Теорія фінансів – Федосов В. М. – Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

Основні терміни та поняття

Валютний ринок, міжнародний кредит, євровалюта євроакції, єврообліга-ції, міжнародні розрахунки, платіжний баланс, міжнародні валютні системи, валютна інтервенція, валютний демпінг, політика валютних обмежень, політика валютних захисних застережень, диверсифікація валютних резервів, подвійне оподаткування; міжнародні податкові угоди; кредит щодо іноземного податку; система звільнення при подвійному оподаткуванні; метод “прогресивного звільнення” від іноземних податків; кредит для захисту податкових переваг; міжнародне оподаткування; міжнародні податкові угоди; наднаціональність міжнародних фінансових організацій; Міжнародний банк реконструкції і розвитку; Міжнародний валютний фонд; Міжнародна фінансова корпорація; Міжнародна асоціація розвитку.

14.1. Поняття, призначення та функції міжнародних фінансів

Економіка сучасної України належить до відкритих економічних систем. З кожним роком взаємодія українських громадян, приватних осіб, підприємців, фірм, корпорацій, державних закладів з іншими країнами й іноземними економічними суб’ єктами набуває подальшого розвитку, що зумовлює потребу в усвідомленні сутності системи міжнародних фінансів.

Міжнародні фінанси почали формуватися багато тисячоліть тому, коли з’ явились елементарні форми міжнародної торгівлі. Відтоді виникали відносини натурального обміну надлишками виробництва між окремими особами, сім’ями, родами, племенами. Крім того, після війн, які вели між собою народи, виникали зобов’ язальні відносини одного роду сплатити іншому певну данину.

Пізніше, з появою особливого суспільного прошарку торгових посередників – купців, які мали власні кошти і торгували не тільки в межах окремих держав, а й з іншими країнами, міжнародна торгівля починає активно розвиватися. В епоху рабовласницького ладу обмінювалися переважно предметами розкоші або цінною сировиною.

Великі географічні відкриття зумовили зрушення в торговельній справі, яка мала обслуговуватися відповідними грошовими відносинами. Виникають, умовно кажучи, міжнародні фінансисти – міняли та міняльні контори, які обмінювали іноземні монети на місцеві й були посередниками під час платежів. Найбільшого поширення ці операції набули у великих містах

Італії, куди надходили товари та гроші з різних країн. Далі, з розвитком монетарної справи, що була спричинена періодичним обміном зіпсованих монет на інші, та збільшенням обсягів заморської торгівлі, з’ являються банкіри, які почали надавати грошові позики. Такі позики були дуже потрібні купцям під час поїздок на іноземні ярмарки.

Значно більшого розвитку міжнародні фінанси набувають із переходом від натурального виробництва до товарно-грошового. І коли деякі країни, випереджуючи в економічному розвитку інші, в гонитві за надприбутками починають розміщувати свій капітал за кордоном, міжнародні фінанси набувають форми досить складної системи міжнародних потоків грошових коштів і пов’ язаних із ними відносин.

Розвиток товарно-грошових і фінансово-економічних відносин постійно дає поштовх для зміни та удосконалення міжнародних фінансів. Основною характеристикою міжнародних фінансів є те, що вони призначені ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між контрагентами світового фінансового ринку. Міжнародні фінанси, свою чергою, відображають стан світової фінансової кон’ юнктури та є орієнтиром для оперативного прийняття адекватних рішень суб’ єктами міжнародних фінансових відносин.

Міжнародні фінанси – Це економічна категорія, що відображає об-мінно-перерозподільні відносини національних і наднаціональних суб’єктів світової економіки з приводу руху вартості між країнами та у процесі формування й використання централізованих грошових фондів.

Відносини обміну характеризують валютні надходження та валютні платежі, пов’ язані з міжнародною торгівлею й обміном валют. Вони відображаються в торговельному балансі, стан якого характеризує взає-мозв’ язок міжнародних грошових потоків.

Відносини перерозподілу виникають у процесі формування і використання централізованих грошових фондів міжнародних організацій та інституцій, а також переміщення власності на валютні цінності з країн-донорів до країн-реципієнтів.

Об’єктом міжнародних фінансів є потоки грошових коштів і пов’язані з ними фінансові відносини на світовому ринку. Грошові потоки, які виникають у процесі діяльності наднаціональних суб’ єктів міжнародних фінансів (міжнародних фінансових організації та інститутів), спрямовані на концентрацію фінансових ресурсів у певних фондах та їх подальший перерозподіл. До того ж виникають централізовані витрати, направлені на фінансування централізованих заходів і програм, та витрати на утримання апарату цих організацій.

Суб’єктами міжнародних фінансів є фізичні та юридичні особи, уряди, міжнародні організації й фінансові інституції, а також банки та інші кредитно-фінансові установи – посередники на міжнародному фінансовому ринку. Суб’єкти міжнародних фінансів з позиції конкретної держави поділяються на резидентів і не резидентів.

