Міжнародні валютно-кредитні відносини – Патика Н. І. – 7.4. Поняття ф’ючерсного валютного контракту
Еволюція біржової торгівлі реальним товаром обумовила можливість та потребу використання угод без постачання реального товару, основними видами яких є ф’ючерсні контракти та опціони. Ф’ючерсні товарні угоди почали вперше укладати у 1865 р. на Чиказькій товарній біржі. Там же у 1972 р. вперше уклали валютний ф’ючерс. Поступово ф’ючерсна торгівля охопила всі біржові товари, а потім – і фінансові інструменти.
Фінансові ф’ючерсні ринки виникли як реакція на потребу в інструментах хеджування. Однак хеджери не єдині учасники ринків фінансових ф’ючерсів. Спекулянти й арбітражери також беруть участь в операціях на цих ринках і відіграють важливу роль в його ефективному функціонуванні.
Фінансовий ф’ючерсний контракт надає одночасно право і зобов’язання купити або продати актив у встановлений строк у майбутньому на умовах, погоджених у поточний час. Валютні ф’ючерси укладаються на обмін валют у майбутньому за курсами, наявними в момент виконання контракту.
Валютний ф’ючерс – це стандартизований контракт. V наказах, які робляться у валютних ф’ючерсних контрактах, є кілька дат. Наприклад, на чиказькому ринку є чотири різновиди дат у контрактах – третя середа березня, червня, вересня, грудня, що дає можливість тримати ціни, купувати І торгувати у строки, визначені контрактами.
Валютні ф’ючерси вільно купуються і продаються. Наприклад, компанія, що купила контракт, котрий дає їй право і зобов’язання купити валюту на певну суму в установлений строк у майбутньому, може згодом, не чекаючи строку закінчення дії контракту, закрити свою позицію за контрактом, продавши його. Необхідною умовою функціонування валютних ф’ючерсних ринків є їх ліквідність, що полегшує здійснення угод. Значна кількість контрактів кожного виду створює передумови для ліквідності ринків. Фінансові ф’ючерсні контракти вирізняє високий ступінь стандартизації, яка обмежує розмаїтість наявних контрактів, але збільшує обсяг торгівлі кожним контрактом.
Ф’ючерсні угоди на відміну від угод на реальний біржовий товар не передбачають зобов’язання сторін поставити або прийняти реальний товар (валюту) у строк, обумовлений контрактом. Це взаємопередача (купівля-продаж) прав на стандартизований контракт постачання певної валюти.
Об’єктом ф’ючерсної угоди може бути тільки один вид валюти.
У ф’ючерсному контракті всі параметри стандартизовані і регламентуються правилами біржової торгівлі. Погоджуються у контракті тільки дві умови: курс і позиція, тобто строк постачання валюти. Однак на валютних біржах, як правило, позиція (строк постачання) за основним переліком валют також регламентована, тому в типовому контракті практично погоджується тільки курс валют (ціна контракту).
Ф’ючерсні операції за своєю суттю дуже подібні з форвардними угодами. Наприклад, ф’ючерсні операції також здійснюються з постачанням валюти на строк більше 3 днів із дня укладання угоди і при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день укладання угоди.
Однак є й суттєві відмінності ф’ючерсних операцій від форвардних.
1. Ф’ючерсні операції здійснюються в основному на біржовому ринку, а форвардні – на міжбанківському. Це приводить до того, що строки виконання ф’ючерсних контрактів прив’язані до визначених дат (наприклад, до третьої середи кожного третього місяця року) і стандартизовані за строками, обсягами й умовами постачання. У випадку ж форвардних контрактів строк і обсяг угоди визначаються за взаємодомовленістю сторін.
2. Ф’ючерсні операції проводяться з обмеженим колом валют, таких як долар США, євро, японська єна, фунт стерлінгів і деякі інші. За формування форвардного контракту коло валют значно ширше.
3. Ф’ючерсний ринок доступний як для великих, так і для індивідуальних та дрібних інституціональних інвесторів. Але доступ на форвардні ринки для невеликих фірм обмежений. Це пов’язано з тим, що мінімальна сума для укладання форвардного контракту становить у більшості випадків 500 ООО дол. США.
