Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 9.4. Напрями реалізації заходів детінізації економіки
Безпосереднім об’єктом у сфері законних операцій з валютними цінностями є кредитно-фінансова система України. Порядок їх проведення на території держави встановлено Декретом Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” [ Ю]. Цим документом регулюються, головним чином, операції з валютними цінностями в іноземній валюті.
До валютних цінностей, згідно з цим декретом, належать:
Валюта України – грошові та інші цінні папери, виражені у національній валюті;
Іноземна валюта – іноземні грошові знаки, платіжні документ; та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті;
Монетарні метали – золото, метали іридієво-платинової групи; будь якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і по бутових виробів з цих металів та брухту з них.
Валютні операції – це операції, пов’язані з переходом власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України ( резиденти – це, зокрема, фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, втому числі й ті, що тимчасово перебувають за кордоном).
Законодавець чітко визначив чотири форми валютних операцій:
– скуповування – одноразове чи багаторазове придбання валютних цінностей;
– продаж – відчуження однієї валютної цінності взамін на Іншу;
Використання валютних цінностей як засобу платежу – плата валютою за товар або послуги, передача або переказ валютних цінностей у рахунок боргу;
Використання валютних цінностей як застави – передача таких цінностей для забезпечення зобов’язання під отримання позики.
На здійснення таких операцій з валютними цінностями потрібні індивідуальні ліцензії, які видає Національний банк України, головний орган валютного регулювання в державі.
Торгівля іноземною валютою на території України проводиться через уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, які одержали на таку торгівлю згадану ліцензію.
Порушення правил про валютні операції тягне за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність.
Перша настає, якщо вартість предмета незаконної валютної операції перевищує 18 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення за такі дії накладається штраф у розмірі від 30 до 44 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей.
Кримінальна відповідальність передбачена ст. 207 “Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті” та ст. 208 “Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків” Кримінального кодексу України.
Відповідно до згаданого декрету Кабінету Міністрів на відкриття і використання валютних рахунків за межами нашої держави також обов’язково мати дозвіл Національного банку України. Порушення цього положення тягне за собою карну відповідальність за ст. 208 Кримінального кодексу України. Ця відповідальність настає за такі умисні дії:
Незаконне відкриття валютних рахунків підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності або приватних осіб у банках інших держав;
Використання таких рахунків, тобто отримання за ними валюти чи неконтрольованих доходів;
Приховування валютної виручки, тобто виручки в іноземній валюті, яка отримана від реалізації на території іншої держави сировини, продукції, матеріалів, добутих або вироблених в Україні.
Відповідальність за скоєння цього злочину несуть лише громадяни України, які постійно проживають на її території, працівники державних, колективних чи приватних комерційних підприємств, котрі здійснюють господарську, в тому числі торгівельну діяльність.
Таким чином, правильне застосування правових норм має велике значення для врегулювання суспільних відносин.
Правильне, наукове уявлення про систему права має велике значення як для теорії, так і для практики. Воно дає можливість:
Правильно удосконалювати систему права, зокрема його кодифікацію, вчасно визначати прогалини в праві і усувати їх;
Зміцнювати законність і правопорядок, правильно застосовувати норми права, оскільки будь-яка правова норма діє не ізольовано, а в сукупності з іншими нормами права різних галузей і інститутів права:
Практичним працівникам і громадянам краще орієнтуватись в діючому законодавстві, не допускати правопорушень, підвищувати рівень правової культури в суспільстві.
Створити систему правових наук і учбових дисциплін в вузах, що, в свою чергу, потрібно для обгрунтування і розвитку системи права.
Оскільки законодавчі інститути відіграють важливу роль в упередженні економічної злочинності, то сьогодення підтверджує необхідність удосконалення відповідних законодавчих документів, особливо це стосується корупції. Зокрема суб’єктами корупційних діянь необхідно визнавати осіб, уповноважених на виконання функцій держави, а також службових осіб, діяльність яких пов’язана з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності.
На сьогодні виникає необхідність введення до Кримінального кодексу кваліфікуючих ознак окремих злочинів у сфері економіки, зокрема злочинне спільництво, основним компонентом якого є корумпованість зв’язків. Злочинним спільництвом доцільно визнавати умисну, спільну, організовану, цілеспрямовану, планомірну, корумповану, професійну діяльність його співучасників у вчиненні злочинів з урахуванням матеріальної та інформаційної бази [34, с. 69].
