Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 11.3. Основні проблемні аспекти попереджувальних заходів у протидії економічній злочинності

Дещо раніше вказувалось, що декриміналізація у деяких випадках замінюється системою санкцій, які межують з кримінальною відповідальністю. В якості прикладу можна привести норми про введення платежів за порушення законодавства про будівництво. Іншими платежами є оплата підприємствами за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища. Такі платежі накладаються не судами, а іншими адміністративними органами, і тому виникають сумніви щодо їх жорсткості у порівнянні з кримінальною відповідальністю.

Відповідно до визначення економічні злочини здійснюються з метою отримання прибутку, тому заходи по обмеженню прибутку будуть у даному випадку найбільш доцільними. Вже вказувалось на доцільність введення платежів. Аналогічну мету передбачає ряд норм про збитки, відповідальність представника і про повернення боргів у випадку банкрутства. Отже необхідно прийняти Закон про надання гарантій, згідно з яким владні органи матимуть можливість вимагати заставу у вигляді власності для гарантування сплати податків, мита та інших зборів.

Як уже відмічалось, економічна злочинність буває у різних формах. Мова ведеться про різноманітні діяння, починаючи зі зловживання акціями, обдурювання при банкрутстві і закінчуючи злочинами проти оточуючого середовища, належним веденням ринкових справ, створенням об’єднань для встановлення монопольних цін та контрабандними операціями. Загальним для всіх економічних злочинів є заборона таких діянь. Кримінально-правові, кримінально-процесуальні та інші заходи, які можуть застосовуватись правоохоронними органами для забезпечення цих заборон, досліджувались дещо раніше.

Крім цього, загальним для таких діянь є також те, що вони вчиняються в рамках законної економічної діяльності, яка служить підставою для злочинних діянь.

Для достатньо значного за своїми масштабами законодавства, яке направлене на упередження економічних злочинів, характерно те. що воно повинно розроблятися з врахуванням відповідних форм економічної злочинності і мати відповідні попереджувальні заходи. Разом з тим вони повинні бути досить різними, оскільки самі форми економічної злочинності дуже різноманітні. При наявності даних відповідної схеми, фіктивних і дійсних комерційних структур та банків оперативному працівнику необхідно розпочинати дослідчу перевірку, а тоді попереднє дізнання, яким документуватиметься злочинна діяльність, а також персоніфікація задіяних у конкретному злочині осіб.

Збирання доказів для дослідчої перевірки потрібно розпочинати з вивчення тих виділених осіб, які за вказівкою керівництва конвертаційного центру замовляють підроблення печаток, а також готують

Юридичні документи фіктивних підприємств. Припускаючи, що ними власноручно заповнюється частина заяви до банку на відкриття рахунків, можна шляхом проведення графологічної експертизи довести їх причетність до діяльності конвертаційного центру.

У подальшому через їх ретельну розробку можна одержати реальні докази злочинної діяльності інших членів угруповання, а також її ініціаторів та керівників. При наявності інформації, як показує практика, нерідко рахунки тіньовим економічним структурам відкривають безпосередньо працівники банку, що можна відповідним чином задокументувати.

Основними заходами є проведення попереджувальної роботи. При цьому їх необхідно систематизувати для більшого уявлення про пророблену роботу в такій актуальній галузі законодавства по боротьбі з економічною злочинністю. Вказані заходи частково приводились в параграфі про форми економічної злочинності. Тут же вони подаються зовсім з інших позицій, з урахуванням того, як забезпечити контроль за економічною сферою. Частково такий контроль здійснюється на організаційній стадії власної економічної діяльності в тій чи іншій галузі, в процесі безпосередньої діяльності, і, особливо, у випадку її припинення. Відповідно до діючого законодавства домінуючий контроль здійснюється з боку державних органів.

