Інтелектуальна власність – Базилевич В. Д
Відносини “мети-засобу” передбачають, як і відносини власності, наявність хоча б однієї рефлексивної установки. Поняття мети і власності при цьому виступають як відносні поняття, які вимагають рефлексивного перетворення мети в самоціль, належності самого собі –
Розділ 1. ЕКОНОМІКА ЯК ОБ’ЄКТ МЕТАФІЗИЧНОГО АНАЛІЗУ Хитромудрі побудови теоретичної економії постають навіть привабливими, достатньо внутрішньо логічними, але при серйозній перевірці вони не дуже-то витримують порівняння з реальністю. Ю. М. Осипов 1.1. Онтологічні основи
Розділ 1. ЕКОНОМІКА ЯК ОБ’ЄКТ МЕТАФІЗИЧНОГО АНАЛІЗУ Хитромудрі побудови теоретичної економії постають навіть привабливими, достатньо внутрішньо логічними, але при серйозній перевірці вони не дуже-то витримують порівняння з реальністю. Ю. М. Осипов 1.1. Онтологічні основи
Розділ 1. ЕКОНОМІКА ЯК ОБ’ЄКТ МЕТАФІЗИЧНОГО АНАЛІЗУ Хитромудрі побудови теоретичної економії постають навіть привабливими, достатньо внутрішньо логічними, але при серйозній перевірці вони не дуже-то витримують порівняння з реальністю. Ю. М. Осипов 1.1. Онтологічні основи
Різнопланові рівні економічного розвитку, поліфонія методів економічного пізнання, стилів життя в різних регіонах світу, розмаїття форм економічних взаємовідносин у різних суспільствах – все це виділяє “економічне” як окремий (поряд із поняттям “світ економіки”) об’єкт
Предметність індивідуального буття людей і навколишніх речей постійно “відкривається” в нових і нових формах, що завжди вимагало від людей конструктивних зусиль там, де життя повинно відбуватися саме собою. Життєві позиції, опредметнені “економічною субстанцією”, визначали
Але як створюється, з’являється “світ економіки”? Чи співмірні його метафізичні смисли “світу науки”, з яким ми, як правило, здебільшого маємо справу, коли говоримо про пізнання дійсності? Для цього, очевидно, необхідно виявити метафізичні основи “світу
Пізнання “світу економіки” – це претензія на виявлення основних смислів життя. Економічні процеси (у взаємодії із соціальними, політичними) постійно утворюють нові змістові ланцюжки, структура ланок яких у кожному окремому випадку начебто і зрозуміла, але
Метафізика у своїх відповідях на питання про суще як таке перед цим останнім уже уявила собі буття. Вона постійно висловлює буття. Але метафізика не дає слова самому буттю, тому що продумує буття не в
Метафізика у своїх відповідях на питання про суще як таке перед цим останнім уже уявила собі буття. Вона постійно висловлює буття. Але метафізика не дає слова самому буттю, тому що продумує буття не в
Чи є коректною постановка питання про метод саме “метафізики економіки”? Позитивна відповідь можлива тільки в тому випадку, якщо ми з’ясуємо основні риси методу самої метафізики. Питання про те, як можлива метафізика, якщо вона хоче
Призначення метафізики – дати відповіді на запити людського духу, які стосуються Бога, свободи і безсмертя, про що говорив /. Кант. Відношення людини до цих проблем характеризує її світоспоглядання. Метафізика досліджує те, що перебуває в
Визначення предмета “метафізики економіки” виокремило завдання розглянути проблему інтерпретації нею навколишньої реальності – “світу економіки”. Як “суще”, або “буття сущого”, “світ економіки” виступає не тільки як емпіричний предмет, а і як предмет рефлексії. Не
Для “метафізики економіки” суттєвим і значущим завданням стає прагнення співвіднести абстракції, категорії, систему міркувань і обгрунтувань із самою людиною, яка відчуває, думає, діє – в цілісності всіх її іпостасей та проявів. Ця тенденція дедалі
Для мене розум в дійсному і строгому смислі слова є кожна дія мислення, завдяки якому ми встановлюємо зв’язок з реальністю і зустрічаємося з трансцендентним. Все інше лише нехитра домашня гра без наслідків, котра спочатку
Для мене розум в дійсному і строгому смислі слова є кожна дія мислення, завдяки якому ми встановлюємо зв’язок з реальністю і зустрічаємося з трансцендентним. Все інше лише нехитра домашня гра без наслідків, котра спочатку
Основу конструктивного розуміння співвідношення практики і економіки становить соціальний спосіб життєдіяльності людей, продуктом якого виступають “олюднена” природа – культура, світ економічного буття і сама людина. Соціальна, господарська життєдіяльність є предметно-практичним перетворенням людьми зовнішньої природи
Світ людини, взятий з його життєво-практичного боку у всьому своєму чуттєво-предметному багатстві та смисловій варіативності, не містить спеціальних правил отримання теоретичних узагальнень для орієнтації в економічній реальності. Разом із тим зв’язок економічної теорії та
Самовизначення особистості в людському світі становить процес входження, вростання в життєву, господарську реальність і разом з тим персоніфікацію в ній. Тому вживання індивіда в предметне соціоекономічне оточення повинно мати головним результатом таку адаптацію, котра
