Адміністративне право – Кісіль З. Р. – Тема № 24. Адміністративне доказування та докази в адміністративному процесі
1. Поняття та особливості доказування в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ
Законодавець, визначаючи завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення, вказує насамперед на необхідність своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного вивчення всіх обставин вчиненого правопорушення (ст. 245 КУМІ, ст. 69- 80 КАСУ). Вивчення обставин юридичної справи в правовій літературі отримало найменування доказування.
Доказування визначається центральною частиною юридичного процесу, який здійснюється за допомогою активної цілеспрямованої діяльності суб’єктів адміністративно-юрисдикційної діяльності.
В адміністративно-правовій літературі вже відмічалася особливість адміністративного доказування. Однак мова йшла про особливості доказування по всіх видах адміністративного провадження. Ми ж ставимо перед собою інше завдання: виходячи із загальних ознак адміністративного доказування сформулювати ознаки, властиві доказуванню у справах про адміністративні правопорушення, насамперед доказуванню, яке проводиться органами внутрішніх справ.
Особливість фактів, що підлягають доказуванню.
Адміністративна відповідальність є відповідальність ретроспективна, тобто факти, що служать підставою такої відповідальності, лежать в минулому. Навіть у тому випадку, якщо порушення правил дорожнього руху, громадського порядку і т. ін. здійснюються на очах у працівника органів внутрішніх справ, до моменту порушення справи вони вже події минулого, і завданням працівника є правильне і об’єктивне відтворення довершеного факту. Адміністративне доказування направлене на встановлення фактичних обставин у всіх галузях і сферах державного управління.
Як свідчить практика, більшість адміністративних правопорушень, які підвідомчі органам внутрішніх справ,- це правопорушення у сфері громадського порядку і громадської безпеки. Тому доказування у справах про адміністративні правопорушення, що здійснюється органами внутрішніх справ, направлене головним чином на встановлення фактичних обставин справ про порушення громадського порядку і громадської безпеки.
Особливості методів доказування.
Ретроспективність обставин доказування у справах про адміністративні правопорушення виключає можливість використання цілого ряду методів, які знаходять своє застосування в установлених фактичних обставинах справи в інших видах провадження. Так, наприклад, виключається такий метод, як прогнозування. На перше місце виступають методи, пов’язані з безпосереднім сприйняттям. Особливо це характерне для доказової діяльності працівників органів внутрішніх справ, які здійснюють нагляд за дотриманням законодавства про охорону громадського порядку і громадської безпеки.
Доказування у справах про адміністративні правопорушення характеризується також особливостями прийомів, що використовуються, і засобів. Воно може здійснюватися лише за допомогою прийомів і засобів, які вказані в законі. Розсуд працівника органів внутрішніх справ з приводу використання тих чи інших засобів і прийомів (отримання пояснення, огляд речей, особистий огляд і т. д.) обмежено.
При цьому не можна не зазначити, що в останні роки істотно розширені повноваження міліції по збору доказів у справах про адміністративні правопорушення, їй надане право на такі дії при здійсненні адміністративно-юрисдикційної діяльності.
Особливість суб’єктів доказування.
На відміну від невизначеного кола суб’єктів адміністративного доказування в доказуванні у справах про адміністративні правопорушення беруть участь суб’єкти, точно вказані в законі – Кодексі України про адміністративні правопорушення, правовий статус яких буде розглянуто в наступному параграфі. Виключається можливість розширення цього кола відомчими нормативними актами. Особливо це стосується суб’єктів доказування правозастосовних органів, їх коло особливо чітко описане. І навіть часом потреба практики боротьби з правопорушеннями немов логічно зумовлює розширення цього кола, проте потрібно чітко керуватися вимогами законодавця. Так, наприклад, право складання протоколу у справах про дрібне викрадання чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) в цей час надається адміністрації підприємства, установи, організації (ст. 255 КУАП), хоч не рідкі випадки виявлення цих фактів працівниками органів внутрішніх справ.
Особливість правового регулювання процесу доказування.
Доказування, як і всяка пізнавальна діяльність, є єдністю думки і практики. Одна лише розумова діяльність без збору доказів, без оцінки їх з точки зору практики ніколи не приведе до об’єктивної істини. Звідси існують об’єктивні передумови для можливості правового регулювання процесу доведення, у тому числі і адміністративного.
Ці принципові положення мають свій розвиток у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Досить сказати, що в КУАП провадженню у справах про адміністративні правопорушення присвячено сім глав (IV розділ). Визначено також процесуальний статус осіб, які беруть участь у провадженні, в тому числі визначено права і обов’язки по доказуванню, закріплене коло доведення, встановлено гарантії законності доказової діяльності.
Якщо В. Д. Сорокін зауважує недоліки в адміністративно-процесуальному законодавстві, деякі автори кажуть про неврегульованість окремих сторін адміністративного доказування, то нині основні принципові сторони доказування у справах про адміністративні правопорушення отримали цілком достатнє закріплення. Якщо раніше переважало відомче регулювання, особливо в діяльності органів внутрішніх справ, то нині відомче регулювання стосується тільки організації допоміжної роботи суб’єктів доказування.
Констатація особливостей доказування у справах про адміністративні правопорушення дозволяє зробити висновок про те, що воно, володіючи загальними ознаками, властивими адміністративному доказуванню (здійснюваному органами державного управління, по адміністративних справах і т. д.), займає в той же час у його структурі особливе місце. Отже, доказування в справах, підвідомчих органам внутрішніх справ, – заснована на законі і регламентована адміністративно-процесуальними нормами діяльність уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ, направлена на своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, а також виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню адміністративних правопорушень.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)