Психологія – Русинка Іван – 6.4. Воля
Сила волі – це здатність людини до здійснення видів діяльності, які необхідні для досягнення певних цілей, причому, як правило, ці види діяльності пов’язані з подоланням певних перешкод і тому не приносять людині приємних відчуттів.
Воля виникає, коли людина здатна задуматися про свої потяги та спонукання, спроможна піднестися над ними й усвідомити себе самого як суб’єкта, що має певні потяги, але не є їхнім рабом, а може зробити вибір між ними. Отже, виникнення волі пов’язане із самовизначенням людини, із самотворенням особистості, коли людина довільно вибирає свою поведінку і відповідає за неї.
Все, що почуває, страждає в мені і перебуває у в’язниці; але моя воля завжди приходить до мене як визволителька і провісниця радості. Воля звільнює: таке справжнє вчення про волю і свободу.
Ф. Ніцше
Кожна людина в чомусь унікальна, але рідко люди зацікавлені в тому, щоб усвідомити свою унікальність і жити згідно з цим усвідомленням. Часто людина усвідомлює, чого вона не хоче, чого прагне не допустити, чого побоюється. Але тільки той, хто знає, чого він хоче сам, робить себе особистістю.
Що більше за все потрібно людині, так це боротьба за певну мету, яка варта її. Тільки той, хто знайшов свою мету і працює над її здійсненням, вирізняється із загальної маси. Така мета сприяє розвиткові особистості. Усяка людина повинна шукати, з неослабною впертістю пробиватися до чогось надзвичайного і важливого, щоб у повній мірі відчути, що ти живеш по-справжньому. В цьому контексті винятково значення для особистості набуває наявність у неї визначеної мети; людина повинна бачити тільки мету і дієві засоби її реалізації. Мета має значення, насамперед, у тому сенсі, що її наявність пов’язана з управлінням поведінкою людини, з уведенням поведінки у певне русло, у певні рамки, які для себе людина визначила. Сильна мета робить поведінку людини осмисленою, високоорганізованою і стійкою стосовно зовнішніх фізичних і психологічних впливів, включаючи сугестивні впливи (тобто навіювання). І навпаки, коли вдається людину відволікти від її головної мети на дрібні цілі, то на підтримку генеральної мети у неї вже не залишається ані сили, ані часу, і її легко зіштовхнути з вибраної колії, яка б мала привести до реалізації задуманого.
Тисячі шляхів відводять від мети, і тільки один-єдиний веде до неї.
М. Монтень
В той же час, вся проблема полягає в тому, що люди не керують народженням своєї головної мети; їм набагато легше долучатися до звичних думок, які певною мірою відповідають подіям їх життя, ніж підключати свідомість до вироблення думок, пов’язаних з формуванням головної мети, яка визначає їх основні життєві пріоритети. Натомість, їх розум: він схильний чіплятися до всього, що сам же і породжує, або до того, що пробігає повз нього, – за думки, шаблони думок і поведінки.
Більшість людей навіть не здатні уявити собі таку мету, заради якої можна було б чимось жертвувати, оскільки їм бракує розвинутості подібних уявлень.
Реалізація мети вимагає уяви, рішучості, наполегливості і повної віддачі. Сила рішучості росте з її використанням. Тимчасові невдачі – це своєрідний виклик. Однак, багато людей за першої ознаки поразки готові зразу ж відмовитися від своєї мети і своїх намірів. І тільки дехто бореться до кінця, зневаживши всі труднощі, відкинувши всі слабкості, оскільки вони стоять на шляху реалізації задуманого.
Життя схоже до східців. Людина живе доти, поки продовжує вибиратися вгору.
Мах му д
Якщо узагальнити, то у кожного з нас є три великі слабкості: Які ці слабкості? Ми любимо себе жаліти; ми любимо виправдовувати власні недоліки; ми чомусь думаємо, що нас недостатньо оцінили. Згодом ці слабкості, через повторення, перетворюються у погані звички, які унеможливлюють досягнення поставленої мети.
