Соціологія – Кузьменко Т. М. – Формальні та неформальні соціальні групи

За Г. Андрєєвою, “мала група – група, в якій соціальні відносини виступають у формі безпосередніх особистісних контактів”.*114 У малій групі індивіди мають особистісні контакти один з одним, знають один одного, мають певне ставлення один до одного. Мала група може бути як первинна, так і вторинна, залежно від типу взаємовідносин. Велика група – лише вторинна.

*114: {Андреева Г. М. Социальная психология. – М., 1988. – С. 227.}

Великі та малі соціальні групи різняться сукупністю ознак*115

*115: {Фролов С. С. Социология. – М., 1996. – С. 192-219.}

Малі групи мають:

1) не орієнтовані на групові цілі дії;

2) групові думки як постійно діючий фактор соціального контролю;

3) конформізм щодо групових норм.

Великі соціальні групи:

1) мають раціональні цілеорієнтовані дії;

2) рідко використовують групову думку як елемент соціального контролю, тому, що контроль реалізується переважно зверху до низу;

3) виявляють конформізм до політики, що проводиться активною частиною групи.

П. Блау визнає існування суттєвих відмінностей між великими та малими соціальними групами. “Складні соціальні структури, що характеризують великі колективи, суттєво відрізняються від більш простих структур малих груп. У малій групі структура соціальних відносин розвивається в напрямку міжособистісної взаємодії. А оскільки між більшістю членів великих спільнот чи загалом суспільства немає прямої соціальної взаємодії, то структуру соціальних відносин серед них повинні замінити інші механізми”*116.

*116: {Осипов Г. История социологии в Западной Европе и США }

Механізмом, який пов’язує елементи у складних соціальних структурах, Є норми та цінності, які роблять можливим непрямий (опосередкований) соціальний обмін, керують процесами інтеграції, диференціації та організації. Організована добродійність ілюструвала опосередкований обмін за типом: колектив – індивід. “Якщо раніше щедра леді приносила кошик бідним і отримувала за це їх повагу та вдячність, то в сучасній організованій добродійності немає прямих контактів і немає обміну між окремими донорами й реципієнтами. Багаті бізнесмени й представники вищих верств населення займаються добродійністю, щоб відповідати нормам свого соціального класу й заслужити суспільне схвалення рівних їм, а не для того, щоб заслужити повагу індивідів, яким вигідна їхня добродійність”*117.

*117: {Осипов Г. История социологии в Западной Европе и США }

Такі великі соціальні групи, як соціальні класи та прошарки зазвичай належать до Соціальних спільнот (за Р. Мертоном, це не групи, а радше соціальні категорії, які складаються з носіїв стійкого соціального статусу, між членами певного угрупування взаємодія дуже обмежена або відсутня зовсім*118).

*118: {Мертон Р. Связи теории референтных групп и социальной структуры // Мет-рон Р. Социальная теория и социальная структура. – М., 2006. – С. 433.}

Окремий вид великих соціальних груп – це статусні соціальні групи – класи, прошарки, касти, старти. Це великі соціальні групи, що виникають на основі соціальної нерівності. Вони мають низький внутрішній соціальний контроль (за винятком каст), який може підвищуватися в міру усвідомлення індивідом своєї приналежності до цієї соціальної групи та усвідомлення групових інтересів.

Інгрупа та аутгрупа. Групи, до яких належить індивід та з якими ідентифікує себе, це – інгрупи, “мої групи”. Групи, до яких індивід не належить, для яких він обирає символічне значення “не ми”, “інші” – аутгрупи. Члени аутгрупи можуть мати риси, властиві всім групам цього суспільства, поділяти цінності, але “у них завжди є певні окремі риси та ознаки, а також почуття, відмінні від почуттів членів інгрупи. І люди несвідомо та мимовільно відзначають ці риси, поділяючи раніше незнайомих людей на “ми” та “інші””*119. Інгрупові та аутгрупові ідентифікації в сучасному суспільстві часто перехрещуються: в певних ситуаціях інгрупа може виступати як аутгрупа і навпаки.

*119: {Фролов С. С. Социология. – М., 1996. – С. 192-219.}

Формальні та неформальні соціальні групи

Неформальна група*120 – виникає на основі міжособистісних відносин і характеризується неформальним контролем поведінки членів групи, нечітко вираженою ціллю групової діяльності, що базується на основі традицій, звичок, усвідомлення приналежності до певної групи. Вона має неформального лідера, контроль здійснюється за допомогою неформальних норм і традицій, сутність яких залежить від рівня згуртованості групи, міри її “закритості”. В основі утворення неформальної групи є психологічні, емоційні відносини, загальні чи особисті інтереси. Термін “неформальна група” набув широкого застосування в соціології після Хоторнських експериментів, проведених під керівництвом Е. Мейо. В результаті дослідження були встановлені сутнісні характеристики робочої бригади як малої соціальної групи: кожен працівник почував себе членом злагодженого соціального організму, неформальної групи, що виникла спонтанно в межах формальній організації. Основна функція неформальної групи полягала в захисті власних економічних інтересів: збереження незмінної норми виробітку, що відповідає неформальному груповому стандарту. Колективна думка виступала неформальним моральним регулятором продуктивності праці та відносин у межах групи.

*120: {Группа неформальная // }

O Неформальна група – зазвичай невелика і часто спонтанно організована група, яка не має формально встановлених правил, цілей, що регулюють взаємодію в цій групі.

O Формальна соціальна група – група, групова структура та діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані з чітко приписаними груповими нормами та правилами, цілями та рольовими функціями*121.

*121: {Огаренко В. М., Малахова Ж. Д. Соціологія малих груп. – К., 2005. С. 272-273.}


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

Соціологія – Кузьменко Т. М. – Формальні та неформальні соціальні групи