Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 4.1. Механізми впливу економічної злочинності на бюджетну систему України
4.1. Механізми впливу економічної злочинності на бюджетну систему України
Значних збитків державі завдає економічна злочинність, яка використовує у власних інтересах матеріальні цінності та грошові кошти, що надходять в Україну на підставі міждержавних чи міжурядових угод. У кінцевому підсумку вони створюють зовнішню заборгованість, яка складається з:
– кредитів, наданих зарубіжними банками та організаціями українським фірмам, організаціям і урядові;
– заборгованості за отримані товари, послуги, роботи, енергоносії
– отриманих українськими юридичними особами інвестицій, а також нарахованих згідно з ними дивідендів.
Відсутність належного контролю за використанням цих коштів або товарно-матеріальних цінностей призводить до збільшення зовнішнього боргу України.
Значна частка зарубіжних кредитів використовується неефективна їх розкрадання здійснюється службовими особами шляхом придбання обладнання та інших матеріальних цінностей за значно завищеними цінами. Як правило, у таких випадках позичкові кошти залишаються у повному обсязі або частково у кредитора, а позика надається товарами чи технологічним устаткуванням. Товарно-матеріальні цінності оплачуються зарубіжною фірмою. Досить незначна частка коштів у таких випадках виплачується українським спеціалістам, які виконували ті чи інші фінансово-господарські функції.
Значно збільшилась за останні роки кількість злочинних посягань на бюджетні кошти, які виділяються Урядом на різноманітні соціальні та економічні програми, а також на пільгові кредити. Вони вчиняються у формі розкрадання, привласнення, а також використання не за призначенням. Це, в свою чергу, призводить до невиконання економічних та соціальних програм, створює атмосферу соціальної напруженості в окремих регіонах, яким такі кошти виділялися.
Розкрадання і нецільове використання бюджетних коштів пояснюються неналежним контролем за їх проходженням, а також невжиттям заходів по своєчасному припиненню їх незаконного вилучення в держави при сприянні окремими службовими особами, прорахунками в налагодженні фінансовими органами України шляхів їх передачі безпосереднім користувачам.
Перевірки, які проводяться контрольно-ревізійними управління* ми, та розслідувані правоохоронними органами кримінальні справи підтверджують думку, що майже завжди отримані централізовані позички не використовуються за призначенням, а розкрадаються, що відмітив у своєму виступі на всеукраїнській нараді з проблем боротьби з організованою злочинністю і корупцією ЗО січня 2004 року Л. Кучма 117, с. 4]. Це свідчить про актуальність боротьби правоохоронних органів з посяганнями на цільові бюджетні кошти, в тому числі і ефективного розслідування злочинів такого характеру.
Серед найбільш важливих програм, які фінансуються з державного бюджету, є підтримка:
– окремих регіонів України (вільних економічних зон, районів стихійного лиха та їм подібних);
– окремих галузей господарства (сільського господарства, добувної та металургійної промисловості);
– нових форм господарювання (фермерства, малого та середнього бізнесу);
– закупівлі зерна та пально-мастильних матеріалів;
– створення робочих місць для безробітних.
Процедура виділення та використання бюджетних позичок здійснюється за прийнятими постановами Уряду і підписаним договором між Міністерством фінансів України і одержувачами кредитів. Подібні рішення приймаються адміністраціями областей чи районів у випадку виділення цільових позичок з їх бюджетів. У таких документах передбачаються обсяги, терміни, умови кредитування, а також мета, для якої вони призначені. Одержувачі таких позичок – виконавчі органи областей, міст чи районів, а також регіональних відділень фондів і адміністрацій суб’єктів господарської діяльності – здійснюють подальше розподілення державних коштів між виконавцями програм, що фінансуються бюджетом.
З урахуванням аграрної спеціалізації більшості регіонів України фіксується тенденція до поширення зловживань і корупційних проявів у сфері використання дотаційних бюджетних ресурсів, призначених для потреб агропромислового комплексу, що негативно впливає на ефективність реалізації відповідних державних програм. Механізмами скоєння правопорушень є:
– незаконне заволодіння та легалізація майна, придбаного за рахунок бюджетних коштів виділених на реалізацію інноваційних проектів в агропромисловому комплексі
– розкрадання бюджетних коштів що виділяються суб’єктам господарювання в рамках цільових програм держпідтримки агропромислового комплексу
– заволодіння фінансовими ресурсами, виділеними для підтримки агропідприємств через механізм здешевлення коротко – і довгострокових кредитів.
Крім цього, бюджетній сфері притаманні непоодинокі порушення при використанні бюджетних коштів, що спрямовуються для фінансової підтримки виробництва продукції тваринництва, в частині дотування сільськогосподарських товаровиробників на одиницю виробленої продукції, внаслідок чого державним інтересам наносяться збитки у вигляді розтрати бюджетних ресурсів та виплати дотацій суб’єктам, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками.
Отже, розподіл значних сум бюджетних коштів, широкі повноваження службових осіб по розподіленню кредитів, відсутність дієвого контролю за їх використанням призводять до численних порушень. Найбільш характерними із них є:
– недоотримання встановленого регламенту розгляду заяв на кредити та їх виділення, що не виноситься на обговорення відповідних комісій по кредитуванню чи не здійснюється в межах конкурсів, а приймається одноосібним рішенням тієї чи іншої посадової особи;
– виділення коштів без забезпечення гарантій їх повернення, а також не надходження таких засобів до конкретних отримувачів;
– затримка виконавчими органами розподілення отриманих із бюджету позичок, проведення їх через депозитні банківські рахунки з метою одержання відсотків із наступним їх використанням у власних цілях;
– розміщення бюджетних коштів не на рахунках регіональних відділень Національного банку України, а в комерційних банках, наслідком чого може бути зменшення надходжень до державного бюджету;
– видача державних позичок під мінімальний відсоток або без відсотків посадовим особам різного рівня;
– передача бюджетних позичок безпосередньо в статутні фонди суб’єктів господарської діяльності, створених родичами керівників державних владних та управлінських структур;
– видача бюджетних позичок у вигляді комерційних кредитів господарюючим суб’єктам, які не мають безпосереднього відношення до державних цільових програм;
– витрачання бюджетних позичок службовими особами органів влади та управління на власні потреби.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)