Аудит: організація і методика – Огійчук М. Ф. – 8.1.1. Мета та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів
Міжнародний стандарт аудиту № 120 “Концептуальна основа Міжнародних стандартів аудиту” передбачає мету та загальні принципи аудиторської перевірки фінансових звітів. Згідно з цим стандартом метою такої перевірки є можливість аудитора висловлювати свої міркування щодо відповідності підготовлених фінансових звітів установленим умовам та вимогам. Для визначення висновків застосовують вислів: “справедливо й достовірно відображає” або “відображає достовірно в усіх суттєвих аспектах”.
Позитивні висновки аудитора про достовірність фінансової звітності впливають на подальшу, більш упевнену роботу підприємства-замовника.
Аудитор під час перевірки звітності повинен дотримуватися Кодексу етики професійних бухгалтерів, розробленого Міжнародною Федерацією бухгалтерів.
Тобто під час перевірки необхідно спиратися на принципи незалежності, чесності, об’єктивності, професійної компетентності та належної ретельності, конфіденційності, професійної поведінки та дотримання технічних стандартів.
Аудитор повинен проводити аудиторські перевірки, враховуючи вимоги міжнародних стандартів аудиту, і використовувати рекомендовані принципи та процедури. При цьому необхідно знати, що під час перевірки можуть виникати різноманітні ситуації та будь-які значні викривлення.
Особливо важливим є обсяг аудиторської перевірки. Це стосується процедури аудиту, яка є необхідною для того, щоб більш повно і правильно оформити висновки за об’єктами перевірки. Для того, щоб вибрати процедуру, аудитор повинен користуватися міжнародними стандартами аудиту та іншими законодавчими та нормативними актами.
По закінченні аудиторської перевірки аудитор має бути впевненим, що фінансова звітність не містить жодних невиявлених помилок. Це важливо, оскільки аудитор повинен обрати найоптимальніший варіант аудиторського висновку.
На практиці можуть виникати труднощі в процесі виявлення деяких помилок у звітності. На це можуть впливати прийоми і способи, які використовує аудитор під час перевірки і які не сприяють знаходженню всіх неточностей у звітності, тобто не розкривають повноту викладеної інформації. Також на це впливають господарські операції та умови їх здійснення.
До таких прийомів і умов можна віднести:
O використання тестування;
O індивідуальне застосування системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;
O застосування малоефективних аудиторських доказів.
У цьому випадку потрібно застосовувати ті аудиторські докази, на основі яких можна розкрити повну суть звітності і виявити всі недоліки. За правильну перевірку даних і висловлення думки стосовно фінансових звітів аудитор несе повну відповідальність. Такі вимоги ставляться перед аудитором незалежно від того, на яких підприємствах проводиться аудиторська перевірка,-у приватному чи в державному секторі.
8.2.2. Об’єкти, послідовність аудиту фінансової звітності
До об’єктів аудиту фінансової звітності відносять форми звітності, які встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-14. Статтею 11 цього Закону фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв, іноземних суб’єктів господарської діяльності та об’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт про рух грошових коштів, Звіт про власний капітал та примітки до звітів. Форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України.
У зв’язку з прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 29 “Фінансова звітність за сегментами”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.05.2005 р. № 412, інформація про звітні сегменти наводиться в Додатку до річної фінансової звітності “Інформація за сегментами” – форма № 6.
Для встановлення реальності показників звітності необхідна додаткова тотожна інформація. Тому до об’єктів перевірки фінансової звітності можна віднести Головну книгу, Журнали-ордери (при журнально-ордерній формі обліку), машинограми, а також регістри аналітичного обліку. Така інформація буде необхідна для уточнення окремих показників звітності.
До об’єктів аудиту фінансової звітності можна також віднести документацію інвентаризації необоротних активів, запасів, коштів, розрахунків та інших активів власного капіталу та забезпечення зобов’язань, довгострокових зобов’язань, витрат за елементами, витрат діяльності та даних із позабалансових рахунків. До таких документів відносять:
* інвентаризаційні відомості;
* порівняльні відомості;
* акти контрольної перевірки інвентаризації цінностей;
* книги реєстрації контрольних перевірок інвентаризації;
* відомості результатів інвентаризації.
До перевірки фінансової звітності необхідно перевірити законність створення підприємства. У цьому випадку спочатку перевіряють установчу документацію: рішення про утворення суб’єкта (засновницький договір), статут (положення).
Враховуючи, що додаткова інформація є важливим регулятором фінансової звітності, аудиторську перевірку, як правило, починають з вивчення цієї інформації, тобто встановлюють:
* законність утворення підприємства;
* належність активів підприємству;
* відповідність системи бухгалтерського обліку діючим нормативним документам;
* відповідність системи внутрішнього контролю, встановлену законодавством;
* перевірка наявності і стану фінансової звітності.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)