Інтелектуальна власність – Базилевич В. Д. – ВСТУП. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: ПАРАДИГМА МЕТАФІЗИЧНОГО ВИМІРУ

Відносини “мети-засобу” передбачають, як і відносини власності, наявність хоча б однієї рефлексивної установки. Поняття мети і власності при цьому виступають як відносні поняття, які вимагають рефлексивного перетворення мети в самоціль, належності самого собі – у власність.

П. Козловскі

Системна трансформація суспільства та ускладнення механізмів функціонування світової економіки породжують нову якість економічного зростання, що потребує концептуального визначення інноваційної моделі розвитку, здатної забезпечити прогресивні структурні зрушення в усіх сферах соціально-економічного життя. Необхідно враховувати також долучення до нього нового вектора соціоекономічного розвитку – глобалізації. На її основі утворюється нова структура – прагматичний економічний універсум, який тяжіє до логіки глобального і довготривалого управління. Подібна структура володіє колосальною не лише економічною, а й соціокультурною енергією, прямо й опосередковано впливаючи на підвладні простори, формуючи і фіксуючи нові механізми взаємодії, психологічні й раціонально-духовні коди, стереотипи мислення. Максимальний прибуток у глобальній економіці забезпечується розвитком нових технологій, креативним мисленням, сучасним менеджментом.

Постає необхідність теоретичного осмислення цього процесу, що сьогодні відповідає критичним віхам в еволюції економічної науки. Адже мова йде про вибір стратегії розвитку світу як системи, її складових елементів” держав, поведінки окремих індивідів. В економічній теорії відбувається кількісне нагромадження ідей, підходів, інформації щодо дослідження процесу розвитку духовно-раціональних змістів економічного буття в умовах глобалізації, яка розставляє нові смислові акценти. Постає проблема їх якісного аналізу, що ставить нові вимоги перед економічною теорією. Як фундаментальна наука вона безперервно розвивається – формуються нові наукові школи та напрями досліджень, набувають логічної довершеності економічні концепції, уточнюються або відкидаються як такі, що не витримали випробування практикою, теоретичні постулати. Особливих якісних змін набувають теоретичні дослідження економічного життя суспільства на етапі трансформаційних перетворень, оскільки виникає потреба не лише в осмисленні нових реалій, а й у необхідності підготувати людину як суб’єкта господарювання до нових умов економічної співпраці.

Найважливіша роль у виявленні смислів економічної реальності сьогодні належить інтелекту, який визначає перспективи подальшого розвитку людини, суспільства, виробництва, науки, культури. Одночасно виокремлюється актуалітет інтелектуальної власності. Це зумовлено тим, що в умовах всеосяжної інтелектуалізації економіки інформація та знання перетворюються на рушійну силу інноваційного розвитку суспільства, творча розумова активність набуває статусу пріоритетної стратегічної діяльності, а проблеми стимулювання та захисту інтелектуальної власності стають першочерговими як для окремих держав, так і для світової спільноти в цілому.

Така ситуація спричинена феноменом глобалізації, котра порушила стратегічний консенсус між економічним універсумом і вільною людською особистістю, в результаті чого попередні концептуальні побудови економічної теорії та практики опинилися перед загрозою масштабної системної кризи, її наступ зумовив вивчення економічної теорії в інших контекстах, які повертали б абстрактність, цілераціональність прагнень до життєвої конкретності. Пульс трансформаційних змін у соціальних, політичних, економічних процесах утворив нові смислові з’єднання, структура ланок яких у кожному окремому випадку неначебто зрозуміла, але загальний смисл не визначений, а механізм дії часто збентежує. Створюючи безпрецедентні можливості на шляху соціально-економічного прогресу людства, глобалізація водночас породжує небачені раніше загрози та ризики, пов’язані з поглибленням диспропорцій світової економіки. Ці видозміни, поліфонія все більшої кількості інновацій на планеті роблять необхідним доповнення традиційної економічної теорії додатковими методологічними підходами у вирішенні суперечливих завдань сучасного буття.

