Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 18.2. Причини та умови нелегальної міграції
З’ясування факторів (чинників), які детермінують нелегальну міграцію, є необхідною умовою ефективного запобігання цим проявам, а також дозволяє зрозуміти зумовленість такого антисоціального явища, як нелегальна міграція і, відповідно, визначити її розміри та характер. Це питання є важливим ще й тому, що нелегальна міграція є явищем, яке саморозвивається і самодетермінується в межах загальної системи – суспільства в цілому, а також детермінує цілу низку інших негативних соціальних явищ.
Об’єктивне і точне визначення причин є ключем до пізнання всієї сукупності процесів, які сприяють нелегальній міграції, ієрархії і взаємозв’язків компонентів такої сукупності. Тільки такий підхід дасть справедливі оцінки щодо:
O ефективності впливів правових методів і форм;
O реальної здатності державних і недержавних структур ефективно виконувати покладені на них обов’язки;
O шляхів удосконалення всього державно-правового механізму протидії відомим проявам нелегальної міграції.
Зауважимо: будь-яке ненаукове пояснення причин прогресуючого стану нелегальної міграції негативно позначається на практиці протидії цьому явищу, призводить до небажаних результатів. Чим краще знатимемо причини, тим цілеспрямованіше зможемо діяти щодо нейтралізації цього негативного явища.
Нелегальну міграцію, як і інші негативні соціальні явища, зумовлює ціла система факторів. У цьому зв’язку виникає закономірне і важливе в науковому та практичному плані питання про характер та роль тих чи інших чинників нелегальної міграції. Тому факторами нелегальної міграції визнають явища, процеси, інші чинники, які здійснюють будь-який детермінуючий вплив на нелегальну міграцію, зумовлюючи її як явище та породжуючи конкретні прояви.
За сферами поширення та змістом фактори нелегальної міграції можна поділити на: 1) соціально-економічні; 2) політичні; 3) організаційно-управлінські; 4) правові; 5) морально-психологічні та інші.
Соціально-економічні та політичні фактори нелегальної міграції.
Негаразди в економічній та соціальній сферах ведуть до виникнення суперечностей і конфліктних ситуацій, які стимулюють зростання криміналізації суспільства. Серед населення виникають прошарки, які живуть за межею бідності, бездомні, безробітні, розчаровані в цінностях, що захищає закон, і готові на будь-які, в тому числі протиправні, способи задоволення своїх потреб. Вони потрапляють у гострі, стресові ситуації і зазнають різного роду морально-психологічних принижень.
У низці негативних наслідків цього стоїть і вимушена міграція населення, яка несе в собі значний криміногенний потенціал, оскільки пов’язана із втратою особи свого попереднього соціального статусу, житла, роботи.
У місцях прибуття найбільш гострими для них є проблеми житла, працевлаштування, які особливо загострились в умовах безробіття.
Вимушені міграції різко відрізняються від спричинених виробничою необхідністю організованих переселень, наприклад, у країни, які відчувають нестачу в трудових ресурсах. В останніх випадках мігранту, як правило, гарантується місце роботи, зарплата і житло. Цього не скажеш стосовно біженців і вимушених переселенців, які вже зазнали матеріальних і соціальних втрат у місцях свого проживання. Все це ускладнює процес їх адаптації до нових умов життя.
Зовнішні фактори соціального середовища взаємодіють з особистісними характеристиками вимушених мігрантів. Майже всі вони перебувають у стані стресу. За даними міграційної служби, навіть серед тих, хто подолав усі складнощі і благополучно влаштувався на новому місці, близько 70% зберігають відчуття психологічної травми.
Через ці об’єктивні і суб’єктивні чинники мігранти є найбільш уразливим об’єктом для будь-якого криміногенного впливу. Якщо вони самі не вчиняють злочинів, то легко стають їх жертвами.
