Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 5.2. Правові ознаки тінізації економіки
Які ж основні ознаки і прояви притаманні сучасній корупції та її економічному базису – тіньовій економіці?
До найбільш характерних ознак цього явища можна віднести наступні:
– якісно новий стан професіоналізації економічної злочинності, яка сформована на надзвичайно високому рівні кримінально-монопольної централізації та концентрації тіньового капіталу, подальше зростання інтеграції та кооперації кримінально-кланових відносин;
Наявність чітко організованого і функціонально розгалуженого апарату управління криміналітетом, що має системний розподіл функцій і відпрацьовані механізми “службової” субординації на всіх рівнях її внутрішньої ієрархії;
Існування, вдосконалення та розвиток системи кланового структурування, постійне відтворення специфічної “чорної” бюрократії, так званої корумпованої “еліти”, що, в основному, координує і регулює злочинні відношення у всіх сферах тіньової економічної діяльності;
Активне формування і постійне підвищення рівня ефективності функціонування як централізованих, так і децентралізованих “резервних” і “спеціалізованих” кримінальних фондів (які насамперед акумулюють ресурси, що мають спрямовуватись на підкуп службових осіб, а також на створення власних специфічних і своєрідних “кас взаємодопомоги”);
– активна реалізація цілеспрямованого курсу на корумпування апарату органів державного управління, працівників правоохоронних органів та інших силових структур;
– матеріальна підтримка органів масової інформації, які своєю діяльністю сприяють психологічній обробці населення у відповідному напрямі;
Постійне вдосконалення та реалізація на практиці високоефективних і гнучких механізмів швидкої адаптації до зміни соціально-економічних умов, використання різноманітних форм і методів проникнення в державні або інші конкуруючі структури з метою їх внутрішньої дезорганізації і морального розкладення, а при необхідності також і їх суспільної дискредитації;
Встановлення і постійне тотальне поширення власної монополії, прагнення створити та по можливості мати надійні механізми впливу на формування кадрової політики (кадрового резерву)в апаратах державного та господарського управління.
Слід зазначити, що диверсифікація особливо необхідна економічній злочинності, оскільки вона за умов практичного застосування названого механізму отримує можливість, по-перше, мати необхідний для неї вплив, або чинити певний тиск у процесі прийняття економічних та соціальних рішень на тих чи інших рівнях влади (загальнонаціональному, регіональному, місцевому), а також впливати на транснаціональні економічні зв’язки і, по-друге, зрошуватися з кримінально-злочинним світом, формувати на його основі групи бойовиків зовнішньої і внутрішньої охорони та підтримання кримінального “порядку”.
Підсумовуючи, можна відзначити, що тіньову економічну діяльність слід розглядати як особливу, нелегально сформовану, спроможну до надзвичайно активного розширення і самовідтворення, наділену розвинутими внутрішніми і зовнішніми зв’язками, агресивно-антисоціальну, державно небезпечну економічну систему.
Варто відмітити, що для маскування своєї протиправної діяльності правопорушники використовують не лише українські тіньові економічні структури, а й іноземні. Так, лише в результаті проведення подібним чином операцій з підприємствами металургійного комплексу загальна заборгованість їм становить на сьогодні 45 млн. доларів США 115]. При цьому в діяльності кожного третього суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, які експортували чорні метали за кордон, встановлені порушення чинного законодавства.
За даними Світового банку, в Україні щомісячно щонайменше 200 млн доларів США входить в обіг тіньової економічної діяльності.
За даними Національного банку України, щомісячне неповернення де кас банків випущених в обіг грошей становить 14,2 %. За різними оцінками, за межами легальної економіки знаходиться в обігу майже 10 млрд. доларів США, У фактичному грошовому обігу перебуває лише 40% загальної грошової маси [17]. Тому навіть при умовності зроблених оцінок потрібно говорити про загрозливі масштаби тіньової економічної діяльності в Україні.
