Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 8.1. Корупція як базовий елемент економічної злочинності
8.1. Корупція як базовий елемент економічної злочинності
Серед безлічі об’єктивних та суб’єктивних чинників, що прикро обтяжують перехідний період в Україні, окреме місце займають службові злочини, які безпосередньо пов’язані з організованою злочинністю. Їх витоки зумовлені особливостями економічної системи. За результатами Міжнародної громадської організації по боротьбі з корупцією Transparency International, яка в грудні 2007 р. оголосила результати щорічного Всесвітнього Барометру Корупції, обсяги корупції в Україні за 2007 р. збільшились на 7% і сягали рівня 30% (майже в 2 рази більше ніж в Росії). Міжнародна організація зробила висновок, що найбільш корумпованими в Україні є: парламент, політичні партії, суди та міліція.
Отже службові злочини вчиняються там, де урядові інститути можуть діяти не за законами, а на власний розсуд, маючи при цьому завищені повноваження. Якщо уряд контролює розподіл кредитів, обов’язково знайдуться ті, хто готовий дати хабара, щоб одержати їх під якомога нижчий відсоток. Там, де уряд контролює економічну та соціальну інфраструктуру, хабарами домагаються надання пільгових умов. Це породжує підкуп представників виконавчої й представницької влади, який перетворюється в нову форму економічних й адміністративних взаємин – корупцію і с загрозою національній, безпеці України. Тому необхідно не тільки визначити корупцію як невід’ємне явище функціонування українського політичного режиму, а й передбачити можливі шляхи нейтралізації або усунення умов, що сприяють цьому.
Незважаючи на те, що правоохоронні органи посилаються на відсутність окремої етапі в Кримінальному кодексі України по корупції, що заважає ефективно боротися з нею, головною причиною Ті прогресування є відсутність у влади бажання й волі до реальної боротьби. Не дивлячись на наявність у Кримінальному кодексі цілого ряду статей, що торкаються супутніх корупції діянь, досить незначну кількість державних службовців притягують за ними до відповідальності – це зловживання службовим становищем, одержання хабара, шахрайство, фальсифікація, підробка, вимагання, злочинна бездіяльність у виконавчих, правоохоронних і судових органах – ст. ст. 364-370 Кримінального кодексу України.
До корупції варто віднести й широко розвинене посередництво у підприємницькій діяльності. Правда, варто відзначити й значну кількість посередників міждержавними службовцями, які займають керівні посади в органах влади, та представниками економічних суб’єктів, що одержують блага за рішення чиновника або виконавчої структури, а до них, насправді, не належать. Механізм простий: створюються й за сталу винагороду реєструються в органах юстиції різні організації, що мають назви державних структур і нібито з їхніми повноваженнями. Далі за здійснення цих повноважень вони отримують відповідний прибуток. Такі явища в суспільстві мають потребу в належній правовій оцінці й виробленні адекватних заходів впливу й протидії.
Одним із елементів корупції є благодійна допомога і благодійні фонди. Після 1991 р. досить модним стало створення таких фондів дружинами та дітьми керівників держави. Походження коштів, які отримують ці фонди, а також мету їх витрат не вивчав ні один правоохоронний орган держави. Та чи зацікавлені вони у вивченні діяльності таких фондів, якщо самі створюють власні подібні фонди? А при відсутності таких фондів правоохоронні структури досить активно використовують так звану благодійну допомогу, яку також можна розцінювати як подачку від державних (невідомо звідки беруться ними гроші для надання такої допомоги) чи колективних структур. Якщо все це не корупція, то як можна назвати таку протиправну дію?
Можна виділяти пряму й непряму індивідуальну корупцію, що виникає при покупці певного рішення або голосу через подарунки, гроші, забезпечення туристичними поїздками, проведення відпустки, закордонних відряджень за рахунок третьої особи, передачу у власність чиновника або його родичів дачі, квартири й т. ін. а також колективну корупцію, що укладається у фінансуванні партій, депутатських фракцій, виборчих кампаній й т. ін.
Для розуміння цього масового в Україні явища необхідно не тільки виявити, а й знайти механізми нейтралізації підстав корупції, що лежать у рішеннях і діях законодавчої влади (виробити істотні контрмотиви для Ті представників), у принципах функціонування виконавчої, у тому числі правоохоронної, і судової влади, ЩО перетворили корупцію у спосіб виживання в країні, що створили своїми діями й, особливо, бездіяльністю у дотриманні правових норм, які порушують, психологічну атмосферу, що сприймає корупцію в якості нормативної поведінки, і поступово та органічно вписується в спосіб життя громадян України.
