Теорія держави і права – Ведєрніков Ю. А. – 2.11. Форма державно-територіального устрою та її різновиди
Форма державно-територіального устрою показує;
– з яких частин складається внутрішня структура держави;
– яке становище цих частин і які взаємозв’язки їх органів;
– як будуються відносини між центральними і місцевими державними органами;
– в якій державній формі виражаються інтереси кожної нації, яка проживає на території країни.
За формою державно-територіального устрою, тобто способом розподілу території на частини та порядком співвідношення влади між ними і державою в цілому, вирізняють держави прості (унітарні) та складні.
Унітарна держава – це проста єдина держава, складовими якої є адміністративно-територіальні одиниці, які не володіють суверенними правами (Україна, Болгарія, Польща, Франція, Італія, Швеція та ін.).
Унітарна держава характеризується такими основними ознаками:
– до складу не входять державні утворення, що наділені ознаками суверенітету, адміністративно-територіальні одиниці (область, район та ін.) не можуть мати якої-не-будь політичної самостійності;
– єдина конституція та єдина система законодавства;
– єдина система вищих органів державної влади – глава держави, уряд, парламент, юрисдикція яких поширюється на територію всієї країни;
– єдине громадянство та єдина державна символіка;
– єдина судова система;
– у міжнародні відносини вступає лише держава. Деякі унітарні держави мають автономні утворення
(Грузія, Іспанія, Італія, Україна та ін.). Такі держави називають децентралізованими унітарними державами з елементами федералізму. У них місцеві органи обираються населенням автономії та мають право самостійно вирішувати більшість питань місцевого життя. Автономії мають внутрішнє самоврядування, як правило, у сфері адміністративної діяльності, вони володіють певною самостійністю Й у сфері законодавства (у порядку делегованих повноважень з боку центрального законодавчого органу).
Складними державами вважають федерацію, конфедерацію, імперію та співдружність.
Федерація – це складна союзна держава, складовими якої є державні утворення, що володіють суверенними правами (США, Росія, Канада та ін.).
Основні ознаки федерації:
– єдина територія складається з територій – суб’єктів федерації, що мають власний адміністративно-територіальний поділ;
– наявність конституції і системи законодавства в цілому та в кожного з її суб’єктів;
– наявність федерального двопалатного парламенту й парламентів суб’єктів федерації, федерального уряду і самостійних органів управління суб’єктів федерації;
– наявність громадянства як усієї федерації, так і її суб’єктів; у деяких федераціях допускається подвійне громадянство (ФРН);
– можливість суб’єктів федерації мати власну правову та судову системи (США);
– наявність загальнофедерал ьної податкової та грошової системи;
– суб’єкти федерації не володіють суверенітетом і не є суб’єктами міжнародного права, проте в договірних міжнародних відносинах можуть виступати як федерація в цілому, так і кожний її суб’єкт.
Класифікуються федерації за різними ознаками:
1) за способом утворення:
– договірні;
– конституційні (Індія);
– договірно-конституційні (США, ФРН, Росія та ін.);
2) за способом взаємовідносин федерації та її суб’єктів:
– на основі союзу (США);
– на основі автономії (Бельгія, Індія та ін.);
3) за способом розподілення та здійснення владних повноважень:
– централізовані (Індія, Мексика);
– відносно централізовані (США, ФРН);
4) за принципом поєднання національного й територіального підходів:
– територіальний підхід (США);
– національний підхід (у чистому вигляді не існує);
– поєднання цих підходів (Росія).
Конфедерація – це тимчасовий союз суверенних держав, які об’єдналися для досягнення певної мети та які спільно здійснюють деякі напрямки державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності і незалежності (через такий етап пройшли США, Нідерланди, Швейцарія, остання конфедерація – Сенегамбія, 1981-1989 pp.).
Цей союз характеризується такими ознаками:
– відсутність загальної для всієї конфедерації єдиної території і державних кордонів;
– відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;
– відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;
– відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу її членів;
– наявність загального конфедеративного органу, який складається з делегатів суверенних держав;
– рішення загальних конфедеративних органів приймається за принципом консенсусу: у випадку незгоди з ним членів конфедерації таке рішення не є обов’язковим і не тягне за собою яких-небудь санкцій (це право нуліфікації);
– наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб’єктів.
Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або перетворюються на федерацію.
Імперії – це такі складні й великі держави, які об’єднують інші держави, народи внаслідок завоювань, колонізації, що складаються з головної держави (метрополії) та колоній. Історії відомі такі імперії, як Римська, Австро-Угорська, Російська, Османська тощо.
Основною ознакою імперій є те, що вони тримаються на державному примусі з боку метрополії.
Співдружність є особливою формою державного устрою, яку визначають як організовано оформлене об’єднання держав, що виступають асоційованими учасниками при збереженні ними повного суверенітету та незалежності (СНД, Британська Співдружність Націй, Європейська Співдружність у Західній Європі).
Можна визначити такі її ознаки:
– в основу її створення покладені міждержавний договір, статут, декларація, угоди та інші юридичні акти;
– цілі об’єднання держав можуть бути різними: економічні, культурні та ін.;
– члени співдружності володіють повним суверенітетом та незалежністю, оскільки це не держава і не державне утворення;
– вона здійснює свою діяльність через загальні координаційні органи (рада глав держав або глав урядів, міжпарламентська асамблея та ін.), рішення яких мають рекомендаційний характер;
– відносини між державами у співдружності будуються на основі норм і принципів міжнародного права;
– держави мають право виходу зі співдружності. Таке об’єднання держав має перехідний характер: або
Розвиток йде у напрямку створення конфедерації чи навіть федерації, або, навпаки, може привести до дезінтеграції.
(2 votes, average: 3,50 out of 5)