Враховуючи виявлені при проведенні дослідження наявні недоліки у відповідному законодавстві, основна роль відводиться контролю при створенні підприємства, який повинен виключати чи, у крайньому випадку, ускладнювати вчинення економічних злочинів таким чином, щоб перешкодити особам з незаконними намірами здійснити економічну діяльність в різних її формах. На сьогодні існують мінімальні вимоги щодо всіх фізичних осіб, які займаються економічною діяльністю в нашій державі. Так, підприємець повинен бути дієздатною особою та не мати заборони займатися підприємницькою діяльністю.

Мінімальні вимоги у наступному можна розширити для залучення до економічної діяльності досвідчених і компетентних спеціалістів. Передбачається, що всі підприємці повинні мати відповідні знання в галузі управління виробництвом, фінансів, ринку праці та податкової системи.

Законодавець пред’являє мінімальні вимоги також і до юридичних осіб, незалежно від характеру їх економічної діяльності. Уже сьогоднішній економічний стан в державі свідчить про те, шо акціонерна форма є найбільш ефективною формою підприємництва в Україні. Тому виникає необхідність в реалізації положень Закону України “Про акціонерні товариства” на практиці, застосовуючи попереджувальні заходи щодо можливого приведення такої форми господарського суб’єкта до банкрутства та відповідальність винних за подібні дії. Крім того в ньому було б доцільно передбачити положення про те, що акціонери не повинні нести ніякої особистої відповідальності за борги товариства. Для їх покриття повинен використовуватись акціонерний капітал. Такі положення призводитимуть до використання акціонерних коштів на користь суспільства.

Крім загальних вимог до підприємців особливі вимоги пред’являються до тих, хто планує улаштуватися в окремих галузях. При такій системі, особливу увагу необхідно приділяти діяльності лікарів та представників інших окремих професій, які повинні мати спеціальну освіту.

Практика сьогодення вимагає контролю для забезпечення балансу робочої сили в таких сферах, як фінансова, банківська, податкова та страхова. Досить доцільним є посилення контролю в сфері посередництва та торгівлі для боротьби з податковими злочинами чи іншими фінансово-господарськими порушеннями, які у наступному призведуть до кримінального злочину.

Загальний та галузевий контроль при створенні господарюючого суб’єкта, про що велась мова в першому розділі, покладається на державні органи. Поряд з цим особливий контроль необхідний при створенні кожної юридичної особи. Для цього при кожній владній структурі, як показало дослідження, необхідно створити контрольну колегію, яка б затверджувала кандидатів на посади працівників контрольно-ревізійних та податкових органів, що дозволить уникнути затвердження на таких посадах некомпетентних та безпринципних спеціалістів.

В окремих випадках профспілковим органам необхідно надавати право вето щодо найму працедавцем підрядників, щодо яких є інформація про недобросовісність у господарських стосунках. Таке право буде аргументом на користь визнання контролю, який профспілкові органи застосовуватимуть до осіб, що мають намір підписати угоду з органами місцевого самоврядування. Таке право практично не допустить підписання угоди тими підприємствами, які не виконують належним чином своїх зобов’язань щодо держави та місцевих владних структур. Держава повинна бути зацікавленою в здійсненні контролю такого характеру.

Це дасть можливість, наприклад, в гуртових закупівлях матеріалів, продуктів чи товарів передбачити, що здійснюючи оптові придбання, державні органи не повинні погоджуватись на пропозиції тих, хто не зареєстрований належним чином як добросовісний платник податків чи тому подібне. Крім того передбачатимуться випадки, коли орган вирішив заключити угоду з підприємцем, який має заборгованість по податках та інших суспільних платежах, але про це повинно бути повідомлено партнера та органи податкової інспекції. Таким чином, вважатиметься, що при проведені державними органами гуртових закупівель перевага надаватиметься добросовісним постачальникам чи покупцям.

На ринку нерухомості значну частку неконтрольованих прибутків мають особи, які здають власні квартири в оренду. Для здійснення контролю за такими коштами необхідно також при комунальних підприємствах створити комісії по найму. Одним із основних елементів діяльності комісії буде виявлення таких фактів та вирішення питання про цивільно-правову відповідальність за вчинені дії аж до притягнення їх до кримінальної відповідальності.

