Економічна злочинність в Україні – Кравчук С. Й. – 5.3. Методика розрахунку обсягів тіньової економіки
Функціонування в державі тіньової економіки призводить до викривлення цін та створення інших диспропорцій у виробництві і споживанні. Коли таке викривлення здійснюється в умовах повної зайнятості, результат, як відомо, виявиться негативним, тому що продукція, якість якої достатньо високо оцінюється споживачами, тобто продукція легального сектору, замінюється порівняно дешевшою продукцією тіньового економічного сектору.
У іншому випадку результатом може стати зростання добробуту жителів держави, подібний до того, про який згадувалось раніше щодо конкуруючої частки тіньового економічного сектору.
Тому на сьогодні для законодавця, який розробляє нормотворчі шляхи ліквідації тіньового сектору економіки, постає питання, чи потрібно яким чином можна зберегти для суспільної економіки цей виробничо-торговельний сектор, шо частково забезпечує роботою безробітних, а також насичує ринок (хоч і не високої якості) товарами, роботами та послугами? Проведене дослідження дає ствердну відповідь на це запитання, оскільки держава не в змозі забезпечити належний соціальний прожитковий рівень своїх громадян. Декларативна програма “Назустріч людям!”, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. №2426 не досягла своєї мети, поглибивши прірву між владою та громадянами держави. Не варто думати, що прийняття подібних програм покращить рівень життя громадян України 131. Вони мало будуть цікавити безробітних громадян України, які проживають за межею бідності. Такі програми потрібні політикам для отримання високих посад та задоволення власних владних амбіцій. Тому залишені державою на власне виживання її громадяни наймаються до тіньового сектору економіки, де за незначну плату в основному задовольняють виробничі і комерційні інтереси безконтрольно функціонуючих підприємців та лише частково – власні матеріальні потреби. Не варто розцінювати ці фрази, як виправдовування автором діяльності тіньових економічних структур. Негативним чинником функціонування цього сектору є намагання власників тіньових економічних суб’єктів повернути Україну в суспільно-економічну формацію дикого феодалізму із легким забарвленням зовнішньої оболонки соціал капіталізмом. Щоб не допустити цього, потрібна спільна зацікавленість держави і правоохоронних органів у створенні на легальному виробництві умов для соціального захисту громадян.
Як уже згадувалось, втрати, пов’язані з функціонуванням податкової системи, – це ціна, яку платять споживачі. Вона відповідним чином впливає на розподіл прибутків і власність громадян. Тому владні структури не можуть допустити, щоб зростання тіньового економічного сектору впливало на політику держави в сфері прибутків і власності. За твердженням керуючого відділом соціально-економічної стратегії і економічної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Я. Жаліло, високі фактичні прибутки, які отримуються окремими особами шляхом злочинної діяльності, не варто вважати незаконними з точки зору політики розподілення, оскільки ці особи ризикували бути викритими і нести кримінальну чи адміністративну відповідальність, від чого добровільно відмовились інші підприємці [26, с. 25]. В той же час таку позицію підтримує лише частка економістів, оскільки, на їх думку, зростання “податкової еліти” в Україні вважається одним із найтривожніших явищ.
В той же час економічна злочинність в одній із таких сфер, як побутові послуги та приватна торгівля, призводить, як правило, до того, що тіньовий сектор економіки, всупереч легальному, встановлює нижчі ціни. Це, в свою чергу, примушує керівників легальних господарюючих суб’єктів для збільшення товарообігу занижувати ціни. В результаті створюється ситуація, вигідна для споживачів товарів. У подальшому ж ті, хто працює легально і не вчиняє економічних злочинів, не отримують достатніх прибутків і банкрутують. Залишаються лише ті підприємці, яким вдалось зберегти свої засоби не завдяки раціоналізації своєї роботи, а внаслідок придбання продовольчих товарів шляхом контрабанди чи їх виготовлення з неякісної сировини, ухилення від сплати податків і соціальних платежів за працівників, які на них працюють.
При наявності жорсткої конкуренції, що діятиме між легальними підприємцями, зиск, який виникає при ухиленні від сплати податків, дістанеться клієнтам у вигляді достатньо низьких цін. Якщо ж усі торговельні та побутові легально діючі підприємства порушуватимуть у своїй діяльності чинне законодавство і ціни в ресторанах знизяться до собівартості, за винятком податкових платежів, то вони отримають досить незначну суму прибутків.
В дійсності, як засвідчило дослідження, зловживання з податками потрібно розглядати як перерозподіл податкових платежів для зиску осіб, які не повідомляють податкові органи про власні прибутки, чим наносяться значні збитки для інших платників податків. На сьогодні середньостатистична сума несплачених податків у перерахунку на працюючого громадянина України становить майже 1800-2000 грн., а це означає, що відповідні збитки матимуть ті, хто офіційно повідомив про свої прибутки і не отримав зиску від неофіційної праці та споживання товарів або послуг. Поряд з ними наявна інша група жителів України, діяльність яких не стосується тіньового ринку, оскільки в цій сфері потрібно користуватися відповідним рівнем довіри, діловими зв’язками, особистими грошовими коштами та інше. Розподілення прибутків за подібними критеріями, де на першому місці значаться злочинні наміри, безперечно, схвалювати неможливо.