Оскільки фінансові ресурси – наймобільніший вид економічних ресурсів, тобто вони знаходяться у постійному русі й перерозподіляються між різними учасниками міжнародних економічних відносин, виникають валютно-фінансові потоки.

Крім того, у системі світового господарства торгівля товарами, послугами, факторами виробництва, іноземне інвестування здійснюються опосередковано через обмін іноземних валют, що також зумовлює виникнення валютно-фінансових потоків.

Міжнародні валютно-фінансові потоки – це потоки іноземних валют або будь-яких інших фінансових активів, що зумовлені економічною діяльністю суб’ єктів світового господарства.

Міжнародні фінанси доцільно навести через систему руху валютно-фінансових потоків на світовому ринку (рис. 14.1).

Теорія фінансів   Федосов В. М.   Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

Рис. 14.1. Система руху валютно-фінансових потоків між суб’єктами міжнародних фінансів

Валютно-фінансові потоки та їх напрямки між суб’єктами міжнародних фінансів створюють певні Взаємозв’язки в системі міжнародних фінансів, Які показані на рисунку:

1. Між експортерами та імпортерами з приводу платежів за товари, надання й погашення кредитних зобов’ язань.

2. Між усіма згаданими вище суб’ єктами та банками щодо отримання й погашення кредитів, відкриття та обслуговування валютних рахунків, надання гарантій страховими організаціями з приводу страхування ризиків та іншими фінансово-кредитними установами.

3. Між усіма згаданими вище суб’ єктами і міжнародними фінансовими інституціями з приводу отримання кредитів, субсидій тощо.

4. Між усіма згаданими вище суб’ єктами та фізичними особами з приводу оплати праці, здійснення міжнародних переказів, сплати за товари й послуги, виконання договорів страхування.

5. Між усіма згаданими вище суб’ єктами та іноземною державою з приводу сплати податків і виконання певних зобов’ язань, які випливають з правил державного регулювання міжнародних фінансових відносин.

6. Між фізичними особами з приводу здійснення різноманітних міжнародних банківських, поштових і готівкових грошових переказів.

7. Між урядами різних країн з приводу сплати (отримання) контрибуцій та репарацій, надання й погашення кредитів тощо.

8. Між урядами різних країн і міжнародними організаціями та фінансовими інституціями з приводу грошових внесків у ці організації, отримання кредитів, субсидій тощо.

9. Між наднаціональними суб’ єктами міжнародних фінансів (міжнародними організаціями та фінансовими інституціями).

Усі описані валютно-фінансові потоки класифікують за різними критеріями, що дає змогу, структуризувати базу прогнозно-аналітичних і статистичних розрахунків та детально вивчити закони руху фінансових активів у світовій економіці.

Класифікація валютно-фінансових потоків:

І. За типом економічної взаємодії Нерезидентів міжнародні валютно-фінансові потоки поділяються на такі:

1. Зовнішньоторговельні. Потоки, що утворюються при торгівлі експортними й імпортними товарами, послугами, факторами виробництва та при здійсненні інших поточних операцій.

2. Капітальні. Потоки, що виникають при кредитно-інвестиційній діяльності суб’ єктів міжнародних фінансів.

3. Спекулятивні. Такі потоки виникають при валютних операціях і не мають жодного зв’ язку з виробництвом.

4. Балансуючі. Потоки, що опосередковують діяльність однієї держави щодо врівноваження зовнішніх платежів і розрахунків з іншими країнами.

II. За формою міжнародних фінансових ресурсів

1. Фінансові потоки У формі офіційної міжнародної фінансової допомоги. Міждержавні кредити та гранти. Кредити та гранти міжнародних організацій.

2. Фінансові потоки на світовому фінансовому ринку У формі цінних паперів і банківських кредитів.

3. Фінансові потоки У формі офіційних і приватних золотовалютних резервів.

III. За ознакою часу Міжнародні фінансові потоки поділяють на:

1. Потоки міжнародного ринку капіталів (середньо – та довгострокові кредитні ресурси й цінні папери.

2. Потоки валютного ринку (короткострокові капітали), які виникають при здійсненні операцій із, так званими, “гарячими грошима” – цілеспрямовані спекулятивні операції на грошовому ринку з метою отримання максимального прибутку.

IV. За видами економічної діяльності Міжнародні валютно-фінансові потоки класифікуються за структурою рахунків платіжного балансу згідно з міжнародними стандартами обліку економічних відносин нерезидентів. Вони поділяються на такі:

1. Потоки розрахунків За товари.

2. Потоки розрахунків За послуги.

3. Поточні та капітальні Трансферти у грошовій формі.

4. Кредитні ресурси.

5. Прямі та портфельні інвестиції.

6. Потоки Резервних активів.