За діяльністю створеного господарюючого суб’єкта повинен бути поточний контроль. Основними заходами боротьби з економічною злочинність є встановлення для всіх підприємців зобов’язання належним чином вести бухгалтерський облік. Тому прийняття відповідного закону передбачало б, що всі комерційні операції повинні документально оформлятися і зберігатися протягом десяти років, а не трьох, як це є на сьогодні. Це означало б, що керівники господарюючих суб’єктів повинні мати всі без винятку документи про проведені протягом вказаного вище терміну фінансово-господарські операції, тобто документальні свідчення, які могли б бути використані проти підприємців, наприклад при порушенні кримінальної справи за ст. ст. 210, 191,212,222,364 КК України та інших [2]. Бухгалтерські документи не повинні бути доступними стороннім особам, але при наявності ознак щодо протиправної діяльності підприємців інформувати відповідні правоохоронні органи.

Бухгалтерські документи, що мають комерційну таємницю, не повинні бути доступними для членів господарюючого суб’єкта, які не мають потреби у їх використанні та обробці. В той же час доповненням до Закону України “Про господарські товариства” необхідно передбачити обов’язковість публікації спеціального річного звіту господарюючим суб’єктом, а особливо акціонерним товариством, що надасть можливість акціонерам контролювати збереження акціонерного капіталу.

Загальними положеннями Закону України “Про господарські товариства” передбачається, що акціонерний та інший капітал залишається в акціонерному товаристві, тобто цим виконуються в певному розумінні функції гаранта для його кредиторів [3]. Основною нормою цього закону є встановлення ним порядку виплати дивідендів акціонерам, яка здійснюється відповідно до положення про розподіл прибутку, виплаті при зменшенні акціонерного капіталу чи резервного 4юнду, а також розподілі при ліквідації товариства. В той же час цей закон необхідно доповнити положенням про захист акціонерного капіталу шляхом обмеження його керівництву права придбати ними акції власного господарюючого суб’єкта, а також положенням про примусову ліквідацію, якщо загублена деяка частина акціонерного капіталу.

З метою недопущення підробок фінансових документів і нанесення тим самим збитків як членам акціонерного товариства, так і державі, підготовлений річний звіт суб’єкта господарювання повинен перевірятися ревізорами, включаючи перелік документів, які стосуються управління товариством за звітний період. Ревізори повинні призначатися загальними зборами товариства.

Таким доповненням до Закону України “Про господарські товариства” та інших господарських нормативних документів буде впроваджено складну систему контролю, якою акціонерам, кредиторам, службовцям, місцевим органам влади і засобам масової інформації буде надано можливість слідкувати за розвитком окремих підприємств, використовуючи його річні та квартальні звіти. Крім того деякі такі важливі показники, як величина акціонерного капіталу, назва компаній-партнерів, товарні знаки фірми та інше повинно вноситися в спеціальні державні реєстри і публікуватися у виданнях Кабінету Міністрів України.

Протягом останніх десяти років відмічаються непоодинокі факти причетності співробітників податкових органів до вчинення починів у бюджетній сфері. Ними наносяться значні збитків економічним інтересам держави внаслідок недосконалості окремих положень відомчих нормативно-правових актів ДПА України, які регулюють порядок зняття з обліку платників податків в органах податкової служби та подальше скасування судовими органами реєстрації суб’єктів господарювання в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України [30]. Зокрема, згідно з п. 8.6 наказу ДПА України №80 від 19.02.1998 р. “Про затвердження Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)” у разі неподання платником податків, який не має заборгованості перед бюджетом, протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків про звернення до суду або господарського суду із позовною заявою про скасування державної реєстрації платника податків і постановлення судового рішення про припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця [11]. Крім того, вимогами зазначеного наказу однозначно не обумовлено необхідність проведення податковими органами, на етапі подачі позову до суду, звірки з іншими фондами державних структур на предмет наявності заборгованості суб’єкта, стосовно якого розглядається питання про скасування його державної реєстрації.