Економічними чинниками, які можуть виступати загальними причинами й умовами нелегальної міграції та причинами й умовами злочинності мігрантів, є, зокрема:
O нестабільна економічна ситуація в державі;
O зниження рівня життя громадян, яке супроводжується безробіттям, невиплатою зарплатні, позбавленням соціальних пільг, утворює соціальну основу детермінації злочинів, пов’язаних із задоволенням природних життєвих потреб населення;
O нелегальна міграція як форма організованої злочинності посідає одне з перших місць за прибутковістю;
O значний сектор “тіньової економіки” (можливість тривалий час нелегально працювати на ринках, приміром на ринку “7 км” в Одеській області, у будівництві тощо);
O масове прибуття мігрантів значно погіршує умови життя корінного населення, загострює соціальні конфлікти між місцевими жителями і приїжджими;
O слабке матеріальне забезпечення державних органів і установ, які займаються нелегальною міграцією;
O відносно дешеві соціальні послуги;
O висока вартість депортації нелегальних мігрантів (депортація одного нелегального мігранта з України коштує близько 1000 доларів США);
O поширення корупції та зловживань у сфері контролю та запобігання нелегальній міграції, корупційні дії посадовців щодо приховування нелегальних мігрантів, їх легалізації, безпосереднє прикриття злочинних угруповань, які займаються контрабандою людей;
O наявність суперечностей, коли на фоні збільшення кількості заможних і багатих людей, зростання їхніх прибутків багато державних службовців, наділених повноваженнями у забезпеченні охорони кордону, не мають навіть помірного достатку.
Серед соціальних передумов існування нелегальної міграції необхідно виокремити відсутність позитивного ставлення до іноземців та відсутність дієвої системи соціального, насамперед громадського, контролю, у тому числі за діяльністю органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, політичних та громадських діячів, що робить таку діяльність непрозорою.
До політичних факторів нелегальної міграції можна віднести, зокрема:
O прорахунки в політиці реформування Української держави і суспільства (помилкова ідеологія реформ);
O гальмування назрілих політичних процесів, що призвело до незавершеності формування політичної системи, повільного розвитку політичної структури та свідомості суспільства;
O політичну нестабільність, яка, зокрема, виявляється у нестабільності існуючих відносин з іншими державами;
O суперечки мігрантів з місцевими жителями стимулюють об’єднання і тих, і інших за національними, земляцькими ознаками, що веде до створення специфічних кримінальних формувань;
O наявність в Україні добре організованих діаспор і представництв окремих організацій фундаменталістської спрямованості, що створює сприятливі ідеологічні та матеріальні умови для розгортання мережі баз та таборів для нелегалів;
O розгалуженість політичної системи та наявність великої кількості політичних партій і, відповідно, слабкість місцевого самоврядування;
O дисбаланс функцій та повноважень гілок влади, який породжує викривлення суспільних відносин у функціонуванні владних структур, що не може не позначитися негативно на виконанні владними інститутами своїх функцій, а зрештою – і на результатах їх діяльності. Така ситуація, крім усього іншого, створює сприятливі умови для зловживання у сфері міграційних процесів, прийняття неправових і незаконних рішень;
O звуження політичних основ демократії, посилення авторитаризму;
O відсутність належної політичної волі щодо системної протидії нелегальній міграції, яка виявляється, зокрема, у безсистемному підході до створення законодавчої бази у цій сфері;
O недостатню визначеність, непослідовність і неналежну наукову обгрунтованість здійснюваної політики у сфері запобігання нелегальній міграції.
Необхідно зазначити, що політичні фактори нелегальної міграції можуть бути зумовлені соціально-економічними та іншими особливостями країни, з якої мігранти вибувають, а саме:
O політичні переслідування, зміна політичних режимів;
O різноманітні дискримінації (расова, етнічна, релігійна);
O стихійні лиха;
O реформи в державі;
Організаційно-управлінськими факторами виступають, недосконала система організації влади, неефективна система державного управління, гіпертрофовані повноваження бюрократичного апарату. Неефективність державного управління – один з основних факторів криміналізації суспільства. Таким чином, створюється ситуація, коли неефективність державного управління неминуче стимулює наявність протиправних відносин, серед яких є і нелегальна міграція, яка, у свою чергу, знижує ефективність державного управління.