Економічна свідомість невід’ємна від самосвідомості, що зумовлено природою свідомості. Р. Декарт, досліджуючи природу людської свідомості, зазначав, що вона становить єдину духовну силу, різноманітні функції якої виявляються залежно від того, на що вона спрямована. Однак
Економіка в її всезагальному об’єктивному розумінні як атрибут суспільного життя в цілому (а не просто як конкретні якості різновидної господарської діяльності) не зводиться лише до конкретних форм її буття. При виокремленні економіки як особливого
Розділ 4. ЕТОС ВЛАСНОСТІ: ЕКОНОМІКА, РОЗУМ, ЛЮДИНА Власність є ідеальним продовженням особистості в речах, або її перенесенням на речі. В. Соловйов 4.1. “Своє” і “власне”. 4.2. Поняття власності у процесі самореалізації людини. 4.3. Форми
Розділ 4. ЕТОС ВЛАСНОСТІ: ЕКОНОМІКА, РОЗУМ, ЛЮДИНА Власність є ідеальним продовженням особистості в речах, або її перенесенням на речі. В. Соловйов 4.1. “Своє” і “власне”. 4.2. Поняття власності у процесі самореалізації людини. 4.3. Форми
Розділ 4. ЕТОС ВЛАСНОСТІ: ЕКОНОМІКА, РОЗУМ, ЛЮДИНА Власність є ідеальним продовженням особистості в речах, або її перенесенням на речі. В. Соловйов 4.1. “Своє” і “власне”. 4.2. Поняття власності у процесі самореалізації людини. 4.3. Форми
Поняття “власність” в економічній і соціальній історії завжди займало належне місце. Починаючи з біблійних часів, власність ніколи не втрачала своєї актуальності – для царів, жерців, солдатів, торговців, ремісників, селян і навіть рабів, які періодично
Традиційне розуміння власності як економічної категорії є вираженням відносин присвоєння засобів виробництва і створюваних за їх допомогою матеріальних благ у процесі їх виробництва, розподілу, обміну і споживання. Тут фіксується увага на тому, що факт
Кожна форма власності відіграє свою роль і має певне призначення в економічному процесі, що в підсумку дає можливість більш конструктивно підійти до визначення інтелектуальної власності. У зв’язку з цим особливе і найбільш дискусійне, суперечливе
Власність як суспільне відношення виникає в її особистій формі. В умовах стародавніх цивілізацій (“азіатський спосіб виробництва” за К. Марксом) особиста власність правителя (фараона, імператора, царя) поширювалась фактично на всі багатства країни, значною мірою –
Впродовж останніх десятиріч відбулися такі зміни, що західні господарські системи все частіше сприймаються не стільки як постіндустріальні, скільки як капіталістичні. Це повинно привернути увагу вітчизняних дослідників актуальних проблем економічної теорії, зокрема проблеми власності. Прикладом
Історія розвитку економічної думки показує, що в кінцевому підсумку вона має антропологічну спрямованість. Кожна проблема, навіть абстрагована від людини, насправді спрямована на вирішення її безпосередніх, смисложиттєвих проблем. Особливо рельєфно це виявляється в контексті вирішення
Перший, кому випала думка відгородити ділянку землі і сказати “це моє”, хто знайшов людей, достатньо простодушних, щоб цьому повірити, був істинним засновником громадянського суспільства. Ж. Ж. Руссо 5.1. Концептуальний смисл власності. 5.2. Античні мислителі
Перший, кому випала думка відгородити ділянку землі і сказати “це моє”, хто знайшов людей, достатньо простодушних, щоб цьому повірити, був істинним засновником громадянського суспільства. Ж. Ж. Руссо 5.1. Концептуальний смисл власності. 5.2. Античні мислителі
Проблеми змісту та структури відносин власності привертали увагу мислителів різних епох. Системність та багатогранність цієї категорії знайшли відображення у дослідженнях економістів, філософів, істориків, політологів, які спирались не лише на власні теоретико-методологічні підходи та уподобання,
Суспільна думка середньовічної Європи розвивалась на грунті феодальних відносин під всебічним та всеохопним впливом християнства. Теологічні філософські концепції, що грунтувалися на ідеї рівності всіх людей перед Богом, визначали власність як дар Творця людям. Так,
Прагнення до збагачення і здобування дедалі більшої кількості власності свідчило про перехід до нової епохи – Відродження. В господарському житті починає стверджуватися меркантилізм. Це епоха діяльності людини, котра пізнає структуру світу і впливає на
Меркантилізм як стиль життя, економічної і господарської діяльності справив величезний вплив на формування мислення епохи Нового часу, коли набувають розвитку основні раціоналістичні постулати – розум, вигода, право, інтерес, власність. Це епоха формування нової, “ділової”
Своєрідним відгуком на принципово нові за змістом і методологією міркування французьких та англійських філософів став феномен творчості А Сміта (1723-1790) – основоположника економічної науки, який зосередив свою увагу на дослідженні усіх сфер суспільного господарства.