У той час, коли виробництво тіньового сектору економіки зростає швидше легального, важко оцінити темпи інфляційного процесу, оскільки рівень його цін значно нижчий. Припустимо, що індекси цін в обох секторах в минулому році зменшувалися б від 100% до 75%, а в поточному – 105% до 80%. Таким чином, інфляція становила 25%. Але обсяг виробництва тіньового сектору економіки одночасно збільшується в межах національного продукту з 10% до 20%, тоді як для всієї економіки рівень інфляції становив за рік лише 20%.
Таким же чином повинно переоцінюватись і безробіття при наявності нелегальної частки безробітних. При цьому варто зауважити, що високий рівень безробіття й інфляції притаманний всім країнам Європи. В той же час він не призвів до негативних соціальних наслідків чи масових конфліктів, оскільки там діє система соціального захисту.
В процесі вивчення цього питання викликає сумнів рівень передбачуваної стабільності внаслідок можливої неправильності статистичних показників. У такому випадку існує ризик проведення помилкової економічної політики, при якій вживатимуться заходи проти інфляційних процесів, щоб запобігти безробіттю, яке фактично значно нижче, ніж передбачається. В той же час, якщо ж рівень податків не зміниться, сума сплат для багатьох підприємців збільшиться. Безумовно, при такій ситуації зросте тенденція до ухилення від сплати податків, і податкова база скоротиться. Знову ж таки виникає можливість для зростання обсягу виробництва нелегального сектору.
Викладене означає поступове переведення ресурсів з легального в тіньовий економічний сектор. У той же час темпи інфляції в тіньовому секторі економіки стануть меншими, оскільки тут буде пропонуватися значно більше товарів чи послуг. Тіньовий сектор у цій ситуації зростатиме швидше, ніж легальний. Тому індекс споживчих цін призведе до достатньо високих показників темпу інфляції. Але зміни у рівні заробітної плати базуються, як прийнято, на офіційному індексі. Доплата до заробітної плати, призначена для компенсування росту цін, виявиться таким чином досить великою, а зростання витрат споживачів ще більше прискорить інфляцію.
Безумовно, більшість представників контролюючих органів вважають ухилення від сплати податків до бюджету одним із видів громадянської непокори. В той же час працюючими в тіньовому секторі економіки приймаються рішення, які гарантують балансування споживання між зиском і затратами, що пов’язані з понаднормовим робочим часом. Адже затрачені зусилля на виконання такої роботи матеріально заохочуються, незважаючи на діючу податкову систему.
Офіційна думка щодо цього питання прямо протилежна. Окремі державні діячі вважають, що тіньовий сектор негативно впливає на ефективність економіки держави, особливо в частині розподілу прибутків і купівельної спроможності населення держави [29]. Таке становище ще більше ускладнює активну боротьбу з безробіттям та інфляцією в Україні.
В той же час зростання обсягів тіньового сектору економіки підтверджує думку, що податкова система не є ефективною і справедливою. Це негативно впливає на бажання підприємців сплачувати податки, а в перспективі призведе до розрізненості соціальних прошарків суспільства і, як наслідок, викличе недовіру до існуючої в Україні політичної системи. Безумовно, це є основним аргументом проти тіньового сектору економіки.
Важливе значення для застосування певних економічних та правових заходів по протидії тіньовій економічній діяльності має проблема визначення масштабів та обсягів її функціонування в окремому регіоні чи державі в цілому. Для цього Міністерством економіки України наказом від 3 червня 2003 р. №156 затверджено “Рекомендації щодо інтегральної оцінки обсягів тіньової економіки”. Ними передбачено для визначення обсягів незареєстрованої економічної діяльності застосування чотирьох методів:
Фінансового;
Монетарного;
Електричного;
“витрати-населення – роздрібна торгівля”.
Поряд з цим Міністерством 27 червня 2006 р. наказом №222 затверджено Методику розрахунку тіньової економіки. В той же час ця методика являє собою значну групу індексів, які потребують великої кількості точних даних щодо фінансово-господарської діяльності економічних структур. Враховуючи те, що точно підрахувати обсяги тіньової економіки неможливо на базі показників, які надаються суб’єктами підприємницької діяльності до статистичних органів, оскільки вони завідомо є не повною мірою достовірними, для їх підрахунків доцільно застосувати наступний коефіцієнт (К):
Де:
– обсяг внутрішнього валового продукту;
– обсяг проміжного споживання;
-коефіцієнт відношення дебіторської заборгованості до кредиторської заборгованості;
-індекс готівкового обігу, який визначається співвідношенням сум готівки на початок року + сума готівки, пущеної в обіг – співвідношення суми залишку готівки на кінець року до суми безготівкового обігу протягом року;
– індекс валютного обігу, який визначається як співвідношення суми реалізованої кредитними установами валюти протягом року за мінусом суми придбаної валюти протягом року до суми реалізованої кредитними установами протягом року валюти.
Застосування такого методу дає підстави зробити висновок, що сьогоднішній розмах функціонування тіньової економічної діяльності переступив офіційну межу 39% ВВП, щорічно зростає на 1,8-2% і в 2015 р. сягатиме майже 70% внутрішнього валового продукту.
(2 votes, average: 4,00 out of 5)