4. Ф’ючерсні операції на 95 % закінчуються укладанням офсетної (зворотної) угоди, при цьому реального постачання валюти не здійснюється, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що склалася на день здійснення зворотної угоди. За форвардів до 95 % усіх угод закінчуються постачанням валюти за контрактом.
5. Стандартизація контрактів означає, що ф’ючерсні угоди є дешевшими, ніж форвардні угоди, що укладаються індивідуально між клієнтом і банком. Форвардні угоди дорожчі, оскільки вони супроводжуються великим спредом на купівлю-продаж. Це може призвести до великих витрат для клієнта за дострокового закриття позицій.
У табл. 7.1 наведена порівняльна характеристика ф’ючерсного і форвардного ринків.
Однією з умов ф’ючерсної торгівлі на біржовому ринку є негайність реєстрації ф’ючерсної угоди у Розрахунковій (Кліринговій) палаті.
Після реєстрації ф’ючерсної угоди її контрагенти (покупець і продавець) припиняють взаємовідносини як сторони, оскільки відтепер мають відносини виключно з Кліринговою палатою.
Це забезпечує продавцю і покупцю можливість діяти незалежно один від одного, оскільки вони безпосередньо не відповідають за зобов’язаннями один перед одним. Ці функції бере на
Таблиця 7.1. Порівняльна характеристика ф’ючерсного і форвардного ринків
Критерії порівняння | Ф’ючерсний ринок | Форвардний ринок |
Учасники | Банки, корпорації, індивідуальні інвестори, спекулянти | Банки і великі корпорації |
Метод спілкування | Учасники угоди не знають один одного | Контрагенти добре знайомі |
Посередники | Учасники угоди діють через брокерів | Зазвичай учасники угоди мають справу один з одним |
Місце і метод угоди | В операційному залі бірж методом жестів і вигуків | На міжбанківському валютному ринку по телефону, телексу |
Характер ринку і кількість котирувань валюти | Однобічний ринок: учасники є або покупцями, або продавцями контракту і відповідно котирується один курс валюти (покупця або продавця) | Двосторонній ринок і котирування двох курсів валюти (покупця і продавця) |
Спеціальний депозит | Для покриття валютного ризику учасники зобов’язані внести гарантійний депозит у Клірингову палату | Гарантійний депозит не потрібен, якщо угода здійснюється без посередників |
Сума угоди | Стандартний контракт (наприклад, 25 тис. фунтів стерлінгів, 100 тис. дол., 12,5 млн єн) | Будь-яка сума за домовленістю учасників |
Постачання валюти | Фактично за незначною кількістю контрактів (1-6% угод) | За більшістю контрактів (95%) |
Валютна позиція | Усі валютні позиції (короткі і довгі) легко можуть бути ліквідовані | Закриття або переказ форвардних позицій не можна легко здійснити |
Себе Клірингова палата, тому кожен із контрагентів відповідає за зобов’язаннями тільки перед нею.
Для кожного з членів біржі, які проводять операції з ф’ючерсними контрактами, Клірингова палата веде розрахунковий рахунок з періодичним підведенням підсумку.
Клірингова палата відповідає за оплату рахунків, клірингову торгівлю, збір і зберігання маржі, регулювання постачань, а також за інформаційні звіти про стан ринку.
На біржовому ф’ючерсному ринку Клірингова палата має вирішувати такі завдання:
– забезпечувати фінансову стабільність ринку ф’ючерсних контрактів;
– захищати інтереси клієнтів;
– здійснювати контроль за біржовими операціями.
В умовах ф’ючерсної торгівлі Клірингова палата виконує такі основні функції:
– реєстрація угод;
– визначення та стягнення застави за укладеними ф’ючерсними контрактами;
– визначення та перерахунки коштів клієнтів у процесі обігу ф’ючерсних угод;
– здійснення процесу ліквідації контрактів;
– контроль за виконанням контрактів та ін.
Клірингові палати є гарантами ф’ючерсних угод. З цією метою формується стійкий механізм гарантійних внесків клієнтів, що є фінансовим забезпеченням виконання зобов’язань за ф’ючерсними угодами.