Оскільки це лихо перейшло на рівень соціальної психології, то і конкретні заходи по боротьбі з корупцією потрібно застосовувати не тільки законодавчим шляхом, через створення чіткого механізму класифікації злочинів і вироблення реально діючих способів відшкодування збитку, найжорстокішого покарання представників правоохоронних і судових структур (повага до закону й страх неминучості покарання), а й через досягнення змін у соціальній психології по неприйняттю корупції (перехід від образу крутості й діловитості до ганебності й безчесності), мобілізацію всього суспільства на боротьбу із цим явищем. А це, у принципі, неможливо без цивілізованого суспільства, без солідарних дій громадсько-політичних об’єднань і чесних працівників правоохоронних структур, без дезавуювання корупціонерів будь-якого рангу через засоби масової інформації й Інтернет.
Що найперше необхідно для цього зробити? Взявши приклад з представників Міжнародного руху проти злочинності й корупції “Наше право”, створити відповідну організацію в Україні, яка б зареєструвала в Інтернеті антикримінальний сайт, де розмішувала б інформацію про корупційні дії представників владних структур, про кримінал, що проникає у владу через вибори, про продажних суддів, про способи самозахисту громадян з опорою на чинне законодавство, про результати незалежних розслідувань. Сайт потрібний і для того, щоб з нього могли здобувати перевірену інформацію та інформацію, яку правоохоронні органи повинні перевіряти. Посилання на нього дозволять засобам масової інформації вберегтися від репресій з боку місцевих можновладців, а слідчі структури Міністерства внутрішніх справ, прокуратури, податкової міліції й Служби безпеки України зможуть, при бажанні, виконувати свої обов’язки, одержувати від спеціальних комісій цього Руху значною мірою підготовлені матеріали для порушення кримінальних справ.
На жаль, на сьогодні соціальні верстви ще не усвідомили, що руйнівна дія корупції торкнеться згодом кожного, завдасть відповідної шкоди, і боротися з нею потрібно вже зараз і всім разом. Для цього необхідно згадане соціально-кримінальне явище перетворити у суспільній свідомості в неприйнятне за моральними міркуваннями, при якому вчинене призведе не тільки до карного покарання, але й до більше жорстокої речі – повної соціальної обструкції всієї родини (при якому оточуючі відмовляються контактувати і мати будь-яку справа з ЇЇ представниками). Діти, звичайно, не винуваті в злочинах батьків, але каші засоби масової інформації при відповідному настроєві в суспільстві могли б закрити доступ криміналітету до будь-яких державних посад. Співробітництво з Інтерполом і відповідні договори з іноземними державами цілком дозволяють повернути незаконно привласнене з інших країн, у тому числі й від близьких родичів. Потрібно тільки, щоб українське законодавство не перешкоджало цьому. Є варіанти й наші, власні. Наприклад, одним із варіантів можуть бути дані до мінімуму безпосередніх взаємодій чиновників і громадян (до прикладу, припинити нинішній бізнес митників з можливістю маніпулювати незаконно ввезеними товарами; скоригувати існуючі нормативні акти, які б дозволяли їх заохочувати у розмірі 5% вартості незаконно ввезеного вантажу).
Підстави корупції знаходяться в самих принципах побудови й функціонування нинішнього політичного режиму України, у всіх галузях влади Й ховаються в:
Можливості коригувати або створювати законодавство при відсутності закону про лобіювання;
Прийнятті багатьох законів з політичною метою без яких-небудь шансів його реалізації з фінансових або процесуальних причин;
Можливості різночитання законів при їх прийнятті, довільного тлумачення законодавства, спеціально створюваних прогалинах у законодавстві для ухилення від виконання його норм;
Протиріччі місцевих нормативних актів і законодавства держави (отже, чи стане чиновник їх застосовувати чи ні – природне поле для корупції);
Блокуванні прийняття життєво важливих законів, що знижують ступінь соціальної напруги в суспільстві (наприклад, маніпуляції із земельною власністю у відсутності законодавчого регулювання й т. ін.);
Існуючому для ряду владних осіб імунітеті від розшуку, переслідування або засудження за злочини, пов’язані з корупцією;
Відсутності прозорості діяльності, особливо фінансової, виконавчих структур; наявності невиправданого режиму закритості будь-якого виду керівної діяльності;
Застосуванні як підстави для зайняття посади не професійних якостей, а особистої відданості, політичної лояльності й приналежності, кумівства, що веде до падіння ефективності керування й корумпованості як ціни рішення практично будь-яких управлінських питань;
Можливості на підставі особистої позиції чиновника вирішувати питання надання пільг і привілеїв;
Можливості спровокувати або примусити порушити закон тих, кого він стосується, для того, щоб потім шантажувати їх й одержувати винагороду;
Можливості штучно організовувати банкрутство підприємств для наступної санації підприємствами, банками чи іншими економічними суб’єктами своїх родичів;
Можливості займатися на державній службі комерцією, у тому числі при посередництві родичів;
– узаконених порушеннях Конституції України, що сприяють впливу керівників виконавчих органів на співробітників правоохоронних органів (наприклад квартирна й інша залежність);
– безконтрольному функціонуванні благодійних фондів;
– закупівлі за кордоном низькоякісної й дешевої продукції, що підриває внутрішній ринок, витісняючи власних виробників.