Як наслідок, посадові особи податкових органів, на підставі інформації про відсутність заборгованості по податках, які є сферою відання ДПА України, в позовних заявах до суду вказують про відсутність у суб’єкта господарювання заборгованості перед бюджетом в цілому. Водночас не враховуються відомості щодо можливо наявної заборгованості перед іншими державними фондами – Пенсійним фондом, фондами соціального страхування, заборгованості із виплати заробітної плати тощо.

Таким чином, окремі недоліки в процедурі скасування державної реєстрації підприємств використовуються як можливість для ухилення суб’єктами господарювання від погашення заборгованості перед зазначеними державними фондами.

Механізм її реалізації полягає в тому, що суб’єкти підприємницької діяльності, які виношують такий намір, погашають заборгованість перед податковими органами і надалі протягом одного року не подають в органи державної податкової служби податкових декларацій та документів податкової звітності. При цьому з корумпованими службовими особами державної податкової служби досягається домовленість про не проведення протягом цього періоду позапланової перевірки підприємства, під час якої могла б бути встановлена структура всієї його заборгованості, в окремих випадках податківцями здійснюється підготовка документів, що містять неправдиві відомості щодо фінансово-господарської діяльності підприємства.

По закінченню вказаного терміну керівник органу державної податкової служби, на підставі відомостей про відсутність заборгованості СПД перед податковими органами, звертається із позовною заявою до суду про скасування державної реєстрації платника податків.

В результаті ухвалюються судові рішення стосовно платників податків, у яких залишаються непогашеними боргові зобов’язання перед рядом державних фондів, і таким чином наносяться значні збитки державним інтересам.

З метою попередження заподіяння економічних збитків державі, а також недопущення зловживань з боку корумпованих співробітників податкових органів доцільно внести зміни до наказу ДПА України №80 від 19.02.1998 р. стосовно зобов’язання податкових органів, при підготовці відповідних позовів до суду, визначати перелік державних фондів, а також здійснювати з ними звірку на предмет наявності заборгованості суб’єктів підприємницької діяльності перед бюджетом.

Крім потоку основної інформації про підприємства на сьогодні в Україні діє ряд розпоряджень, які зобов’язують підприємців повідомляти владним структурам різні дані щодо власної фінансово-господарської діяльності. Для наведення порядку в інформуванні необхідно постановою Кабінету Міністрів упорядкувати терміни та обсяги такої інформації, що обмежить її витік до небажаних кримінальних суб’єктів чи окремих осіб.

З метою недопущення нанесення підприємницькими суб’єктами збитків економіці України доцільно створити інфраструктуру механізму обліку і виявлення зовнішньоекономічних операцій, при яких створюється суб’єктами господарської діяльності можливість приховувати на закордонних рахунках кошти. Для цього необхідно:

Сформувати із числа представників Національного банку України, Державної податкової адміністрації, Митного комітету та Державного комітету охорони кордону комітет, на який покласти функції відпрацювання механізму контролю за експортно-імпортною діяльністю господарюючих суб’єктів, зареєстрованих в Україні, та його здійснення;

Прийняти нормативно-правовий акт, яким передбачити накладення на комерційні банки штрафних санкцій у розмірі суми неповернутої його клієнтом із-за кордону валютної виручки за виконані договірні зобов’язання.

Для організації контролю за кредитами, що надаються іноземними резидентами і нерезидентами суб’єктам господарської діяльності України, необхідно доповнити ст. 8 Закону “Про банки і банківську діяльність” положенням, яким зобов’язати Національний банк та його регіональні Управління контролювати кредитні надходженням від іноземних резидентів і нерезидентів, мету їх використання та повноту проведених за них розрахунків [7].