Наприклад, на Лондонській міжнародній біржі фінансових ф’ючерсів під час укладання контракту як продавець, так і покупець мають покласти певну суму грошей на депозит в ІССН (Клірингова палата Лондонської міжнародної біржі фінансових ф’ючерсів). Ці гроші називаються початковою маржею. Вони повертаються власникові контракту в строк його виконання або після закриття позиції. Якщо гроші внесені на депозит, то вони “заробляють” процент. Іншим варіантом гарантійного забезпечення є фінансові активи, наприклад, урядові цінні папери. Приймаються також банківські гарантії. Для валютних ф’ючерсів початкова маржа дорівнює 1000 дол. США за контракт. Наданий маржинальний рахунок кожен день дебетується або кредитується залежно від зміни курсу валюти на момент закриття біржі. Щоденні підсумки називаються ходом на ринок або відміткою на ринку. Власне вони є основою забезпечення захисту покупцям і продавцям від можливого невиконання зобов’язань за контрактом. Якщо ціни змінюватимуться несприятливо для учасника ф’ючерсної торгівлі, а закриття позиції призведе до збитків, то на величину цих збитків він має внести варіаційну маржу. Клієнт повинен постійно мати на рахунку певний мінімальний маржинальний внесок, який називається маржею підтримки за кожним окремим ф’ючерсним контрактом. Якщо сума на рахунку стає нижчою за рівень підтримки, брокер вимагає у клієнта поповнення внесків (варіаційна маржа). Така вимога називається вимогою додаткових фінансових гарантій або вимогою про внески для додаткового забезпечення.
Таким способом на кінець кожного дня забезпечується наявність на маржинальному рахунку власника контракту суми, принаймні рівній початковій маржі. Цінові зміни на користь власника контракту приносять прибуток, що переводиться на маржинальний рахунок і може бути знятий з нього. Якщо власник контракту буде не в змозі заплатити необхідну варіаційну маржу, клірингова палата має право закрити його позицію. Невідшкодовані збитки тоді покриваються за рахунок початкової маржі, яка встановлюється на такому рівні, що практично не може виявитися нижчою за збитки, які виникають у результаті цінових коливань протягом дня. Таким чином біржа намагається захистити себе від фінансових збитків у результаті неплатоспроможності власників контрактів.
Розмір гарантійного внеску визначається мірою ризику: за нестійкості ринку розмір внесків більший, за стабільної ринкової кон’юнктури (і відповідно меншої міри ризику) менший. Крім того, розрізняють внески на хеджові і спекулятивні рахунки.
На хеджові рахунки як менш ризиковані біржі та брокерські фірми зазвичай встановлюють менші розміри внесків. Розглянемо механізм роботи маржі на прикладі.
Приклад 1
Учасник валютного ринку придбав ф’ючерсний контракт на продаж 25 тис. фунтів стерлінгів за обмінного курсу 2,00 дол. США. Припустимо, початкова маржа дорівнює 2 тис. дол., компенсаційна – 1000 дол. Дані наведені в табл. 7.2.
Таблиця 7.2. Рух коштів на маржинальному рахунку, дол. США
День | Ціна ф’ючерсу | Залишок на рахунку маржі | Списання і зарахування | Варіаційна маржа |
1 | 2,00 | 2000 | – | – |
2 | 2,02 | 1500 | -500 | – |
3 | 2,01 | 1750 | +250 | – |
4 | 2,03 | 1250 | -500 | – |
5 | 2,05 | 750 | -500 | 1250 |
6 | 2,03 | 2500 | +500 | + 500 |
Як видно з даних табл. 7.2, у випадку зростання ціни контракту власник певного ф’ючерсного контракту зазнає збитків, тому його рахунок зменшується на величину цих збитків; коли ціна знижується, то це йому вигідно, оскільки він отримує прибуток, а Клірингова палата зараховує його йому на рахунок. Коли рахунок спекулянта опускається нижче рівня підтримуючої маржі, брокер, який обслуговує певного учасника, повідомляє йому про необхідність поповнити рахунок, внести варіаційну маржу, щоб мати можливість продовжувати операції з цим видом контракту.
Щоденно за всіма ф’ючерсними контрактами, які не були ліквідовані протягом біржового дня, проводяться розрахунки. За підвищення курсу сторона, яка продала контракт (продавець), має до початку наступного біржового дня (сесії) виплатити брокеру, а той – Кліринговій палаті, різницю між курсом, зареєстрованим при закритті попереднього біржового дня, та курсом, зареєстрованим при закритті поточного біржового дня.