Перехід від індустріального до духовно-інформаційного суспільства, трансформація моделей економічного розвитку під впливом глобалізації економіки, інтелектуалізація праці, дематеріалізація виробництва та перетворення людського капіталу на домінанту економічного розвитку породжують принципово нові проблеми, які вимагають нових концептуальних рішень і дискурсів. Власне, це і стало головною причиною залучення метафізичного дискурсу до вирішення економічних проблем. Ймовірно, що в його рамках можна більш конструктивно усвідомити і зрозуміти сучасну економіку, господарсько-економічну діяльність людини, економічну реальність і, що найголовніше, смисли економічного буття у вимірах концепту інтелектуальної власності.

Складність економічної природи інтелектуальної власності, постійний динамічний розвиток її об’єктів та механізмів комерціалізації привертають дедалі більшу увагу науковців та практиків, перетворюючи дослідження цього феномену в одну з найактуальніших економічних проблем. Водночас усе більш очевидним стає той факт, що формування нової парадигми цивілізаційного розвитку, яка грунтується на використанні інтелекту та інновацій як стратегічних факторів соціально-економічного прогресу, потребує переосмислення низки фундаментальних теоретико-методологічних принципів та понять економічної науки. Продуктивним у створенні нової парадигми теоретичного аналізу є залучення категоріального апарату філософії, що зумовлено глибокими метафізичними смислами економічної реальності та інформаційного суспільства, їх рушійних сил, насамперед інтелектуального капіталу і трансформованої з нього інтелектуальної власності.

Але наскільки це можливо і, найголовніше, доцільно? Досвід численних викладів метафізики європейськими і вітчизняними вченими показує, що в суспільній науці склався досить вільний підхід до цієї проблеми, і якоїсь усталеної структури даної дисципліни немає. Хоча, безумовно, є певне коло проблем, які мусять торкнутися кожного такого викладу. Це ті проблеми, від розв’язання яких залежать сам тип світогляду або спосіб теоретичного аналізу. Також це такі традиційні для наукового пізнання проблеми, як співвідношення буття і небуття (ніщо), мислення і буття, душі й тіла, духу і матеріальної природи, трансцендентного та іманентного, раціонального та ірраціонального тощо. Всі вони можуть розглядатися як по-різному сформульовані варіанти або різновиди головної для метафізики проблеми – проблеми буття. Економіка – це також вчення про буття, але буття людини, що господарює, спрямованої в життя, у світ. Економіка – феномен універсальний, оскільки є виробництвом не лише одних споживчих благ, а виробництвом життя, буття в цілому.

Стан, в якому перебуває традиційна економічна наука, виокремлює завдання необхідності пошуку і створення нових підходів до узагальнюючого знання про економічну реальність і економічну діяльність людини. Тобто такого знання, котре сприяє подоланню суперечностей, які вирішує існуюча теоретична думка. Іншими словами, мова йде про розбудову архітектоніки наявного економічного знання, яке повинно стати гідним доповненням сучасної економічної теорії. Вся історія економічної науки свідчить, що розвиток теоретичної економії в рамках властивих їй парадигм періодично вичерпується, вимагаючи нового змісту і нової форми. Тому сьогодні потрібні не лише економічна теорія в традиційному розумінні, а нові узагальнюючі теоретичні, методологічні підходи до осмислення актуальних економічних проблем, зокрема інтелектуальної власності як важливого чинника зростання конкурентоспроможності суб’єктів господарської діяльності, які використовують нематеріальні активи для блокуючого патентування, патентного прикриття при вторгненні в прибуткові ринкові сегменти, придбання виключних прав на перспективні технології, збільшення доходів від продажу ліцензій тощо.

Визначивши метафізичний аналіз як методологію нової якісної економічної теорії, ми виходимо з інших засад розуміння інтелектуальної власності як об’єкта пізнання. Вона є інтелектуальним потенціалом та провідним елементом національних економічних стратегій, вносячи вагомий характер макроекономічної рівноваги та глобальної конкурентоспроможності. Світовий досвід підтверджує успішний розвиток тих країн, у яких створені сприятливі умови для продукування, придбання, ефективного використання та охорони інтелектуальної власності. Міжнародний трансфер технологій у вигляді продажу об’єктів інтелектуальної власності, ліцензійних угод, науко – та технологомістких послуг у рамках інжинірингу та консалтингу перетворюється за сучасних умов на перспективний та дієвий засіб зростання доходів та завоювання нових ринків. Одночасно загострюються проблеми розробки та впровадження ефективної міжнародної системи охорони, захисту та комерціалізації інтелектуальної власності як провідної форми реалізації творчого потенціалу особистості в інформаційну епоху. Виявляється, що інтелектуальна власність сповнена смислами, символами, трансценденціями, сутностями тощо. Інтелектуальна власність – це не зовнішнє стосовно людини буття. Вона опосередкована діяльністю людини, і в цьому сенсі проникнута духовно-раціональною і разом з тим трансцендентною аурою. Це означає енергію конкуренції, волю вибору, духовну напругу соціальних груп, страт і спільнот, зміну парадигм управлінських моделей, відчуття самототожності власного “Я” тощо.

