Національна економіка – Савченко В. Ф. – 7.4. Державне регулювання економіки як найважливіша складова державного управління
Форми державного регулювання економіки (форми ДРБ) – це загальні напрями регулювання соціально-економічних процесів, що відбуваються в країні (рис. 7.1).
Розглянемо критерії класифікації заходів державного регулювання за масштабами та призначенням.
За масштабами регулювання визначають:
– заходи, які впливають на загальноекономічні процеси;
– заходи, спрямовані на регулювання конкретних сфер господарства.
За призначенням вирізняють:
– практичний аспект – сукупність конкретних заходів щодо реалізації державного регулювання;
– науковий (теоретичний) аспект – систематичне наукове дослідження мотивів, дій, заходів, спрямованих на найефективніший розвиток національної економіки; розробка моделей і прогнозів; формування економічного мислення.
Інституційний і галузевий критерії класифікації: аграрний, промисловий, транспортний, соціальний, зовнішньоекономічний напрями.
Рис. 7.1. Форми державного регулювання економіки
Суб’єктами державного регулювання економіки є:
– держава (включаючи регіональні та місцеві інституційні утворення), яка має економічну і політичну владу;
– недержавні суб’єкти (недержавні спілки, союзи, об’єднання), що спираються лише на свій економічний потенціал.
Об’єкти ДРЕ – це умови, процеси, відносини, елементи і сектори народного господарства, функціонування яких ринковий механізм забезпечує незадовільно або не забезпечує взагалі.
Об’єкти ДРЕ за рівнем завдань, які вони вирішують, класифікують на: наднаціональні і світогосподарські відносини, зовнішньоекономічні зв’язки, глобальні процеси, загальногосподарські процеси та відносини, сектори економіки, регіони, галузі, підприємства (фірми).
Основна, найвища мета державного регулювання економіки – досягнення максимального добробуту суспільства.
Група головних цілей (функції держави) – вільний розвиток суспільства, правовий порядок, зовнішня і внутрішня безпека.
Практично орієнтовані (макроекономічні) цілі – економічне зростання (приріст валового національного продукту), повна зайнятість, стабільний рівень цін, зовнішньоекономічна рівновага.
Окремими цілями ДРЕ можуть бути:
– узгоджені (сумісні, гармонійні) – досягнення однієї поставленої мети одночасно сприяє реалізації іншої;
– автономні – цілі незалежні одна від одної;
– суперечливі (конфліктні, несумісні) – досягнення мети може відбутися тільки при відокремленні від однієї або декількох інших цілей;
– взаємовиключні – не допускають компромісів між собою.
Досягнення мети ДРЕ може спричинити побічні наслідки, як позитивні, так і негативні.
До принципів постановки цілей державного регулювання економіки належать: відповідність конкретної мети суті суспільно-економічного ладу; практична потреба виконання мети та її наукове обгрунтування; виправданість постановки мети (не завдає шкоди іншим цілям); якщо досягнення мети призводить до збитків інших об’єктів, збитки мають бути повністю відшкодовані; кожна мета може бути поставлена і досягнута лише у взаємодії з усіма іншими відповідно до місця в системі пріоритетів цілей; поставлені цілі мають бути у межах можливого; для досягнення мети або цілей ДРЕ повинно бути достатньо фінансових, організаційних засобів і кадрів; поставлені цілі мають бути чіткими, зрозумілими і бажаними широким верствам населення, союзам за економічними інтересами.
Інструменти державного регулювання економіки класифікують за:
– методами впливу – методи прямого впливу та методи опосередкованого впливу;
– організаційно-інституційним критерієм – адміністративні, економічні та інституційні методи.
Адміністративні методи грунтуються на силі державної влади і не пов’язані з матеріальною мотивацією. їх поділяють на три групи: заборона (наприклад, заборона будівництва нових промислових підприємств); дозвіл (наприклад, дозвіл на використання військового майна); примус (наприклад, зобов’язують використовувати очисні споруди).
До економічних інструментів належать заходи державного впливу, за допомогою яких створюються відповідні умови, що спрямовують розвиток ринкових процесів у необхідне державі русло. Йдеться насамперед про методи впливу на сукупний попит і сукупну пропозицію, ступінь централізації капіталу, соціальні та структурні аспекти економіки. Вони охоплюють фінансову (фіскальну, бюджетну), грошово-кредитну (монетарну) політику, програмування І прогнозування.
Формами вияву інституціоналізму є: формування виконавчих структур державної влади, безпосереднє завдання яких – реалізація цілей уряду; створення і збереження об’єктів державної власності, тобто державного сектору; підготовка економічних програм і економічних прогнозів та ін.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)