Соціологія – Кузьменко Т. М. – Дисфункції сім’ї
До основних функції сучасної сім’ї найчастіше відносять: репродуктивну, виховну, господарсько-побутову, економічну, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусну, дозвіллєву, рекреаційну, емоційну, сексуальну, соціального захисту.
Основні функції сучасної сім’ї*222
*222: {Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року. – К., 2002. – 144 с.}
Сфера сімейної Діяльності | Суспільні функції | Індивідуальні функції |
Репродуктивна | Біологічне відтворення суспільства, підтримка та збереження репродуктивного здоров’я | Задоволення потреби мати дітей, планування їх народження |
Виховна | Формування навичок суспільного життя. Соціалізація молодого покоління. Забезпечення культурної неперервності суспільства, передача новому поколінню суспільних норм та цінностей | Задоволення потреб у батьківстві, контакт із дітьми, виховання дітей, самореалізація в дітях. Забезпечення дітям батьківської любові, підтримки. Передача життєвого досвіду від старших індивідів до молодших. Засвоєння молодшими індивідами досвіду старших |
Господарсько-побутова | Забезпечення фізичного здоров’ я членів суспільства. Догляд за дітьми та створення необхідних умов їхнього розвитку | Одержання господарсько-побутових послуг членами сім’ї від інших |
Економічна | Економічна підтримка неповнолітніх та непрацездатних членів суспільства. Створення можливості зайнятості членів суспільства через сімейну економічну діяльність | Одержання матеріальних засобів одними членами сім’ї від інших (у випадку непрацездатності чи в обмін на послуги). Можливість професійної реалізації членів сім’ї у сімейному бізнесі, сімейних підприємствах, інших видах сімейної економічної діяльності |
Сфера первинного соціального контролю | Моральна регламентація поведінки членів сім’ї у різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і зобов’язань у відносинах між подружжям, батьками і дітьми, представниками старшого і середнього поколінь | Формування та підтримка правових і моральних санкцій за неналежну поведінку і порушення моральних норм взаємовідносин між членами сім’ї |
Сфера духовного Спілкування | Розвиток особистості кожного члена сім’ї. Збереження та розвиток духовного потенціалу суспільства | Духовне взаємозбагачення членів сім’ ї, зміцнення дружніх основ шлюбного союзу. Забезпечення реалізації духовного потенціалу особистості |
Соціально-статусна | Отримання та надання певного соціального статусу членам сім’ ї. Відтворення соціальної структури суспільства. Забезпечення стартових можливостей молодого покоління | Задоволення потреб у соціальному просуванні. Реалізація соціально-ста-тусних амбіцій одних членів сім’ ї завдяки іншим |
Дозвіллєва | Організація раціонального дозвілля сім’ї та окремих її членів. Соціальний контроль у сфері дозвілля | Задоволення потреб у спільному проведенні дозвілля, взаємозбагачення дозвіллєвих інтересів |
Рекреаційна | Забезпечення психологічного здоров’я членів сім’ї. Психологічна терапія членів суспільства | Задоволення потреб індивідів у відпочинку, відтворення фізичних та психологічних сил |
Емоційна | Емоційна стабілізація членів суспільства | Задоволення потреб в особистому щасті та коханні. Емоційна підтримка одних членів сім’ї іншими |
Сексуальна | Регуляція нормативів сексуальної поведінки. Формування та передавання сексуальної культури, забезпечення сексуального здоров’я членів суспільства | Задоволення сексуальних потреб індивідів |
Сфера Соціального Захисту | Забезпечення соціального здоров’я членів сім’ї | Забезпечення соціальної підтримки та захисту одними членами сім’ї інших. Одержання індивідами психологічного захисту |
Функції сім’ї залежать від конкретних культурно-історичних умов її життєдіяльності.
Пітер та Бріджит Бергер зазначають, що сім’я як базовий інститут впливає на три основні види людської діяльності: відтворення, сексуальність та первинну соціалізацію. Вторинними функціями Бергери називають: Правові, що регулюють права кожного члена сім’ї, у т. ч. дітей; економічні, що забезпечують зв’язок із зовнішньою економікою (еволюціонують від ролі сім’ ї як основного елемента виробництва – до одиниці споживання). Сьогодні від сім’ ї очікують забезпечення особистісної реалізації та усамітнення, що на рівні моралі означає перехід від акцентування на Обов’язках та відповідальності до прав та винагороди в сімейній сфері*223.
*223: {Бергер П., Бергер Б., Коллинз Р. Личностно-ориентированная социология. – М., 2004. – С. 103-127.}
Дисфункції сім’ї
Як і інші соціальні інститути, сім’я має проблеми у виконанні своїх функцій.
Невиконання, неналежне виконання, недостатність ресурсів для виконання функцій сім’єю – це дисфункції сім ‘ї.
Проявом дисфункцій сім’ї є поширення неблагополучних сімей.
За ознаками “благополуччя – н1 еблагополуччя” розрізняють сім’ ї благополучні та неблагополучні*224.
*224: {Бесєдін А. А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук – Х., 2002. – 18 с.}
Неблагополучна сім ‘я – сім’я, де дитина не одержує адекватної уваги, підтримки, догляду і виховання.
Благополучні сім ‘ї – забезпечують задоволення всього комплексу потреб (згідно з А. Маслоу) для кожного члена сім’ї.
У дітей із неблагополучних сімей частіше, ніж в інших, зустрічається: порушення нормального спілкування з однолітками; неадекватність самооцінки, зниження здатності самоаналізу і соціально-психологічної адаптованості; нерозвиненість почуття емпатії; перехід до групи важких дітей; негативна девіація.
Найчастіше фахівці розрізняють:
O Проблемні сім’ї – відсутнє порозуміння, злагоджена взаємодія між членами сім’ї;
O Конфліктні сім’ї – незадоволення сімейним життям зумовлює нестабільність сім’ї;
O Соціально неблагополучні сім’ї – їм зазвичай властивий низький культурний рівень подружжя, пияцтво, важковиховувані, педагогічно запущені діти;
O Дезорганізовані – процвітає культ сили, панівним є почуття страху, автономність членів родини, відсутність нормальних людських відносин;
O Сім’ї з низьким рівнем матеріальних та житлових умов;
O Сім’ї з поганими медико-санітарними умовами;
O Неповні сім’ї;
O Сім’ї, де один із батьків хворий або інвалід. Поступово відбувається фактична втрата впливу батьків на дітей.
Неблагополуччя та благополуччя сім’ї може бути як формальним, так і змістовним, залежно від особливостей реалізації функцій.
Формально неблагополучні сім’ї – маргінально-функціональні, вони – “зона ризику” для переходу до змістовного неблагополуч-чя, що притаманне “дисфункціональній сім’ ї”.
У “дисфункціональній сім’ї” порушується як ендолокальний (спрямований на внутрішню взаємодію), так і екзолокальний (спрямований на зовнішню взаємодію) механізм існування, тобто руйнується система цінностей, як визначає зв’ язки між членами сім’ ї та суспільством.
Серед основних чинників дисфункцій сім’ї розрізняють:
O постійні конфлікти та несприятливий психологічний клімат;
O відсутність одного з батьків;
O аморальна чи асоціальна поведінка батьків;
O низький рівень матеріального забезпечення сім’ї;
O відсутність у батьків педагогічних навичок та знань;
O несприятливі психологічні риси батьків (агресивність, внутрішня конфліктність та ін.)*225 .
*225: {Бесєдін А. А. Дисфункціональна сім’я як чинник девіантної поведінки неповнолітніх. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук – Х., 2002. – 18 с.}