Як відмічалось проведеним дослідженням, у своїй більшості контроль з боку державних органів заключається в перевірці діяльності господарюючих суб’єктів. Але контрольні дії можуть бути такими як, наприклад, взяття проб для встановлення забрудненості повітря, води чи землі. Значно більшої уваги заслуговують ревізії з одночасною перевіркою цін державними інспекціями по контролю за цінами або при отриманні інформації про ухилення від оподаткування.

Рядом нормативних актів підприємці зобов’язуються надавати інформацію не лише державним органам, а й іншим структурам. Так, профспілки мають право вимагати від відповідних господарюючих суб’єктів інформацію про участь її працівників в управлінні. Необхідність спеціального дозволу економічної діяльності породжує постійний контроль з боку галузевих профспілок. Спілка адвокатів, наприклад, контролює діяльність адвокатів і може застосовувати дисциплінарні заходи проти адвокатів. Але відповідним законом не передбачено вчинення щодо таких адвокатів дій відповідно до чинного адміністративного законодавства у випадку надання ними допомоги злочинцям, які вчиняють протиправні дії у сфері економіки.

При розгляді питання про здійснення контролю, як показує практика, не варто забувати про роль засобів масової інформації. Вона є досить значною в такій державі, як Україна, оскільки дискусія про економічну злочинність ними ведеться постійно, особливо про протиправні діяння з боку окремих посадових осіб, керівників фірм та підприємств [20, с. 27; 22, с. 20; 27, с. 8]. Тому на сьогодні журналістами проводиться значна робота по доведенню інформації про традиційну злочинність і загальні питання економіки. Тому для недопущення розростання економічних злочинів необхідно постійно торкатися цієї проблеми, що дасть можливість упереджувати її загально-профілактичними методами.

Як засвідчує практика сьогодення, підприємство створюється і через певний період припиняє свою діяльність, найчастіше у зв’язку з банкрутством. Банкрутство означає, що підприємство стало неспроможним до подальшої господарської діяльності. Вивчені в процесі дослідження факти свідчать про великий ризик зволікання господарським судом оголошення про неспроможність підприємства здійснювати таку діяльність всупереч діючим положенням про злочинність боржників. На сьогодні при всіх випадках банкрутства вимагає нагального розгляду питання про те, чи має місце у таких випадках злочин. Цей контроль при ліквідуванні підприємства пояснюється, наприклад, завданнями загальної превенції.

Вже сьогодні потрібно прийняти на урядовому рівні розпорядження про порядок ліквідації акціонерних товариств. Ліквідатор у всіх випадках повинен призначатися господарським судом, щоб гарантувати недопущення зловживань чи, у крайньому випадку, привласнення, розтрату майна або заволодіння ним. Крім того необхідно відмінити

Наявні можливості застосування спрощеного порядку ліквідації підприємства при настанні банкрутства за неможливості оплатити борги, що доцільно також вилучити із Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” [5].

Значні збитки економіці України наносяться фінансовими структурами “пірамідального” типу. Як переконує практика, їх функціонування прямо пов’язане із псевдофінансовою діяльністю, завдяки чому здійснюються завуальовані псевдорозрахункові операції, оборудки, складання та використання фіктивних цивільно-правових угод. Це дає можливість замасковувати шляхи витоку коштів для власного збагачення та надає таким операціям законного вигляду.

Статтею 205 КК України передбачається кримінальна відповідальність лише у випадках створення або придбання суб’єктів підприємницької діяльності без намірів здійснювати статутну діяльність. Тобто Закон передбачає відповідальність лише за підготовку до псевдопідприємницької діяльності. В той же час законодавством не передбачається кримінальна відповідальність за дії, пов’язані зі створенням і діяльністю фінансових структур “пірамідального” типу. Це сприяє розповсюдженню та вчиненню злочинів у фінансовій сфері і практично блокує боротьбу правоохоронних органів з протиправною діяльністю подібних структур. Тому виникає необхідність в доповненні Кримінального кодексу статтею “Псевдопідприємницька та псевдофінансова діяльність”, якою доцільно передбачити кримінальну відповідальність за використання коштів фізичних та юридичних осіб, передані ними у фінансові “пірамідальні” структури, для власного збагачення.