Інтелектуальна власність не може існувати поза буттям людини, що робить необхідним наявність особливої сфери – сфери економічного буття. Фундаментальна смислова зв’язка: економіка та організація, організація та економіка означає рух, мету, проект, управління, виробництво, які у свою чергу породжують буття, життя і економіку, економіку і буття, життя. Економіка людини – це справа суспільна, що означає не просто дію окремих людей, їх розвиток, а цілий світ людських рухів і дій, причому переважно непаралельних відносно один одного, а взаємопов’язаних і взаємозумовлених. Інтелектуальна діяльність в економіці неможлива без взаємопов’язаного і взаємообумовленого господарювання індивідів у їх суспільній цілісності. Мова може йти про особливу спільноту – сім’ю, общину, соціум, людство в цілому, але спільноту як економічне ціле, причому активне, отже, сповнене внутрішньої духовної енергії, ірраціональних сил і раціональних визначень. Такі факти людського буття обумовлюють існування інтелектуальної власності в контексті поліфонії змістів економічного буття.

Чи виступає інтелектуальна власність результатом економічної діяльності, якщо ми застосовуємо стосовно неї метафізичний аналіз? Для цього потрібно з’ясувати сутність економічного буття, котре розуміється не як щось суто зовнішнє, в ролі “об’єктивної реальності”, яка протистоїть суб’єкту економічної діяльності. Економічне буття – це фактичне буття людини, оскільки “пронизане” її економічною діяльністю. Якщо економіка є сферою виробничо-господарської діяльності людини, то вона одночасно є невід’ємною від людського життя і його смислів. У цьому плані вона постає як метафізична реальність, оскільки наше знання про неї виходить за межі чуттєвого сприйняття й емпіричного досвіду. І навпаки, ми знаємо економічне буття не таким, яким його безпосередньо бачимо, і не завдяки тому, що бачимо. Насправді ми знаємо світ економічного буття таким, яким ми його мислимо, осягаємо за допомогою розуму. А це означає, що в самій реальності є щось таке, що “фізичними очима” не сприймається, але завдяки чому ми знаємо, пізнаємо цю реальність. У самій економічній реальності ми можемо, таким чином, виокремити те, що є предметом чуттєвого досвіду (феноменальна реальність), і те, що осягається лише мисленням, або, інакше, реальність ноуменальну1. І якщо традиційна економічна наука, використовуючи мислення, раціональні методи і засоби пізнання, прагне пізнати передусім світ чуттєвих явищ (світ емпірично-конкретного економічного існування), тобто світ економіки феноменальний, то метафізика, переступаючи межі чуттєвого (конкретно-емпіричного) досвіду, має своїм предметом ту сферу економічної реальності, яка осягається самим лише розумом, або економічну ноуменальну реальність. Саме завдяки пізнанню цієї сфери економічної реальності метафізичний аналіз має намір віднайти засоби істинного знання інтелектуальної власності, пізнати її такою, якою вона є, а не такою, якою вона видається нам.

Чим зумовлюється ноуменальність економічного буття, що створює можливості для його метафізичної рефлексії? “Олюдненістю” самого економічного буття, проникненням людини у всі сфери економічного існування. І проблема тут не в перебуванні людини в реаліях економічного буття, а в самому факті існування людини. Адже питання про буття людини, яке повинно вивести з догматичної об’єктивності фіксованих альтернативних світоглядів, як таке зовсім не однозначне. Тобто питання не полягає лише в протиставленні: людина (суб’єкт) – економічне буття (об’єкт) і в підсумку – “економізована” (економічна) людина і “олюднене економічне буття. Справа в людині, яка “завжди більше того, що вона знає про себе”2 – вважає К. Ясперс.