Чинниками організаційно-управлінського характеру, які можуть мати форму загальних причин і умов нелегальної міграції та безпосередніх причин і умов діянь, пов’язаних з нелегальною міграцією, зокрема, є:
O відсутність чіткої регламентації діяльності державних службовців щодо процедури здійснення службових повноважень, прийняття рішень, видачі офіційних реєстраційних документів;
O мала кількість пунктів тимчасового перебування іноземців, які підлягають примусовій депортації;
O слабкий контроль за діяльністю туристичних фірм, операторів та комерційних структур, що займаються працевлаштуванням і навчанням іноземців в Україні;
O незадовільне облаштування північно-східної ділянки державного кордону – основного напрямку проникнення м і грантів в Україну;
O недостатність контролю за діяльністю юридичних та фізичних осіб, які запрошують або приймають в Україні іноземців та осіб без громадянства;
O відсутність дійового механізму видворення іноземців з України;
O низький рівень інформаційного забезпечення обліку іноземців, які офіційно прибувають в Україну, зокрема транзитом;
O привабливе геополітичне розташування України, що сприяє транзиту нелегалів до країн Західної Європи;
O дублювання споріднених функцій органами державної влади, неузгодженість дій різних владних структур, непослідовність і суперечливість їх рішень, а також дублювання повноважень державних службовців у сфері міграційних процесів;
O неузгодженість дій різних відомств та служб, міжвідомче розпорошення фінансування, що знижує рівень контролю за міграційною ситуацією (на сьогодні міграційними проблемами в Україні займаються декілька відомств, зокрема, окремі підрозділи у складі МВС, Державний комітет України у справах національностей та релігій; Міністерство юстиції, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство закордонних справ та Державна прикордонна служба);
O низька ефективність діяльності правоохоронних органів у прикордонних регіонах, відсутність належної відповідальності за доручену ділянку роботи та результати діяльності;
O недосконалість міграційної статистики, оскільки у зв’язку з обліком мігрантів за фактом реєстрації значна кількість осіб, які в’їжджають в Україну або виїжджають з неї, не оформлюють реєстрацію, взагалі статистикою не охоплюється;
O відсутність реального впливу неурядових організацій на стан справ у сфері боротьби з нелегальною міграцією в державі;
O відсутність сталих контактів з представниками іноземних діаспор;
O недостатня робота з громадськістю;
O відсутність упорядкованої системи правоохоронних органів, що організовують та здійснюють у повному обсязі виявлення, запобігання та розкриття злочинів, пов’язаних з нелегальною міграцією.
До факторів правового характеру, які мають форму соціальних передумов нелегальної міграції, слід віднести:
O неналежне забезпечення реалізації в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших інститутів держави та суспільства принципів верховенства права та законності;
O поширений правовий нігілізм як з боку осіб, які нелегально перетинають кордон України, так і з боку посадових та службових осіб, які мають організовувати і забезпечувати заходи запобігання нелегальній міграції;
O відсутність у багатьох випадках передбачених законом можливостей задоволення громадянами-іноземцями своїх життєвих потреб легальним способом.
Можливість порушувати закон, діяти всупереч йому, з одного боку, та негативне ставлення до права та закону – з другого, а також вимушеність задовольняти життєві потреби незаконним шляхом – все це створює сприятливі умови для існування нелегальної міграції.
Правовими чинниками, які можуть виступати як загальні причини і умови нелегальної міграції, зокрема, є:
O недоліки нормативно-правової бази, яка не приведена до вимог Конституції України і зберігає зверхність чиновництва над населенням, надмірну закритість, не сприяє створенню чіткої системи контролю за перетином кордонів;
O відсутність на нормативному рівні цілісної системи засобів запобіжного впливу на причини та умови, що сприяють нелегальній міграції та протиправним діянням, пов’язаним з нелегальною міграцією;
O прогалини та нечіткість законодавства, яке передбачає відповідальність за нелегальну міграцію та регламентує діяльність державних органів, що ведуть боротьбу з цим явищем;
O обмеженість правових підстав для отримання статусу біженця, – лише 4% від загальної кількості звернень отримують статус біженця;
O відсутність чіткої процедури притягнення іноземців до юридичної відповідальності за порушення вітчизняного законодавства;
O мала відповідальність за діяння, пов’язані з нелегальною міграцією;
O недоліки у ратифікації Україною міжнародно-правових актів, які регламентують діяльність щодо запобігання нелегальній міграції;
O прорахунки у формуванні управлінських структур та визначення їх компетенції, а саме: між державними органами, на які покладено регулювання імміграційних процесів (Міністерство закордонних справ, Мі ніс трест в о внутрішніх справ, Міністерство юстиції, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба та ін.), відсутні ефективно діючі інформаційно-аналітичні зв’язки, а нормативні акти, якими вони керуються у своїй діяльності, мають, здебільшого, тимчасовий характер і не в усьому узгоджені між собою.
