угоди – датою закінчення свопу.

За операціями своп наявна угода здійснюється за курсом спот, що у контругоді корегується з урахуванням премії чи дисконту (залежно від тенденцій зміни валютного курсу), У цьому типі угоди клієнт заощаджує на маржі – різницях між курсами продавця і покупця за наявною угодою. Для банків такі операції також мають певні переваги, основна з яких полягає у тому, що своп-угоди не створюють відкритої валютної позиції і тимчасово забезпечують валютою без ризику, пов’язаного зі зміною її курсу.

Угоди своп зазвичай здійснюються на строк від 1 дня до 6 місяців, рідше – своп-угоди строком виконання до 5 років.

Своп-операції здійснюються як між комерційними банками, так і між комерційними банками та центральним банком країни, і безпосередньо між центральними банками країн. В останньому випадку вони є угодами про взаємне кредитування в національних валютах. Із 1969 р. діє багатостороння система взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі на базі використання операцій своп. Такі двосторонні акції використовуються центральними банками країн для здійснення ефективних валютних інтервенцій.

Якщо ближня конверсійна угода є купівлею валюти (зазвичай базової), а довша – продажем валюти, такий своп називається “купив / продав” (buy and sell).

Якщо спочатку здійснюється угода з продажу валюти, а зворотна їй угода є купівлею валюти, цей своп буде називатися “продав / купив” (sell and buy).

Як правило, угода своп проводиться з одним контрагентом, тобто обидві конверсії здійснюються з тим самим банком. Хоча допускається називати свопом комбінацію двох протилежних конверсійних угод з різними датами валютування на однакову суму, укладених із різними банками.

Наприклад, якщо банк купив 1 млн дол. США проти євро з датою валютування на спот й одночасно продав цей 1 млн дол. проти євро на умовах 3-місячного форварда (угода аутрайт), це буде називатися 3-місячним свопом долара США в євро.

За строками можна поділити валютні свопи на три види:

Перший вид – це стандартні свопи (зі споту). Так, якщо банк укладає першу угоду на споті, а зворотну їй – на умовах тижневого форварда, такий своп називається “спот-вік”(week swap).

Другий вид – це короткі одноденні свопи (до споту). Так, якщо перша угода здійснюється з датою валютування “завтра” (tomorrow), а зворотна – на споті, такий своп називається “том-некст” (tomorrow-next swap).

До третього виду можна віднести форвардні свопи (після споту), для яких характерне поєднання двох угод аутрайт, коли ближча за строком угода укладається на форвардних умовах (дата валютування пізніше, ніж спот), а зворотна їй – на умовах пізнішого форварда.

Є безліч шляхів застосування свопів. Так, вони можуть бути використані як інструмент для придбання іноземної валюти на обмежений період за фіксованим обмінним курсом (на основі схеми своп : спот проти форварда), для швидкого реагування на зміни в очікуваних вхідних і вихідних валютних потоках шляхом скорочення чи подовження термінів своп-контрактів, що вже були укладені (на основі схеми своп-угоди: форвард проти форварда) тощо.

Розглянемо варіанти придбання фірмою іноземної валюти на обмежений період за допомогою угоди своп.

Приклад 1

Нехай фірмі потрібні долари США в обмін на євро на 3 місяці. 5 липня 2008 р. фірма-клієнт укладає з банком своп-операцію, яка полягає у тому, що вона купує на умовах спот долари США в обмін на євро з датою валютування 7 липня 2008 р. і одночасно укладає форвардний контракт на продаж тієї самої кількості доларів в обмін на євро на 7 жовтня 2008 р. Таким чином, фірма одержує необхідні їй доларові кошти на 3 місяці. Ціною угоди є різниця між спот – і форвардним курсами, що відображають різницю між процентними ставками за доларами США і євро.

Приклад 2

Припустимо далі, що фірма, яка очікувала поповнення валютних коштів у доларах США, через 3 місяці одержала повідомлення, що необхідні кошти будуть переведені не в жовтні 2008 р., а лише в січні наступного року. Фірма може швидко відреагувати на зміни у вхідних валютних потоках шляхом подовження строку хеджувального контракту.

У цьому випадку клієнт продовжує раніше укладену форвардну угоду в межах своп-операції за допомогою негайного повторного продажу тих євро, що були ним куплені за своп-контрактом у прикладі 1 на 7 жовтня 2008 р. із додаванням подальшої форвардної угоди, в якій він знову купує євро на дату валютування через 6 місяців. Отже, діє такий механізм: угода укладається 11 серпня 2008 р. Клієнт купує на 7 жовтня 2008 р. долари США в обмін на євро (1-й форвардний контракт) і одночасно продає їх в обмін на євро на 7 січня 2009 р. Таким чином, 3-місячна форвардна угода перетворюється на 6-місячну.

