Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №14. Контроль і нагляд у державному управлінні

1. Контроль з боку органів законодавчої та виконавчої влади. Контроль з боку спеціалізованих контролюючих органів

Згідно з Конституцією України, єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України.

Верховна Рада відповідно до наданих їй Конституцією України повноважень, безпосередньо або через свої органи здійснює контроль за забезпеченням конституційних прав, свобод і обов’язків громадян України, дотриманням законів та інших актів, які вона приймає, виконанням загальнодержавних програм і Державного бюджету України, діяльністю органів, а також посадових осіб, яких вона обирає, призначає або затверджує. Кабінет Міністрів підзвітний та відповідальний перед Верховною Радою. Верховна Рада також може заслуховувати на засіданні звіти членів Кабінету Міністрів України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, головного редактора газети Верховної Ради та інших органів і посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою (крім судових органів та суддів).

1. Верховна Рада може створювати в межах своїх повноважень тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань.

2. Верховна Рада створює тимчасові слідчі коліс” для проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес, якщо за це проголосувала не менш як одна третина від її конституційного складу.

3. Постійно діючими органами Верховної Ради є комітети.

Вони здійснюють законопроекту роботу, готують і попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень Верховної Ради. Державні органи і організації зобов’язані виконувати вимоги комітетів, надавати їм необхідні матеріали і документи, розглядати в обов’язковому порядку рекомендації і повідомляти у встановлений ними строк про результати розгляду і вжиті заходи.

Адміністративне право   Кісіль З. Р.   Тема №14. Контроль і нагляд у державному управлінні

Організація і порядок діяльності комітетів, тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій Верховної Ради встановлюються законом.

4. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України в межах його юрисдикції на постійній основі (відповідно до Конституції (ст. 101) та Закону України від 22 грудня 1997 року “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”).

4.1. Метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:

4.1.1. захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією, законами та міжнародними договорами України;

4.1.2. запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню;

4.1.3. запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод та ін.

4.2. Підставами для порушення Уповноваженим справ та призначення перевірок є:

4.2.1. відомості про порушення прав і свобод людини і громадянина, які він одержує;

4.2.2. звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників;

4.2.3. власна ініціатива.

4.3. Для здійснення своїх обов’язків Уповноваженому надані права:

4.3.1. безперешкодно відвідувати органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, бути присутнім на їх засіданнях;

4.3.2. знайомитись з документами, у тому числі секретними (таємними), та одержувати їх копії в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, органах прокуратури, у т. ч. справи, які знаходяться в судах;

4.3.3. вимагати від посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, сприяння у проведенні перевірок діяльності підконтрольних і підпорядкованих їм підприємств, установ, організацій, виділення спеціалістів для участі у проведенні перевірок, експертиз і надання відповідних висновків; відвідувати у будь-який час місця тримання затриманих, попереднього ув’язнення, установи відбування засудженими покарань та установи примусового лікування і перевиховання, психіатричні лікарні, опитувати осіб, які там перебувають, та одержувати інформацію щодо умов їх тримання;

4.3.4. направляти у відповідні органи акти реагування в разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами відповідних заходів тощо.

5. Рахункова палата – спеціальний контролюючий орган, який до 23 грудня 1997 року був органом Верховної Ради.

5.1. Завданнями Рахункової палати є:

5.1.1. організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

5.1.2. здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього та зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;

5.1.3. контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

5.1.4. контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;

5.1.5. контроль за законністю та своєчасністю рухів коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках та ін.

5.2. Для цього Рахунковій палаті надані такі повноваження:

5.2.1. здійснювати експертно-аналітичні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за використанням коштів загальнодержавних цільових фондів, коштів позабюджетних фондів, за цільовим використанням фінансово-кредитних і валютних ресурсів під час здійснення загальнодержавних програм;

5.2.2. проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку України, Фонді державного майна України, інших підзвітних Верховній Раді органах, а також на підприємствах і в організаціях, незалежно від форм власності, в межах, установлених законодавством; 5.2.3. одержувати від керівників установ та організацій, що перевіряються, всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність та ін.

6. Депутатський запит, право народного депутата України

Брати участь у перевірках дотримання законів державними органами та органами об’єднань громадян, підприємств, установ і організацій на участь у депутатському розслідуванні, відвідувати будь-які державні органи та об’єднання громадян, підприємства, установи і організації з питань своєї депутатської діяльності та ін.

