Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 2.4. Ознаки держави і права, що відрізняють їх від влади та норм первісного суспільства
Держава як якісно нова організація влади суттєво відрізняється від організації первісної суспільної влади. Це виявляється у виникненні:
– соціально неоднорідного, класово розшарованого суспільства, що має антагоністичні суперечності;
– адміністративно-територіального розподілу населення, державна влада поширюється на всіх людей, які перебувають на території, належній їй;
– публічної влади, відокремленої від населення (державний апарат), яка виражає та захищає інтереси економічно панівної частини суспільства;
– апарату примусу – груп озброєних людей у вигляді армії, поліції та ін., на які спирається державний апарат;
– певних функцій (законодавчої, виконавчої) в окремих органів публічної влади;
– офіційної податкової системи;
– писаних загальнообов’язкових правил поведінки – юридичних норм.
Право як новий нормативний регулятор, здатний забезпечити функціонування суспільства як цілого та індивідуальну свободу автономної особи, суттєво відрізняється від первісних звичаїв. Це виражається в тому, що:
– право встановлюється державою;
– воно виражає державну волю панівної частини населення або всього народу;
– закріплюється у спеціальних письмових правових актах;
– норми права набувають чинності та втрачають юридичну силу у чітко встановленому порядку, офіційним шляхом;
– право забезпечується примусовою силою держави.
2.5. Поняття і сутність держави
Держава – продукт соціального розвитку, тому з розвитком самого суспільства змінюється держава, її мета та завдання, керівні структури та функції. Відповідно змінюються і погляди на поняття, сутність та призначення держави. Усі різноманітні підходи до визначення держави можна звести до двох основних:
– або держава розглядається з соціологічного погляду як організація загального блага;
– або з класових позицій – як організація класового насильства.
Нині науковці намагаються визначити державу з урахуванням того, що метою сучасного суспільства є розвиток людини, забезпечення умов її життя, прав та свобод.
Але за будь-якого тлумачення державі притаманні такі основні ознаки, без яких така організація не може існувати, а саме:
1) це єдина територіальна організація політичної влади у масштабі всієї країни;
2) це особлива організація політичної влади, яка має спеціальний апарат (механізм) управління суспільством для забезпечення його нормальної життєдіяльності;
3) вона організовує суспільне життя на правових засадах;
4) це суверенна організація політичної влади;
Ці ознаки дозволяють дати таке визначення держави.
Держава – це єдина політична організація, яка поширює свою владу на всю територію й населення країни, маючи для цього у своєму розпорядженні спеціальний апарат управління, видає загальнообов’язкові розпорядження і володіє суверенітетом.
Розглядаючи сутність держави, слід виявити те головне, що зумовлює її об’єктивну необхідність у суспільстві, з’ясувати, чому суспільство не може існувати й розвиватися без держави.
Найбільш важливою, якісно постійною рисою держави є те, що вона (у всіх своїх різновидах) виступає як єдина організація політичної влади, яка керує всім суспільством. Отже, сутністю держави є організація політичної влади в суспільстві.
Світова теоретична наука та історична практика довели, що держава виникає як класова організація політичної влади. І справді, рабовласницька, феодальна та буржуазна держави були політичними організаціями класів – власників основних засобів виробництва.
Сучасний період розвитку державності характеризується переважанням прогресивних тенденцій, які перетворюють державу в організуючу силу суспільства, що виражає та охороняє як особисті, так і загальні інтереси членів суспільства. Таким чином, сучасна держава за своїм змістом є засобом соціального компромісу та згоди.