Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – Тема 9. Витрати і ціни на продукцію
Нормативна база
1. Закон України “Про ціни і ціноутворення” від 3 грудня 1990р.№507-ХП.
2. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 29 грудня 1994 p. № 334/94-ВР, у редакції Закону України від 22 травня 1997 p. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями.
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. № 318.
4. Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 1996 р. №473.
5. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету політики України від 2 лютого 2001 р. № 47.
6. Методичні рекомендації з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 р. № 65.
7. Постанова Кабінету Міністрів України “Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів міських рад відносно регулювання цін (тарифів)” № 1548.
8. Постанова Кабінету Міністрів України “Про невідкладні дії щодо стабілізації ситуації на ринку продовольчого зерна, хліба і хлібобулочних виробів” від 2003 р. № 1747.
9.1. Поняття “витрати підприємства”. Економічна сутність собівартості продукції
Для ведення господарської діяльності підприємство має вкладати кошти у виробничі ресурси та послуги, воно постійно витрачає кошти з метою створення майбутніх вигод. Термін “витрати” може мати різне значення. Витрати – це пожертва грішми або грошовими еквівалентами за товари та послуги, від яких очікується, що вони принесуть поточну чи майбутню вигоду для підприємства. Витрати – це грошова міра ресурсів, використаних для досягнення певної вигоди. Витрати мають різне спрямування, неоднорідні за змістом і періодом здійснення. Облік витрат підприємство здійснює залежно від мети управління та аналізу.
Усі витрати підприємства за певний період можна поділити на дві групи: капітальні (інвестиційні) та поточні.
Капітальні – це здійснені одноразово витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних або інших активів, які використовуються тривалий час, а вартість їх відшкодовується, як правило, шляхом амортизації або включенням, у міру споживання, до витратної частини ціни. Коли підприємство витратило певну суму коштів на придбання чи будівництво будинку, купило устаткування чи право на користування новою технологією, створило запас сировини, матеріалів, – воно здійснило капітальні витрати. Капітальні витрати відрізняються від поточних тривалістю часу, протягом якого підприємство отримує від них корисний результат. Капітальні витрати спрямовані на отримання доходу протягом одного або більше облікових періодів після поточного. Очікується, що капітальні витрати будуть генерувати дохід протягом тривалого строку. Частку капітальних витрат, яка відповідає кількості спожитих за поточний період ресурсів, слід віднімати від доходу під час визначення прибутку поточного періоду.
Мірою того, як витрати використовуються для створення доходів, про них кажуть, що вони вичерпуються. Вичерпані (спожиті) в певному періоді витрати називаються поточними витратами. У кожному періоді такі витрати вираховуються з доходів з метою визначення фінансового результату (прибутку чи збитку) діяльності підприємства за цей період. Отже, поточні витрати з економічного погляду – це величина капіталу, справді витрачена на виробництво і реалізацію продукції протягом певного періоду часу. Поточні витрати спрямовані на отримання доходу тільки в поточному періоді. Термін “поточні витрати” в бухгалтерському обліку означає витрати, які необхідно вирахувати з отриманої протягом цього періоду загальної суми доходу підприємства для визначення прибутку поточного періоду.
До складу поточних витрат періоду має бути включено частину спожитих у поточному періоді капітальних витрат, а також інші регулярні витрати на виробництво і реалізацію продукції, які мали місце в поточному періоді і будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції (як правило, за рахунок витратної її частини) майже відразу після того, як були спожиті. Прикладом поточних витрат можуть бути регулярні витрати на купівлю сировини, тари, палива, виплату заробітної плати, сплату соціальних податків тощо. Таким чином, основний капітал лише частково включається до складу поточних витрат, тому що частинами (у міру спрацювання) витрачається на виробництво продукції. Застосований оборотний капітал цілком належить до складу поточних витрат певного періоду за умов, що він повністю витрачається на виробництво і реалізацію продукції цього періоду.
Витрати мають бути належним чином визначені, виміряні та віднесені. Поточні витрати, що повідомляються у зовнішніх фінансових звітах, структуровані за функціональною ознакою (за напрямами та видами діяльності). Розподіл витрат за видами діяльності ілюструє фундаментальний принцип управління витратами підприємства: “різні витрати – для різних цілей”. З метою аналізу стратегічної прибутковості діяльності менеджерам потрібна інформація про всі поточні витрати за розрахунковий період. Підприємство обчислює загальну величину поточних витрат з метою вирахування її з доходу для прогнозування фінансового результату діяльності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)