Спот-курси і своп-пункти, що використовуються у прикладах 1 і 2, відрізняються один від одного. Зміна в строках обертання проводиться за допомогою закриття форвардної позиції з прикладу 1 і створення форвардної позиції на іншу дату. Закриття початкової позиції поєднано з одержанням прибутку чи збитку, тому що обмінний курс спот і процентна ставка більше не будуть такими самими, як у день укладання початкової угоди.

Обмінні курси спот, що використовуються у своп-угодах, – це середні курси, а не курси купівлі-продажу валюти, що використовуються у відповідних умовних форвардних угодах, тому клієнту не потрібно платити спред на продаж-купівлю.

Досить часто угоди своп використовують для того, щоб зменшити період розрахунку за валютою до одного дня. При цьому застосовують над короткостроковий своп. У такому випадку необхідно, щоб валюта купувалася на спот-ринку на умовах розрахунку на другий робочий день і водночас відбувалася своп-угода з купівлі валюти з постачанням “завтра” і з продажу з постачанням на дату спот. Така угода називається “завтра і наступний день”. Вона приводить до перенесення дати розрахунків на один день уперед, а різниця у процентних ставках має бути знівельована своп-пунктами.

Для того щоб вирішити питання про те, чи укладати валютний своп, необхідно порівняти процентний дохід, який можна отримати у результаті укладання свопу, з доходом, котрий міг би бути одержаний іншим способом, наприклад, запозиченням іншої валюти і розміщенням її на відповідний депозит. При цьому розходження в кредитоспроможності клієнта на різних ринках можуть означати, що одна послідовність угод принесе більший дохід, аніж інша, незважаючи на ефект міжнародного арбітражу. Крім того, форвардні валютообміні курси базуються на процентних ставках євроринку, а запозичення і депозити – частіше на національних ставках.

Оскільки стандартна угода своп містить дві угоди (угоду на споті та угоду аутрайт), що укладаються одночасно з одним банком-контрагентом, то у своїх курсах вони мають загальний курс спот. Один курс спот використовується в першій конверсійній угоді з датою валютування спот, другий – для одержання курсу аутрайт для зворотної конверсії. Отже, різниця в курсах для цих двох угод полягає тільки у форвардних пунктах на конкретний період, які і будуть котируванням своп для цього періоду (звідси їхня друга назва своп-пункти). Тому під час котирування свопу досить прокотирувати тільки форвардні (своп) пункти для відповідного періоду у вигляді двостороннього котирування: за стороною bid банк, що котирує, купує базову валюту на форвардних умовах (на дату закінчення свопу); за стороною offer він здійснює продаж базової валюти на дату закінчення свопу.

Короткі свопи котируються аналогічно стандартним свопам у вигляді форвардних пунктів для відповідних періодів. При цьому розрахунок курсів угоди будується відповідно до правил розрахунку курсу аутрайт для дати валютування до споту.

У випадку зростання форвардних пунктів ліворуч-праворуч (базова валюта котирується з премією) обмінний курс для першої угоди свопу (до споту) має бути нижчим за валютний курс обміну для другої угоди (на споті).

У випадку спадання форвардних пунктів ліворуч-праворуч (базова валюта котирується з дисконтом) обмінний курс для першої угоди має бути нижчим, ніж для другої.

При цьому поточний валютний курс спот можна використовувати для дати як валютування (до споту), так і закінчення свопу (безпосередньо на споті). Головне, щоб різниця двох курсів формувала величину форвардних пунктів для відповідного періоду. Дата спот тут завжди буде представляти форвардну (більш віддалену) дату.

Угоди своп використовуються для нейтралізації ризику під час проведення угод аутрайт.

Приклад 3

Одна американська компанія має намір через 3 місяці зробити закупівлю німецького устаткування, у зв’язку з чим 16 січня 2008 р. вона укладає з банком Bank of America форвардний контракт на продаж 1 млн дол. проти євро. Для банку це – угода аутрайт із купівлі доларів проти євро з датою плюс З місяці -18 квітня 2008 р.

Припустимо, що

USD/EUR spot 0,7330 0,7340

З mth fwd 65 84

З mth outright 0,7395 0,7424

За курсом аутрайт банк одержує довгу позицію в 1 млн дол. на 18 квітня 2008 р.:

+1000 000 USD -739 500 EUR value date

18 квітня 2008 p.

У принципі, якщо банк хоче ризикувати і сподівається на сприятливу зміну валютного курсу, він може тримати цю позицію аж до 16 квітня і закрити її на споті. Однак, як правило, банки не ризикують на настільки тривалі строки, а намагаються закривати позиції.