Більшість великих брокерських фірм є кліринговими фірмами провідних бірж і тим самим несуть відповідальність як за власні угоди, так і за угоди своїх клієнтів.
У загальному випадку формула для визначення ціни валютного ф’ючерсу має такий вигляд:
Де і – кількість днів, що залишилася до виконання контракту;
Рл – ціна контракту зі строком виконання і днів; 5Л – спот-курс базової валюти;
ІА(*) – річна процентна ставка в національній валюті для позичок зі строком погашення і днів;
ІВ(І) – річна процентна ставка в іноземній валюті для позичок зі строком погашення і днів.
Розглянемо приклад визначення ціни ф’ючерсу.
Приклад 2
Середній курс євро до американського долара на 6 липня 2007 р. становив ЭЯ = 1,3627 долара за євро. Річна процентна ставка короткострокових зобов’язань строком один місяць, но-мінованих у євро на цю дату, становила іВ(І)Еи = 0,035 (3,5 % річних), аналогічна ставка зобов’язань у доларах США – Щ$)и8А == 0,055 (5,5 % річних). Необхідно визначити ціну ф’ючерсного контракту.
Наближене теоретичне значення ціни ф’ючерсного контракту з постачаннями у третю середу вересня на євро 6 липня 2007 р. становитиме:
1,3627 * (1,055 / 1,035)75/зв5 = 1,3627 o 1,003 94 = 1,3681.
За кожним видом контракту біржа встановлює ліміт відхилення ф’ючерсної ціни поточного дня від котирувальної ціни попереднього дня. Якщо ф’ючерсна ціна виходить за певну межу, то біржа зупиняє торгівлю контрактом, що відіграє велику роль з погляду зниження ризику великих втрат і запобігання банкрутств. Така ситуація продовжується доти, поки ф’ючерсна ціна не ввійде в лімітний інтервал. Для обмеження спекулятивної активності біржа також встановлює визначений позиційний ліміт, тобто обмежує кількість контрактів, які може тримати відкритими один інвестор, і розбиття за часом їх числення.
Ф’ючерсний контракт, що є в обігу на біржовому ринку, не може бути просто анульований, тобто ліквідований, як це відбувається з угодами на реальний товар. Для ліквідації ф’ючерсного контракту є спеціальна процедура, яка передбачає такі моменти.
1. Укладання протилежної (оберненої) угоди на такі самі обсяги валюти. Така угода називається офсетною.
Відомо, що сутність укладання ф’ючерсних контрактів полягає не у прагненні покупця в результаті такої угоди одержати валюту, а в бажанні продавця поставити її, як це характерно для угод з реальним товаром. Основна мета і покупця, і продавця – одержання різниці між ціною контракту в день його укладання і ціною, яка встановилася на біржовому ринку на цей товар у день виконання.
Ліквідація ф’ючерсних контрактів здійснюється тільки через Клірингову палату в установлений для цього біржею день для розрахунків зарахуванням усіх взаємних зобов’язань контрагентів.
Механізм проведення ліквідації ф’ючерсних контрактів передбачає у кінцевому результаті виплату Кліринговій палаті або одержання від неї різниці у курсах валют.
Клірингова палата встановлює ліквідаційну ціну за ф’ючерсною угодою на основі котирування біржового дня (періоду), що передує дню ліквідації, а в разі її відсутності – на основі котирування, яке друкується у день перед днем ліквідації, за який проводилося котирування.
Кожний з контрагентів ф’ючерсної угоди у будь-який момент, але не пізніше 5 днів до встановленого контрактом дня ліквідації, може продати свій контракт за ціною, що формується на той момент.
2. Постачання або одержання реальної валюти в обумовлених обсягах і строк, передбачений контрактом.
Слід зазначити, що постачанням реальної валюти завершується близько 1-6 % ф’ючерсних угод, оскільки основна мета функціонування таких контрактів – одержання прибутку від обігу. Ф’ючерсний контракт, що завершується постачанням реального товару, автоматично стає форвардним за своєю суттю і контролюється біржею.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)