Морально-психологічні фактори, що сприяють значному розповсюдженню нелегальної міграції в Україні, пов’язані з такими основними моментами:
O деморалізацією суспільства, девальвацією моральних цінностей моральні засади втратили свій колишній статус і значення у функціонуванні суспільства і регулюванні суспільних відносин;
O соціально-економічною і політичною нестабільністю суспільства, яка породжує у громадян, у тому числі осіб, уповноважених па виконання функцій держави, відчуття невизначеності і непевності у завтрашньому дні;
O перетягуванням інтелектуальних ресурсів з однієї країни до іншої. За інтелектуальним потенціалом активно полюють ті підприємства й фірми, транснаціональні корпорації чи об’єднання, які успішно використовують його для інноваційних нововведень, причому, як у сфері виробництва, так і в мистецтві, культурі, науці;
O світоглядними мотивами, бо саме у пошуках тих культурних поглядів, що є для індивіда або групи найбільш прийнятними і сприятливими, етнічно чи релігійно привабливішими, громадяни мігрують до інших країн, на жаль, не завжди легально;
O невизнанням значною частиною населення нелегальної міграції соціальним злом, нерозумінням її суспільної небезпеки для суспільства, держави чи окремої особи;
O поширенням корисливої спрямованості у діяльності службовців дозвільно-реєстраційної сфери, їх готовності до порушення закону та норм моралі, а також зорієнтованістю значної частини нелегальних мігрантів на протиправне вирішення життєвих питань.
Доречно буде зазначити, що майже кожний сьомий громадянин України не бажає жити поруч із особами іншої раси або особами без громадянства, що, у свою чергу, спричинює моральний занепад суспільства, яке породжує апатію, песимізм, падіння довіри до влади та інші негативні емоції.
Соціологічні дослідження свідчать: велику кількість нелегальних мігрантів до України приваблює її геополітичне положення, яке дає реальну змогу потрапити до країн Західної Європи. Навіть ті нелегальні мігранти, для яких Україна була останнім пунктом їхньої подорожі, через деякий час виринають спробувати потрапити до країн Західної Європи. Становище вимушених мігрантів з колишніх республік СРСР дуже важке в Україні, тому багато з них не мають можливості та коштів залишатися тут. Вони шукають шляхів потрапити на Захід: 17% біженців з колишніх республік СРСР залишили місця постійного проживання внаслідок екстремальних ситуацій, майже 30% – у зв’язку з матеріальними проблемами і бажаннями змінити щось на краще, 7% вимушених мігрантів, що виїхали самостійно, бажають виїхати на Захід.
Викладене свідчить про невисоку морально-психологічну готовність населення до рішучої протидії нелегальній міграції – невисока, а за такої морально-психологічної ситуації суспільство не тільки звикло до нелегальних мігрантів, пристосувавши до них правила поведінки, а визнає нелегальні міграційні відносини припустимими з точки зору моралі, й ефективними – з позиції досягнення результату.
Проаналізовані фактори нелегальної міграції не є сталими і вичерпними, вони – лише частина основних детермінант, які зумовлюють існування цього явища в Україні. Але і вони свідчать про те, що нелегальна міграція є породженням не однієї чи кількох, а цілої системи різних за характером, силою детермінуючого впливу та сфер вияву соціальних передумов.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)