Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 8.3. Валютні обмеження
Валютні обмеження – система нормативних правил, установлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою. Вони поширюються на фізичних та юридичних осіб стосовно обміну валюти власної країни на іноземну, а також інших валютних операцій.
Валютні обмеження передбачають організацію і здійснення компетентними органами відповідних країн спеціальних заходів з валютного контролю з метою врівноваження платіжних балансів і підтримання курсів національних валют.
Втручання держави у сферу валютно-фінансових відносин виявляється в періодичному використанні валютних клірингів, при застосуванні яких взаємні розрахунки між двома або кількома країнами здійснюються через залік зустрічних вимог, а платежі валютою – лише на суму різниці в товарних постачаннях і наданих послугах. У практиці міжнародних розрахунків розрізняють дво-, три – і багатосторонні кліринги. Найбільшого поширення набули двосторонні кліринги, за якими залік зустрічних вимог і зобов’язань відбувається між двома країнами. Багатосторонній валютний кліринг відрізняється від двостороннього тим, що заліки взаємних вимог, зобов’язань і взаємне збалансування міжнародних платежів здійснюються між усіма країнами – учасницями клірингової угоди.
Однією з форм валютних обмежень є валютна блокада – припинення або обмеження валютно-фінансових відносин із блокованою країною аж до заморожування в банках валютних цінностей цієї держави та валюти приватних осіб з метою здійснення на неї економічного та політичного тиску.
Розрізняють односторонню, коли одна країна блокує іншу, та багатосторонню, коли її здійснює низка держав, валютні блокади. Валютна блокада буває повна – за використання всіх методів валютно-фінансового впливу аж до заморожування валюти країни, що піддається валютній блокаді, та часткова, коли використовуються лише окремі методи валютної блокади. Багатостороння валютна блокада часто здійснюється через міжнародні валютно-фінансові організації – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та ін. Останнім часом валютна блокада застосовується до країн – учасниць локальних і регіональних конфліктів.
Валютні обмеження можуть практикуватися шляхом офіційного встановлення країною кількох валютних курсів. Таким чином держави диференціюють їх за групами товарів, послуг і цільовим використанням валюти. Деякі країни світу застосовують одночасно кілька видів валютних курсів, наприклад, особливий курс для зовнішньоторговельних операцій, курс для фінансових операцій, для туристів тощо. За різними оцінками на сьогодні від 60 до 70 % країн – членів МВФ використовують валютні обмеження.
У листопаді 2008 р. Національний банк України з метою утримання рівноваги на валютному ринкові посилив валютні обмеження. Це рішення було закріплене постановою НБУ № 353. Зокрема прийняті обмеження передбачали, що на валютному ринку України уповноважені банки мали встановлювати курс продажу готівкової іноземної валюти не вище, ніж офіційний курс гривні до іноземних валют, що встановлюється НБУ. Ціну за придбання готівкової іноземної валюти могли встановлювати банки у межах 3 % нижче ціни продажу іноземної валюти. До появи цього документа відхилення між курсом купівлі і курсом продажу готівкової іноземної валюти НБУ встановив на рівні 5 %.
Також цією постановою НБУ заборонив банкам протягом робочого дня змінювати значення курсів купівлі і продажу готівкової іноземної валюти. При цьому передбачався й обов’язковий продаж комерційними банками на роздрібному ринку в той самий день усієї готівкової валюти, купленої в НБУ.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)