Ботаніка – Неведомська Є. О. – 4. Листкорозташування
Розрізняють прості та складні листки. Простий листок Складається з однієї листкової пластинки й одного черешка та опадає цілком (дуб, береза, клен) (рис. 37). Складний листок складається з декількох простих, розміщених на спільному (іноді гілчастому) черешку, листкових пластинок (каштан, акація) (рис. 37). Під час листопаду опадає окремими частинами.
Рис. 37. Прості та складні листки (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):
1, 2 – простий листок; 3,4 – складний листок.
Класифікація простих листків подана на схемі 9. Складні листки Класифікують за:
А) будовою листкових пластинок (за вищеподаною схемою);
Б) кількістю листкових пластинок та взаємним їх розташуванням – трійчастоскладні (суниця, конюшина, малина), пальчастоскладні (каштан, люпин), парноперистоскладні – з парної кількості листкових пластинок (акація жовта, горох), непарноперистоскладні – з непарної кількості листкових пластинок (шипшина, троянда, горобина).
Листкові пластинки у різних напрямках пронизані Жилками – системою судинно-волокнистих пучків, що надають листкові міцності та поєднують у єдине ціле мезофіл листка. Порядок розташування жилок у листковій пластинці називається жилкуванням листка.
Розрізняють такі типи жилкування (рис. 38):
А) просте – листкову пластинку пронизує лише один провідний пучок – центральна жилка (мохоподібні, плауноподібні, деякі хвойні);
Б) дихотомічне – кожна з жилок галузиться на дві бічні рівноцінні (гінго дволопатевий);
В) сітчасте – від однієї або кількох великих жилок відгалужуються бічні, більш тонкі, які при подальшому галуженні утворюють густу сітку дрібних жилок (переважно у дводольних);
Г) дугове – в листок входить одна жилка, бічні жилки відходять від головної і продовжуються дугоподібно, не розгалужуючись (конвалія);
Д) паралельне – листкову пластинку від основи до верхівки пронизує декілька однакових паралельних нерозгалужених жилок (злакові, осокові).
Рис. 38. Типи жилкування листків (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):
1 – паралельне;
2 – сітчасте;
3 – дугове.
4. Листкорозташування
Порядок розташування листків на стеблі, який відображає радіальну симетрію пагона, називають листкорозташуванням. Розрізняють такі типи листкорозташування:
А) спіральне (чергове) – у вузлі є один листок (вишня, груша, верба, жито, пшениця, гречка, яблуня, тополя);
Б) супротивне – у вузлі знаходяться два листки, один проти одного (бузок, фуксія, глуха кропива);
В) мутовчасте (кільчасте) – у вузлі розміщуються по три листки і більше (вороняче око, елодея, хвощ).
Певне листкорозташування дозволяє рослинам вловлювати максимальну кількість світла, оскільки листки утворюють Листкову мозаїку і не затіняють один одного, що досягається різною довжиною та різним згином черешків, неоднаковістю розмірів та асиметрією листків.
У межах однієї рослини розрізняють три основних Формації листків:
1) Низові, або перші, листки – недорозвинуті та видозмінені листки, що нагромаджують поживні речовини або виконують захисну та інші спеціалізовані функції (луски цибулини, кореневищ, покривні луски бруньок, сім’ядольні листки, наприклад, у бобових);
2) Серединні листки – є типовими для даної рослини, у них проходить основний процес фотосинтезу; у деяких рослин (стрілолист, жовтець кашубський) листки на тому самому пагоні мають різну форму – це явище має назву гетерофілії (від грецьк. heteros – інший, лат. Folium – листок), або Різнолистковості;
3) Верхівкові листки – розміщуються на верхівці пагона і відрізняються від серединних меншим розміром, простішою формою, а в деяких рослин й іншим забарвленням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)