Ботаніка – Неведомська Є. О. – 5. Анатомічна будова листка
Основні функції листка відбились на його анатомо-морфологічних особливостях (рис. 39) та розвитку відповідних тканин, в основному паренхімної та провідної (див. табл. 13).
Рис. 39. Анатомічна будова листка (за Яковлевим, Челомбітько, 2001):
1 – епідерма;
2 – стовпчаста (палісадна) паренхіма;
3 – губчаста паренхіма;
4 – провідний пучок жилки.
Листок, як найпластичніший орган рослини, реагує на зміни факторів середовища в першу чергу. Розглянемо особливості будови листків хвойних, тіньовитривалих і світлолюбних рослин (за В. М. Любименко), водяних рослин і рослин посушливих місцевостей (ксерофітів).
Особливості будови листків хвойних:
1) епідерміс містить клітини з товстими здерев’ янілими стінками, кутикула дуже розвинена; продихи лежать у запорошених зернятками воску ямках, їх замикаючі клітини мають здерев’ янілі стінки;
2) за епідермісом лежить підшкірка – гіподерма, що складається з одного або кількох шарів клітин, які витягнуті по довжині хвої і мають потовщені стінки;
3) під гіподермою розміщена асиміляційна тканина, яка оточує безбарвну центральну частину, що має один або два судинних пучки.
Особливості будови листків тіньовитривалих рослин (тонконіг лучний, суниці, липа, черемха):
1) відсутня стовпчаста (палісадна) паренхіма, тому фотосинтезуючу функцію виконує губчаста паренхіма;
2) хлоропласти великих розмірів і надзвичайно світлочутливі;
3) кількість хлорофілу велика;
4) клітини епідерми випуклі, подібні до лінз, фокусуючих світло;
5) клітини тонкостінні, дуже розвинені повітряні міжклітинники, епідерміс має тонісіньку кутикулу, а випаровуюча поверхня дуже велика;
6) продихи випнуті над поверхнею листка.
Таблиця 13
ОСОБЛИВОСТІ АНАТОМІЧНОЇ БУДОВИ ЛИСТКА У ЗВ’ЯЗКУ З ЙОГО ФУНКЦІЯМИ
Ділянки листка | Особливості будови | Функції |
Шкірка (епідерма) | Клітини – живі безбарвні (позбавлені хлоропластів), розміщені одним суцільним шаром; клітинні стінки потовщені та просочені жироподібними речовинами – кутином, воском; продихи – щілини, що утворені двома дрібними замикаючими (підковоподібними) клітинами: А) містять хлоропласти; Б) стінки замикаючих клітин потовщені нерівномірно: зовнішня тонка і внутрішня товста | Вкривають верхню і нижню поверхню листкової пластинки; пропускають світлові промені (безпосередньої участі в фотосинтезі не беруть); Забезпечують газообмін з навколишнім середовищем;регулюють транспірацію; Відбувається фотосинтез; при зміні тургору такі стінки нерівномірно розтягуються, що сприяє відкриванню їх чи, навпаки, закриванню1 |
М’якоть листка – Мезофіл | Стовпчаста (палісадна) паренхіма – видовжені, циліндричні клітини щільно прилягають одна до одної (схожі на досить рівні стовпчики; один або кілька шарів), містять багато хлоропластів (кілька десятків на 1 клітину); Губчаста паренхіма – пухко розміщені клітини неправильної форми (кількість шарів варіює від 2 до 7), містять хлоропласти; між клітинами – великі міжклітинники; Жилки (судинно-волокнисті пучки): А) судини (ксилема); Б) ситоподібні трубки (флоема); В) склеренхіма | Здійснює процес фотосинтезу (основна асиміляційна тканина); Здійснює транспірацію, газообмін, запасання поживних речовин; Здійснюють провідну та механічну функції; Постачають воду та мінеральні речовини; Здійснюють виведення із листка продуктів фотосинтезу; виконує механічну функцію. |
Особливості будови листків світлолюбних рослин (модрина, береза, дуб звичайний, евкаліпт, пальми, яблуні, груші, сливи, вишні, абрикоси):
1) мають пристосування для вловлювання світла:
А) черешки вигинаються, повертаючи листкову пластинку до світла;
Б) розташовуються листки таким чином, щоб вони менше затіняли один одного (листкова мозаїка);
2) стовпчаста паренхіма добре розвинена (і на верхньому, і на нижньому боці листка);
3) хлоропласти дрібні, можуть змінювати своє положення: при надмірному освітленні вони розміщуються так, що промені сонця падають лише на вузькі сторони пластид; коли світла мало, пластиди прилягають своїми плоскими боками до клітинної стінки, зверненої до сонячного проміння.
Якщо порівняти різні деревні породи щодо їх потреби у світлі, то можна скласти певний ряд залежно від того, при якому світловому режимі в частках від повного денного світла вони можуть розвиватись, а саме:
O модрина – 1/5;
O береза – 1/8;
O сосна – 1/10;
O дуб – 1/26;
O клен – 1/55;
O бук – 1/70;
O самшит – 1/100.
Особливості будови листків водяних рослин:
1) асиміляційна тканина у них розвинена слабко в зв’ язку з недостатніми умовами освітлення та газообміну;
2) палісадної тканини немає, а у губчастої між верхнім і нижнім епідермісом з’ являються перегородки, між якими утворюються великі повітряні порожнини; система повітряних міжклітинників забезпечує листки плавучістю і є резервом СО2 та О2;
3) у Підводних рослин покривна тканина не розвинена, і стінки епідермісу не потовщені; у рослин, листки яких плавають на поверхні води, листкова пластинка досить міцна і шкіряста;
4) кутикула тоненька або її зовсім немає;
5) у клітинах епідермісу багато хлоропластів, які виконують функцію асиміляційної тканини;
6) у підводних рослин продихи відсутні, бо листкова пластинка дуже тоненька і може адсорбувати з води безпосередньо своєю поверхнею гази та поживні речовини; у рослин, листки яких Плавають на поверхні води, на верхньому боці багато продихів (наприклад, у жовтих глечиків, або латаття, на верхньому епідермісі є 460 продихів на 1 мм2, а на нижньому епідермісі їх зовсім немає);
7) судинних пучків мало;
8) флоема розвинена більше, ніж ксилема, але слабше, ніж у надземних рослин.