Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 20.2. Причини та умови злочинів, що вчиняються жінками
Враховуючи особливості зовнішнього вияву жіночої злочинності, слід зазначити, що детермінація цього виду злочинності обумовлюється різного роду теоретичними обгрунтуваннями. В історичному плані ці теорії можна поділити на: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціологічні. Дві перші були поширені у минулі століття, а нині домінує остання. Моралістична теорія виходить з того, що жінка ще з прадавніх часів здатна на будь-які злочини. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інститоріс писали у “Молоті відьом” (XV ст.), що через брак розуму жінки швидше за чоловіків відступають від віри, а тому, вважали вони, немає нічого дивного, що серед жінок дуже багато “відьом”.
Антропологічна (біологічна) теорія причину нерівноцінності жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ломброзо у своїй праці “Жінка-злодійка і повія” (кінець XIX ст.) писав, що “у жінки, при порівнянні з чоловіком, помічається відповідний дитині недорозвиток”. Звідси він робив висновок, що жінка більше схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів він відносив і проституцію).
Соціологічна теорія визнає примат соціальних факторів у детермінації злочинності. Це повною мірою стосується і жіночої злочинності, хоча певні біологічні чинники, властиві жінкам, не можна відкидати при розгляді особливостей злочинів, що вчиняються жінками. Саме соціальні фактори визначають відмінності між жіночою і чоловічою злочинністю. Вони виявляються у соціально-рольових якостях жінок і чоловіків, що звичайно ж відбивається на особливостях їх поведінки, в тому числі кримінальної.
Характерний для XX століття процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативні сторони. Жінки все більше оволодівають суто чоловічими професіями (армія, міліція (поліція), політика, бізнес, спорт тощо), у зв’язку з чим не можуть (або й не хочуть) займатися тільки домашнім господарством та вихованням дітей.
Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до суто чоловічих злочинів (убивств, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайств, грабежів, розбоїв тощо).
Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Поява суто чоловічих рис у характері жінок спричиняє їх потяг до безладного статевого життя, паління, надмірного вживання алкоголю.
Кожна десята жінка, що вчиняє злочин, залежна від наркотиків, а п’ята – від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, спричиняє соціально-психологічну деградацію їх особи, як наслідок, – становленню на шлях злочинності і проституції. Так, майже 40% злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані, 3% жінок були при цьому організаторами згвалтувань неповнолітніх. Багато жінок-злочинниць вчинили злочини у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. В країні зафіксовано факт зростання розповсюдження наркотиків та збільшення кількості їх споживачів. Наркоманки без певних занять створюють чималу криміногенну небезпеку, адже для задоволення своїх потреб вони не мають інших засобів, крім проституції та вчинення злочинів. Близько 60% – це особи, які ніде не працюють і не навчаються.
Проведеними кримінологічними дослідженнями доведено те, що поєднання негативних соціальних рис характеру з нервово-психічними захворюваннями (у межах осудності) утруднюють позитивну соціальну адаптацію і можуть сприяти повторному вчиненню злочинів. На психічні захворювання в Україні страждають близько 1,2 млн громадян, а це – чимало. Серед виявлених психічних аномалій і захворювань, найбільш розповсюджених і серед жінок-злочинниць, є: хронічний алкоголізм, наркоманія, психопатія та деякі інші хвороби. Психічні відхилення у злочинниць чітко простежуються через зв’язок між сімейним неблагополуччям і анти-суспільними проявами. Сімейне неблагополуччя виявляється, перш за все, у сполученні таких обставин, як деформація сімейних зв’язків і стосунків, низький культурний, загальноосвітній і професійний рівні, примітивне коло інтересів, які нерідко стають домінуючими і переходять в антисуспільні викривлення моральних і правових поглядів тощо.
Деякі дослідження свідчать про високу спадковість антисоціальних властивостей. Існує причинова залежність між сімейним неблагополуччям і характеристикою особи майбутніх правопорушниць і злочинниць: 70% дівчат-злочинниць – із неблагополучних сімей, 5% – повні сироти, 80% – до засудження ніде не працювали і не навчались. Деякі взагалі мають лише кілька класів освіти або лише у виховній колонії навчилися читати і писати. У ряді регіонів України кожний десятий злочин – на рахунку неповнолітніх дівчат. Отже, детермінанти жіночої злочинності криються у вихованні в неблагополучних сім’ях.
Водночас вольові якості пересічної жінки значно м’якші, вона швидше піддається навіюванню, що нерідко дозволяє чоловікам-злочинцям з її оточення втягувати жінку у злочинну діяльність, особливо, коли це стосується інтересів подружжя, коханця. При вчиненні посягань на власність жінки здебільшого виправдовуються тим, що “всі так роблять”, “жити хочеться не гірше, ніж інші”. Для жінок, які вчиняють крадіжки й шахрайство, характерне небажання чесно працювати, здебільшого у них неорганізований побут, вони ведуть безладне статеве життя. Останнє, як і проституція, тісно пов’язане з жіночою злочинністю взагалі.
Криміногенним фактором жіночої злочинності є також конфлікти у родині, зростанню яких сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це вияв емансипації, а з іншого – необхідність підтримання життєздатності сім’ї, яку не може забезпечити матеріально чоловік, не кажучи вже про випадки, коли він взагалі відсутній. Відомо, що кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому грунті або на замовлення вчиняється безпосередньо жінкою. До інших біологічних чинників, які можуть негативно впливати на психіку жінки, що призводить до протиправної поведінки, можна віднести: 1) фази менструального циклу; 2) період вагітності й післяпологовий період; 3) період клімаксу. Очевидно, що жодні соціальні фактори не можуть усунути напруження, коли загострюється емоційний стан жінки; хворобливий стан психіки (реактивний стан, галюцинації) у період вагітності і після пологів (адже недаремно законодавець розглядає вчинення злочину жінкою у стані вагітності як пом’якшуючу відповідальність обставину) або наявність клімактеріологічних змін у психіці жінки (скажімо, маячіння, ревнощі). Все це треба враховувати, аналізуючи злочинну поведінку жінок.
Визначальним при вчиненні злочинів виступають соціальні суперечності і поєднані з ними негативні явища і процеси. Отже, причини злочинності жінок пов’язані з:
1) більш активною участю жінок у суспільному виробництві;
2) істотним ослабленням головних соціальних інститутів і насамперед – родини, а також соціального контролю;
3) зростаючою напругою в суспільстві, конфліктами і ворожнечистю; ростом таких антисуспільних явищ, як: наркоманія, алкоголізм, пияцтво, проституція, бродяжництво й жебрацтво жінок.
Стосовно жіночої злочинності можна виокремити такі детермінанти:
– пов’язані з соціально-політичною ситуацією в країні (зростання безробіття, викривлені процеси емансипації);
– пов’язані з трудовою діяльністю (недоліки правового регулювання праці жінок);
– пов’язані з сімейним життям і побутовою сферою (сімейні конфлікти, втягнення у злочинну чи іншу протиправну діяльність, відсутність постійного місця проживання);
– пов’язані з несприятливими процесами у сфері жіночої культури (підміна її сурогатами типу фемінізму, емансипації тощо);
– пропаганда пріоритету чоловічих видів діяльності (таких, як державна служба, виробництво, бізнес тощо).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)