Національна економіка – Савченко В. Ф. – 8.3. Особливості програмування та прогнозування
Державна економічна програма – це комплекс ієрархічно підпорядкованих цілей, важливих для розвитку національного господарства, засобів їх досягнення, органів, відповідальних за виконання у визначені строки та за контроль, забезпечених достатнім цільовим фінансуванням і правовою базою.
Розробка і реалізація таких програм називається Державним економічним програмуванням. Воно спрямоване на узгодження і координацію таких процесів, як:
– макропланування, наданого в прогнозах, бюджетних планах і макропрограмах, які розробляються і здійснюються на державному рівні;
– територіального (регіонального) планування, втіленого в прогнозах, бюджетних планах і програмах регіональних та місцевих органів управління і самоврядування;
– мікропланування, що реалізується в планах підприємств;
– мезопланування, тобто планування галузей, підгалузей, територіально-виробничих комплексів та промвузлів.
Ключовим і визначальним у системі програмного регулювання є Стратегічне планування. Його логіку розкривають такі структурні елементи:
1) визначення та формулювання мети або системи цілей, яких потрібно досягти в плановому періоді;
2) аналіз рівня розвитку об’єкта стратегічного планування на початок планового періоду;
3) визначення обсягів і структури запитів суспільства в цьому напрямі;
4) виявлення обсягів ресурсів на початок планового періоду та створених у ньому;
5) узгодження, збалансування потреб і ресурсів соціально-економічних підсистем різного рівня шляхом подолання тимчасових суперечностей, підготовка управлінських рішень у вигляді стратегічних прогнозів і програм.
Складовими макроекономічних програм є: цілі, строки, визначення стратегії, інструменти економічної політики, послідовність, контроль.
Цілі програми повинні бути чітко визначеними ще до ЇЇ розробки. Вони мають бути зрозумілими, реалістичними і досяжними за допомогою сукупності важелів, які є у розпорядженні уряду.
Строки – з програми повинно бути зрозуміло, на досягнення яких (коротко-, середньо-, довгострокових) цілей вона спрямована. Відповідно встановлюється і тривалість дії власне програми.
Визначення стратегії передбачає, що програма визначає, які заходи (щодо контролю попиту, пропозиції або їх комбінації) закладені в її теоретичну основу.
Інструменти економічної політики – сукупність економічних важелів, що безпосередньо перебувають у розпорядженні уряду або на які він може впливати опосередковано.
Послідовність використання тих чи інших інструментів ДРВ – легше виправляти ту чи іншу проблему, коли вона тільки виникла, шляхом простої ліквідації її причин.
Контроль може здійснювати сам уряд, парламент і президентські структури.
В умовах ринкової економіки істотно зростає роль прогнозування. Це пов’язано з тим, що:
1) ринкова економіка відрізняється постійними коливаннями кон’юнктури, що безпосередньо відображається на доходах і частці кожного продавця та покупця. У цих умовах прогнозування стає невід’ємною складовою розроблення ринкової стратегії і тактики на будь-якому рівні господарювання;
2) у ринковому господарстві прогнозування є вихідним пунктом при обгрунтуванні довгострокових програм, індикативних та директивних планів, великих проектів.
Життя суспільства не можливе без передбачення майбутнього, прогнозування перспектив розвитку. Дамо кілька основних визначень у сфері прогнозування. Прогноз розглядають як науково обгрунтовані судження щодо можливого стану об’єкта в майбутньому, альтернатив у шляхах і строках здійснення вірогідного стану. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням. Економічне прогнозування – процес розробки економічних прогнозів, який грунтується на наукових методах пізнання економічних процесів та використанні всієї сукупності методів і засобів економічної прогностики.
Економічні прогнози необхідні для визначення найбільш вірогідних та ефективних варіантів довгострокових, середньостро-кових і поточних планів, обгрунтування головних напрямів економічної та технічної політики, передбачення наслідків рішень і заходів, що приймаються. В умовах світової інтеграції та розподілу праці, конкуренції новітніх, у тому числі інформаційних технологій, науково-технічного прогресу і вдосконалення економічних систем держав прогнозування стає одним із вирішальних факторів визначення стратегії і тактики суспільного розвитку.
Потрібні максимальне розширення прогнозування в часі та просторі, постійна робота щодо вдосконалення методології й методики розробки прогнозів. Процес прогнозування передбачає низку послідовно і в обов’язковому порядку розміщених етапів, кожен з яких необхідний для вирішення окремого завдання та має забезпечити фундамент для наступних робіт. Зазначимо їх:
1) Визначення об’єкта прогнозу, цілей та завдань, часу, який охоплює прогнозний документ;
2) Визначення структури об’єкта, його проблем і пріоритетів;
3) підготовка методики надання та обробки інформації, її першоджерел, обсягів надходження;
4) вибір моделі опису об’єкта прогнозу;
5) вибір оптимального методу прогнозування, розробка відповідного алгоритму та оцінення ступеня точності;
6) моделювання на основі ретроспективних даних оцінки якості моделі;
7) отримання результатів.
Прогноз, на відміну від плану, має вірогідний характер. Розробка економічних прогнозів здійснюється за допомогою методів обробки інформації про стан економіки, закономірності розвитку, умови її функціонування.
До функцій економічного прогнозування належать:
– науковий аналіз економічних та науково-технічних процесів і тенденцій;
– виявлення причинно-наслідкових зв’язків та вузлових проблем господарського розвитку;
– оцінювання дії економічних і науково-технічних тенденцій у майбутньому;
– передбачення економічних умов і актуальних проблем та суперечностей, які потребують вирішення;
– виявлення альтернатив у розвитку економіки в перспективі, їх оцінювання на основі відповідних економічних і соціальних критеріїв.
Розрізняють такі види прогнозів: короткотермінові (до 3 років), середньотермінові (3-5 років) та довгострокові (більше б років).
Основними методичними підходами до складання економічних прогнозів є:
– генетичний підхід, що потребує оцінювання економічного розвитку на основі встановлення причинно-наслідкових зв’язків, завдяки чому визначається логіка економічних процесів, передбачається формування науково обгрунтованих гіпотез, факторів і умов майбутнього економічного розвитку;
– цільовий (нормативний) – дослідження ведеться від потенційних цілей і нормативів до теперішніх.
Головними принципами державного прогнозування і розроблення програм в Україні визначені:
– цілісність, що забезпечується шляхом розроблення взаємо-узгоджених прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку держави, окремих галузей економіки та адміністративно-територіальних одиниць на коротко – і середньо-строковий періоди;
– об’єктивність, сутність якого полягає в тому, що прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади і самоврядування, а також звітних даних з офіційних видань Національного банку України;
– науковість, що забезпечується шляхом розроблення прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку на науковій основі, постійного удосконалення методології та використання світового досвіду в галузі прогнозування і розроблення програм економічного та соціального розвитку;
– гласність – прогнозні і програмні документи доступні для громадськості;
– самостійність – місцеві органи виконавчої влади та самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення, затвердження і виконання прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
– рівність, що передбачає дотримання прав та врахування інтересів місцевих органів влади і суб’єктів господарювання всіх форм власності;
– дотримання загальнодержавних інтересів – органи виконавчої влади та місцевого самоврядування мають розробляти прогнозні та програмні документи економічного і соціального розвитку з огляду на потребу забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)