Поряд з цим, значні кошти злочинного походження через фіктивні підприємства вкладаються в легальний бізнес, що збільшує загрозу впливу організованої злочинності на економіку нашої держави. Тим паче, що під прикриттям таких господарюючих суб’єктів стає масовим ухилення від сплати податків до бюджету. Правоохоронними органами щорічно порушується майже 7 тисяч таких справ.
Виходячи із проведеного дослідження, можна зробити висновок про стрімке зростання економічної злочинності в Україні, безпосередньо пов’язане з проблемою тіньової економіки.
Враховуючи цей чинник, у Кримінальному кодексі України передбачена ст. 205 ККУ “Фіктивне підприємництво”, порушення за якою кримінальних справ лише деякою мірою призведе до ліквідації тіньової економічної діяльності [2]. В той ж час для припинення вчинення правопорушень такими тіньовими економічними структурами санкцію і диспозицію доцільно було б змінити наступним чином: “Тіньові економічні структури”, тобто створення суб’єктів господарювання без наміру здійснювати виробничо-комерційну діяльність, шляхом укладання недійсних угод, якщо цим завдано матеріальної шкоди державі, кредитній установі, іншим юридичним та фізичним особам, карається позбавленням волі терміном від 2 до 5 років або штрафом у розмірі 1000 мінімальних заробітних плат”.
Вирішуючи проблему боротьби з фіктивним підприємництвом, варто відмітити неможливість її вирішення шляхом застосування лише кримінально-правових заходів. Для нейтралізації цього явища було б доцільним внести зміни до законодавчих та інших нормативних документів, якими регламентується порядок створення та функціонування суб’єктів господарської діяльності. До таких законодавчих документів відноситься Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, яким значною мірою спрощений порядок реєстрації господарюючих суб’єктів 17]. У цьому законі відсутній механізм перевірки підстав для заборони реєстрації суб’єктів підприємництва, що дає можливість ініціаторам безкарно їх реєструвати та здійснювати тіньову економічну діяльність.
Цим же законодавчим актом досить ускладнено процедуру скасування державної реєстрації, рішення щодо якої покладено на господарські суди, які не в змозі виконувати такі дії. Тому було б доцільним наділити органи державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності правами по припиненню їх існування після проведення відповідної об’єктивної перевірки причин та наслідків.
Крім того було б доцільним один раз в два роки відповідним реєстраційним органам проводити перереєстрації господарюючих суб’єктів.
Важливою проблемою, яка вимагає на сьогодні наукового дослідження, є “відмивання” грошей, яке в Україні досить спрощене. Причиною цього є відсутність законодавчо закріпленого переліку офшорних зон та неможливість здійснення контролю за міжнародними трансакціями, а це призвело до того, що, за оцінками експертів, майже 50% іноземних інвестувань в Україну мають нелегальне походження, втому числі з самої України. Згідно з доповіддю Європейського банку реконструкції та розвитку, обсяг незаконно вивезених з України і непопернутих капіталів становить майже 40% від річного обігового капіталу нашої держави. Це свідчить про неспроможність держави контролювати більшість угод із застосуванням готівки. Прибутки нелегальної економіки, за окремими оцінками, становлять щорічно в середньому 1,3 млрд умовних одиниць, що становить 25,2 умовних одиниці на душу населення 114]. Розробники програми “Перехід до ринку” – С. Шаталін, Н. Петраков та Г. Явлінський у 1990 р. висловлювались про те. що перехід до ринкової економіки передбачає обов’язкове використання тіньових капіталів в інтересах всього населення держави, що є “одним із найважливіших факторів ресурсного забезпечення реформи”. Помилковість цього полягає в тому, що ринкова економіка самостійно не зможе подолати негативні процеси, особливо в частині легалізації незаконних капіталів, оскільки вони мають надходження від незаконного бізнесу і в подальшому будуть використовуватись ним у своїх нелегальних інтересах [ 19, с. 21).
Вітчизняними науковцями висловлюється багато точок зору щодо поняття “відмивання” грошей. Безперечним і спільним для них є те, що це спосіб надання правомірності отриманим злочинним шляхом прибуткам і надприбуткам [16, с. 12, 25, с. 6].