V. Особливе, аналітичне значення має розподіл потоків фінансових активів, пов’язаний іЗ переходом прав власності На них. Умовно, права власності на фінансові активи існують у двох формах: приватній (ресурси міжнародних банків, фізичних та юридичних осіб) і офіційна (ресурси урядів країн і міжнародних офіційній організацій). Залежно від того, з якої власності в яку переливаються капітали при утворенні міжнародних ресурсів, формуються міжнародні валютно-фінансові потоки чотирьох типів:

1. Потоки, спрямовані З офіційних джерел в офіційну власність. Такі валютно-фінансові потоки формуються з надлишків іноземних валют, які утворюються в активах платіжних балансів, в резервах МВФ, ВБ, ЄБРР та ін., в СДР та в золотих запасах. Ці потоки зумовлені розвитком інвестиційної діяльності міжнародних фінансових організацій та інституцій.

2. Потоки, спрямовані З приватних джерел у приватну власність. Такий тип валютно-фінансових потоків має місце, коли банки, фірми, фізичні особи здійснюють торговельні операції та операції з фінансовими активами ринковим шляхом.

3. Потоки, спрямовані З офіційних джерел у приватну власність. Цей тип валютно-фінансових потоків виникає при діяльності урядів країн і міжнародних офіційних організацій, пов’ язаній із розміщенням своїх капіталів серед іноземних приватних суб’ єктів господарювання.

4. Потоки, спрямовані З приватних джерел в офіційну власність. Ці потоки є державними запозиченнями на міжнародних ринках капіталів у юридичних і фізичних осіб чи при вкладах таких осіб у міжнародні фінансові організації, вони виникають дуже рідко і не відіграють помітної ролі у світовій економіці.

Усі види міжнародних валютно-фінансових потоків виникають на основі угод і домовленостей, визначаються певними економічними законами та міжнародним порядком.

Ще одним важливим аспектом економічної категорії міжнародних фінансів є їхня суспільно-економічна роль, або функції, які вони виконують при здійсненні міжнародної фінансової політики. До функцій міжнародних фінансів належать розподільча та контрольна.

Розподільча функція. Її суть полягає у грошовому розподілі й перерозподілі світового продукту через механізм міжнародних фінансів. Механізм розподілу й перерозподілу має певні об’ єктивні та суб’ єктивні закономірності.

До об’єктивних закономірностей Належать такі:

– капітал обертається відповідно до закону пропорційного розвитку;

– потоки грошових коштів перебувають у русі в пошуку найвищої норми прибутку;

– отримання прибутку завжди пов’язано з ризиком. Суб’єктивними чинниками, що впливають на механізм розподілу, є

Політичні й особисті інтереси суб’ єктів міжнародних фінансів. Об’ єктивні та суб’ єктивні закономірності можуть збігатися або бути різноспрямова-ними.

Розподільча функція передбачає дві основні ролі міжнародних фінансів: обмін і перерозподіл вартості між державами. Перша роль виконується, коли на противагу грошовим потокам рухається товар. Друга – коли акумулюються і трансформуються грошові фонди між державами. У поєднанні цих двох ролей і виявляється розподільча функція.

Контрольна функція

Суть її полягає в тому, що у будь-який час і на будь-якому етапі є можливість здійснювати облік й аналіз руху світового суспільного продукту в грошовій (універсальній, зіставній) формі, оскільки міжнародні фінанси відображають рух суспільного продукту саме в грошовій формі. Зібрану під час цього обліку й проаналізовану інформацію можна використовувати як орієнтир для швидкого прийняття подальших адекватних рішень щодо міжнародних фінансів, а також для опрацювання суб’ єктами міжнародних фінансових відносин поточної та стратегічної політики своєї діяльності. На ефективну реалізацію цієї функції впливає як політика держави, характер і рівень її економічного розвитку, технічне оснащення процесу збирання й обробки інформації, так і міра розуміння можливості практичної реалізації контрольної функції.

У функціях міжнародних фінансів відбивається основне їх призначення – ефективно обслуговувати міждержавний рух товарів і послуг та перерозподіл грошового капіталу між конкуруючими агентами світового ринку, а також, своєю чергою, вчасно подавати сигнали про стан світової фінансової кон’юнктури.

Загальну систему міжнародних фінансів формує кілька сфер міжнародних фінансових відносин: міжнародний фінансовий ринок, міжнародні платіжні розрахунки та їх баланси, міжнародні валютні операції, міжнародні валютні системи, міжнародні організації та інституції, регулювання міжнародних фінансів (рис. 14.2). Всі сфери у взаємодії формують певний механізм функціонування міжнародних фінансів, який постійно розвивається. На нього впливають рівень економічного розвитку та характер зовнішньоекономічної діяльності країн, поточні й довгострокові пріоритети держави та ін.

Теорія фінансів   Федосов В. М.   Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ



Теорія фінансів – Федосов В. М. – Тема 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