Поглиблення розуміння природи суб’єкта економічної діяльності та законів його діяльності поступово формує нову предметну сферу економічної теорії, зумовлену реальною тенденцією зміщення пріоритетів, – з багатства економічного до багатства соціального, гуманістичного. Провідною основою цього багатства і постає людина як особистість, що й виокремлює як пріоритети економічних досліджень духовні підвалини економічних змін, соціально-економічну роль культурного надбання, інтелектуальний контекст економічної діяльності, тип мислення тощо.

Економічне буття людини – не кругообіг, який просто повторюється в поколіннях, і не ясне, таке що відкриває себе, існування. Людина “проривається” через пасивність емпіричних речей, які постійно оточують в процесі економічної діяльності. Від активності людини залежить продовження розвитку до “незнайомої” (непізнаної) мети. Тому людина “розщеплена” в глибині своєї сутності. Як би вона не мислила себе, але мислячи, вона протиставляє себе собі та всьому іншому. Всі речі вона бачить у суперечностях, таких, як феноменальна і ноуменальна сторони економічного буття. Що й виокремлює інтелект, інтелектуальну діяльність, інтелектуальну власність.

У чому полягає доцільність застосування метафізичного аналізу до економічної проблематики? Адже метафізика є дослідженням останньої, кінечної реальності. Чи може бути нею реальність економічна? Адже остання – це та реальність, до якої ми доходимо або прагнемо дійти в процесі подолання видимості, в наших пошуках істини економічного буття. Істина є реальністю, яка виходить за межі видимого економічного світу, але саме вона дає нам змогу розуміти і пізнавати цей світ економіки. Все сказане стверджує невіддільність метафізики від економіки. Отже, не можна підходити до цієї проблеми з позицій сумніву або просто заперечення. Не може бути до неї негативного ставлення, оскільки легітимність метафізичного аналізу інтелектуальної власності зумовлена сутністю самої метафізики як способу пізнання Універсуму. Вона полягає в тому, що в пошуках такої основи, або начала, метафізика повинна взяти до уваги не лише окремі явища або системи явищ, не тільки природний світ, а й усю сукупність явищ суспільного життя, в якому сфера економічного, внаслідок своєї тотальності, є визначальною. Крім того, до уваги береться не тільки зовнішній щодо людини світ, а й світ внутрішній, духовний. Невід’ємність економіки від життя людини, її інтелектуалізація ставлять проблему інтелектуальної власності економіки як одвічної метафізичної проблеми.

Наукове пізнання з необхідністю виходить на метафізичні проблеми. Отже, метафізика – знання, яке приносить продуктивну користь. Застосовуючи метафізичний аналіз в економіці, ми тим самим, замість того, щоб запитувати, що таке капітал, вартість, праця, власність тощо, можемо ставити питання: як повинен бути влаштований “світ економіки”, щоб події під назвою “економічне мислення”, “економічна думка”, “інтелектуальна власність” могли відбутися? Як може і як повинен бути влаштований “світ економіки”, щоб у ньому міг відбуватися рух фінансових потоків? Коли можлива подія під назвою “цілераціональна дія”, спрямована на реалізацію тих чи інших ідей, і чи відбудеться сприйняття цієї події, якщо ми підійшли до її вирішення? Як взагалі можлива динаміка економічної діяльності і в яких параметрах – раціональному чи ірраціональному, теоретичному чи емпіричному, чуттєво-конкретному чи трансцендентному тощо? Метафізичний аналіз можливий у тій мірі, в якій намагається виявити умови, за яких думка, осмислене знання здатне відбутись як вираження стану економічного розвитку.

У дослідженні інтелектуальної власності метафізичний аналіз не обмежується феноменальним рядом, характерним для економічної реальності. Його цікавить ноуменальний (сутнісний) ряд, оскільки пізнання не може обминути глибинної складності буття. Не фіксація речей та їх відношень характерна для нього, а проникнення в сутність речей, і також у ту сутність, котра стоїть за речами. Ніщо не може зупинити розум, що пізнає, адже він, крім теоретичного осмислення, грунтується на вільному спогляданні й уявленні, тобто на всьому тому, що не має апріорно заданих меж. Він не боїться в утаємниченості світу, його трансцендентності, і приймає його у всій його складності. Тому людина здатна проникнути в сутність феномену інтелектуальної власності.