Увага до проблеми власності в епоху Просвітництва зумовлена прагненням втілити в життя гуманістичні проекти громадянського суспільства. Варіанти вирішення цих проектів реалізуються в концепціях видатних представників німецької класичної філософії І. Канта, И. Г. Фіхте, Г.
Особливий погляд на власність належить видатному німецькому філософу й економісту К. Марксу (1818-1883). Для нього власність виступає насамперед як приватна власність, боротьбі проти якої присвячена вся його творча діяльність. Критика і заперечення приватної власності
Соціально-класова позиція марксизму, незважаючи на зовнішню привабливість для мас ідеї “експропріації експропріаторів” , яка особливо збігалася з бажаннями одвічно пригноблених мас Російської імперії (про що свідчить її значне поширення наприкінці XIX – на початку
Наголос на відповідальності власника перед суспільством робився у працях російських філософів кінця XIX – початку XX ст. Як стверджував М. О. Бердяєв (1874-1948), “власність за природою своєю є началом духовним, а не матеріальним. Вона
Сучасні тенденції розвитку відносин власності пов’язані з посиленням багатоваріантності, поліфонії, багатоманітності її типів, форм та систем; демократизацією, деперсоніфікацією й одночасно індивідуалізацією процесів привласнення, урізноманітнення об’єктів та суб’єктів відносин власності, ускладненням та збагаченням її соціально-економічного
Ніщо так не робить життя легким і доступним, як діяльність, спрямована до однієї мети. Ф. Шіллер 6.1. Предмет і структура праці в сучасну епоху та спосіб її організації. 6.2. Інтелектуальний продукт та інтелектуальний товар:
Ніщо так не робить життя легким і доступним, як діяльність, спрямована до однієї мети. Ф. Шіллер 6.1. Предмет і структура праці в сучасну епоху та спосіб її організації. 6.2. Інтелектуальний продукт та інтелектуальний товар:
Ніхто не заперечує, що найважливішим фактором господарсько-виробничого життя, який діє в економічному процесі поряд із засобами виробництва – предметами і знаряддями праці, а також енергією, інформацією, організаційними системами, є праця. Значення етосу праці для
Постановка такого питання зумовлена необхідністю розуміння факту, у зв’язку з чим той чи інший продукт може ставати товаром? У цьому випадку нас цікавить не те, на якому етапі суспільного розвитку продукти набувають форми товарів,
У результаті визнання творчої, інтелектуальної діяльності як специфічної, результативної, продуктивної поширилось переконання, що кожна діяльність е по-своєму творчою. Однак таке твердження надто узагальнює розуміння сутності інтелектуально-творчого продукту, безпосередньо ототожнює його з предметно-фізичною діяльністю. Водночас
Проблема відтворення і подальшого розвитку інтелектуального потенціалу є нагальною для сучасного постіндустріального суспільства. Проте для України вона має особливе значення і, внаслідок багатьох причин, набуває особливої гостроти. Адже зрештою йдеться про захист інтелектуальної власності,
Взаємозв’язок економічного зростання і розвитку людини традиційно є однією з ключових проблем економічних, філософських, соціологічних, культурологічних та багатьох інших наукових теоретичних конструктів. Продуктивність вирішення цієї проблеми обумовлюється інтелектуально-творчою діяльністю, визначальною ознакою не лише людини
Розділ 7. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ КАПІТАЛ В ЕКОНОМІЦІ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА Ми живемо в істинно цікаві часи, і це можна пояснити: ми живемо у столітті найбільшої біфуркації за всю історію людства. Ервін Ласло 7.1.