Перше, що необхідно зрозуміти, стосовно першої із слабкостей, – це те, що ні в якому разі не можна піддаватися спокусі говорити, а особливо думати, що нам живеться важко (навіть, якщо це так). Найголовніший вид малодушності – це жалість до себе (кажуть, сльози, якими плачемо по собі – отруйні). Багато людей своїми скаргами дають привід для майбутніх скарг, і покладаючи надії на допомогу або розраду, викликають з боку інших злорадство і навіть зневагу, вже не кажучи про те, що виявленими слабостями можуть скористатися їх вороги.
Наші слабкості нам вже не шкодять, коли ми їх знаємо.
Г. Ліхтенберг
На противагу оцим негативним звичкам кожен із нас повинен виковувати в собі три головні позитивні звички, які з часом можуть витіснити негативні: це вміння трудитися, точніше, творчо працювати в режимі певної дисципліни (лет. див. розд. 7); звичку до постійного здоров’я (здоровий спосіб життя адекватно відповідає нашій природній генетичній програмі); звичку до постійного навчання, яке забезпечує нас необхідними знаннями для успішної професійної діяльності (вчитися – це все одно, що пливти проти течії: як тільки перестаєш гребти, течія відносить тебе назад).
Але той, хто вступив на такий шлях, повинен пам’ятати: вам належить проявити дивовижну наполегливість, волю і безжалісність до власної інертності, оскільки ці три властивості стоять біля витоків усіх наших майбутніх досягнень. Не можна чекати когось, хто прийде і допоможе вам. Тільки ви самі це можете зробити, щоб можна було розраховувати на очікуваний результат.
Що ж необхідно робити для того, щоб створити потужну нервову силу, яка могла б бути запорукою реалізації задуманого?
Розвинути у собі розум і волю. Самою природою визначено, що і розум і воля не даються кимось: розум необхідно довго дресирувати, а волю постійно загартовувати. І все це спрямовано на те, щоб контролювати свою свідомість, тримати думку і враження під контролем і спрямувати свою активність у вибраному напрямку.
І навпаки, людина, яка не має заздалегідь встановленої мети, прирікає себе на загибель, як мовиться, хто скрізь, той ніде.
Причому, навіть у поєдинку з інтелектом – воля має залишатися пануючим принципом, тоді, як інтелект повинен відігравати стосовно неї роль чисто службову, допоміжну. За великим рахунком, інтелект повинен розглядатися всього лише як підсобне знаряддя волі. Сильна воля – це цілеспрямованість, поєднана з правильним і точним міркуванням.
На жаль у більшості людей воля перебуває на побігеньках у пристрастей і вад і, як повія, виконує будь-які забаганки і майже ніколи не служить задля користі.
Якщо воля займає панівне становище, для особистості тоді немає нічого неможливого. Ми на багато чого не наважуємося не тому, що воно важке; воно важке саме тому, що ми на нього не наважуємося. Коли ми називаємо щось неможливим, то це, частіше за все, всього лише відмовка, а точніше, брак волі. Там, де є воля, завжди знайдуться і можливості.
Як багато справ вважалися не можливими, поки не були здійснені!
Пліній Старший
Вольові якості особистості виявляються в її ініціативності, самостійності, незалежності, рішучості, наполегливості, впертості, невідступності у намаганні досягти бажане. Ініціативна людина береться за справу, не очікуючи стимуляції ззовні. Рішучість виражається у впевненості, з якою приймають рішення, у твердому його обстоюванні та дотриманні. Вольовий процес не закінчується прийняттям рішення. Для його реалізації необхідна передусім наполегливість у досягненні мети, неослабна енергія діяти протягом тривалого часу, незважаючи на труднощі та перешкоди; вони, як відомо, тільки загартовують волю.
Те, що ми живемо, – це спочатку єдине, в чому ми впевнені. З цієї впевненості народжується свідомість – “Я є”. З усвідомлення свого існування формується під час погляду на навколишній світ “Я хочу”. З відчуття влади волі над собою народжується “Я можу”. З “Я можу” виростає “Я здійснив”.
Динамічна активізація волі еквівалентна розкриттю здібностей. Хто хоче чогось досягти в житті, повинен знати або усвідомлювати коріння сили волі.
