Правознавство – Олійник А. Ю. – § 5. Адміністративні правовідносини
Що слід розуміти під адміністративними правовідносинами? Це частина суспільних відносин, які регулюються нормами адміністративного права шляхом впливу на поведінку суб’єктів у сфері державного управління, що приводить до виникнення між такими суб’єктами правових зв’язків державно-владного характеру.
Основні ознаки адміністративних правовідносин:
1) вони виникають на основі адміністративно-правових норм;
2) характеризуються наявністю сторін, що іменуються суб’єктами адміністративного права;
3) за змістом включають в себе адміністративні права владного характеру і юридичні обов’язки;
4) є видом суспільних відносин державних органів, фізичних або юридичних осіб, організацій і спільностей;
5) здійснення суб’єктивних прав або додержання юридичних обов’язків у правовідносинах контролюється і забезпечується державою.
Групувати адміністративні правовідносини можна за різними підставами:
А) залежно від кількості суб’єктів – прості та складні;
6) залежно від дії в часі – довготривалі та короткотривалі;
В) за змістом поведінки зобов’язаної сторони – пасивні та активні дії чи бездіяльність;
Г) залежно від функціонального призначення – регулятивні и охоронні; за галузевою належністю – матеріальні та процесуальні;
Д) за сферами управління окремими галузями – соціально-культурною, адміністративно-політичною, економічною та ін.
Адміністративні правовідносини мають складну будову і включають такі елементи, як суб’єкти, об’єкти, зміст правовідносин.
Підставами виникнення, зміни чи припинення адміністративних правовідносин є юридичні факти.
Суб’єктами адміністративних правовідносин називають державні органи, фізичних та юридичних осіб, які наділяються адміністративно-правовими нормами певним обсягом повноважень у сфері державного управління (державної виконавчої влади).
Необхідно розрізняти суб’єкт адміністративного права і суб’єкт адміністративних правовідносин. Названі поняття близькі, але не тотожні. Суб’єкт адміністративного права може існувати абстрактно, але ніколи не вступатиме у правовідносини. А от суб’єкти адміністративних правовідносин завжди конкретні. Для того щоб суб’єкт адміністративного права став суб’єктом адміністративних правовідносин, необхідні такі три умови: а) наявність адміністративно-правової норми, що передбачає адміністративні права і обов’язки; б) наявність адміністративної правосуб’єктності (право-дієздатності); в) наявність адміністративного юридичного факту.
Адміністративно-правові норми містяться в джерелах адміністративного права.
Суб’єкти адміністративних правовідносин повинні володіти правосуб’єктністю, тобто здатністю бути носіями прав і обов’язків, здійснювати їх від свого імені і нести юридичну відповідальність за свої дії.
Суб’єктами адміністративних правовідносин можуть бути: а) Президент України; б) державні органи виконавчої влада; в) державні службовці; г) громадяни України; іноземці й особи без громадянства; д) система місцевого самоврядування; е) об’єднання громадян та ін.
Об’єктом адміністративних правовідносин є сама управлінська діяльність у сфері державного управління.
Зміст адміністративних правовідносин характеризується синтезом фактичного та юридичного. Юридичний зміст – це адміністративні суб’єктивні права та юридичні обов’язки суб’єктів правовідносин, тобто можливості імперативних дій уповноважених суб’єктів і необхідність відповідних дій зобов’язаних суб’єктів. Фактичний зміст – це сама поведінка суб’єктів адміністративних правовідносин, їх діяльність, у якій реалізуються суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін.
Зміст адміністративного суб’єктивного права включає такі можливості: а) діяти відповідно до своїх повноважень; б) вимагати певних дій від зобов’язаної сторони; в) впливати на об’єкт управління; г) використовувати форми й методи контролю, заохочення та примусу.
Адміністративні юридичні обов’язки – це закріплена нормами адміністративного права міра необхідної, найбільш розумної і доцільної поведінки суб’єкта, спрямована на задоволення інтересів носія адміністративного суб’єктивного права і забезпечена можливістю державного примусу.
Зміст юридичних обов’язків полягає в необхідності: а) здійснення певних дій; б) утримання від здійснення дій, що протирічать інтересам інших осіб; в) вимагати здійснення або нездійснення тих чи інших дій від інших осіб; г) нести юридичну відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою адміністративного права необхідних варіантів поведінки.
Адміністративні юридичні факти – це конкретні життєві обставини, передбачені гіпотезою адміністративно-правової норми, що породжують виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Залежно від підстав розглядають різні види юридичних фактів:
1) за юридичними наслідками – правоутворюючі, правозмінюючі та правоприпиняючі;
2) залежно від форми їх прояву – позитивні та негативні;
3) за характером дії розрізняють юридичні факти одноразової та безперервної дії;
4) за характером дій – активні та пасивні;
Б) за галузевою ознакою – матеріальні та процесуальні;
6) за розподілом прав і обов’язків – односторонні та багатосторонні;
7) за функціями в механізмі правового регулювання – регулятивні та охоронні;
8) залежно від кількості суб’єктів – прості та складні;
9) за наявністю волі – юридичні дії (життєві обставини, що характеризують вольову поведінку адміністративних суб’єктів, їх зовнішнє вираження волі та свідомості) та юридичні події (життєві обставини, що виникають, розвиваються і припиняються незалежно від волі суб’єктів адміністративних правовідносин).
Юридичні дії, у свою чергу, поділяють на правомірні та неправомірні. Правомірні юридичні дії (вчинки та результати діяльності) завжди відповідають нормам адміністративного права (наприклад, подання скарги, звернення організації за реєстрацією, подання проекту документа на експертизу та ін.).
Неправомірні юридичні дії – правові аномалії, зловживання правом (що не є правопорушенням) та адміністративні правопорушення.
До юридичних подій відносять народження чи смерть людини, стихійні лиха, хворобу тощо.
Отже, юридичні факти, як життєві обставини, що передбачаються нормами адміністративного права, мають велике теоретичне і практичне значення для адміністративних правовідносин.
Таким чином, адміністративні правовідносини носять яскраво Виявлений імперативний характер. У той самий час існують і окремі горизонтальні відносини, в тому числі й адміністративно-договірного характеру, які в адміністративному праві мають чітко виражений допоміжний і тимчасовий характер.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)