Необхідно звернути увагу й на цілком навмисне впровадження в суспільну свідомість ідей, стереотипів, які сприяють корупції, прийняття її як способу життя більшістю громадян:
Чиновник – благодійник, а держава не служить, а робить нам ласку;
Чиновник повинен одержувати за свою працю, тобто за виконання своїх службових обов’язків, спеціальну додаткову винагороду віл кожного, кому він допоміг вирішити певне питання;
Неможливість відкупу від співробітників правоохоронних органів, суддів, прокурорів.
Незважаючи на викладене, варто відмітити, що корупція в Україні настільки проникла в систему соціально-економічних, політичних зв’язків, що її грубе знищення призведе до руйнування функціонуючої на сьогодні державної системи. В той же час відмова від соціальної хірургії продовжить болісну агонію суспільства і поглибить кризу усіх сфер його життєдіяльності.
Не варто говорити проте, що правоохоронні органи нашої держави не здатні здійснити таку хірургічну операцію із корупцією. На сайті “ОРД” періодично публікуються матеріали окремих авторів щодо незгоди із політикою власних керівників. Такі статті можна розцінювати по-різному. В той же час не потрібно до них ставитись скептично і категорично. В них є частка правди. Подібними матеріалами чесні працівники правоохоронних органів намагаються поставити бар’єр корупціонерам в органах влади.
Кримінальна спайка пронизує судові органи. Судді, що постійно виносять неправосудні вироки й рішення по кримінальних і цивільних справах, які масово скасовуються касаційними й наглядовими інстанціями, не несуть ніякої відповідальності за це. Тому необхідно законодавчо прийняти у якості одного з рішень визначення адміністративної й професійної відповідальності за чітко встановлену кількість скасованих судових рішень протягом шести місяців, одним із яких повинне стати позбавлення права бути суддею й займати посади на державній службі.
Найбільш криміналізованими, враженими корупцією є сфера стосунків у кредитно-фінансовій, банківській системах, зовнішньоекономічній діяльності, системі енергозабезпечення і охорони здоров’я [18, с. 14].
Безумовно, службові злочини призводять до виникнення бюджетних проблем, зменшуючи дохідну і безпідставно збільшуючи видаткову частини бюджету. При цьому суспільство несе не лише кількісні, а й якісні втрати. Зрештою, службові злочини загрожують макроекономічній стабільності – найважливішому чиннику економічного піднесення – і відлякують тим самим інвесторів.
Отже, корупція являє собою використання службового становища у власних (особистих, родинних, кланових, партійно-групових) інтересах для збагачення (гроші, незаконні платежі й гонорари, акції, нерухоме й рухоме майно, контрольно-розпорядницькі посади й ін.), просування по службі, протекції, одержання посади, незаконних пільг або привілеїв.
Що ж до соціальної ціни, то службові злочини посилюють нерівноправність, оскільки, даючи великі хабарі, представники організованої злочинності отримують значні привілеї. Створюючи складну ситуацію з бюджетними надходженнями, корумповані особи зводять нанівець ефективність державної системи, не даючи можливості допомагати тим верствам населення, які залишаються за межею бідності. При цьому знижується рівень життя, а на щоденну неминучу роботу з корумпованими бюрократами витрачається велика кількість часу і зусиль, значно знижується рівень надання державних послуг.
У цьому аспекті варто звернути увагу на політичну ціну службових злочинів, оскільки вона принижує роль держави, підриває довіру до уряду. Адже в перехідний період особливо важливо, щоб уряд мав сильні важелі регулювання економікою. Тим паче, що без наявної довіри уряду працювати важко.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)