Найбільш доцільним може бути наступне визначення: “відмивання” грошей – це легалізація прибутків, незаконно набутих коштів чи майна із умисним приховуванням джерел їх походження.
Виходячи із світового досвіду, в ст. 209 Кримінального кодексу України частково визначено поняття “відмивання” грошей [2|. В той” час порушені за цією статтею кримінальні справи, як правило, у 98Я перекваліфіковуються на предикати і статті. Український законодавець при введенні такої статті до Кримінального кодексу керувався положенням, за яким більшість країн йде шляхом включення до внутрішнього законодавства норм міжнародних угод, що визнають “відмивання” кримінальним злочином і надають право державі, що підписала таку угоду, кримінально переслідувати осіб, які займаються “відмиванням” грошей за наявності певних ознак. До них належить не лише здійснення особою фінансової діяльності по вчиненню таких проти правних діянь, а й обізнаність особи чи можливість такої обізнаності про приховування фінансової операції або маскування дійсного характеру, джерел прибутків, місцезнаходження, володіння та користування ними. Такі положення в нашому законодавстві поки що відсутні, і, очевидно, навмисне, оскільки при їх наявності правоохоронні органи можуть притягнути до відповідальності значну кількість осіб, в чому не зацікавлені керівники як вищих, так і місцевих органів влади, які своїм положення намагаються приховувати власні тіньові прибутки. Важливу роль у приховуванні тіньової економічної діяльності в державі відіграють комерційні банки, керівники яких не зацікавлені в інформуванні відповідних структур Держфінмоніторингу в повідомленні фактів про “відмивання” грошей їх так званими найбільш цінними клієнтами, в Департамент Держфінмоніторингу успішно приховує перед загалом, в тому числі Європейськими фінансовими структурами, істинний стан тіньового обігу в Україні. Тобто керівники відповідних державних і кредитно-фінансових структур, будучи суб’єктами злочину, передбаченого ст. 209 Кримінального кодексу, активно сприяють подальшому “відмиванню” коштів в Україні.
Передбачення щодо обсягів виробництва в тіньовому економічному секторі, яке могло б бути у легальному, має достатньо принципове значення для суспільства при підрахунку збитків від недоотримання державним бюджетом коштів, які виникають через невизнання нелегального сектору. Недостатньо, наприклад, встановити обсяги виробництва ним товарів, робіт та послуг. Варто встановити межу між конкуруючими та не конкуруючими господарюючими суб’єктами, яка буде не на користь тіньового економічного сектору, хоча на практиці її неможливо визначити.
На сьогодні дискусії про кардинальний вплив на тіньовий сектор економіки, діяльність якого неможливо проконтролювати, використання неофіційної праці, виходять із визнання його конкурентом офіційному виробничому сектору 126, с. 124].
В економічній теорії проблема тіньового сектору економіки концентрується навколо тієї його частини, яка конкурує з офіційно визнаним. У той же час на основі результатів дослідження цієї проблеми можна зробити висновок про те, що, з точки зору економічної теорії, конкуренція позитивно впливає на ефективність економіки. Адже виробництву, до якого залучається неофіційна праця, притаманна значно менша відчуженість і у зв’язку з цим виробничо-торговельні операції мають більш особистий характер. При цьому продавець і покупець самі шукають торговельні контакти, оскільки небезпека викриття не дозволяє продавцю запропонувати свої послуги звичайним шляхом. Ділові стосунки у таких випадках вимагають особистої довіри, так як особа, яка працює нелегально, завжди повинна бути впевненою, що роботодавець не повідомить відомості представникам правоохоронних або контролюючих органів. З іншого боку, роботодавець, розраховуючись за виконану роботу чи надані послуги, навряд чи зможе звернутися з рекламаціями до суду, якщо їх якість не відповідатиме належному рівню. Але в той же час положеннями Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” висловлюються заперечення проти конкуренції “тіньового” виробництва [3].
