Правознавство – Олійник А. Ю. – § 9. Основи адміністративного процесу

Діяльність виконавчо-розпорядчих органів і посадових осіб постійно потребує розгляду й вирішення відносно конкретних фізичних або юридичних осіб питань управлінського характеру. Таку діяльність називають адміністративними справами. Для вирішення адміністративної справи необхідно застосувати матеріальну адміністративно-правову норму до конкретного індивідуального випадку або конкретної життєвої ситуації. Застосовуються адміністративно-правові норми з додержанням певних, передбачених законодавством процедур (правил). Ці правила закріплюються в нормативно-правових актах як адміністративні процесуальні норми – загальнообов’язкові правила, що регламентують порядок вирішення адміністративних справ різних категорій. Об’єднані в інститути вони утворюють адміністративне процесуальне право.

Вирішення різних адміністративних справ на підставі адміністративних процесуальних норм називається адміністративною процесуальною діяльністю, якою займаються виконавчо-розпорядчі органи та їхні посадові особи. Сукупність адміністративних процесуальних дій (діяльність) у межах конкретної адміністративної справи має назву адміністративного провадження. Однопорядкові групи адміністративних проваджень утворюють різні види проваджень. Існує багато класифікацій адміністративних проваджень. Так, В. К. Колпаков виділяє нормотворчі, установчі та правозастосовчі групи проваджень..

Нормотворчі провадження здійснюються в процесі підготовки й видання нормативних актів управління.

Установчі провадження – у процесі створення, реорганізації, ліквідації організаційних структур у сфері державного управління, а також під час комплектування персоналом організаційних структур у сфері державного управління.

Правозастосовчі провадження є найскладнішою групою адміністративних проваджень. До них належать такі провадження.

1) По застосуванню заходів примусу в державному управлінні: а) дисциплінарне провадження; б) провадження у справах щодо адміністративних правопорушень; в) провадження щодо застосування заходів матеріального впливу.

2) По застосуванню заходів заохочення і стимулювання в державному управлінні: а) провадження у справах щодо нагородження державними нагородами, відзнаками, грамотами тощо; б) провадження у справах щодо присвоєння почесних та інших звань; в) провадження у справах щодо преміювання тощо.

3) По реалізації громадянами своїх прав і обов’язків: а) провадження за зверненнями громадян; б) провадження щодо виконання громадянами військового обов’язку; в) провадження по одержанню громадянами житла тощо.

4) Щодо реалізації юридичними особами своїх прав і обов’язків: а) провадження щодо легалізації юридичних осіб; б) провадження щодо виділення юридичним особам кредитів; в) провадження щодо оформлення і видачі юридичним особам ліцензій тощо.

5) По здійсненню контролю і нагляду (контрольно-наглядові провадження) та багато інших.

Усі адміністративні провадження складаються з окремих операцій (стадій). Для кожного виду проваджень може бути кілька таких стадій. Здійснюється провадження по адміністративних справах за участю суб’єктів, яких можна поділити на три групи: а) ті, що вирішують справу; б) ті, відносно яких вирішують справу; в) допоміжні учасники процесу.

§ 10. Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення

Важливе місце в системі суб’єктів, що вирішують справи, відведене органам і посадовим особам, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Система таких органів визначена третім розділом КУпАП. У ст. 213 КУпАП закріплюється, що справи про адміністративні правопорушення розглядають:

1) адміністративні комісії при районних державних адміністраціях і виконавчих комітетах, міських, районних у містах, селищних і сільських рад. Вони вирішують всі справи про адміністративні правопорушення, за винятком тих, які належать до компетенції інших органів. Комісія створюється відповідною держадміністрацією чи виконавчим комітетом у складі голови, секретаря і членів комісії;

2) виконавчі комітети селищних і сільських рад уповноважені розглядати справи про порушення громадського порядку, правил торгівлі та інші аналогічні порушення;

3) місцеві суди (судді) розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені до їх компетенції Кодексом. Судді одноособово розглядають справи про дрібне хуліганство, порушення правил адміністративного нагляду тощо;

4) органи внутрішніх справ (ОВС), органи державних інспекцій та інші уповноважені органи (їхні посадові особи) розглядають справи, віднесені до їхньої компетенції законодавством. Так, наприклад, ОВС (їхні посадові особи) розглядають справи про порушення громадського порядку, порушення правил паспортної системи, правил прикордонного режиму, правил перебування в Україні і транзитного проїзду через територію України іноземних громадян і осіб без громадянства, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину чи інших паливно-мастильних матеріалів.

Отже, закон визначає систему органів, що мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення та визначає їхню підвідомчість.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

Правознавство – Олійник А. Ю. – § 9. Основи адміністративного процесу