Перший корінь сили волі – бажання. Вони завжди показують нам шлях; вони – співтворці нашого майбутнього. Розпізнаючи свої бажання, ми можемо повніше і глибше пізнати самого себе. Вони відображають багатство, розмаїття і насиченість нашого внутрішнього світу. Як у зерні, яке прагне оформитися в рослину, в бажанні живе магічна сила його виконання.
Сила волі обумовлює концентрацію бажань. Чим менше бажань, тим сильніша можливість утілення їх у життя, тим більше гарантій їх реалізації, тим потужна енергія, спрямована на їх здійснення. Великі бажання діють як такі, що визначають долю.
Другий корінь сили волі – сміливість. Як писав Вергілій, доля прихильна до сміливців; не володіючи сміливістю, ми не змогли б прийняти ні одного важливого рішення. Як тільки відшліфувалися найцінніші й найбільш значимі бажання, людина готова до прийняття рішення. І якщо ми не навчимося добровільно відмовлятися від другорядних (неістинних) бажань, то рано чи пізно нас примусить до цього доля через невдачі. Так само, як лінза здатна концентрувати промені сонця, так і наші бажання здатні зосереджувати в собі нашу енергію.
Третій корінь сили волі – віра в те, що ми можемо досягти своїх цілей. Нам потрібні не будь-які цілі, а тільки наші власні, які відповідають нашій індивідуальності. Цілі ми можемо любити тільки ті, які вибираємо самостійно. Як шлунок не може функціонувати без харчування, так і наша підсвідомість не здатна працювати на нас, не маючи певних цілей.
Четвертий корінь сили волі – життєва сила. Основою, з якої виростає сила особистості, є самоконтроль, який дає можливість поставити своє “Я” на належне йому місце, набути силу через розкриття свого творчого потенціалу. Ми повинні стежити, щоб наш організм був так натренований, щоб виробляти життєву силу, яка б’є через край, інакше навіть заповітні наші цілі залишаться пустопорожніми мріями. Питання постає так: спочатку сили, потім пріоритетні цілі.
І треба також пам’ятати: розум людини, переважно тільки зблискує і швидко гасне, а перемога ж на арені, де змагаються стільки марнославних воль, дістається тому, хто витрачає сили помірно і в кого наприкінці дня залишається достатній запас.
П’ятий корінь сили волі – терпіння. За наявності сміливості відстоювати свої бажання і віру в можливість їх здійснення не останню роль в успіху справи грає терпіння. Воно допомагає зберігати вірність своїм цілям навіть при невдачах. Почати задумане може кожен, але переможцем стає тільки той, хто не відступає при невдачах і всіма силами намагається довести справу до логічного кінця. Життя переповнене прикладами, коли людина здібніша і талановитіша за інших, але не витримала труднощів і не змогла добитися реалізації бажаних цілей. Перефразовуючи Епіктета, тут можна сказати таке: щоб досягти запланованого успіху необхідно навчитися терпінню й утримуватися від другорядних речей, які відволікають від головної мети.
Щоб стати вищим, кращим, нам потрібна витримка, тренування, повторення. Завдяки повторенню набуті знання перетворюються в уміння, а там де уміння – шліфується майстерність. Саме у цьому, у систематичних вправляннях і полягає справжнє виховання, але аж ніяк не у дотриманні певних правил, які, зазвичай, тільки сковують ініціативність і креативний підхід у вирішенні справи.
Підсумовуючи сказане, можна зробити такий висновок.
Наша діяльність пов’язана з такими поняттями, як почуття, розум і воля. Почуття вказує на спрямованість дії, розум досліджує шляхи реалізації дії, а завдяки волі людині вдається пройти цим шляхом попри всі перешкоди. І хоча, як стверджував Ф. Ларошфуко, у нас, зазвичай, і бракує сили характеру, щоб покірно йти за велінням розуму, – все ж посиленим тренуванням сили волі можна переломити хід подій на свою сторону. Якщо вперто йти вперед, то немає такої вершини, яку б не можна було підкорити, якщо сильно бажаєш.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)