Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 2.12. Державно-правовий (політичний) режим та його різновиди
Основою для класифікації державно-правових (політичних) режимів, тобто способів та методів здійснення державної влади, є:
– ступінь розвиненості політичної демократії;
– реальний політико-правовий статус особи.
З урахуванням цих критеріїв сучасні державно-правові (політичні) режими поділяються на демократичні та антидемократичні.
Демократичний режим – це режим, за якого державна (політична) влада здійснюється з дотриманням основних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного волевиявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми, засоби масової інформації), діяльність різноманітних партій і громадських організацій, які представляють ці інтереси і впливають на вироблення та здійснення політики держави.
Він характеризується такими рисами:
– дотримується демократична конституція;
– реалізується принцип “поділу влад”;
– державна влада здійснюється на основі вільної та рівної участі громадян та їх об’єднань в управлінні державою;
– забезпечується плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;
– гарантується здійснення прав і свобод громадян відповідно до міжнародних стандартів прав людини;
– реалізується демократизм правосуддя, домінують методи переконання перед методами примусу;
– забезпечується вільне існування всіх форм власності.
Такий режим характерний для правової держави.
Розрізняють такі види демократичних режимів: демократично-консервативний, демократично-радикальний та демократично-ліберальний.
Антидемократичний режим – це режим, коли державна влада здійснюється шляхом обмеження або порушення основних прав людини, коли заборонена легальна діяльність опозиційних політичних партій і громадських об’єднань.
Для нього характерні такі ознаки:
– не реалізується (частіше всього юридично не закріплений) принцип “поділу влад”;
– звужується або припиняється вплив громадян та їх об’єднань на управління державою;
– відсутня або стає формальною виборність;
– забороняється діяльність опозиційних партій та організацій;
– застосовуються політичні репресії;
– звужуються або порушуються політичні права і свободи громадян;
– реальна влада зосереджується в руках групи осіб або однієї особи, не підконтрольних народові.
Такий режим може бути авторитарним і тоталітарним.
Тоталітарний режим – крайня форма антидемократичного режиму, такий спосіб організації державної влади, при якому здійснюється повний (тотальний) контроль державою над всіма сферами життя суспільства та особистості.
Він характеризується:
– повним пануванням держави над особистістю та суспільством;
– одержавленням усіх легальних об’єднань та організацій;
– необмеженими законом повноваженнями органів влади;
– забороною демократичних організацій;
– фактичною ліквідацією формально проголошених конституційних прав і свобод людини і громадянина;
– загальним контролем над діяльністю громадян та їх об’єднань;
– політичною цензурою;
– відсутністю гласності;
– тотальною нетерпимістю до всіх, хто мислить інакше, ніж диктує правляча партія та її ідеологія;
– репресіями стосовно опозиції;
– мілітаризацією суспільного життя;
– прагненням до зовнішньої експансії. Різновидами тоталітарного режиму виступають расистський, фашистський, військово-диктаторський режими.
Авторитарний режим – це стан політичного життя, коли влада зосереджується в руках однієї особи або правлячої верхівки. Цей режим не має таких реакційних проявів, як тоталітарний, і характеризується:
– необмеженою владою однієї особи або групи осіб, не підконтрольних народові;
– наявністю центра управління, який діє на свій розсуд, у тому числі з порушенням норм закону;
– використанням насильства та позасудових методів примусу;
– опорою на поліцейський та військовий апарат;
– дією принципу пріоритету держави над особистістю, відсутністю гарантій здійснення конституційно проголошених прав і свобод особи, особливо у взаємовідносинах із владою.
Авторитарні режими мають такі різновиди: революційний та стабілізаційний.