Економіка підприємства – Ковальчук І. В. – РОЗДІЛ ІІ. ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА
Будь-яка господарська діяльність потребує наявності та комбінації ресурсів. При створенні підприємства власні або позичені кошти його засновників інвестуються в придбання засобів виробництва, необхідних для здійснення діяльності. Проте процес виробництва передбачає взаємодію як засобів виробництва, так і безпосередньо праці людей, тобто залучення і використання всіх видів економічних ресурсів.
В економічній теорії економічні ресурси поділяються на дві великі групи:
– матеріальні – земля (дарові блага природи) і капітал (виготовлені виробничі знаряддя, що є результатом попередньої праці);
– людські – праця та підприємницький хист.
На рівні підприємства матеріальні ресурси, які використовуються як засоби виробництва, зважаючи на їх неоднорідність класифікують із виокремленням засобів праці та предметів праці. Кошти, вкладені в засоби праці, становлять основні засоби підприємства. Кошти, авансовані в предмети праці, разом із залишками грошей на рахунку підприємства, називаються оборотними засобами.
У момент заснування підприємства можливе спрямування капіталу ще в одному напрямку – на придбання ліцензій для здійснення господарської діяльності, прав користування земельними ділянками, товарними знаками, винаходами тощо. Капітал, інвестований у зазначені нематеріальні об’єкти, становитиме нематеріальні активи підприємства.
В основних засобах та нематеріальних ресурсах втілений основний капітал підприємства, а в оборотних – оборотний капітал. За величиною основного і оборотного капіталу можна скласти уявлення про інвестиційний потенціал підприємства.
Серед суттєвих відмінностей основних і оборотних засобів – різне матеріальне наповнення, роль у процесі виробництва, характер та швидкість обороту, методи відшкодування вартості та способи відтворення. Основний капітал – це активи, розраховані на використання їх підприємством протягом тривалого періоду. Основний капітал авансується в процес виробництва на тривалий час, його не доводиться відновлювати раніше, ніж після закінчення такого, можливо, багаторічного періоду. Оборотний капітал – найбільш рухома частина активів підприємства, яка становить активи, які за умов нормальної господарської діяльності змінюють свою форму протягом відносно короткого строку (меншого за рік або операційний цикл).
Основні засоби переносять на продукцію протягом одного операційного циклу лише частину своєї вартості. Незважаючи на зношування, вони продовжують функціонувати в процесі виробництва і тільки через більш-менш тривалі проміжки часу, не так часто, як оборотні засоби, мають заміщуватися в натуральній формі. Оборотні засоби, які вступають у процес виробництва, переносять на продукцію всю свою вартість міру споживання, і для того, щоб процес виробництва тривав безперервно, вони мають постійно заміщуватися в натуральній формі. Тобто з економічного погляду основна відмінність основного капіталу від оборотного у способі перенесення втіленої в активах вартості на вартість кінцевого продукту.
Процес виробництва неможливий без застосування людської праці. Проте залучення цього ресурсу не потребує (за деяким винятком) авансового вкладення коштів. Персонал авансує підприємця своєю працею, тобто безоплатно працює деякий період до моменту сплати заробітної плати. Оплата витрачених зусиль працівників, як правило, здійснюється за рахунок отриманого від діяльності підприємства доходу.
На певних етапах розвитку підприємства можлива поява вільних на певний момент часу фінансових коштів, які можуть бути інвестовані в реальні проекти чи спрямовані на здійснення фінансових інвестицій. Тоді на підприємстві з’являється ще один вид ресурсів – інвестиційні ресурси, очікуваний строк використання яких більший за рік. Вони належать до складу необоротного (основного) капіталу, решта з них – до оборотного.
Сукупність усіх видів економічних ресурсів формує потенціал підприємства, тобто можливість забезпечити досягнення встановлених цілей, продукувати реакцію, що відповідає вимогам зовнішнього середовища.
Для позначення ресурсів, які мають вартісну оцінку, при складанні фінансової звітності підприємства застосовують категорію активів. Активи – економічні ресурси у формі сукупних матеріальних або нематеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності підприємства з метою отримання прибутку. Активи – господарські засоби підприємства, в які вкладено його капітал.
Відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку актив – це ресурс, контрольований підприємством у результаті минулих подій, від якого очікують надходження майбутніх економічних вигід до підприємства. Майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню, прямо або непрямо, грошових коштів та їхніх еквівалентів до підприємства. Підприємство, як правило, використовує свої активи для виробництва товарів або надання послуг, які здатні задовольнити бажання і потреби споживачів. Активи підприємства є результатом минулих операцій або інших подій. Підприємства отримують активи, як правило, шляхом їх придбання або виробництва; проте інші операції або події також генерують активи.
Відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку активи підприємства поділяються на такі групи.