Для його функціонування характерною є небезпека документального підтвердження неофіційної діяльності. Безпосередні виробники, консультанти та всі, хто неофіційно там працює, віддають перевагу роботі поодинці, не дивлячись на те, що могли б отримати значно більший зиск від організації спільної праці. Поряд з цим боязнь розкриття неофіційної діяльності заважає використанню підприємцем більш масштабного виробництва і сучасної технології. Крім того, тіньовий економічний сектор не може використовувати рекламу для реалізації своєї продукції. Замість цього всі ринкові справи здійснюються через особисті контакти, що призводить до порівняно великих накладних витрат при реалізації продукції, наданні послуг чи виконанні робіт. Що ж до професійного рівня працівників, то вони, як засвідчило дослідження, не мають відповідної кваліфікації. Основна мета більшості із них – заробити гроші, виконуючи некваліфіковану роботу. В той же час, коли кваліфікація відбивається на якості продукції, клієнту практично неможливо відшкодувати свої збитки. Безумовно, юридичні довгострокові зобов’язання та гарантії щодо якості товарів, послуг чи робіт відсутні. Тому якість товарів чи послуг
У тіньовому секторі економіки значно нижча, ніж в офіційному секторі економіки.
Виходячи з викладеного, можна зробити висновок про те, щоі тіньовому секторі економіки досить часто використовуються організаційні форми, методи виробництва, способи проведення торгівельних операцій і договорів, які підпадають під ризик і не є ефективними з позиції суспільної економіки.
Одним із характерних прикладів, які вдалось відстежити в процесі дослідження цього питання, є галузь по ремонту автомобілів, у якій автомайстерні, котрі себе достатньо добре зарекомендували у зв’язку з наявністю в них запасних частин і гарантійних зобов’язань, стикаються зі значною конкуренцією нелегальних підприємців, що здійснюють ремонті роботи у власних гаражах. В цій сфері ті ж самі основні майстерні іноді стикаються з конкуренцією з боку власних працівників, які замість того, щоб понаднормово працювати в добре устаткованих майстернях, нелегально ремонтують автомобілі клієнтів в примітивних умовах, власним обмеженим інструментом. Це підтверджує неефективність тіньового сектору з позиції суспільної економіки.
За попередньо проведеними підрахунками, загальна частка платежів і податків від нелегальної праці в 1997-2007 рр. в розрахунку на отримувача прибутків становила майже 75%. Тобто продуктивність праці в легальному секторі економіки повинна перевищувати її у тіньовому в середньому у чотири рази. А значить, використання робочого часу з легального виробничого сектора в тіньовий призведе до значних збитків у суспільній економіці.
Слід зробити висновок про те, що конкуруюча частка тіньового сектору економіки не означає зростання зайнятості. Діяльність цього сектору призводить до зменшення надходжень до державного бюджету. Підприємства тіньового сектору економіки завдають значних збитків порівняно ефективнішим і якіснішим підприємствам, що працюють у легальному секторі, і знижують через свою відносну неефективність загальний рівень виробництва та споживання в Україні. Ці ж причини діяльності тіньового економічного сектору призводять до підвищення реальних цін споживання та заниження середньої якості самого споживання. Тобто, виходячи із сьогоднішньої економічної ситуації в нашій країні, можна зробити висновок про те, що неконкуруючий із легальним виробництвом тіньовий сектор економіки призводить до зниження добробуту жителів України. Вплив цього сектору проявляється при безпосередній конкуренції тіньового і легального секторів економіки щодо випуску одних і тих же товарів чи надання послуг. Але протидія тіньового економічного сектору легальному існує і в тих галузях, де відсутня безпосередня йому конкуренція. Так, якщо в харчівнях, що працюють у тіньовому секторі економіки, штучно занижуються ціни для відвідувачів, то результатом може стати зміна в цілому у системі споживання, що, в свою чергу, призведе до негативних наслідків для досить ефективно діючих легальних підприємств, що виробляють промислові чи продовольчі товари.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)