Як свідчить правозастосовна практика, в ході розслідування та подальшого підтримання у судах державного обвинувачення по вказаній категорії кримінальних справ виникають проблеми щодо доказування походження грошових коштів, якими винні особи в подальшому користуються під час здійснення цивільно-правових угод [27, с. 59].

Оперативні підрозділи і слідчі органи, які документують та розслідують кримінальні справи за ст. 209 КК України, на початкових стадіях не встановлюють та не досліджують рух майна і коштів, здобутих злочинним шляхом, що не дає можливості пред’явити обгрунтоване обвинувачення у “відмиванні” доходів, здобутих злочинним шляхом.

Водночас банки, зіславшись на банківську таємницю, відмовляються надавати інформацію про рух коштів суб’єкта злочину з посиланням на те, що відносно банку не вчинено злочину та відсутні дані про спричинення банку збитків. При цьому відповідними оперативними підрозділами на етапі дослідчої перевірки майже не використовується можливість розкриття банківської таємниці за рішеннями

Суду.

Вказані недоліки та порушення значною мірою обумовлені також неналежною координацією та взаємодією правоохоронних і контролюючих органів щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

З метою підвищення результативності протидії тіньовим процесам в економіці необхідно:

Ініціювати підготовку законопроекту про амністування тіньових капіталів, а також врегулювати механізми арешту й конфіскації доходів, отриманих злочинним шляхом;

Посилити контроль за виконанням кредитно-банківськими установами вимог ст.18 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” і ст.64 Закону “Про банки і банківську діяльність”, якими передбачене попереднє інформування спецпідрозділів по боротьбі з організованою злочинністю про великомасштабні операції фізичних осіб (у розмірі понад 100 мінімальних заробітних плат) чи юридичних осіб (у розмірі понад 5000 мінімальних заробітних плат), проведених одноразово чи протягом 30 діб;

Розробити і впровадити у державній податковій службі автоматизовані інформаційні системи (АІС) типу “Галузь”, “Пільги”, “Облік податків”, “Пошуково-дослідна система”, за допомогою яких запровадити системи електронного аудиту і звітності, автоматизувати процедуру обліку та контролю за платниками, забезпечити швидкий обмін інформацією з іншими державними відомствами: Національним банком України, Державним комітетом статистики, правоохоронними органами та Державною митною службою.

Із викладеного необхідно зробити висновок про наявність у нашій державі багатьох видів контролюючих органів, які своєрідно доповнюють один одного. Державний контроль ефективний лише на папері. Але для упередження економічної злочинності, так як і традиційної, велике значення повинен мати неформальний соціальний контроль. Такий неформальний соціальний контроль в економічній сфері захлюпався б, наприклад, у відмові банків надавити позички тим, хто зарекомендував себе недобросовісно своєю комерційною діяльністю, навіть якщо запропоновані ним гарантії застави майна є дійсними. Мова у даному випадку ведеться про жорсткість у соціальному і економічному відчуженні, що не відповідає рамкам законів, але є достатньо ефективним. Досить природно, що підприємцю, якого несправедливо вважають таким і який має незаконні наміри, буде досить важко відновити свою репутацію. Але як інструмент в справі упередження економічної злочинності вказані заходи для підтримання вимог так званої комерційної моралі стали б найефективнішим засобом.

