Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – Методи ціноутворення

1. За умов орієнтації на внутрішні витрати підприємства та очікування певного фінансового результату від продажу продукції застосовується метод “середні витрати плюс (прибуток ) “. За цим методом ціна має враховувати всі поточні витрати на виробництво і збут продукції та прибуток від її реалізації, який визначається на основі очікуваної рентабельності продукції. Рентабельність встановлюється товаровиробником, виходячи з міркування прибутковості продукції та її конкурентоспроможності, вона може регулюватися державою за допомогою встановлення граничного рівня рентабельності. За цим методом визначається нижня межа ціни. Ринкова ціна може бути нижчою за цю межу тільки у виняткових випадках і протягом короткого періоду часу.

Структура відпускної ціни підприємства

Поточні витрати

Прибуток

Акцизний збір

Податок на додану вартість

2. Відповідно до принципу орієнтації на конкурентів може використовуватись метод “за рівнем конкуренції”. Під час визначення ціни на свій товар виробник орієнтується на ціни фірми, що контролює найбільшу частку ринку.

3. Орієнтуючись на ринковий попит на відповідну продукцію, використовують метод “за рівнем попиту”, який передбачає встановлення ціни на основі продажу експериментальних партій продукції.

4. Встановлення ціни на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку. Прибуток за цим методом розглядається як функція обсягу виробництва продукції, поточних витрат і ціни. Виникає проблема оптимізації ціни, тобто треба знайти таку ціну на товар (за певного обсягу його продажу), за якої прибуток буде максимальним (або цільовим). Для розрахунку оптимальної ціни необхідно визначити залежність поточних витрат на виробництво продукції від обсягу виробництва і виручки від обсягу продажу. Такий метод ціноутворення дає змогу аналізувати різні варіанти співвідношення обсягу виробництва і цін, які забезпечать отримання заданого (цільового) прибутку та захистять підприємство від збитків.

5. Встановлення ціни па основі цінності товару. В умовах ринкової економіки багато товаровиробників під час обгрунтування, розрахунків і встановлення цін виходять з цінності своїх товарів. Основним чинником ціноутворення в цьому разі є не витрати виробництва, а купівельне сприйняття. Для виявлення споживчих оцінок використовують нецінові прийоми впливу: спеціальні опитування, анкетування та інші маркетингові дослідження, що дозволяють формувати у свідомості споживачів уявлення про цінність товару.

6. Метод тендерного ціноутворення застосовують тоді, коли має місце конкурентна боротьба товаровиробників за підряди у процесі тендерних торгів. Підприємство хоче завоювати контракт, а для цього потрібно запросити ціну нижчу, ніж в інших. Проте ця ціна не може бути нижчою від рівня поточних витрат.

Оптимальне ціноутворення не може орієнтуватися тільки на ринок або тільки на витрати. Найчастіше необхідно брати до уваги обидва аспекти і використовувати не один, а декілька методів ціноутворення. Отримана ціна, яка покриває витрати, повинна бути перевірена на її ринкову життєздатність, тобто можливість збуту продукції (товарів) за такою ціною з урахуванням ринкової кон’юнктури.

В один і той самий час підприємство може використовувати різні ціни на один товар (роботи, послуги). Диференціація цін можлива:

– за місцем реалізації товарів (робіт, послуг) – різні ціни в місті та селі, при реалізації через власну мережу та через посередників, на зовнішньому та внутрішньому ринках;

– часом реалізації – сезонні ціни, денний та нічний тарифи;

– характером споживачів (покупців) – пов’язаним особам, дочірнім підприємствам, соціально незахищеним верствам населення, дітям;

– умовами реалізації продукції (товарів) – з попередньою оплатою, з відстрочкою плати, із власних матеріалів (давальної сировини) тощо.

Основними чинниками, що впливають на рівень ціни на продукцію, є:

– рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції;

– співвідношення попиту і пропозиції;

– гнучкість попиту;

– новизна, престижність та якість товару;

– наявність конкуренції та ринкова кон’юнктура;

– ступінь державного регулювання цін;

– монополізація виробництва;

– умови поставок продукції;

– франкування ціни;

– взаємовідносини між покупцем і продавцем;

– кількість посередників;

– та ін.

З метою свідомого впливу на реалізацію своєї продукції підприємство може використовувати різні цінові знижки, які надаються покупцям залежно від умов постачання продукції, обсягів купівлі, способів оплати, умови страхування тощо.

Виділяють такі види цінових знижок:

– бонусні, які надаються постійним покупцям за обумовлений обсяг закупівлі продукції підприємства за певний проміжок часу;

– часові або сезонні, які використовуються для стимулювання реалізації продукції підприємств із циклічним характером виробництва чи споживання;

– “сконто”, які надаються покупцям за строкову оплату готівкою;

– “декорт”, які надаються за передчасну оплату порівняно зі строком, визначеним у контракті, а також за товар нижчої якості;

– дисконтні, які є різницею між цінами на один і той самий виріб з різними строками постачання: чим довшим є строк постачання, тим меншою є ціна одиниці продукції;

– за авансованою оплатою, які виникають у зв’язку з необхідністю компенсувати покупцеві недоотриманий дохід (у розмірі середнього депозитного проценту) за час кредитування підприємства – постачальника продукції;

– спеціальні, які надаються VІР-клієнтам.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – Методи ціноутворення