Мета і завдання метафізичного аналізу – наділити людину необхідним знанням, але потрібним і таким, яке можна осягнути. ФЛ. фон Хайєк писав: “Щоб людина не зробила більше зла, ніж добра, у своїх спробах покращити соціальний порядок, вона повинна застосовувати таке знання, котре може осягнути: не виготовляючи його результати за заданим зразком, подібно тому, як ремісник створює свій вибір, а скоріше культивуючи його зростання шляхом формування необхідного середовища, подібно тому, як це робить садівник для своїх рослин”3. Виконання цього завдання зумовлене потребою знайти, поза традиційними методологічними підходами.

Сучасний теоретичний аналіз не ставить завдання лише відобразити суспільне буття або економічну реальність як окремі явища. Він взаємопов’язаний з економічною наукою та її законами, але досліджує глобальні та глибинні сутнісні аспекти відношення людини і буття, людини і культури, людини і людини. Багатомірне сприйняття не може бути тільки об’єктивним, оскільки науково-практичний досвід обмежений у розумінні деяких процесів, наприклад ірраціональних. Залучення метафізики дає можливість розглядати інтелектуальну власність у цілісності економічного буття. Це пов’язано з тим, що все існуюче, світ конкретних господарських та економічних явищ, є “лише фрагментом, до якого необхідно домислити реальність, що доповнює його”4. Метафізичне осмислення інтелектуальної власності враховує трансцендентність в її пізнанні, тотожність і відмінність раціонального та ірраціонального, закликає шукати цілісність “світу економіки”.

Така ситуація зумовлена розвитком альтернативних течій економічної думки, що дає змогу переосмислити ідею раціонального економічного суб’єкта на основі того, що економічна поведінка суб’єкта є лише частково раціональною і значною мірою ригідною. Разом із тим досліджуються рушійні сили і внутрішні закономірності обмеженої раціональності та ірраціональної економічної поведінки економічного суб’єкта як складної системи не завжди очевидних типів раціональності. Така система зумовлюється фундаментальною невідповідністю ряду важливих припущень традиційного економічного аналізу реальній дійсності та неоднозначністю сфери визначення самої обмеженої раціональності. Ці та інші приклади є свідченням трансформаційних процесів, які інтенсивно відбуваються в економічній теорії.

Метафізичний дискурс сприяє обгрунтуванню новітніх теоретико-методологічних підходів до аналізу економічної природи, видів та результатів інтелектуальної діяльності. Він визначає сутність та специфіку інтелектуального капіталу та інтелектуальної власності як визначальних економіко-правових категорій інформаційного суспільства; виявляє передумови та стимули розвитку інтелектуальної власності, механізми її комерціалізації, охорони та захисту в умовах ринкової економіки; розкриває рушійні сили та напрями розвитку інтелектуальної власності в умовах глобалізації економіки; висвітлює роль та значення інтелектуальної власності у формуванні національної інноваційної системи; досліджує проблеми та перспективи розвитку інтелектуальної власності в контексті інноваційного поступу вітчизняної економіки.

Автори складають щиру подяку офіційним рецензентам, усім, хто брав участь в обговоренні монографії на різних етапах її підготовки та висловлює впевненість, що запропонований матеріал стане у пригоді студентам вищих навчальних закладів, які здобувають освіту чи підвищують свою кваліфікацію в царині економіки, юриспруденції, філософії, управління; науковцям та викладачам, які цікавляться проблемами інтелектуальної власності; інтелектуальної, діяльності та культури мислення, творчим працівникам, державним службовцям, зайнятим продуктивною діяльністю; підприємцям-новаторам і практикам.

Примітки

1 Гусєв В. І. Вступ до метафізики. – К., 2004. – С. 19.

2 Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1994. – С. 364.

3 Осипов Ю. М. Философия хозяйства. – М., 2001.

4 Кант И. Критика практического разума // Соч.: В 6 т. – М., 1964. – Т. 4(1). – С. 20.

6 Хайек ФЛ. Претензии знания // Вопр. философии. – 2003. – № 1. – С. 176.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)