Одним із аспектів, що вивчаються, є проблема притягнення до кримінальної відповідальності за посадові злочини, що вимагає повного і всебічного дослідження всіх обставин вчинення злочину, а також встановлення всіх ознак складу злочину. Пленум Верховного Суду України від 26 грудня 2003 р. “Про судову практику в справах про перевищення влади або службових повноважень” вимагає, щоб у справах про службові злочини глибоко досліджувалися обставини справи, були забезпечені повнота, всебічність і об’єктивність попереднього слідства, а вирок готувався на доказах, ретельно перевірених у ході судового розгляду [12]. При цьому необхідно пов’язати всі фактичні обставини, а особливо службове становище і коло повноважень особи, обвинуваченої у вчиненні посадового злочину, її поведінку до вчинення злочину, мотив, мету і характер вчинених діянь, їх безпосередній зв’язок із службовим становищем притягнутої до відповідальності особи, а також з врахуванням наслідків, що настали в результаті протиправних діянь. Без врахування вказаних елементів кримінальна справа не може належним чином розглядатись у суді та мати відповідну реалізацію.

Безумовно, віднайти найефективніші методи боротьби з економічною злочинністю, як показало дослідження, за відсутності контролю за діяльністю владних структур неможливо. Пропонувати традиційний для радянських часів репресивний метод вигідно лише політикам, які намагаються заручитися підтримкою виборців при висуненні їх на керівні посади у державі.

Не дивлячись на те, що в Кримінальному кодексі України приділена значна увага в боротьбі з економічною злочинністю, найважливішу роль у вирішенні цього питання має встановлення балансу між рішеннями керівників владних органів та контролем за їх діяльністю кожним громадянином нашої держави [22, с. 4]. Суть ідеї боротьби з економічною злочинністю полягає в поєднанні двох основних методів: ізолювання осіб, які вчинили важкі економічні злочини, і збереження для держави керівників підприємницьких структур, які не вчиняли правопорушень у процесі господарської діяльності.

Якщо дотримуватися позиції щодо зміни правосвідомості економічних злочинців, то для цього буде потрібен досить тривалий період. Тому найбільш доцільним буде збереження волі правопорушнику-еко-номічному злочинцю, накладаючи на нього за протиправні діяння значні економічні санкції. Однією із таких санкцій може бути велика сума штрафів чи стягнення в дохід держави прибутку за певний період. Для фізичних осіб, які вчинили економічні злочини, здійснюючи підприємницьку діяльність, доцільно ввести лише позбавлення волі.

Важливе значення при розслідуванні економічних злочинів має своєчасне провадження невідкладних слідчих дій: При розслідуванні злочинів цієї категорії невідкладні слідчі дії мають свою специфіку, яка визначається характером діяльності тієї чи іншої структури, її розгалуженістю, кількістю учасників. До таких дій відносять головним чином ті, які дають змогу одержати необхідну інформацію, що свідчить про характер та види діяльності. Тому спрямованість розслідування повинна бути пов’язана з проведенням огляду, виїмки документів, опечатування комп’ютерів, в яких фіксується діяльність тієї чи іншої структури, призначення бухгалтерської ревізії. Такі дії повинні здійснюватись за участю фахівців-бухгалтерів, а також спеціалістів-програмістів. Слідчі органи особливу вагу повинні приділити невідкладному проведенні групових обшуків в офісах, на робочих місцях і за місцем проживання з метою виявлення даних, які вказують на причетність осіб до вчиненого злочину. Предметом обшуку можуть бути кошти, документація, що відноситься до діяльності тієї чи іншої структури, записи про розрахунки зі співучасниками, їх адреси, найменування філій та фірм, що можуть брати участь у вчинені злочину.

При здійсненні оперативно-розшукових заходів у процесі розслідування злочину можуть отримуватись відомості, які передаються по телефону. Для ідентифікації особи, яка веде такі розмови, повинна проводитись фоноскопічна експертиза, результати якої набуватимуть значення в тому разі, коли підозрювані або обвинувачені заперечують факт ведення таких переговорів.

Комплекс доказів, які одержують внаслідок проведення невідкладних слідчих дій, створює базу для подальшого розслідування кримінальної справи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 11.3. Основні проблемні аспекти попереджувальних заходів у протидії економічній злочинності