І. Необоротні активи (розраховані на використання їх підприємством протягом тривалого часу – більше одного року):
– нематеріальні активи;
– основні засоби;
– довгострокові фінансові інвестиції.
ІІ. Оборотні активи (використовуються протягом відносно короткого строку – менше року):
– запаси;
– дебіторська заборгованість;
– поточні фінансові інвестиції;
– грошові кошти.
ІІІ. Витрати майбутніх періодів (витрати поточного або попередніх звітних періодів, які пов’язані з отриманням доходу в майбутніх періодах і тому мають бути відшкодовані шляхом включення їх до складу поточних витрат підприємства в майбутніх періодах. Це витрати, сплачені наперед, або відкладені витрати. Відрізняються від авансової передоплати строком відкладення. Відкладені витрати – це довгострокові авансові витрати, тому вони не можуть розглядатися як поточні. Наприклад, витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням нових видів продукції, витрати на винахідництво, передплату періодичних видань, оплачена наперед страховка тощо).
Ефективне економічне управління підприємством передбачає коректний облік його ресурсів, витрат і доходів та надання достовірної інформації менеджерам та власникам підприємства про результати його діяльності. З цією метою на підприємствах ведеться за встановленими Положеннями (стандартами) бухгалтерський облік, для визначення податкових зобов’язань
– податковий облік, а для здійснення оперативного управління підприємством – управлінський облік. На основі даних бухгалтерського обліку складається фінансова звітність підприємства. Часто власники підприємства не беруть участі в оперативному управлінні, а призначають менеджерів, які діють від їхнього імені. Тому інформація з фінансової звітності е корисною і доступною для власників підприємства. Саме з неї вони можуть брати дані про результати і ефективність роботи їх капіталу.
Основним підсумковим документом, з якого можна дізнатися про вартість активів підприємства, є його баланс, складений на певну дату (табл. 2.1).
Таблиця 2.1. Актив балансу підприємства на 1 січня 2007 р.
Як свідчать дані балансу капітал досліджуваного підприємства інвестований переважно в необоротні активи, вартість яких становить 82,4 % від підсумку балансу. Це переважно основні засоби підприємства – 79 % вкладеного капіталу. Оборотні активи становлять 17,4 % від загальної суми активів, серед них переважають виробничі запаси – 11,3%. Перед нами баланс виробничого промислового підприємства. Інвестуючи кошти в подібне підприємство, його власник передбачає, що частина капіталу (основний капітал) буде заморожена на тривалий час у вигляді реальних активів, які становлять основу виробничої потужності підприємства і належать до групи низьколіквідних активів.
Структура активів підприємства залежить від виду діяльності, характеру виробничого процесу, тривалості операційного циклу тощо (табл. 2.2). Завдання, яке мають вирішити менеджери підприємства, полягає в досягненні оптимальної величини та комбінації залучених ресурсів з метою здійснення ефективної господарської діяльності.
Таблиця 2.2. Баланс підприємств окремих видів економічної діяльності (крім банків і бюджетних установ) у 2006 р. по Україні, на початок року
Актив | Економіка в цілому | Промисловість | Сільське господарство | Торгівля | ||||
Млрд грн | % | Млрд грн | % | Млрд грн | % | Млрд грн | % | |
Необоротні активи | 623,4 | 54,5 | 263,7 | 53,3 | 1,3 | 55,6 | 40,7 | 20,9 |
Оборотні активи | 515,8 | 45,1 | 228,0 | 46,2 | 1,02 | 43,6 | 53,2 | 78,7 |
Витрати МП | 4,4 | 0,4 | 2,3 | 0,5 | 0,02 | 0,9 | 0,84 | 0,4 |
Баланс | 1143,6 | 100,0 | 494,0 | 100,0 | 2,34 | 100,0 | 194,7 | 100,0 |
Формуючи економічні ресурси підприємства, його менеджери повинні пам’ятати, що втілений у ресурсах капітал має забезпечувати інвестиційний дохід його власнику, а відповідно, ресурси придбані з метою отримання майбутніх економічних вигід. Головною місією активів є генерування доходу, а оскільки метою власника підприємства є, як правило, максимізація прибутку, це означає, що активи мають використовуватися якомога ефективніше.
На етапі інвестування капіталу основним завданням щодо управління ресурсами є формування ефективної їх структури відповідно до стратегії розвитку підприємства, економічного становища в державі, ситуації на ресурсних і продуктових ринках тощо. У процесі здійснення господарської діяльності менеджмент має спрямовувати свої зусилля на вирішення проблеми ефективного управління ресурсами підприємства, оскільки, якщо перспектив залучення додаткових ресурсів не існує в силу обмежених фінансових можливостей підприємства, вирішення проблеми максимізації прибутку на вкладений у підприємство капітал можливе лише за рахунок підвищення ефективності використання наявних ресурсів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)