Профілактика злочинів – Джужа О. М. – 13.2. Причини та умови організованої злочинності
Наголосимо ще раз: організована злочинність утворює значну небезпеку для суспільства, особливо коли воно перебуває у стані реформування та розбудови державно-правової системи. Саме така сприятлива для організованої злочинності ситуація містить у собі загрозу проникнення її практично у всі сфери суспільних відносин. Необхідно виділити такі детермінанти організованої злочинності. об’єктивні:
– наявність корумпованих зв’язків організованої злочинності з представниками різних органів влади, що суттєво шкодить державним інтересам та іміджу України на міжнародному рівні;
– недооцінка суспільної небезпеки організованої злочинності та її наслідків часто створює видимість благополуччя у боротьбі зі злочинністю та не дозволяє приймати правильні управлінські рішення;
– вигідне геополітичне розташування України сприяє формуванню каналів для наркотрафіків, торгівців зброєю, людьми;
– поява світових ринків збуту як законної, так і незаконної продукції;
– зростання майнового розшарування населення України, результатом якого є суперечності зростання грошових доходів населення країни та їх товарного забезпечення, виникнення та збільшення дефіциту грошових коштів на все більш широкий спектр товарів та послуг, а також відмінності в оплаті однієї й тієї ж самої праці, що виконується працівником комерційного та державного сектору виробництва. Звідси – суспільство можна умовно поділити на дві полярні групи – одні матеріально забезпечені значно краще, інші – помітно гірше. Наявність таких груп насамперед пояснюється, по-перше, особливостями доходів і значно менше – витратами; по-друге, недотриманням принципів справедливості в економіці.
Краща матеріальна забезпеченість окремих осіб пояснюється передусім тим, що вони за місцем роботи мають доступ до матеріальних цінностей. Зосередження значних матеріальних коштів у невеликої частини населення вкрай небезпечно, оскільки це суперечить принципам справедливості, підриває значимість трудової діяльності та її суспільної оцінки, дає можливість окремій частині населення демонструвати такий рівень життя, що не був досягнутий законним шляхом, дозволяє в першочерговому порядку отримувати доступ до ряду благ на основі підкупу відповідних осіб, підриває престиж закону, довіру до держави, створює соціальну напруженість;
– загострення криміногенної ситуації в умовах кризових явищ в економіці, політиці, соціальній і правовій сферах суспільства;
– поширення небезпечних проявів “тіньової економіки”;
– трансформація в людських стосунках та правосвідомості більшої частини населення, коли внаслідок переоцінки цінностей в моральній сфері егоїзм, вседозволеність, безвідповідальність стають нормою життя, а кримінально-правова заборона стає дедалі все меншим дієвим та стримуючим фактором на шляху вчинення злочинів суб’єктивні:
– відсутність дієвої законодавчої основи боротьби з організованою злочинністю, а як наслідок – криміногенна ситуація в державі змінюється значно швидше, ніж чинне законодавство;
– відставання форм та методів роботи правоохоронних органів від якісних змін злочинності загалом і організованої – зокрема;
– зниження ролі профілактично-запобіжних заходів, у тому числі із використанням оперативно-розшукової профілактики;
– організаційно-тактичні прорахунки у сфері організації та здійснення боротьби як з організованою злочинністю, так і злочинністю взагалі;
– систематична ротація керівників та заміна оперативного складу і, як результат, втрата професіоналізму та позитивного досвіду в організації оперативної роботи.
Особливу увагу варто приділити недолікам стратегії і тактиці боротьби зі злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не реалізовувався послідовно такий аспект боротьби зі злочинністю, як її загальна організація, а саме: аналіз ситуації, визначення напрямів головних “ударів”, програмно-цільове планування, ресурсне забезпечення.
По-друге, до цього часу не розроблено чіткого правового документа, який би був спрямований на боротьбу з організованою професійною злочинністю, оскільки кримінологічна ситуація змінюється дуже швидко.
По-третє, правильний тезис про запобігання, як головний напрям боротьби зі злочинністю, іноді розуміють так, що запобігання можуть замінити правоохоронні заходи. Але тут є принципова відмінність, адже запобігання та правоохоронна діяльність – це не взаємовиключаючі, а взаємодоповнюючі види діяльності.
По-четверте, запобігання злочинам найчастіше зводилося до загальних бесід, перестережень тощо, без грамотного пояснення причин та умов їх вчинення, відповідного впливу на фактори, що сприяють вчиненню тих чи інших злочинів.
Заклики до посилення боротьби зі злочинністю, зокрема, з її організованими формами, не підкріплюються в організаційно-ресурсному відношенні і пов’язані, насамперед, із:
– недооцінкою проблеми організованої злочинності. Вона виражається, передусім, у слабкому знанні, неотриманні достатньої інформації практичними працівниками на місцях щодо загальної картини, що відображає процеси консолідації, кооперування, професіоналізації кримінального середовища;
– можливим об’єднанням учасників організованих груп, у тому числі й у місцях позбавлення волі;
– недоліками у контролі за діяльністю особливо небезпечних лідерів у місцях позбавлення волі;
– прорахунками у роботі з викриття діяльності особливо небезпечних лідерів злочинної спілки як на волі так і у місцях виконання покарання.
Причинами й умовами, що сприяють існуванню організованої злочинності, є:
– безкараність осіб, що мають значні грошові кошти за рахунок паразитування. Вони, як правило, формулюють психологію надособистості: мовляв, “ми люди особливої категорії, маємо право і повинні жити тільки таким чином”, організують відносно широку пропаганду своїх переконань;
– виникнення підпільної незаконної власності. У представників “тіньової економіки” зосереджуються гігантські грошові кошти, які розподіляються за чотирма головними каналами. Перший – на створення умов для функціонування “тіньової економіки” (сировина, товарознавці, збут; другий – на забезпечення безпеки підприємства (захист від небажаного втручання податківців, митників; усунення конкурентів); третій канал – надспоживання; четвертий – переведення грошей в коштовності; легалізація прибутків тощо;
– створення організованою злочинністю умов для забезпечення своєї діяльності та безпеки.
У свою чергу, організована злочинність веде роботу проти правоохоронних органів у таких напрямах:
– умисна дискредитація та послаблення позицій правоохоронних органів;
– вивчення заходів, що проводяться правоохоронними органами у боротьбі зі злочинністю;
– намагання втягнути у злочинні махінації окремих працівників правоохоронних органів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)