Закрити певну позицію можна двома способами.

1. Здійснити протилежну їй угоду аутрайт на ту саму дату валютування. Однак при цьому є ризик зміни валютного курсу. Розмір форвардних пунктів навряд чи зміниться (він залежить від різниці у процентних ставках), але може змінитися курс спот, що є складовою форвардного курсу.

Наприклад, під час закриття угоди курс спот упав до рівня 0,7315/25. Протилежна угода аутрайт буде мати як наслідок чистий збиток на 18 квітня 2008 р., тому що банк виконав її за нижчим курсом аутрайт: 0,7315 + 0,0065 – 0,7380.

-1 000 000 USD +738 000 EUR value date 18 квітня 2008 p.

Чистий збиток становитиме 1500 євро.

2. Одночасно (з розривом у кілька секунд) з укладанням угоди аутрайт укласти зворотну їй угоду на споті, тобто перетворити аутрайт на своп. Цим банк ніби замикає валютний ризик за форвардною угодою спот.

Припустимо, банку вдалося продати 1 млн дол. на споті банку Bank of New York за курсом 0,7335: -1000 000 USD +733 500 EUR value date 18 січня 2008 p.

Таким чином, банк здійснив 3-місячний своп USD/EUR типу “продав/купив” на 1 млн дол.

Цю операцію своп можна перекрити або протилежною операцією своп (тобто “купив/продав”) з клієнтом чи іншим банком, або за допомогою депозитних операцій у двох валютах на З місяці.

Здійснимо протилежний своп.

Банк Bank of America запитує інший банк прокотирувати йому 3-місячний своп USD/EUR на 1 млн дол. США і одержує таке саме значення форвардних пунктів (оскільки протягом короткого проміжку часу процентні ставки за двома валютами не встигли змінитися, а форвардні пункти у цей період залишилися без зміни): 65-84.

Банк Bank of America вибирає сторону “купив/продав” по стороні bid 0,0065. Припустимо, курс спот упав до рівня 0,7315/25, середнє значення – 0,7320, тоді курс аутрайт становитиме:

0,7320 + 0,0065 = 0,7385. Банк Bank of America має два свопи.

Перший своп здійснюється після закриття форвардної позиції з клієнтом:

-1 000 000 USD +733 500 EUR value date 18 січня 2008 p.

+1000 000 USD -739 500 EUR value date 18 квітня 2008 p.

Другий своп – з іншим банком: +1000 000 USD -732 000 EUR value date 18 січня 2008 p.

-1000 000 USD +738 500ЕЕ/Д value date 18 квітня 2008 p.

За євро чистий результат на 18 січня становить прибуток у 1500 EUR, що, однак, майже цілком компенсується збитком у 1000 EUR на 18 квітня (залишок +500 EUR). У випадку обернених угод за свопом банк Bank of America міг би мати і -500 EUR, але головне те, що всі позиції закриті, а валютний ризик нейтралізований.

Здійснимо депозитні операції на період три місяці.

Повернемося до ситуації, коли банк Bank of America здійснив своп після закриття форвардної позиції з клієнтом.

Банк на дату валютування спот має коротку позицію за доларами і довгу за євро. Для того, щоб виконати умови за угодою своп, банк повинен поставити банку-контрагенту Bank of New York 1 млн дол. США й одержати від нього 733 500 євро. Він може залучити 1 млн дол. на 3-місячний депозит і розмістити 733 500 євро на 3-місячний депозит в інший банк.

Відомі поточні процентні ставки за 3-місячними депозитами:

Bid offer

З mth USD deposit 3,875 4,125

3 mth EUR deposit 5,875 6,126

Банк Bank of America звернувся в інший банк і залучив 1млн дол. США під 4,125% з 18 січня 2008 р. по 18 квітня 2008 р. (зі споту на 3 місяці). Накопичений за 3 місяці процент за цим депозитом, що підлягає виплаті банку-кредитору 18 квітня, становитиме:

Міжнародні валютно кредитні відносини   Патика Н. І.   7.3. Своп операції

Одночасно банк розмістив депозит у євро в третьому банку під 5,875 % з 18 січня 2008 р. по 18 квітня 2008 р. Розмір отриманого 18 квітня процента в євро становитиме:

Міжнародні валютно кредитні відносини   Патика Н. І.   7.3. Своп операції

У цьому разі загальний дохід за євро перевищив витрату за доларами. Розрахувавши суми, банк Bank of America укладає з деяким четвертим банком 3-місячну угоду аутрайт з обміну євро на долари за курсом offer 1,5089:

Міжнародні валютно кредитні відносини   Патика Н. І.   7.3. Своп операції

Чистий прибуток на закриття позиції зі свопу депозитними угодами становив: 14 511,42 – 10 312,50 – 4198,92 USD.