Контрольні повноваження Верховної Ради України, її комітетів, Депутатів, Рахункової палати закріплені в Регламенті Верховної Ради України, законах України від 4 квітня 1995 року “Про комітети Верховної Ради України”, від 17 листопада 1992 року “Про статус народного депутата України” (зі змінами), від 11 липня 1996 року “Про Рахункову палату Верховної Ради України”, який з 23 грудня 1997 р. діє як Закон “Про Рахункову палату”.

7. Контрольні повноваження Президента України регулюються

Конституцією та Законом України від 5 липня 1991 року “Про Президента України”.

Згідно зі ст. 102 Конституції, Президент України є главою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Тому він має досить значні контрольні повноваження, за допомогою яких і повинен забезпечувати ці гарантії.

7.1. Контрольні повноваження Президента поширюються на різні гілки влади.

7.1.1. Президент припиняє повноваження Верховної Ради, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

7.1.2. підписує закони, прийняті Верховною Радою, а за незгоди з ними, за умов суперечності їх Конституції або міжнародним угодам, накладає на них вето із подальшим поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради;

7.1.3. зупиняє акти Кабінету Міністрів та акти Ради міністрів АРК, які не відповідають належним вимогам.

7.1.4. Президент здійснює не тільки прямий, а й опосередкований контроль – шляхом реалізації свого конституційного права на призначення третини складу Конституційного Суду України, утворення судів, утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, здійснює помилування тощо. Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України (ст. 106 Конституції). Всебічну контрольну діяльність здійснюють органи державної виконавчої влади всіх рівнів. Ця діяльність є одним з найважливіших елементів організаційної роботи, спрямованої на подальше укріплення законності і дисципліни в державному управлінні.

Контрольні повноваження названих органів державної виконавчої влади закріплені в законах України, Загальному положенні про міністерство, інший орган державної виконавчої влади України, окремих положеннях про державні комітети, міністерства, відомства, їх структурні підрозділи, інших нормативних актах.

8. Найширші контрольні повноваження в цій сфері серед органів виконавчої влади належать Кабінету Міністрів України як вищому органу державного управління загальної компетенції.

8.1. Кабінет Міністрів здійснює контроль за діяльністю міністерств, державних комітетів та відомств, за дотриманням ними законодавства.

8.2. Він сприяє тому, щоб ці органи в повному обсязі використовували свої повноваження, заслуховує їх звіт, доповіді та інформацію про виконання завдань, що стоять перед ними, про розвиток відповідних галузей тощо.

8.3. Контрольні повноваження Кабінету Міністрів закріплені в Конституції, інших нормативних актах України.

9. Рада міністрів АРК має такі самі, як і Кабінет Міністрів, контрольні повноваження (за деякими винятками) щодо підконтрольних їй органів.

10. Центральні органи виконавчої влади, їх відділи та управління, державні адміністрації, адміністрації підприємств, установ і організацій

В процесі повсякденної діяльності систематично здійснюють відомчий контроль, який поширюється на підпорядковані їм об’єкти відомчої належності.

10.1. Вони перевіряють виконання законів, указів та урядових постанов, актів вищих органів, стан дисципліни і ефективність роботи апарату, розміщення і використання кадрів, роботу по розгляду звернень громадян тощо.

10.2. Контроль організують безпосередньо керівники вищих щодо підконтрольного об’єкта галузевих органів, їх структурних підрозділів і проводять працівники апарату – відповідні фахівці. В державних комітетах, міністерствах, державних адміністраціях, підрозділах центральних органів на місцях функціонує контрольно-ревізійна служба, підпорядкована безпосередньо керівникові органу.

11. Закон України “Про освіту” надає Міністерству освіти України право:

11.1. здійснювати навчально-методичне керівництво закладами освіти, контроль за дотриманням ними державних стандартів освіти, державне інспектування;

11.2. проводити акредитацію вищих та професійно-технічних закладів освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, видавати їм ліцензії і сертифікати; розробляти умови прийому до закладів освіти;

11.3.організовувати атестацію педагогічних та науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

11.4. разом з іншими міністерствами та відомствами, яким підпорядковані заклади освіти, Міністерство освіти також здійснює контроль за практичнім втіленням, додержанням актів законодавства про освіту в усіх закладах освіти незалежно від форм власності і підпорядкування та ін. Подальшу деталізацію контрольні повноваження Міністерства освіти знаходять в Положенні про Міністерство освіти України.



Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема №14. Контроль і нагляд у державному управлінні