Причиною розвитку в Україні економічної злочинності та корупції є розклад бюрократичних структур держави та порушення принципів соціальної справедливості. Складність боротьби із цими злочинами полягає в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, що мають певні владні повноваження, перешкоджати намаганням проникнути у сферу їх протиправної діяльності, а також неготовності правоохоронних органів боротися із нею. Важливою проблемою с неможливість вивчення особистості тих, хто займає керівні посади п суспільстві. Без цього неможливо зрозуміти механізм утворення організованої злочинності в сфері економіки, механізм її діяльності та виробити на їх основі заходи протидії.
Тому важливою є проблема протидії тінізації економіки. Завдання щодо її вирішення стоять перед усіма правоохоронними органами та багатьма галузевими міністерствами і відомствами. Всі вони, безумовно, в межах своєї компетенції повинні працювати над вирішенням цієї проблеми шляхом створення відповідної інфраструктури, об’єднуючи свої зусилля в єдиний комплексний підхід. На час подолання економічної кризи, пов’язаної, перш за все, з кризою управління суспільно-економічними процесами, а в результаті – тінізацією економіки, для забезпечення координації наукової розробки цих питань доцільно створити науково-координаційний центр з проблем детінізації економіки.
Завданнями такого центру можуть бути:
Координація і проведення досліджень форм, методів і механізмів діяльності тіньового сектору економіки;
Проведення моніторингу обсягів, динаміки і структурних змін тіньового сектору економіки, визначення її впливу на соціально-економічну ситуацію в країні;
Проведення довгострокового прогнозування та розробка організаційно-управлінських і правових рекомендацій щодо методів локалізації джерел тінізації суспільно-економічних відносин;
Розробка рекомендацій щодо впровадження світового досвіду з питань обмеження псевдолегітимних шляхів легалізації тіньових капіталів;
Участь у розробці нормативної бази щодо протидії тінізації суспільно-економічних відносин.
Слід відзначити, що проблеми детінізації економіки є багатоаспектними, тому часом їх важко формалізувати та структур у вати в єдину інформаційно-аналітичну систему, яка б могла стати основою розробки державних заходів протидії тінізації того чи іншого сегменту економіки. Безумовно, краще всього було б створити економічний режим, привабливий як для національних, так і іноземних підприємців. Але, з одного боку, в наших кризових умовах зробити це не просто, а з іншого боку, приєднавшись до міжнародних фінансових, економічних і політичних організацій, Україна буде обмежена тими чи іншими зобов’язаннями перед цими організаціями щодо створення ідеально привабливих економічних умов. Крім того, така система може стати засобом виявлення і попередження фактів неповернення валютної виручки, її розкрадань, зловживань митних органів при розмитненні імпортних товарів, випадків псевдотранзитного імпорту.
Сформовані у фахівців системні уявлення висувають на порядок денний питання про створення в державі єдиної інформаційно-аналітичної, облікової та ідентифікаційно-пошукової системи документообігу як засобу профілактики, попередження та виявлення злочинів і зловживань, протидії відмиванню капіталів злочинного походження, а також як засобу оцінки обсягів діяльності тіньового сектору економіки і інструментів протидії нелегальному обігу капіталів в економіці України.
Пам’ятаючи, що головними ознаками будь-якої системи є структурованість, взаємозалежність і взаємозв’язок, підпорядкованість структурної організації всієї системи певній меті, усвідомлюючи багатоаспектність та різнопрофільність завдань такої інформаційно-аналітичної системи на цьому етапі, доцільно вести мову про розробку в певній мірі локальних інформаційно-аналітичних систем в межах одного, двох, трьох і більше об’єктивно пов’язаних між собою міністерств та відомств щодо вирішення тих чи інших напрямків, або сегментів джерел тінізації економіки.
Аналіз статистичних даних правоохоронних органів, оперативно-слідчої практики та матеріалів перевірок державних органів контролю свідчить про зростання злочинності у підприємницькій сфері діяльності. Злочинні, в першу чергу організовані, угруповання все активніше проникають в підприємницькі структури та використовують їх у протиправних цілях. При цьому все більш поширеними стають факти створення ними різного роду структур тіньового сектору економіки.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)