У дійсності для вибору стратегії закриття позицій за угодами аутрайт і своп потрібно попередньо прорахувати можливі варіанти. Очевидно, що закриття через депозити протилежної угоди своп “купив/продав” призвело б до втрат. Таким чином, ця тактика означає в реальності процентний арбітраж.

Угоди своп використовуються для пролонгації відкритої валютної позиції.

Пролонгувати відкриту валютну позицію означає зберегти стан позиції (розмір і знак) на певний строк у майбутньому. За допомогою угод своп банки можуть пролонгувати свої відкриті позиції на будь-який тривалий строк залежно від прогнозу руху валютного курсу за рахунок як одноденних свопів (щоразу на один день), так і триваліших за строками угод своп (наприклад, на 3 тижні, місяць, кілька місяців).

Приклад 4

15 травня комерційний банк, що займається арбітражними операціями, відкрив спекулятивну довгу позицію в 1 млн євро проти долара США за курсом 1,3500 на споті (дата валютування – 17 травня), розраховуючи на подальше зростання курсу євро до долара.

Дата угоди Позиція Курс Дата валютування

15.05.2008 +1000 000 EUR 1,3500 17.05.2008 – 1 350 000 USD

Однак протягом дня курс євро зненацька впав до рівня 1,3400 долара до євро. Якщо закрити позицію, то це призведе до збитку в розмірі 10 000 USD. Але дилери вважають, що це тимчасове зниження викликане короткостроковими факторами, і вирішують зберегти позицію до наступного дня, розраховуючи на подальше підвищення курсу американської валюти.

Якщо на ранок наступного дня (16 травня) євро все ще не досягне рівня 1,3500 USD, валютний дилер банку може виконати операцію своп tom-next, щоб перенести відкриту напередодні позицію на нову дату валютування вперед – з 17 на 18 травня, тобто пролонгувати на один день. Мета операції своп полягає у тому, щоб, закривши позицію на 17 травня (нехай навіть за іншим курсом), перенести її розмір і знак (1 млн євро довгої позиції) на дату спот для нинішнього дня – на 18 травня. Оскільки на дату валютування – 17 травня 2008 р. – банк мав довгу позицію, то треба продати євро датою 17 травня 2008 р. і купити їх назад датою 18 травня 2008 p., а це – операція своп “продати/купити” EUR/USD tom-next на 1 млн євро. Припустимо, що форвардні пункти (ціна свопу), прокотировав іншим банком, для періоду tom-next для EUR/USD становлять 3,2/1,7, а курс спот – 1,3400. Для угоди своп “продав/купив” використовується сторона offer 1,7, що додається до курсу спот (tom-next – одноденний своп до споту). Таким чином, курс обміну для першої угоди свопу – 1,34017, а для оберненої їй – 1,3400. Схематично своп буде мати такий вигляд:

Дата угоди Позиція Курс Дата валютування

15.05.2008 -1000 000 EUR 1,34017 17.05.2008

+1 340170 USD

+1000 000 EUR 1,3400 18.05.2008

-1 340 000 USD

На 17 травня банк має закриту позицію за євро (з проміжним результатом -9830 дол. США), однак на наступну дату 18 травня знову відкрита довга позиція на 1 млн дол. Вартість угоди своп становить 170 доларів на користь цього банку.

Якщо припущення дилерів виявилися правильними і валютний курс підвищився протягом 16 травня до рівня 1,3550, банк закриває довгу позицію звичайною конверсійною угодою спот – продає 1 млн євро проти американського долара за курсом 1,3550:

Дата угоди Позиція Курс Дата валютування

16.05.2008 -1000 000 EUR 1,3550 18.05.2008

+1 355 000 USD

У результаті за станом на дату валютування спот -18 травня – банк має прибуток у розмірі 15 000 USD, з яких необхідно відняти проміжний результат зі свопу на 17 травня і додати Ціну свопу, щоб отримати чистий прибуток:

15 000 USD – 9830 USD + 170 USD – 5340 USD.

Угоди своп мають спільні риси з форвардними операціями і на практиці зустрічаються частіше, ніж прості форвардні угоди. До переваг своп операцій порівняно з форвардними угодами можна віднести такі:

– підчас здійснення валютного свопу значно зменшується валютний ризик, оскільки він розподіляється між учасниками угоди – фіксується курс форвардної угоди, а позиція кожного з учасників угоди своп дорівнює нулю;

– використання свопів дає можливість забезпечити хеджування довгострокових операційних та економічних витрат.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 7.3. Своп-операції